Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток освіти сприяє подоланню кризових явищ у суспільстві, поліпшенню рівня життя населення, забезпеченню національних інтересів, зміцненню авторитету держави. Реформи в освітній галузі України, які спрямовані на створення національної системи шкільної освіти з урахуванням найкращих зразків світового й вітчизняного досвіду, потребують більш активного використання історичних надбань і традицій української освіти. В цьому контексті важливим є дослідження аспектів становлення і розвитку жіночої освіти. На сьогодні, коли жінки отримали всі права, вивчення досвіду формування та розвитку мережі освітніх жіночих закладів, боротьби жінок за право на навчання та професійну діяльність у ІІ пол. ХІХ — поч. ХХ ст. набуває особливої актуальності.

Провідними центрами жіночої освіти, починаючи з 60-х рр. ХІХ ст., були великі українські міста, серед яких чільне місце займав Київ. Саме на його прикладі можна скласти уявлення про типові риси мережі жіночих навчальних закладів початкового, середнього і вищого рівнів, що виникли в означений період і функціонували до утвердження радянської влади в Україні. Проте вивченню процесу заснування та розвитку жіночих навчальних закладів у м. Києві протягом 1861−1920 рр. не приділялося достатньої уваги. Відповідно результати проведеного дослідження мають особливу цінність у світлі становлення нового демократичного суспільства в Україні, оновлення всіх сфер суспільного життя на засадах соціальної злагоди, толерантності та християнської моралі.

Об'єктом вивчення є жіночі навчальні заклади м. Києва.

Предметом дослідження є процес створення та розвитку системи початкової, середньої та вищої жіночої освіти у м. Києві.

Хронологічні межі охоплюють 1861−1920 рр. Нижня межа пов’язана із заснуванням жіночих навчальних закладів у м. Києві. Реформаційні зміни у соціально-економічному та культурному житті населення сприяли вирішенню ряду питань, пов’язаних з проблемою жіночої освіти. Верхня межа стосується припинення діяльності жіночих навчальних закладів дореволюційної системи освіти в м. Києві.

Географічні межі дослідження здебільшого охоплюють територію м. Києва вказаної доби.

Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті основних тенденцій та характерних особливостей діяльності київських жіночих навчальних закладів. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань: жіночий освіта навчальний заклад.

• — висвітлити ступінь розробки теми в історіографії, проаналізувати стан і характер джерельної бази;
• — дослідити основні типи жіночих шкіл, які існували у м. Києві;
• — розкрити позитивні та негативні наслідки царської політики щодо організації жіночої освіти;
• — дати характеристику закономірностям розвитку жіночої освіти;
• — з'ясувати особливості організації навчально-виховного процесу в початкових, середніх та вищих жіночих навчальних закладах, виявити рівень їх матеріально-технічного, кадрового та методичного забезпечення;
• — визначити соціальний, релігійний склад вихованок жіночих навчальних закладів м. Києва.

Вирішення цих завдань дає можливість у повній мірі охарактеризувати жіночі навчальні заклади у м. Києві в період, що вивчається.

Методологічною основою дослідження стали принципи історизму, системності та наукової об'єктивності. Застосування системного підходу дозволило більш повно відтворити процес заснування та діяльності жіночих навчальних закладів у м. Києві. Предмет та завдання дослідження обумовили використання історико-типологічного та проблемно-хронологічного методів. При з’ясуванні складу слухачок навчальних закладів використано метод математичної обробки статистичних даних.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні розвитку системи жіночих навчальних закладів у м. Києві протягом 1861−1920 рр. Найбільш вагомі результати полягають у наступному:

• — проаналізовано процес формування та діяльності основних жіночих навчальних закладів м. Києва, їх кількісне і якісне зростання у контексті загальноосвітньої державної політики;
• — виявлено особливості діяльності середніх жіночих навчальних закладів м. Києва;
• — уточнено деякі питання, які стосуються чисельності студенток Київських вищих жіночих курсів;
• — завдяки використанню ряду нових джерел з’ясовано періодизацію діяльності жіночих навчальних закладів у м. Києві протягом досліджуваного періоду.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути застосовані при розробці концепції державної освітньої політики України. Зібрані фактичні матеріали та статистичні дані, а також зроблені узагальнюючі висновки можуть бути використані у фахових наукових працях, що стосуються проблем освіти в Україні у ХІХ-ХХ ст., підручниках з історії України, при розробці й читанні лекцій із вітчизняної історії, спецкурсів із розвитку освіти, жіночого руху, краєзнавства тощо.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати наукового пошуку доповідалися автором на науково-практичній конференції «Українське державотворення: від минувшини до сьогодення» (Коломия, 11−12 травня 2004 р.), міжнародних наукових конференціях «Україна у другій світовій війні (до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною)» (Київ, 26−27 квітня 2005 р.) та «Перспективні напрями вивчення всесвітньої історії» (Київ, 10−11 листопада 2005 р.).

Публікації. Основні положення роботи викладені в 6 публікаціях автора у фахових виданнях загальним обсягом 3,2 др. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок.