Промышленный підйом початку ХХ века

Після кризи 1900;1903 рр. настав світової промисловий підйом. Новий Росії цьому підйому не дали розгорнутися російсько-японська війна і буржу-азная рев-ция. З кінця 1907 р. почався черговий світовий економічний кри-зис. Але криза буває після підйому, а, що у Росії підйому не было, то та практично бо й кризи. Отже, з економічної історії Россиивыпал цілий економічний цикл. А 1910 по 1913 рр. у складі відбувався но-вый промисловий підйом.

Розглянемо деякі обставини, стимулировав-шие цей підвищення і що визначали її особливості:

1) Вважають, головним стимулом підйому були гос. заказы, связанные з перегонами озброєння напередодні першої світової войны. Решаюшим факто-ром підйому були військові замовлення, а эконм. зростання країни, успіхи с/г і про-мышленности.

2) Столипінську аграрна реформа прискорила розвиток капіталізму вс/х, а це збільшило попит на с/г машини, добрива, покрівельне залізо идр. пром.товары.

3) У стані виникло безліч капіталів. Масові інвестиції происходи-ли під час підйому, а, оскільки попередній промисловий підйом не состо-ялся у Росії, то капітали накопичувалися протягом десяти років. Росія стала да-жі вивозити капітал зарубіжних країн, було не притаманно Росії. Ці головні обставини визначили особливості підйому. По темпамроста промисловості Росія випереджала інших країнах — але тільки в годыэтого підйому. Попри ці неабиякі успіхи в промисловому развитии, Россия залишалася переважно аграрної країною. Особливо слабко було развитов Росії машинобудування. Більша частина промислового устаткування Россияввозила через кордону. Економічна відсталість полягала у отставаниипроизводства своєї продукції одну особу, в засилля іноземного капитала. Решаюшим чинником війни став військово-промисловий потенціал. Високий воен-но-промышленный потенціал — це високорозвинений промышленно-экономическийкомплекс. У цей військово-промисловий потенціал був щодо сла-бым, оскільки слабко розвинене машинобудування: більшість верстатів для воен-ной промисловості довелося імпортувати. Обов’язковою елементом війн XXстолетия є мобілізація промисловості, тобто. перебудова промышленно-сти для військових потреб. Російські промисловці всілися аж ніяк не проти пере-вода своїх підприємств на військове виробництво, позаяк замовлення былиочень вигідними. Але значної частини грошей, роздана виспівати за-казов, зникла даремно, оскільки виробництво військову техніку вимагає особойточности і спеціалізації. При мобілізації промисловості створюються государ-ственные органи, які контролюють процес мобілізації, регулюють і уп-равляют господарством. У Росії її такими органами стали чотири «Особливих совеща-ния », освічені в 1915 р. — з оборони, з перевезення, з палива і попродовольствию. Головним з них особливе нарада щодо обороні, котороеведало військової промисловістю, розподіляла військові замовлення, объединялодействия інших трьох зборів. Головним напрямом діяльності собра-ния по обороні стало об'єднання заводів до груп до виконання заказов, что дозволило збільшити виробництво зерна озброєння. Дії інших собра-ний були спрямовані на налагодження розстроєних економічних свя-зей.

Скрутний стан складалося на транспорті: починався транспортний итопливный голод. Війна викликала зниження с/г проиводства і розлад фи-нансов. Продовольства в містах промислового центру і півночі стало невистачати, так як порушився товарообіг між містом і селом. Войнатребовала величезних витрат, а й у час війни державні доходи обы-чно скорочуються. Тому, військових витрат покривалися з допомогою особливих источ-ников. Першими з цих джерел були державні позики, зовнішні ивнутренние. Другим джерел була бумажно-денежная емісія, випуск всебольшего кол-ва паперових денег.