Основні напрямки організації праці менеджера
Психофізіологічна (всебічне оздоровлення, забезпечення умов праці, які дають змогу поліпшити здоров’я і працездатність колективу); Під ОПМ слід розуміти проектування, запровадження і безперервне вдосконалення всього процесу управління колективом підприємства. Основним критерієм оцінки ефективності праці керівника є результати праці колективу в цілому і кожного співробітника, зокрема. Дмитренко… Читати ще >
Основні напрямки організації праці менеджера (реферат, курсова, диплом, контрольна)
ЗМІСТ
1. Організація праці у сфері менеджменту
2. Види систем організації праці
3. Характеристики та параметри трудових процесів
4. Контроль якості та ефективності в системі організаційного менеджменту
5. Висновки
1. Організація праці у сфері менеджменту ОПМ є складовою частиною організації трудової діяльності людей.
Чинники ОПМ
1. Рівень організації.
2. Ступінь застосування новітніх досягнень науки і техніки.
3. Національні й духовні особливості.
Під ОПМ слід розуміти проектування, запровадження і безперервне вдосконалення всього процесу управління колективом підприємства.
Задачі праці менеджера:
1) економічна (направлена на гнучке, системне управління колективом з метою досягнення конкурентних переваг та високих господарських і фінансових результатів);
2) психофізіологічна (всебічне оздоровлення, забезпечення умов праці, які дають змогу поліпшити здоров’я і працездатність колективу);
3) соціальна (всебічний розвиток особистості керівника, підвищення його кваліфікації, використовування різних форм матеріального і морального стимулювання).
Принципи, на основі яких здійснюється організація праці менеджера:
а) оптимальність (зі збільшенням результатів зменшуються витрати);
б) плановість;
в) науковість (вдосконалення діяльності);
г) комплексність (сукупність і взаємодія всіх сторін управлінської діяльності);
ґ) нормативність;
д)зацікавленість і відповідальність (моральне й матеріальне стимулювання);
е) взаємодопомога.
До основних напрямів праці менеджера належать:
· удосконалення форм розподілу і кооперації праці, раціональне використовування кадрів;
· поліпшення організації робочих місць;
· раціоналізація прийомів і методів праці;
· поліпшення умов праці;
· удосконалення організації інформації;
· удосконалення нормування і стимулювання праці;
· удосконалення підготовки і підвищення кваліфікації керівника;
· творче ставлення до праці.
Раціоналізація праці в органах управління припускає створення таких умов, за яких кінцева мета управління досягається з якнайменшими затратами праці.
До плану організації праці (технічного розвитку та організації виробництва) входять:
1) прогресивні методи і прийоми праці;
2) нормування і оплата праці;
3) матеріальне й моральне стимулювання;
4)умови праці (організація праці й відпочинку, санаторно-гігієнічні заходи, технічна естетика);
5) розподіл праці;
6) організація робочих місць;
7) обслуговування робочих місць;
8) дисципліна праці;
9) підвищення кваліфікації та культурного рівня працівників.
Основним критерієм оцінки ефективності праці керівника є результати праці колективу в цілому і кожного співробітника, зокрема.
Даючи оцінку праці керівника, не можна обмежуватися тільки виробничо-економічними характеристиками праці, оскільки потрібно враховувати показники життєдіяльності колективу, тобто соціально-психологічні показники: збіг дій формального і неформального лідерів, згуртованість, психологічний клімат.
2. Види систем організації праці
Елементи систем праці можуть створюватися за такими принципами:
а) предметний (предмет праці);
б) функціональний;
в) технологічний (технологія переробки початкових компонентів).
Елементи праці в суб'єкті управління:
контролюючий орган — облік і реєстрація параметрів праці;
задаючий орган — формування норм, стандартів, нормативів, технічних умов, що визначають зміни параметрів праці;
регулюючий орган — підтримка параметрів праці в заданих межах і умовах.
