Аналіз витрат запасів

Аналіз витрат запасів

У попередніх розділах ми достатньо аргументували значення логістичних витрат у формуванні загальних витрат організації, а, отже, її можливостей у ціновій політиці, що може бути одним із найважливіших аспектів стратегії розвитку. Постійний тиск витрат на конкурентні позиції на сучасному етапі відчувають усі провідні фірми світу, причому у безпосередньому зв’язку з акцептованим рівнем обслуговування клієнта щодо забезпечення необхідного товару в просторово-часових та кількісно-якісних параметрах попиту. Власне логістика причетна як до проблеми витрат, так і до проблеми обслуговування клієнта. Адже, чим більші запаси (розширений асортимент, ближча алокація до місць споживання), тим вищий рівень обслуговування, але і більші витрати запасів, чим швидше реалізуються поставки, тим вищий рівень обслуговування, але і вищі транспортні витрати.

В основу дослідження витрат запасів покладемо принциповий поділ загальних логістичних витрат на складові за ознакою сфери переміщення матеріального потоку (див. табл. 10.3):

• * витрати фізичного переміщення;
• * витрати запасів;
• * витрати інформаційно-управлінських процесів.

Витрати фізичного переміщення охоплюють усі витрати, пов’язані із транспортуванням матеріалів і готових виробів у сфері постачання і дистрибуції між вузлами логістичної системи (виробничими і дистрибуційними об'єктами) за винятком внутрішньооб'єктного переміщення (внутрішньозаводського транспортування і маніпуляційних переміщень на складі).

Витрати інформаційно-управлінських процесів охоплюють витрати інформаційних і фінансових потоків, серед них підготовку планів, рішень, їх доведення до виконавців, контролювання за виконанням та підготовку і доведення регулювальних рішень.

Витрати запасів охоплюють усі види витрат, пов’язані із цільовим формуванням і утриманням матеріального потоку в запасах у місцях стаціонарного складування. Згідно зі стандартною технологією формування і утримання запасів витрати запасів охоплюють такі складові:

• * витрати замовлень;
• * витрати утримання запасів у дорозі;
• * витрати утримання запасів на складі;
• * витрати вичерпання запасів.

Подамо схематично структуру логістичних витрат, передусім найскладнішої їх частини — витрат запасів, згідно із викладеною нижче методикою їх розрахунку (рис. 10.25).

Рис. 10.23. Структуризація логістичних витрат

І. Витрати замовлень, зумовлені потребою формування замовлення для створення (поповнення) запасів матеріалів, виробів тощо. Очевидно, що рівень витрат замовлення залежить від кількості річних замовлень, вартості одного замовлення та структури витрат замовлення. Беручи до уваги, що витрати замовлення стосуються лише витрат складання замовлення і не стосуються витрат закупівлі, їх можна поділити на постійну та змінну складову. Постійна складова — це витрати експлуатації інформаційних систем, які не залежать від кількості сформованих замовлень. До змінних витрат, які залежать від кількості замовлень, слід віднести витрати моніторингу запасів, опрацювання замовлень на поставку та розрахункових документів тощо. Зважаючи на це, витрати замовлень можна розрахувати за формулою.

(10.1).

де — річна сума постійних витрат замовлень;

— відповідно змінні витрати одного замовлення та кількість замовлень у рік.

На підставі цієї залежності можна сформулювати висновок, що чим частіше формуються замовлення, тим вищі витрати замовлень. Покажемо це на прикладі: постійні річні витрати замовлень становлять 3000 грн., змінні витрати на одне замовлення — 500 грн. Побудуємо аналітичну таблицю залежності (табл. 10.8).

Таблиця 10.8.Залежність витрат замовлень від циклу замовлень.

Річна кількість замовлень.	Цикл замовлення, днів.	Змінні витрати замовлень, грн.	Постійні. витрати замовлень, грн.	Річні. витрати замовлень, грн.

Графічно це подано на рис. 10.24.

Рис. 10.24. Графічна інтерпретація витрат замовлень залежно від їх кількості

На підставі залежності, знаючи річний попит (Рр = 480 шт.), можемо побудувати залежність витрат одного замовлення від кількості замовлень. Оскільки кількість замовлень однозначно визначає величину одного замовлення, то ця ж залежність буде дзеркальним відображенням щодо величини одного замовлення.

Зробивши нескладні перетворення, отримаємо залежність річних витрат замовлень від величини одного замовлення:

(10.2).

(10.3).

де — величина одного замовлення (рис. 10.25);

(10.4).

Для наведеного прикладу:

Графічно це показано на рис. 10.26.

Рис. 10.25. Графічна інтерпретація витрат одного замовлення

Отже, річні витрати замовлень обернено пропорційні (перебувають у гіперболічній залежності) до величини одного замовлення.

