Об'єднання технологічних, наукових, фінансових та виробничих потенціалів держав для розробок, виробництва та експлуатації високотехнологічних систем ОВСТ

Така форма ВЕС між державами реалізується як на багатосторонній (держави НАТО, ЄС тощо), так і на двосторонній основі (США — Японія, США — Південна Корея, США — Велика Британія, РФ — Індія, РФ — КНР, КНР — Пакистан тощо). Вона застосовується для зменшення вартості ОВСТ для кожної держави та оптимального використання досягнень науково-технічного прогресу у розробках та виробництві високотехнологічних систем озброєнь з високою вартістю. Найбільшого поширення така форма співробітництва набула в країнах ЄС та НАТО. Для цього були створені відповідна нормативно-правова база та навіть спеціальні організації, які керують та розвивають спільні проекти з розробок та виробництва ОВСТ.

Нині великі проекти активно реалізує міжнародна організація з управління проектами та програмами з розробок та виробництва ОВСТ (фр. Organisation Conjointe de Cooperation en matiere d’Armement, OCCAR), створена у листопаді 1996 р. Францією, Великою Британією, Німеччиною та Італією з метою більш тісного співробітництва в галузі розробок, виробництва та закупівель озброєнь. У 90-х роках минулого століття Франція, підтримуючи ідею розширення ВЕС та консолідації оборонної промисловості в Європі і прагнучи забезпечити в ній найбільший вплив, передала під управління OCCAR найбільшу частку національних програм з розробок ОВСТ, зокрема бойового вертольота Tiger, безпілотного літального апарата (БПЛА) Brevel та інші. Нині OCCAR керує десятками проектів з розробок, виробництва та закупівлі ОВСТ європейських країн. 2004 р. для координації політики розвитку ОВСТ в Євросоюзі та промислової бази з їх розробки та виробництва було створено Європейське оборонне агентство (European Defence Agency, ЕDA). Нині це агентство є провідною структурою з розвитку ВЕС у сфері озброєнь ЄС.

При НАТО також створені логістичні структури, які виступають від імені колективного замовника та сприяють спільному замовленню ТВП та ОВСТ країнами — членами Альянсу, коли цього вимагає оптимальне планування спільної оборони. Така консолідація замовлень сприяє оптимізації та зменшенню витрат на розробки, виробництво та експлуатацію озброєнь. Наприклад, до 2013 р. замовником нової системи спостереження за наземним театром воєнних дій (AGS, Air Ground Surveillance) було агентство NC3A, що представляло НАТО як організацію. Нині головну роль у цьому питанні відіграє агентство НАТО з підтримки (АНП, англ. NATO Support Agency, NSPA, фр. L’Agence OTAN de soutien).

АНП об'єднує в одній організації логістику, закупівлі матеріально-технічних засобів, забезпечує виконання спільних міжнародних рішень щодо розробок, придбання та експлуатації високотехнологічних складних систем ОВСТ в рамках НАТО для зацікавлених держав. Створення Агентства вписується в рамки нового підходу Альянсу до оптимізації оборонних витрат (розумна оборона, англ. Smart Defence), ключовим елементом якої є розумна підтримка (англ. Smart Support) та воєнно-економічне співробітництво.

США, які в принципі можуть дозволити собі в повному обсязі профінансувати та забезпечити створення найскладніших систем озброєнь, також ідуть шляхом міжнародної інтеграції виробництва високотехнологічних систем ОВСТ для розширення міжнародних ринків для власних озброєнь. Беручи до уваги об'єктивну неминучість глобалізації процесів в оборонній промисловості, американці запропонували диференційовано підходити до ВЕС у галузі розробки та виробництва озброєнь, розділивши держави-контрагенти на групи відповідно до різного ступеня взаємодії та інтеграції: повна довіра партнерам (Велика Британія, Канада, Австралія, Нідерланди та Норвегія); довіра партнерам (Франція, Німеччина, інші держави — члени НАТО, а також союзні та дружні США держави, включно з Японією); обмежена довіра (інші країни світу).

Одним із прикладів воєнно-економічного співробітництва США з іншими державами є створення нового винищувача п’ятого покоління F-35 за програмою «Єдиний ударний винищувач» (Joint Strike Fighter, JSF). Для реалізації цієї програми був створений консорціум. До нього, разом із головною компанією Lockheed Martin, увійшли компанії Northrop Grumman Corporation, Pratt & Whitney, Allison, RollsRoyce, British Aerospace та інші. США запропонували низці країн взяти участь у реалізації програми та спільно її профінансувати.

До реалізації програми долучилися Велика Британія, Італія, Канада, Нідерланди, Туреччина, Австралія, Норвегія та Данія. Нині у кооперації з виробництва літаків F-35 беруть участь також компанії Ізраїлю і Японії. Також створюється світова сервісна мережу з підтримки експлуатації літаків F-35. Нині вже визначено країни, в яких будуть сервісні центри, — це, зокрема, Велика Британія, Італія, Японія, Австралія.

Також розширюється спільна діяльність держав ЄС у сфері виробництва товарів як військового призначення, так і подвійного використання. Наприклад, у грудні 2013 р. був розпочатий, відповідно до рішення Європейської Ради, проект розробки та організації серійного виробництва європейського середньовисотного БПЛА великої тривалості польоту (MALE) — орієнтовно до 24 годин на висоті до 11 тис. метрів. Проект повинен бути завершений до 2025 р. У травні 2014 р. компанії Dassault Aviation (Франція), Airbus та Finmeccanica (нині Leonardo, Італія) заявили про готовність взяти участь у проекті.

Міністри оборони Франції, Німеччини та Італії 18 травня 2015 р. офіційно підписали Декларацію про намір спільно сформувати тактико-технічні вимоги у рамках підготовки до етапу розробки європейського БПЛА MALE. При цьому OCCAR відповідатиме за управління програмою, а EDA надаватиме підтримку за трьома напрямами: інтеграція до системи управління повітряним рухом, сертифікація та визначення придатності до польотів в спільному європейському повітряному просторі. Передбачається, що проект дозволить зберегти конкурентоспроможність оборонної промисловості ЄС у цій сфері та посилити її експортний потенціал. Німеччина, Франція та Італія висловили готовність залучити до проекту інші європейські країни на етапах розробки та придбання літального апарата.

Низка країн в рамках ВЕС реалізують або планують реалізувати спільні програми розробок та виробництва ОВСТ на двосторонній основі. Наприклад, РФ та Індія розпочали кілька спільних розробок: винищувача п’ятого покоління FGFA (Fifth Generation Fighter Aircraft), виробництва вертольоту Ка-226 тощо.

У рамках ВЕС Росія та КНР планують спільну розробку та виробництво нового важкого вертольота, який одержав назву Advanced Heavy Lift (AHL). У травні 2015 р. холдинг «Вертольоти Росії» і підрозділ китайської корпорації авіаційної промисловості AVIC уклали рамкову угоду, якою розпочато процес практичної роботи над проектом в усіх напрямах конструювання та підготовки до серійного виробництва цього вертольота. Вже узгоджено тактико-технічні умови. За оцінками експертів, попит на нову машину в Китаї може перевищити 200 одиниць у період до 2040 р.