Елементи об'єкта управління:
предмет праці - матеріальні ресурси, виготовлені людиною, використані в процесі праці;
засоби-знаряддя праці, механізми, організаційна техніка, засоби електронної обробки і передачі даних;
праця — доцільна діяльність людини (рис.1).
Рис. 1 Організація праці менеджера (ОПМ) Зв’язки в системі ОПМ:
функціональні внутрішні зв’язки (забезпечують взаємодію елементів системи праці);
інформаційні зв’язки (регулюють вхідну і вихідну інформацію);
речові або матеріальні зв’язки (вхідні ресурси-матеріали, деталі, засоби, паливно-енергетичні ресурси).
Крім того, в системах менеджменту розглядаються зв’язки (відносини), що виникають у процесі праці:
ієрархічні;
відносини людини і праці;
сили дії.
Відповідно до розвитку економічних відносин змінюються види управління працею (табл. 1).
Таблиця 1 Види управління працею
Вид управління | Аспекти праці | ||||
Економічні відносини | Матеріальна основа | Система організацій | Професійні вимоги | ||
Ремісний | доіндустріальній | мануфактурне виробництво | кооперація праці | професійні | |
Технократичний | індустріальні | механізоване виробництво | машини, що обслуговуються людьми | відповідність розряду робіт | |
Ситуаційний | інформаційні | гнучке автоматизоване виробництво | менеджмент, маркетинг | висока професійна кваліфікація | |
Інноваційний | науково-технічні | роботизовано виробництво | науково-виробничі цикли | науково-технічні кваліфікації | |
Логістичний | глобальні | гнучке автоматизоване виробництво | виробниче просуваннязбут | своєчасність і якість | |
Кадровий потенціал | демократичні | система соціального партнерства | ефективна праця | результативність і якість | |
3. Характеристики та параметри трудових процесів
Процес — просування, сукупність послідовних дій, явищ для досягнення результатів або розвитку чого-небудь.
Трудовий процес — діяльність менеджера, працівника, направлена на видозміну і пристосування засобів і предметів праці для досягнення цілей системи.
Принципи організації трудових процесів:
а) пропорційність (усі учасники мають однакову трудову здатність, відсутність затримок процесів і простоїв агрегатів);
б)спеціалізація (форма розподілу праці, відбиває повторюваність трудових процесів);
в) прямоточність (відсутність зустрічних потоків елементів праці);
г) ритмічність (характеризує випуск продукції за певний час);
ґ)економічність (раціональне і безвідходне використовування елементів праці);
д) профілактика (обслуговування трудових процесів для попередження відмов);
ж) безперервність (попередження простоїв);
з) паралель (поєднання трудових процесів у часі).
Методи організації трудових процесів (ОПМ) з урахуванням поєднання їх в часі:
послідовний;
паралельний;
змішаний;
комбінований;
синхронний.
1) технологічні чинники праці:
n — кількість трудових процесів;
N — програма випуску;
П — кількість виробів у товарному комплекті;
Qi — трудомісткість i-го процесу;
Rij — кількість j-го виду ресурсів на i-му процесі;
Іij — інтенсивність споживання ресурсів:
де Т — час випуску продукції;
Розрізняють 3 групи параметрів (табл. 2):
Таблиця 2 Форми ОПМ
Чинник праці | Технологія | ||||||
Агрегатна | Конвейєрна | Агрегатно-потокова | Стендова | Роторна | Робото-технічна | ||
Моторність предметів праці | періодична | безперервна | ритмічна | без пересування | неперервна | поопераційна | |
Умова праці | між пересуван-нями | в процесі переміщення | між переміщен-нями | стаціонарні | в процесі пересування | між переміщен-нями | |
Засіб переміщення предметів праці | кран | конвейєр | кран | кран | обертання | роботи | |
Вид технологічної лінії | верстати, механізми | неперервно-потокова | перервно-потокова | складальний агрегат, стенд | неперервно-потокова | неперервно-потокова | |
Контроль якості | візуальний | електронно-безперервний | електронно-періодичний | на робочих місцях | електронний між перехо-дами | електронний між переходами | |
Застосування | партійний | безперервне масове виробництво | серійне | одиничне виробництво | масове виробництво | велике серійне виробництво | |
2) просторові:
j= I — m ,
де m — кількість фронту робіт;
І - номер фронту робіт;
3) часові:
Тц — час циклу, проміжок часу на випуск готової продукції при виконанні комплексу процесів;
Тi — тривалість i-го процесу;
Tij — ритм i-го процесу на j-му фронті робіт;
Кi, i+1 — крок процесу, проміжок часу між початками суміжних процесів;
Ai, i+1 — темп процесу, проміжок часу між закінченнями суміжних процесів.
