Меморіальна-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку

На державних підприємствах використовується меморіальна-ордерна форма (контрольна-шахова) бухгалтерського обліку. Відповідні форми меморіальних ордерів затверджені Наказом Державного казначейства України від 27 липня 2000 р. № 68, а форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання — наказом Державного казначейства України від 6 жовтня 2000 р. № 100.

Сутність цієї форми ведення бухгалтерського обліку полягає в тому, що на кожну господарську операцію (на підставі первинного документа) або на групу однорідних операцій (на підставі накопичувального документа) складається меморіальний ордер. Меморіальний ордер має такий вигляд (табл. 5.8).

Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть в окремих аналітичних регістрах по кожному аналітичному рахунку та складають оборотні відомості за аналітичними рахунками. Дані останніх звіряються з даними оборотної відомості за синтетичними рахунками. За умов відсутності розбіжностей складається бухгалтерська звітність.

Проте, за певних переваг, меморіально-ордерна форма має суттєві недоліки, а саме:

• — складання значної кількості документів бухгалтерського оформлення (меморіальних ордерів) створює зайву проміжну ланку між виправдними документами й обліковими регістрами;
• — багаторазовість записів господарських операцій (у реєстраційному журналі, двічі на синтетичних рахунках Головної книги, на аналітичних рахунках) і пов’язані з цим зайві затрати праці;
• — роз'єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що часто призводить до відставання записів на аналітичні рахунки від записів на синтетичні;

Таблиця. Меморіальний ордер №_" _" _200_р.

Таблиця. Головна книга за січень 20ХХ року по рахунку № 311 «Поточні рахунки в національній валюті» .

• — віднесення значного обсягу робіт (звірка даних хронологічного й систематичного обліку, а також синтетичного й аналітичного обліку, виправлення помилок тощо) на кінець місяця, що зумовлює нерівномірність завантаження облікових працівників, відставання у складанні і поданні звітності;
• — недостатня пристосованість облікових регістрів для отримання необхідної інформації для складання звітності, що зумовлює необхідність додаткових вибірок і розрахунків у процесі складання звітності.

Вибір форми ведення обліку та впровадження автоматизованих облікових систем залежить не тільки від галузевої належності та обсягів діяльності підприємства, а й від певних переваг та недоліків окремих форм.