Етіологічні та епідеміологічні особливості збудника

Збудником ВВ є Varicella zoster virus (VZV), ДНКвмісний, який належить до родини а-герпесвірусів (Herpesviridae). У навколишньому середовищі нестійкий, швидко гине внаслідок впливу сонячного світла, нагрівання, ультрафіолетового опромінення, швидко знешкоджується дезінфектантами, але добре зберігається за низької температури. Поза організмом вірус існує приблизно 30 хв. Це типовий антропоноз. Резервуар і джерело інфекції людина, хвора на оперізувальний герпес та ВВ, яка є небезпечною в останні 2 дні інкубаційного періоду по 5-й день з моменту останніх висипів. Механізм передачі аерозольний, шлях передачі повітряно-краплинний. Можливий трансплацентарний шлях передачі вірусу від вагітної плоду. Індекс контагіозності 90−95%. Діти до 1 року не чутливі до вірусу за умови, що мати перехворіла або щеплена [1, 15−17]. Найвищий відсоток захворювання припадає на дітей віком 4−5 років. В осіб, які перехворіли на ВВ, може відбуватися персистенція вірусу в організмі та його реактивація, внаслідок чого виникає захворювання на оперізувальний герпес (ОГ). За статистикою, на ОГ у всьому світі хворіють щонайменше 15−20% осіб старше 50 років. Вважається, що реактивація вірусу та розвиток ОГ зумовлені порушеннями клітинної ланки імунітету [6, 16, 18]. Для ВВ характерна осінньо-зимова сезонність [1, 15−17].