Розділ 3. Вдосконалення та зарубіжний досвід регулювання банківської діяльності

Міжнародні принципи регулювання банківської діяльності

Розкриття теми вдосконалення регулювання банківської діяльності в розрізі міжнародного досвіду, доцільно розпочати з висвітлення діяльності Базельського комітету з питань банківського нагляду. Протягом останніх десятиріч система банківського нагляду поступово набувала міжнародного характеру, що об'єктивно пов’язано з інтернаціоналізацією банківської справи. Так, після Другої світової війни ряд держав центральної Європи прийняли рішення про необхідність контролю та координації діяльності комерційних банків на загальних принципах. Наприкінці 1974 р. керуючими центральними банками Бельгії, Великобританії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, США, Швейцарії, Швеції, Франції та Японії було створено Комітет із питань банківського нагляду. У комітеті країни представлені центральними банками або іншими органами, які відповідно до національного законодавства несуть офіційну відповідальність за нагляд. Комітет із питань банківського нагляду підзвітний Комітету керуючих центральними банками, який щомісяця проводить засідання у банку міжнародних розрахунків у м. Базелі.

На початку своєї діяльності Комітет концентрував зусилля на розробці методів удосконалення системи «раннього реагування» на проблеми, які виникають у роботі банків. Згодом центр уваги перемістився на міжнародне співробітництво — передусім на усунення недоліків у національних системах нагляду, формування розуміння наглядовими органами в усіх країнах світу важливості банківського нагляду і якості. На сучасному етапі свого розвитку Комітет забезпечує систематичне співробітництво країн світу з питань нагляду і регулювання діяльності банків і розробляє основні принципи банківського нагляду.

У комітеті країни представлені центральними банками або іншими органами, які відповідно до національного законодавства несуть офіційну відповідальність за нагляд. Комітет із питань банківського нагляду підзвітний Комітету керуючих центральними банками, який щомісяця проводить засідання у банку міжнародних розрахунків у м. Базелі.

На початку своєї діяльності Комітет концентрував зусилля на розробці методів удосконалення системи «раннього реагування» на проблеми, які виникають у роботі банків. Згодом центр уваги перемістився на міжнародне співробітництво — передусім на усунення недоліків у національних системах нагляду, формування розуміння наглядовими органами в усіх країнах світу важливості банківського нагляду і якості.

На сьогодні до держав-членів Комітету належать Бельгія, Німеччина, Франція, Італія, Японія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Великобританія, США. Європейська Комісія бере участь в роботі на правах спостерігача. Комітет засідає кожні три місяці. Він забезпечує систематичне співробітництво країн світу з питань нагляду і регулювання діяльності банків і розробляє основні принципи банківського нагляду.

Загалом Базельський комітет розробляє лише загальні підходи і загальні стандарти, не втручаючись у процес гармонізації і взаємного зближення техніки нагляду у різних країнах. Його основне завдання полягає у впровадженні високих та єдиних стандартів в сфері банківського регулювання та нагляду. Випущені комітетом директиви та рекомендації для органів нагляду держав-членів не є обов’язковими для виконання, проте, в більшості випадків знаходять своє відображення в національному законодавстві не лише держав-членів, а й інших держав, оскільки вони опрацьовуються у співробітництві із банками та органами нагляду з усього світу. Так, «Базель І» запроваджено в більше ніж 100 країнах, в тому числі і Україні.

Розроблені принципи ефективного банківського нагляду можна вважати найважливішим результатом роботи Базельського комітету. Досягнення відповідності основним принципам кожною країною буде важливим кроком на шляху поліпшення як національної, так і міжнародної фінансової стабільності. Ефективний банківський нагляд разом з ефективною макроекономічною політикою має стати основним інструментом забезпечення фінансової стабільності в кожній країні.

