Основні напрямки діяльності НБУ щодо підвищення ефективності роботи Українських банків

Головною метою розвитку банківської системи України є розбудова в Україні стійкої, прозорої, конкурентоспроможної банківської системи, яка б сприяла довгостроковому економічному зростанню країни, її фінансовій безпеці, була здатна і готова без загрози національним інтересам інтегруватися у світовий економічний простір.

Для досягнення поставленої мети необхідне виконання таких основних цілей:

• ? забезпечення стійкості банківської системи;
• ? забезпечення прозорості (транспарентності) банківської системи;
• ? підвищення конкурентоспроможності банківської системи.

Після виконання основних цілей на наступному етапі, пріоритетом розвитку банківської системи України буде вихід українських банків на міжнародні фінансові ринки як рівноправних гравців.

Економічний розвиток України, процеси глобалізації та підвищення вимог до транспарентності функціонування фінансових систем потребують гнучкого і вчасного реагування на виклики часу та можливі внутрішні та зовнішні негативні впливи. Це вимагає чіткого окреслення напрямів розвитку банківської системи України на середньо та довгострокову перспективу, які ще не визначені.

Оптимальне управління фінансовою стійкістю банків України, на нашу думку, ґрунтується на підтримці певного рівня рентабельності при регулюванні грошової позиції банку в широкому діапазоні, а з боку Національного банку створення стійкої законодавчої бази.

Визначення основних цілей НБУ розвитку банківської системи України:

• 1) оцінку сучасного стану розвитку банківської системи України та її місце у фінансовій системі країни;
• 2) визначення політики уряду щодо банківської системи;
• 3) визначення сучасних проблем розвитку банківської системи України;
• 4) визначення головних завдань розвитку банківської системи України;
• 5) визначення шляхів вирішення головних завдань з досягнення основних цілей розвитку банківської системи України на 2006 — 2010 рр. (політика НБУ — політика Уряду).

Отже, з точки зору грошової позиції банку, для оптимізації його прибутковості і ліквідності слід визначити параметри рентабельності та обсягу коштів, які необхідно резервувати відповідно до вимог законодавства або спрямувати на фінансування того чи іншого виду активів з метою поліпшення доходності і зменшення ризиків. Тобто необхідним є визначення оптимальної структури портфеля активів, а також джерел його формування, в тому числі обов’язкових та страхових резервів. При цьому визначаючи джерела коштів, які будуть використовуватися для формування обов’язкових резервів, керівництво банку повинно, на нашу думку, враховувати такі аспекти своїх потреб у ліквідних коштах, а Національний банк повинен сприяти вирішенню цих питань:

• v тривалі потреби банку у ліквідних коштах можуть бути покриті за рахунок продажу активів чи довгострокових позик;
• v термінові потреби банку в ліквідних коштах обумовлюють вибір позикових резервних коштів у центральному банку;
• v доступ банку до ринку ліквідних коштів обмежений тими можливостями, які можна швидко реалізувати;
• v дослідження і прогнозування перспектив грошово-кредитної політики НБУ для визначення напрямів змін умов кредитування та процентних ставок на фінансових ринках;
• v використання можливостей страхування та деяких механізмів хеджування ризиків (наприклад, фінансових ф’ючерсних угод, опціонних контрактів тощо) для того, щоб уникнути невизначеності процентної вартості позикових джерел ліквідних коштів;
• v обмеження деяких джерел ліквідних коштів регулюючими вимогами НБУ.

Основними напрямами діяльності Національного банку України на 2008 — 2010 роки з подолання проблем розвитку банківської системи України є:

1) підвищення рівня капіталізації банківського сектору — залучення до банків додаткового акціонерного капіталу;

розроблення банками планів підвищення рівня капіталізації з урахуванням зростання обсягів активних операцій;

покращення якості капіталу та забезпечення достатнього рівня покриття капіталом ризиків, що приймаються банками;

стимулювання капіталізації прибутку в банках, зокрема шляхом вдосконалення оподаткування банків;

удосконалення методики розрахунку обсягів і нормативів регулятивного капіталу та нормативів ризику;

впровадження обов’язкового котирування та продажу банками власних акцій на відкритому фінансовому ринку (визначеній фондовій біржі) .

?? підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг — активізація процесів консолідації банків; розвиток структури банківського сектору в напрямі оптимального поєднання великих банків з розгалуженою мережею філій, регіональних і спеціалізованих банків з метою наближення до населення повноцінних банківських офісів; приділення уваги питанням забезпечення надійності банківських автоматизованих систем, їх резервування (дублювання), а також розроблення ефективних планів відновлення безперебійного функціонування зазначених систем у разі негативної дії на них зовнішніх факторів;

створення умов для застосування електронних банківських технологій; підвищення освітнього рівня персоналу банків; стимулювання розвитку факторингу та лізингу;

створення умов для суттєвого розширення безготівкових розрахунків в економіці шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти через запровадження сучасних технологій оплати праці, виплати пенсій тощо, а також збільшення масштабів здійснення населенням платежів за товари і послуги у безготівковій формі, зокрема розрахунки пластиковими картками; стимулювання банківського обслуговування малого та середнього бізнесу, населення, розвиток нових сегментів ринку банківських послуг, які орієнтовані на надання їх широкого спектру, зокрема роздрібного споживчого кредитування та іпотеки.

???поширення міжнародних стандартів корпоративного управління — перетворення банків на відкриті акціонерні товариства через встановлення обмежень на здійснення деяких банківських операцій при видачі ліцензії банкам, які створюються у формі закритого акціонерного товариства, зокрема, на приймання депозитів, відкриття та ведення рахунків фізичних осіб;

забезпечення наявності власної концепції (стратегії) розвитку та управління банком;

підвищення рівня відповідальності керівників і власників банку за його безпечність і стабільність;

внесення до законодавства змін, які надають Національному банку України право встановлювати вимоги щодо професійної придатності та ділової репутації керівників банків;

підвищення вимог до кваліфікаційного (професійного) рівня членів спостережних (наглядових) рад банківських установ та запобігання конфлікту інтересів;

розширення Національним банком України переліку та посилення вимог до змісту публічної інформації (інформації про власний фінансовий стан, власників, структуру управління, якісні характеристики менеджменту, основні інвестиції тощо).

запровадження проведення Національним банком України оцінок якості корпоративного управління;

4) ?впровадження та розвиток ризик-менеджменту — удосконалення систем управління ризиками;

забезпечення постійного моніторингу ризиків, з метою ефективного функціонування систем управління і внутрішнього контролю, запобігання прийняття правлінням і працівниками банків неконтрольованих і нерегламентованих рішень, пов’язаних з банківськими ризиками;

подальше наближення зовнішнього аудиту банків до вимог стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC);

удосконалення методики розрахунку створення банками резервів на покриття їх ризиків;

підтримка формування кредитних бюро та забезпечення ефективної системи збереження та використання інформації кредитних історій, обмін інформацією;

поліпшення правових умов функціонування ринку похідних фінансових інструментів, що набуває істотного значення для розвитку ринку банківських послуг;

забезпечення нормативно-правового регулювання синдикованого кредитування з метою забезпечення чіткого розподілу ризиків;

удосконалення системи банківського нагляду і регулювання та її структури;

поступове запровадження диференційованих ставок регуляторного збору, як стимулюючої системи щодо підвищення якості управління ризиками в банках — учасниках фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

???забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників — удосконалення порядку розкриття у звітності публічної інформації банків щодо їх власників і найбільших акціонерів, створення правових механізмів протидії встановленню недобросовісними особами контролю над банками;

встановлення критеріїв оцінки ділової репутації засновників банку та підвищення вимог до покупців акцій банків (власникам банків, які своїми діями призвели до банкрутства або ліквідації банку, не вживши заходів щодо їх фінансового оздоровлення в передбачені законом терміни після відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій, буде заборонено виступати засновниками (учасниками) банків протягом 10 років);

забезпечення сприятливих умов для розвитку сучасних форм кредитування, уключаючи споживче кредитування, з одночасним удосконаленням механізму захисту прав кредиторів і споживачів банківських послуг;

сприяння формуванню ефективної системи зберігання та використання кредитних історій;

сприяння створенню інституту корпоративних ліквідаторів;

сприяння становленню широкої мережі рейтингових агентств як незалежних оцінювачів фінансового стану банків та їх ризиків;

ініціювання змін до законодавства у зв’язку із наявністю труднощів у реалізації майнових прав, що знаходяться у заставі, шляхом уступки права за законом та у примусовому порядку виконавчою службою;

Успішне виконання намічених завдань дозволить досягти стратегічних цілей, передбачених цим документом. Показники макроекономічного розвитку України, та вплив на банківську систему див. Додаток 5.