Гуманізм вченого гуртка києво-пєчєрської лаврської друкарні

Через рік після створення Київського братства та його школи була відкрита Києво-Печерська Лаврська друкарня, яка стала одним з важливих культурно-освітніх осередків не тільки України, а й усього східного слов’янства. З її діяльністю було започатковано новий етап у розвитку культури, самосвідомості, філософського мислення українського народу, пов’язаного з переходом від патристики до схоластики і гуманістичних ідей. Як гімнастика розуму, схоластика, проникаючи в деталі розсудочних операцій, забезпечувала той розвиток абстрактного мислення і логічних доведень, без яких неможливо було перейти до вищих етапів історико-філософського процесу, в тому числі й гуманізму, що стало одним з надбань західної культури. Спираючись на східну патристику, нижчий рівень філософсько-теоретичного узагальнення, православне духівництво багато в чому поступалося католицизму, основу якого становили раціонально-логічні обгрунтування та аргументації.

За умов зростання зовнішньої експансії, коли використовувалися не тільки соціально-політичні, економічні, а й культурно-духовні чинники, перед діячами української культури, які формували національно-визвольну ідеологію, одним з найважливіших завдань поставало саме завдання підвищення рівня духовної культури, теоретичного узагальнення тих процесів, які відбувалися в тодішньому суспільному житті. Члени вченого гуртка Лаврської друкарні - письменники, мислителі, перекладачі, культурні, громадські і церковні діячі - сприяли зняттю жорсткого розмежування світського і духовного, проникненню світського в духовне, де світська мудрість, наука, філософія поступово втрачали свої негативні риси, які їм приписувала попередня традиція, набували самостійності, спрямовуючись до синтезу греко-слов'янського типу культури та здобутків західної, латинської. Цей процес пов’язувався у них із зверненнями до української мови, яка все більше проникала в проповіді, повчання, сприяла українізації культури, підняттю національної самосвідомості народу.