Результати дослідження та їх обговорення

Першим етапом було дослідження абсолютної й відносної кількості основних показників імунокомпетентних клітин, на основі яких визначали ступінь адаптаційної напруги і зони адаптації дітей зі сколіозом. Результати дослідження абсолютної й відносної кількості основних показників імунокомпетентних клітин у периферичній крові дітей у віці 11−14 років зі сколіозом наведено в таблиці 1.

За абсолютною та відносною кількістю ВКК в периферичній крові практично здорові хлопчики відрізняються від практично здорових дівчаток з абсолютної кількості лейкоцитів. У дівчаток їх більше (на 3,78%); відносною кількістю еозинофілів та паличкоядерних нейтрофілів — їх у дівчаток більше (на 22,83%) і (7,57%) відповідно абсолютна й відносна кількість лімфоцитів у дівчаток більше на 9,87% і 5,84% відповідно. У практично здорових дівчаток менша відносна кількість моноцитів на 12,92%. За основними показниками, наведеними у таблиці 1, практично здорові хлопчики не відрізняються від практично здорових дівчаток у віці 11−14 років. Істотних відмінностей не виявлено, а якщо вони і є, то різниця не має статистичної достовірності (табл. 1).

За абсолютною та відносною кількістю основних популяцій ВКК у дітей зі сколіозом встановлена 1 ступінь імунних порушень. Хлопчики зі сколіозом відрізняються від дівчаток зі сколіозом у віці 11−14 років за такими показниками ІКК: у дівчаток зі сколіозом більша кількість еозинофілів (на 12,78%), абсолютна (на 10,32%) та відносна (на 7,03%) кількість лімфоцитів, вище ШОЕ (на 12,05%). У хлопчиків зі сколіозом у віці 11−14 років порівняно з дівчатками зі сколіозом цього віку більша абсолютна (на 11,76%) та відносна (на 12,98%) кількість моноцитів. Інші показники абсолютної та відносної кількості ІКК у хлопчиків і дівчаток із сколіозом не мають статистично достовірних відмінностей.

Як у практично здорових дітей (хлопчиків і дівчаток), так і у дітей зі сколіозом у віці 11−14 років мають місце відмінності за певними показниками. Іноді ці відмінності суттєві, це дозволяє говорити про те, що за змістом абсолютної й відносної кількості ІКК в периферичній крові мають статеві відмінності в дітей у віці 11−14 років.

У хлопчиків зі сколіозом збільшується абсолютна кількість лейкоцитів на 10,02%, абсолютна на 14,37% і відносна на 4,39% кількість загального пулу поліморфноядерних нейтрофільних лейкоцитів, відносна кількість сегментарних нейтрофілів на 13,34%, моноцитів на 5,23%, порівняно з такими показниками у практично здорових хлопчиків у віці 11−14 років. Разом із тим у хлопчиків зменшується відносна кількість еозинофілів (на 51,13%) і ШОЕ (на 26,49%).

Таблиця 2. Рівень адаптаційної напруги організму дітей зі сколіозом у віці 11−14 років

Примітка: Р — достовірність відмінностей показників хлопчиків і дівчаток усередині групи; P1 — достовірність відмінностей між показниками обох груп хлопчиків; P2 — достовірність відмінностей між показниками у практично здорових і зі сколіозом.

Рис. 1. Розподіл після зон адаптаційної напруги хлопчиків у віці 11−14 років зі сколіозом за індивідуальним рівнем адаптаційної напруги.

Рис. 2. Розподіл після зон адаптаційної напруги хлопчиків у віці 11−14 років зі сколіозом за індивідуальним рівнем адаптаційної напруги.

Рис. 3. Розподіл після зон адаптаційної напруги дівчаток у віці 11−14 років зі сколіозом за індивідуальним рівнем адаптаційної напруги.

Рис. 4. Розподіл після зон адаптаційної напруги дівчаток у віці 11−14 років зі сколіозом за індивідуальнимрівнем адаптаційної напруги.

Порівнюючи показники абсолютної та відносної кількості імунокомпетентних клітин у дівчаток зі сколіозом і практично здорових дівчаток у віці 11−14 років, можна підсумувати: у перших підвищується абсолютна кількість лейкоцитів на 9,29%, відносна кількість нейтрофільних лейкоцитів на 7,91% за рахунок збільшення на 7,43% відносної кількості популяції сегментоядерних нейтрофілів і моноцитів на 5,17% і зменшується відносна кількість еозинофілів на 64,67%, паличкоядерних нейтрофілів на 17,59%, лімфоцитів на 7,53%, ШОЕ на 19,09%.

Отже, у хлопчиків зі сколіозом у віці 11−14 років в периферичній крові у порівнянні з практично здоровими однолітками, зменшується відносна кількість еозинофілів і ШОЕ, але збільшується абсолютна кількість лейкоцитів, нейтрофілів за рахунок зрілих форм. Дівчатка за показниками абсолютної й відносної кількості ІКК відрізняються від практично здорових дівчат того ж віку 11−14 років щодо збільшення абсолютної кількості лейкоцитів, відносної кількості нейтрофілів за рахунок сегментоядерної популяції, моноцитів, а також щодо зменшення відносної кількості еозинофілів, паличкоядерних нейтрофілів.

Середовище проживання, захворювання й особливі стани призводять до розвитку адаптаційних процесів, формування стресів, які варіюють за глибиною, тривалістю й можливістю компенсаторних процесів. Зазначені процеси вимагають перебудови компенсаторних, регуляторних систем організму. Це не може не позначитися на стані як індивідуального, так і колективного здоров’я, на структурі захворюваності практично здорових людей і дітей зі сколіозом.

Рівень адаптаційної напруги дітей зі сколіозом по справжньому не вивчено у зв’язку з обмеженістю контингенту в певних регіонах. Через це ми вдалися до спроби визначити ступінь адаптаційної напруги організму підлітків зі сколіозом у віці 11−14 років. Виконання цього розділу роботи переслідувало вирішення двох завдань.

У ході дослідження можна отримувати дані, які могли би послужити підставою для призначення періодичних консультацій медичного психолога, у процесі проведення реабілітаційних заходів психофізичного статусу дітей зі сколіозом.

Результати вивчення рівня адаптаційної напруги організму підлітків зі сколіозом у віці 11−14 років наведено у таблиці 2.

У практично здорових підлітків у віці 11−14 років рівень адаптаційної напруги підвищується порівняно з дітьми у віці 7−10 років: у хлопчиків рівень адаптаційної напруги підвищується на 20,0%, у дівчаток — на 32,5% і перебуває переважно в зоні стійкої активації. За індивідуальною адаптаційною напругою хлопчики перебувають в зоні реакції на тренування (66,67%), а також в зонах стійкої та підвищеної активації (рис. 1 і 2).

У дівчаток зі сколіозом рівень адаптаційної напруги нижче на 15,22% порівняно з такими ж показниками у практично здорових дівчаток у віці 11−14 років. Ці дівчатка перебувають здебільшого (60,0%) у зоні тренувань, хоча вони також належать до зони стійкої активації і стресу, про що свідчать дані на рисунку 3 і 4.

Порівнюючи колективні рівні адаптаційної напруги у хлопчиків і дівчаток у віці 11−14 років зі сколіозом слід зауважити, що у дівчаток підвищений на 6,98% колективний рівень адаптаційної напруги порівняно з такими показниками у хлопчиків зі сколіозом у віці 11−14 років.