При відпрацюванні основних принципів ефективного банківського нагляду базовими стали наступні положення:

• · основною метою нагляду є зменшення ризику втрат для вкладників та інших кредиторів, а також підтримка довіри до фінансово-банківської системи;
• · органам нагляду необхідно сприяти організації ринкової дисципліни за рахунок встановлення ефективного корпоративного керівництва (через створення необхідної структури та переліку обов’язків для правління банку та його керівництва), а також сприяти збільшенню прозорості ринку для полегшення контролю;
• · для ефективного виконання своїх обов’язків співробітники наглядових органів повинні мати операційну незалежність, засоби і повноваження для отримання інформації як на місці, так і дистанційно, а також повноваження для застосування прийнятих ними рішень;
• · органи нагляду повинні повністю розуміти природу банківських операцій та контролювати, наскільки це можливо, ризики, з якими стикаються банки;
• · ефективний банківський нагляд вимагає оцінки рівня ризику окремих банків і, відповідним чином, розподілу ресурсів;
• · органи нагляду повинні бути впевнені у тому, що ресурси банків (включаючи статутний капітал, кваліфіковане керівництво, ефективну систему внутрішнього контролю та бухгалтерської звітності) достатні для того, щоб брати на себе той чи інший ризик;
• · необхідне тісне співробітництво з органами нагляду інших країн, особливо при здійсненні міжнародних банківських операцій.

З урахуванням викладеного вище Базельський комітет сформулював 25 принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю. Ці принципи слід розглядати як мінімальні вимоги, які кожна країна доповнює, виходячи з властивих лише їй умов і можливих ризиків.

Згідно з Базельськими основними принципами, ефективна система банківського нагляду також повинна базуватися на ряді зовнішніх елементів та передумов. Хоча ці передумови у своїй більшості знаходяться за межами прямої юрисдикції органів нагляду, вони безпосередньо впливають на ефективність нагляду на практиці. Там, де існують недоліки, органи нагляду повинні доводити до відома уряду інформацію про ці недоліки, а також про фактичні або потенційні негативні наслідки для цілей, що поставлені перед наглядовими органами.

Наглядові органи мають також вживати заходів, що є частиною їх звичайної діяльності.

Ці зовнішні елементи включають:

• · надійні та стабільні макроекономічні принципи;
• · добре розвинуту державну інфраструктуру;
• · ефективну ринкову дисципліну;
• · механізми для забезпечення відповідного рівня системного захисту (або державу систему захисту).

Добре розвинута державна інфраструктура потребує включення таких елементів, які, якщо їх не забезпечити належним чином, можуть сприяти послабленню фінансових систем та ринків або заважати їх подальшому розвитку:

• · систему торгового права, включаючи закони про акціонерні товариства, банкрутство, договірні відносини, захист прав споживача та приватну власність, яка послідовно застосовується та забезпечує механізм для справедливого врегулювання спорів;
• · всебічні та добре визначені принципи та правила бухгалтерського обліку, які визнаються міжнародною спільнотою;
• · систему незалежних аудиторських перевірок для значних за розміром компаній з метою забезпечення можливості для користувачів фінансових звітів, включаючи банки, незалежного підтвердження того, що звіти містять достовірну і точну інформацію про фінансовий стан компанії і підготовлені відповідно до встановлених принципів бухгалтерського обліку аудиторами, які несуть відповідальність за свою роботу;
• · ефективну та незалежну судову систему, а також добре відрегульовані облік, аудит та право;
• · чітко визначені основні правила та належний нагляд за іншими фінансовими ринками, а також у випадках, коли це потрібно, за їх учасниками;
• · та надійну і ефективну платіжну та розрахункову системи для проведення фінансових операцій, якими контролюються ризики контрагента.

Базельський комітет тісно співпрацює з іншими міжнародними організаціями: Міжнародним комітетом стандартів бухгалтерського обліку, Міжнародним комітетом аудиторської практики при Міжнародній федерації бухгалтерів, Міжнародною торгівельною палатою.