де F — фундація часу на виконання замовлення, завдання;
N — програма випуску виробів.
Параметри — величина, що характеризує властивість процесу, може бути кількісною та якісною.
4. Контроль якості та ефективності в системі організаційного менеджменту
Контроль — процес, направлений на попередження проблем і забезпечуючий досягнення цілей організації шляхом установлення стандартів праці, вимірювання параметрів процесів, порівняння їх із заданими і проведення коригувань за відхиленнями.
Напрями контролю в ОПМ:
виконання завдань і робіт виконавцями;
якість роботи персоналу;
хід трудових процесів і дотримання технології;
якість і надійність товарів, що випускаються, продуктів,
послуг.
Принципи контролю менеджера:
1) усування невизначеності;
2) попередження криз, неусувних явищ;
3) аналіз відмов, простоїв, помилок;
4) поширення трудового досвіду;
5) комплексність;
6) широта — на всіх етапах, фазах трудового процесу.
Види контролю:
а) попередній;
б) поточний;
в) заключний.
Якнайповнішою за обсягом є японська система контролю якості, що являє собою 7 рівнів:
контроль продукції, робіт, послуг;
контроль початкової сировини;
якість трудових процесів;
рівень затрат і витрат;
якість системи управління;
якість задоволення потреб;
якість задоволення вимоги індивідуального споживача.
5. Висновки
1. Організація праці менеджера є невід'ємною складовою організації трудової діяльності, що підпадає під вплив ряду чинників, має певні задачі та потребує використання вдосконалених форм розподілу й кооперації праці.
2. Основні принципи, за якими створені елементи системи праці, поєднуються за допомогою зв’язків (відносин) в управлінні.
3. Контроль якості та ефективності в системі ОПМ потребує вимірювання параметрів трудових процесів та дотримання принципів контролю.
ЛІТЕРАТУРА Аверченко Л. К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. — 256 с.
Беклешов В.К., Завлин Г. Н. Нормирование научной организации труда. — М.: Экономика, 2008. — 234 с.
Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. — СПб.: Нева, 2002. — 128 с.
Бройдо В. Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. — М.: Филинъ, 2009 — 245 с.
Васильченко Ю.Л. Механізми часу. — К.: Наша культура, 2008. — 220 с.
Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). — М.: Дело, 1997. — 320 с.
Гамаюнов В. Г. Организация труда менеджера. — Харьков: Основа, 2009. — 396 с.
Герчикова И. Н. Менеджмент. — М.: ЮНИТИ, 2007. — 586 с.
Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д. М., Доннелли Д. Х. Организация: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М,
2006. — 662 с.
Дмитренко Г. А., Якимчук В. В. Реструктуризация организаций: оценка управленческого и инженерного труда. — К.: Либідь, 2007. — 112 с.
Довгань Л.Є. Праця керівника, або практичний менеджмент. — К.: ЕксОб, 2008. — 384 с.
Дон Фуллер. Управляй и подчиняйся. — М.: Фонд экономики и менеджмента, 2007. — 344 с.
Друкер П. Ф. Эффективное управление: Пер. с англ. — М.: ФАИР-пресс, 1998. — 506 с.