Особливості етичного регулювання в медицині

Особливостями етичного регулювання в медицині є добровільне дотримання професіоналами наступних основних принципів біоетики:

• * принцип автономії (індивід має право розпоряджатися своїм здоров’ям та благополуччям, навіть відмовлятись від лікування, за умови, що це буде вартувати йому життя; цей принцип має антипатерналістичну спрямованість, на ньому ґрунтується концепція «інформованої згоди»);
• • принцип «Не зашкодь» (цей принцип бере початок з клятви Гіппократа і вимагає мінімізації шкоди, що завдається пацієнтові при медичному втручанні);
• • принцип блага (моральний обов’язок робити добро, котрий акцентує обов’язок лікаря здійснювати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта);
• • принцип справедливості (цей принцип підкреслює необхідність рівного ставлення до пацієнтів, а також справедливого розподілу ресурсів, котрі завжди обмежені, при наданні медичної допомоги);
• • принцип людської гідності (гарантує гідне ставлення до пацієнта в тому разі, коли він позбавлений автономних рішень та дій; він, як правило, застосовується до людей, що перебувають у недієздатному фізичному та психічному стані, а також до малолітніх дітей; опираючись на цей принцип, обґрунтовують заборону на клонування людини, на експерименти з людськими ембріонами та трансплантацію органів);
• • принцип інтегральності (передбачає недоторканність психофізичної цілісності людини та використовується у випадках, що загрожують порушенням особистісної ідентичності на підставі втручання у генетичну природу);
• • принцип уразливості (передбачає відповідальне ставлення до людського життя, усвідомлення того, що воно є конечним і тендітним; спрямовує на тактовне ставлення до людей, що мають обмежені соціальні, фізичні та психічні можливості) [3: 54−55].