Вступ. 
Вплив основних факторів ризику на перебіг інфаркту міокарда у хворих із надмірною масою тіла

інфаркт міокарда серцевий Протягом останніх десятиліть хвороби системи кровообігу займають провідне місце в структурі поширеності, інвалідності та смертності населення не лише в Україні, але й у всьому світі. Так, ішемічна хвороба серця (ІХС) є причиною смерті близько 7,4 млн людей щороку [1]. В Україні поширеність ІХС складає 34,1%, а показник смертності з цього приводу — 68,1% [2, 3]. Однією з основних нозологічних форм ІХС, що найчастіше призводить до інвалідизації та смерті хворих у молодому віці, залишається інфаркт міокарда (ІМ) [4]. Незважаючи на застосування сучасних високотехнологічних методів лікування (ангіопластика, стентування, коронарне шунтування), частка смертності від ІМ у осіб працездатного віку складає 18,8% [1].

Основними факторами ризику (ФР) ІМ, що не тільки сприяють виникненню захворювання, а й погіршують його перебіг розвитком «інвалідизуючих» або фатальних ускладнень, є артеріальна гіпертензія (АГ), ожиріння (ОЖ), куріння, малорухливий спосіб життя, порушення ліпідного обміну та цукровий діабет (ЦД) 2 типу [5, 6]. Одне з провідних місць серед модифікованих ФР належить надмірній масі тіла, поширеність якої складає 81% серед населення України [7]. Результати епідеміологічних досліджень Framingham study [8] та Honolulu Heart Program [9] довели, що надмірна маса тіла (НМТ) та ОЖ є вагомим чинником ризику виникнення захворювань серцево-судинної системи та смерті. Особливо негативну дію на перебіг кардіоваскулярної патології та виживання хворих має адитивний вплив ФР. Так, поєднання АГ, дисліпідемії та куріння підвищує сумарний ризик фатальних подій у осіб із нормальною масою тіла в 5,5 раза, а в людей з ОЖ — майже у 8 разів [10]. Крім того, відомо, що певні типи поєднання ФР залежать не лише від фенотипу хворого, а й від національних, сімейних, харчових традицій, які складаються в певних регіонах держави. Разом з тим, такі дослідження відсутні серед людності Тернопільської області, що й стало обґрунтуванням даної роботи.

Метою дослідження було дослідити особливості поширення основних ФР серцево-судинної патології, їх вплив на перебіг та частоту розвитку ускладнень ІМ у хворих із надмірною масою тіла жителів Тернопільської області.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ Обстежено 76 жителів різних районів Тернопільської області, хворих на ІМ віком від 39 до 85 років, які перебували на стаціонарному етапі лікування та реабілітації у кардіологічному відділенні КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня».

Критеріями включення у дослідження були: чоловіки та жінки у віці старше 38 років із наявністю аліментарноконституційного ОЖ, у яких діагностовано гострий Q-ІМ або ІМ без зубця Q. Критерії виключення: діенцефальне, вторинне, змішане ОЖ та спадкові синдроми, що супроводжуються ОЖ (Прадера-Віллі, Лоуренса-Муна-Барде-Бідля, Фреліха, Морганьї-Стюарта-Мореля, Бер'єсона-Форсмана-Лемана, Альстрема, глікогеноз 1 типу тощо).

Усім пацієнтам було проведено клініко-анамнестичне обстеження, антропометрію (маса, зріст, окружність талії (ОТ), окружність стегон (ОС), індекс ОТ/ОС), лабораторні дослідження (загальний аналіз крові з визначенням формених елементів крові та лейкоцитарної формули, рівня гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів; біохімічний аналіз крові з визначенням рівня глюкози, загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ), креатинфосфокінази-МВ, тропонінового тесту), електрокардіографію, холтерівське моніторування, пульсоксиметрію, трансторакальну ехокардіографію.

Для оцінки ступеня ОЖ використовували спеціальний показник — індекс маси тіла Кетле (ІМТ), який розраховується за формулою: маса у кілограмах поділена на квадрат зросту в метрах. Згідно з класифікацією ОЖ (ВООЗ, 1997 р.), ІМТ вказує не лише на вираженість надмірної маси тіла, а й на прямий зв’язок із ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень. У дорослих розрізняють: недостатню масу тіла — ІМТ<18,5 кг/м² (низький/підвищений ризик виникнення інших захворювань); нормальну масу тіла — 18,5−24,9 кг/м2 (звичайний ризик розвитку супутніх захворювань); надмірна маса тіла (НМТ) — 25,0−29,9 кг/м2 (підвищений ризик розвитку супутніх захворювань); ожиріння І ступеня (ОЖ І ст.) — 30,0−34,9 кг/м2 (високий ризик розвитку супутніх захворювань); ожиріння ІІ ступеня (ОЖ ІІ ст.) — 35,0−39,9 кг/м2 (дуже високий ризик розвитку супутніх захворювань); ожиріння ІІІ ступеня (ОЖ ІІІ ст.) — >40,0 кг/м2 (надзвичайно високий ризик розвитку супутніх захворювань). ІМТ об'єктивно характеризує ступінь накопичення жирової тканини та не дозволяє оцінити топографічні особливості цього накопичення. Для цього ми використовували вимірювання ОТ, ОС та обраховували співвідношення ОТ/ОС. Критеріями абдомінального ожиріння (АО) є: для чоловіків — ОТ більше 102 см, для жінок — ОТ більше 88 см.

Отримані результати статистично оброблені за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA 10.0. Різницю параметрів вважали достовірною при р<0,05. Кількісні дані представлено у вигляді М±т (середнє значення±стандартна похибка середнього).