Подібними до витрат замовлень є витрати переналагодження виробництва, які мають місце, коли поповнення запасів відбувається від виробника і це вимагає витрат зміни виробничого процесу, його модифікації з метою випуску певної замовленої асортиментної позиції продукції для створення запасу. Очевидно, що витрати переналагодження виробництва теж складаються із постійної частини (витрати використовуваних пристроїв тощо) та змінної, що залежить від кількості таких змін протягом року, наприклад, витрат праці. Тому річні витрати переналагодження теж залежать обернено пропорційно від величини замовлення.

За умов автоматизації формування замовлень на основі комп’ютерних технологій, упровадження інновацій у процедуру переналагодження виробництва, що істотно зменшує витрати праці, а значить, і змінну частину витрат, можливості та діапазон оптимізації витрат замовлень чи переналагоджень зменшуватимуться, а це означає неістотність залежності «trade off» витрат замовлення і витрат утримання запасів, сутність якої буде описана нижче.

Рис. 10.26. Графічна інтерпретація залежності річних витрат замовлень від величини одного замовлення

Кошти утримання запасів у дорозі є другою складовою витрат запасів згідно з технологією реалізації замовлень. Вони за сутністю подібні до витрат утримання запасів на складі, але за значенням та процедурою формування їх доцільно розглядати після аналізу витрат утримання запасів на складі.

II. Витрати утримання запасів на складі є найістотнішою складовою витрат запасів. Д. М. Ламберт подає чотири складові витрат утримання запасів [55, с. 220]:

• * витрати капіталу;
• * витрати утримання складів;
• * витрати обслуговування запасів;
• * витрати ризику запасів.

Витрати капіталу за своєю сутністю визначаються рівнем втрат підприємства від «замороження» капіталу, тобто становлять втрачені можливості, зважаючи, що цей капітал міг бути використаний в іншій виробничій діяльності, інвестований, покладений на депозитний рахунок тощо. Традиційно витрати капіталу розраховуються встановленням відсоткової ставки щодо вартості запасу і це ототожнює її зі звичайною процентною ставкою, рентабельністю капіталу тощо. Очевидно, що рівень витрат капіталу залежить від прийнятого граничного значення відсотка, тобто.

(10.5).

де — величина запасів, один.;

С — ціна одиниці запасу, грн./од.;

rк — прийнятий відсоток витрат капіталу стосовно вартості запасу, %.

Наприклад, якщо середньорічна кількість одиниць товару у запасі становить 500 од., ціна одиниці товару — 10 грн./од., а граничний відсоток 15%, то річні витрати капіталу становитимуть.

Нерідко витрати капіталу є однією із найістотніших складових витрат запасів, тому необґрунтовано завищений чи занижений граничний рівень відсотка може призвести до хибних логістичних рішень в управлінні запасами. Водночас нижній поріг відсотка не може бути меншим від депозитної ставки, оскільки найпростішою альтернативою використання капіталу організації стосовно створення запасів є їх розміщення на депозитному рахунку, хоч і в цьому разі теж можуть мати місце витрати ризику тощо.

Витрати утримання складу (складські витрати) охоплюють витрати розміщення, переміщення як маніпуляції і витрати зберігання на складі, такі як амортизація, освітлення, опалення, вентиляція, орендна плата, забезпечення особливих умов утримання запасів. Витрати утримання складу, як і будь-яких інших об'єктів (експлуатаційні витрати), складаються із постійної та змінної складової витрат. Очевидно, що маніпуляційні витрати (витрати внутрішньоскладських переміщень), витрати праці тощо пропорційно змінюються щодо величини запасів. Інші складові, такі як амортизація складських засобів, певною мірою освітлення, опалення, вентиляція можна віднести до постійних чи умовно-постійних витрат утримання складу.

У разі використання сторонніх складських об'єктів розрахунок витрат утримання складу здійснюється пропорційно до величини утримуваних запасів, тобто всі витрати є змінними.

Математично змінні витрати на утримання складу виражатимуться:

(10.6).

де — відсоткова ставка змінних витрат на утримання складу, %;

— змінна складова витрат утримання одиниці запасу на складі.

Графічно взаємне розміщення залежностей витрат утримання складу від величини запасу стосовно власного чи орендованого складу виглядає так, як показано на рис. 10.27.

Рис. 10.27. Графічна інтерпретація рішення щодо вибору власного чи стороннього складу

— відповідно витрати утримання власного і стороннього складу.

— постійна складова витрат утримання власного складу; - відповідно змінна складова витрат утримання власного і стороннього складу у розрахунку на одиницю запасу.

За допомогою графіка можна визначити критичне значення рівня запасів (): якщо утримувані запаси є менші від цього значення, то доцільно використовувати сторонні склади, якщо більші - власні склади.

