Поняття перебудови. 
Перебудовчі процеси в СРСР. 
Зростання соціально-політичної активності України у кінці 80-х-початку 90-х

Термін «перебудова» — термін, що ввійшов у широке вживання у середині 1980;х рр. Політика перебудови, почата частиною керівництва КПРС на чолі з генеральним секретарем ЦК партії М. С. Горбачовим, привела до значних змін у житті країни й миру в цілому (гласність, політичний плюралізм, закінчення «холодної війни» та ін.) До кінця 80-х — початку 90_х рр. у результаті суперечливості й непослідовності в здійсненні перебудови відбулося загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що завершилося розпадом СРСР у серпні-грудні 1991р. [1].

Суміжні терміни

«Парад генсеків» — період (1982;1985рр.) короткочасного перебування при владі Ю. Андропова та К. Черненка.

«Холодна війна» — глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація міжРадянським Союзомі його союзниками, з одного боку, іСШАтаЗахідною Європоюі їх союзниками — з іншого, що тривала з середини 1940;х до початку 1990;х років.

«Гласність» — політичний термін, що позначаєполітикумаксимальної відвертості (відкритості) у діяльності державних установ і свободи інформації. У вузькому сенсі, в сучасному слововживанні, основний компонент політикиперебудови, яку проводивМ.С.Горбачову другій половині1980;хроків уСРСРі полягала в істотному ослабленні цензури і знятті існуючих у радянському суспільстві численнихінформаційних бар'єрів.

«Політика прискорення» — це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТП, реорганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток машинобудування, спробу вирішити традиційні соціальні проблеми — житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку тощо.