Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х — початок 80-х рр. ХХ ст.)

Конституція СРСР 1977р. і конституція УРСР 1978р., в яких говорилося про демократизацію політичної системи, розширення прав і свобод громадян, насправді узаконили безмежну владу компартії, проголосивши її «ядром політичної системи суспільства».

У тих умовах як протест проти антинародних дій партійно-державного апарату, проти обмеження духовного національного життя України набрав силу дисидентський рух.

Духовний розвиток суспільства

Політичне життя в країні яке з початку 70-х рр. набуло закритий характер, зростання відчуження партії від народу, посилення ідеологічного диктату прямо вплинуло на ситуацію у духовній сфері українського суспільства.

Освіта і наука:

Кількісні показники про одержання середньої та вищої освіти з 1970р. по 1980 рр. зросли, проте вони все більше відставали від науково-технічного прогресу, а її якість, по суті, знижувалася. Як наслідок попит на освіту почав знижуватися, ставало не так престижно та й матеріально вигідно мати диплом про вищу освіту. Значний вплив на поглиблення цих негативних процесів в Україні мали надмірна ідеологізація та русифікація освіти.

Кількість наукових працівників невпинно зростала, особливо у галузевих та профільних КБ, а віддача їх діяльності скорочувалася. Винятком були лабораторії під керівництвом М. Боголюбова (математична фізика), В. Грушкова (кібернетики), Л. Ландау (ядерна фізика), Б. Патона (зварювання).

Література і мистецтво:

Незважаючи на жорсткі ідеологічні рамки у цей період з’явилося чимало талановитих творів, як вже відомих так і молодих авторів.

Романи О. Гончара «Собор», «Циклон», М. Стельмаха «Дума про тебе», «Чотири броди»; поезія І.Драча, Б. Олійника, Д. Павличка; художньо-історичні твори П. Загребельного, Ю. Мушкетики, Є.Гуцала.

У кіно завойовували глядачів фільми Ю.Ільєнка «Білий птах з чорною ознакою», Л. Бикова «В бій ідуть тільки старики», «Ати-бати йшли солдати», І.Миколайчука «Вавілон ХХ» та ін.

У музиці - опери Г. Майбороди і В. Габуренка, симфонії В. Киритка і А. Штогаренка, кантати В. Рождественского і А. Філіпенка, пісні П. Майбороди, О. Білаша, В.Івасюка та ін.

Після 1972р., усунення П. Шелеста, за прямої вказівки Москви головним ідеологом у ЦК КПУ став В. Маланчук — який противник національної ідеології, зроби кар'єру як теоретик і борець українського націоналізму, розглядав це як головне завдання партії. При підтримці голови КДБ в Україні В. Федорчука, «головний» ідеолог республіки організував гоніння на письменників, громадських діячів, особливо дисидентів. Цей стан у духовному житті українського суспільства часто називають «маланчуковщиною».