Витрати обслуговування запасів є витратами страхування запасів та оподаткування запасів. І перша, і друга складові є пропорційні до кількості запасів та їх вартості, тобто.

(10.7).

де — сумарна відсоткова ставка у відсотках, що враховує страхування від ризику втрати чи пошкодження та чинні податки на власність. Очевидно, що ця відсоткова ставка є досить диференційованою і залежить від економічних та логістичних властивостей логістичного продукту (концентрація вартості, логіс;

тична придатність складування, маніпулювання, інші фізико-хімічні властивості, що впливають на ризик пошкодження), локалізації складів (країна, місто чи село), логістичних стратегій в обслуговуванні клієнта.

Витрати ризику запасів відображають ймовірну втрату вартості товару (знецінення) унаслідок його утримання в запасі. Причинами знецінення можуть бути:

• * моральне старіння товару, наприклад, комп’ютерів;
• * фізичне «старіння» товару, наприклад, свіжих фруктів, ржавіння виробів із металу;
• * сезонне «старіння» товару, наприклад, сезонного, модного одягу.

Очевидно, що такі витрати мають встановлюватися диференційовано залежно від виду товару, оборотності товару у запасі і бути пропорційними до величини запасів.

(10.8).

де — сумарна відсоткова ставка ризику знецінення, %.

Викладений аналіз складових витрат утримання запасів свідчить, що за винятком витрат утримання складів у разі використання власних складів, решта складових витрат є пропорційними до величини запасів, тобто:

а) сторонній склад.

(10.9).

б) власний склад.

(10.10).

З отриманих залежностей випливає, що витрати утримання запасів можна подати узагальненою моделлю:

(10.11).

якщо подати і не брати до уваги постійну складову витрат утримання власного складу, оскільки зміна рівня запасів впливає лише на змінну складову витрат утримання складу. В моделі витрат утримання запасів вартість запасів визначається як добуток ціни і кількості одиниць запасу, — питомі річні витрати утримання запасів як відсоток від вартості продукту.

Подана модель дає змогу сформувати такий загальний укрупнений порядок розрахунку витрат утримання запасів:

• * розрахунок вартості запасів — рекомендується оперувати середньозваженою величиною рівня запасів протягом року;
• * встановлення відсотка вартості продукту, що відображає всі складові питомих витрат утримання запасів;
• * розрахунок річної суми витрат утримання запасів.

Розглянемо приклад розрахунку витрат утримання запасів металовиробів. Вартість одиниці металовиробу становить 200 грн., витрати капіталу, утримання складу, обслуговування запасу та ризику запасів відповідно прийняті на такому рівні: 20, 3, 2 і 5%, разом ЗО %. Річний оборот дистрибуційного складу становить 480 одиниць металовиробів. Розрахуємо витрати утримання запасів залежно від їх середньорічного рівня для різних варіантів циклу замовлення за формулою.

(10.12).

Таблиця 10.19. Витрати утримання запасів залежно від рівня запасів.

Зіставляючи витрати утримання запасів із витратами замовлень/переналагодження, можна дійти висновку про існування залежності «trade off' між ними, причому регулювальним (оптимізувальним) чинником є величина замовлення (цикл замовлення): чим більша величина замовлення, тим менші витрати замовлення, але більші витрати утримання запасів, і навпаки. Отже, можна очікувати за певної величини замовлення мінімальну суму річних витрат замовлень і утримання запасів ().

Щодо розглянутих прикладів (табл. 10.8, 10.9 і рис. 10.27) подано аналітичну, табличну і графічну інтерпретації визначення оптимальної величини замовлення:

а) аналітичний розрахунок.

Визначимо першу похідну та прирівняємо до нуля:

Розрахуємо :

Отже, оптимальна величина замовлення становить 90 одиниць металовиробів. При цьому забезпечується мінімум витрат замовлень і утримання запасів, а саме:

б) табличний розрахунок Таблиця 10.10.Визначення оптимальної величини замовлення.

Розраховані сумарні витрати за величини замовлення 80 одиниць становлять 8400 грн., що лише на 0,4% поступається оптимальному варіанту, тому можна прийняти величину замовлень 80 одиниць із двомісячним циклом замовлення; в) графічний розрахунок:

Рис. 10.28. Графічна інтерпретація визначення оптимальної величини замовлення

III. Виграти утримання запасів у дорозі є актуальними, коли право власності на товари переходить до клієнта до початку доставляння до місця призначення. Це характерно, зокрема, для поставок на умовах FOB (англ. freeon-board), за якими транспортні витрати входять до ціни товару.

За складом витрати утримання запасів у дорозі ідентичні до витрат утримання запасів на складі, тобто охоплюють чотири розглянуті складові. Водночас за структурою істотно різняться:

• * витрати капіталу оцінюються аналогічно, однак є потреба у розрахунку часових параметрів, а відтак і середнього рівня запасів у дорозі;
• * витрати утримання транспортного засобу як тимчасового складу повністю ураховані в транспортних тарифах (амортизація обладнання, вартість навантаження-розвантаження тощо) і не вимагають додаткового врахування;
• * витрати обслуговування запасів у дорозі як витрати страхування від втрати, пошкодження запасів ураховані в транспортних тарифах і не вимагають додаткового врахування;
• * витрати ризику запасів реально відсутні з причини нетривалого перебування в запасі, що не призводить до знецінення.

Отже, розрахунок витрат утримання запасів у дорозі здійснюється за формулою.

(10.13).

де — середньорічний рівень запасів у дорозі, розраховується за формулою.

(10.14).

де — час транспортування і-го замовлення.

Як і інші складові витрат запасів, витрати утримання запасів у дорозі конфліктують із транспортними витратами: чим швидше постачається замовлення, що вимагає дорожчого виду транспорту, тим меншим с час транспортування (tmр), а, отже, і витрати утримання запасів у дорозі.

IV. Остання складова витрат запасів — витрати вичерпання запасів належить до категорії розрахункових (ймовірних) витрат, облік яких не передбачений, однак вплив яких на прийняття рішень в управлінні запасами може бути надто істотним.

Витрати вичерпання запасів мають місце за таких обставин:

• * запізнення реалізації замовлення;
• * здійснена купівля товару конкурента;
• * здійснена купівля товару-субституту;
• * зупинка та простої виробництва.

Перші три обставини призведуть до того, що організація недоотримає прибутку одноразово чи надовго (у разі втрати клієнта), понесе збитки на постійних витратах тощо, тому такі витрати вичерпання запасів трактуються як витрати втраченого продажу.

Якщо відбудеться четверта обставина, то внаслідок зупинення виробництва це призведе до істотних економічних збитків, невиконання зобов’язань перед наступними учасниками логістичного ланцюга, що може мультиплікувати прямі збитки виробництва.

Витрати утримання запасів перебувають у залежності до витрат вичерпання запасів у частині утримання страхових запасів: чим вищий рівень страхових запасів, тим нижчий рівень витрат вичерпання запасів.

Принциповий розрахунок витрат вичерпання запасів можна здійснити за формулою:

(10.15).

де к — питомі втрати прибутку чи/та збитки у відсотках до вартості запасів, яких не було для забезпечення актуального попиту;

— відповідно ціна одиниці та кількість одиниць запасу, що не були реалізовані (отримані) для забезпечення актуального попиту.

V. Отже, витрати запасів можна розрахувати за формулою.

(10.16).

Графічно це можна подати рис. 10. 29.

Рис. 10.29. Графічна інтерпретація формування витрат запасів залежно від величини замовлення

На графіку криві і мають власне такий характер змін, що було аргументовано попереднім матеріалом. Витрати вичерпання запасів мають тенденцію до зниження, оскільки із зростанням величини замовлення середньорічний запас теж зростає, а це дає змогу мати збільшені страхові запаси в певні періоди. Витрати утримання запасів у дорозі перебувають під впливом різноспрямованих чинників, тому характер їх змін не є таким однозначним, як попередніх. Так, великі замовлення можуть здійснюватися повністю завантаженими автопоїздами, вагонами, а це зменшує час транспортування, бо не вимагає процедури консолідації вантажів. З іншого боку, малі поставки можуть здійснюватися швидким транспортом і це теж зменшує як час запасів у дорозі, так і їх величину, але при цьому зростають транспортні витрати. Проте це інша складова логістичних витрат — витрати фізичного переміщення потоку.

Якщо ж припустити, що клієнти вимагають підвищення рівня обслуговування, то це вимагатиме від організації збільшення циклічних (поточних) запасів для забезпечення вищої просторової і часової доступності, збільшення страхових запасів, збільшення витрат замовлень (принаймні у частині постійної складової) тощо. А це безумовно зсуне як окремі складові витрат запасів, так і їх загальний рівень.

Водночас як і будь-яке інше майно організації, запаси, окрім рівня витрат, можуть бути оцінені показником оборотності (поряд із рентабельністю капіталу), а саме:

(10.17).

тобто за певного річного попиту зменшення середнього рівня запасів підвищує їх оборотність. З іншого боку, високий рівень оборотності запасів зумовлює гіперболічне зниження витрат утримання запасів. Графічно це виглядає так, як показано на рис. 10.30.

Рис. 10.30. Графічна інтерпретація залежності витрат утримання запасів від їх оборотності

Характер цієї залежності підтверджується такими аналітичними розрахунками. Оскільки.

(10.18).

то.

(10.19).

Параметри — сталі величини, тому.

(10.20).

де, А — сталий параметр залежності.