Удосконалення підсистеми інформаційного забезпечення ПАТ «Машинобудівний завод» Червоний Жовтень""

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти організації інформаційного забезпечення на промисловому підприємстві

1.1 Роль інформації в управлінні підприємством

1.2 Системи інформаційного забезпечення і її елементи

1.3 Методи управління інформаційним забезпеченням Розділ 2. Аналіз сучасного стану ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний жовтень»

2.1 Історія підприємства та аналіз організаційної структури ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень»

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень»

2.3 Аналіз підсистеми інформаційного забезпечення ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень»

Висновки до другого розділу Розділ 3. Розробка заходів щодо вдосконалення підсистеми інформаційного забезпечення на ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний жовтень»

3.1 Аналіз ринку сучасних модульних корпоративних інформаційних систем

3.2 Удосконалення підсистеми інформаційного забезпечення на ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень»

Розділ 4. Охорона праці та навколишнього середовища

4.1 Техніка безпеки

4.1.1 Загальна характеристика умов

4.1.2 Електробезпека

4.1.3 Фарбування приміщень та устаткування

4.2.2 Метеорологічні умови

4.2.3 Вентиляція

4.2.4 Освітлення

4.2.5 Шум, вібрація, ультразвук, інфразвук

4.3 Розробка заходів по захисту від статичної електрики

4.4 Пожежна безпека

4.4.1 Пожежонебезпека будинку

4.4.2 Засоби гасіння та виявлення пожеж Висновки Список використаних джерел

Вступ Явища реального світу і процеси що відбуваються у суспільному виробництві, об'єктивно відображаються за допомогою інформації, потоки якої реально існують поряд з потоками робочої сили, матеріалів і знарядь праці. Подібно речовині і енергії інформацію можна створити, обробляти, зберігати, передавати, використовувати.

Інформація повинна володіти такими властивостями:

* комплексність — відображення всіх сторін роботи служби (технічної, організаційної, технологічної, економічної та соціальної);

* оперативність отримання інформації одночасно з подіями в системі процесом, задоволення виникаючих потреб у точних відомостей;

* систематичність — постійне надходження інформації;

* достовірність — інформація повинна ґрунтуватися на проведених розрахунках, вимірах, аналізі і відповідати фактичним даним.

Для того щоб прийняти правильне рішення необхідно мати певну кількість інформації. Проте обсяг інформації не може визначатися тільки кількістю документів, сторінок, показників. Можна збирати і обробляти величезні масиви відомостей, які або будуть не потрібні для прийняття рішень, або їх не можна буде засвоїти і використати. Інколи короткі документи можуть бути більш змістовними, ніж великі доповіді й довідки.

Впровадження інформаційних систем провадиться з метою підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності фірми за рахунок не тільки опрацювання і збереження рутинної інформації, автоматизації конторських робіт, але і за рахунок принципово нових методів управління, заснованих на моделюванні дій спеціалістів фірми при прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертні системи і т.п.), використанні сучасних засобів телекомунікації (електронна пошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислюваних мереж і т.д.

З огляду на все вищесказане тема дипломної роботи обрана актуально.

Об'єкт дипломної роботи — ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень».

Предмет дослідження — підсистема інформаційного забезпечення ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень».

ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень» є одним з найстаріших машинобудівних заводів СНД, України і Харкова, унікальним в забезпеченні розвитку будівельної індустрії в колишньому Радянському Союзі. Засновано завод у 1870 році.

В березні 1919 року завод було націоналізовано і став власністю Української республіки. Також завод ввійшов у склад «Металооб'єднання» при Харківському губраднаргоспі і числився як 2-й Державний машинобудівний завод, а з 1922 року — «Червоний Жовтень».

1978;1988 роки ознаменувалися збільшенням технічного переозброєння підприємства, випуском прогресивного обладнання, а також товарів народного споживання — фільтрів для очищення масла автомобілів, чавунно-чорної посуди. В 1994 році завод стає Акціонерним товариством закритого типу.

Завод по праву займає ведуче місце в машинобудівельній промисловості, вагомо представляє будівельну індустрію України. Його потужна машинобудівна база дозволяє виготовляти обладнання не тільки для України, але й для країн ближнього і далекого зарубіжжя.

Обладнання заводу широко застосовується в Російській Федерації, Україні, Молдові, Білорусії, Монголії, В'єтнамі, Болгарії, Польщі, Чехії, Словаччині, Кубі, Румунії, Угорщині і так далі.

На ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень» була створена науково-дослідна лабораторія основним видом діяльності, якої є комплексне вивчення промислової мінеральної сировини, зокрема глин, які застосовуються в виробництві грубої будівельної кераміки.

Мета дипломної роботи — розробити методичні вказівки щодо вдосконалення підсистеми інформаційного забезпечення на ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень».

За для досягнення мети треба розв’язати такі завдання:

— визначити роль інформації в управлінні підприємством;

— дослідити системи інформаційного забезпечення;

— визначити методи управління інформаційним забезпеченням;

— проаналізувати сучасний стан та техніко-економічні показники ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень»;

— проаналізувати підсистеми інформаційного забезпечення ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень»;

— дослідити схему документообороту відділу кадрів на ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень»;

— провести порівняльний аналіз корпоративних інформаційних систем (КІС);

— розробити заходи щодо вдосконалення інформаційного забезпечення на ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень».

В роботі були використані такі методи: порівняльний, графічний та метод прийняття управлінських рішень.

Дипломна робота складається з: 4 розділів, 10 таблиць, 3 схем, вступу, висновків, списку використаних джерел.

Юридична адреса ПАТ «Машинобудівний завод «Червоний Жовтень» — вул. Червоножовтнева 75/77, м. Харків, 61 052, Україна.

Генеральний директор — Білан Володимир Демидович

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації інформаційного забезпечення на промисловому підприємстві

1.1 Роль інформації в управлінні підприємством Явища реального світу і процеси що відбуваються у суспільному виробництві, об'єктивно відображаються за допомогою інформації, потоки, якої реально існують поряд з потоками робочої сили, матеріалів і знарядь праці. Подібно речовині і енергії, інформацію можна створити, обробляти, зберігати, передавати, використовувати.

Інформація (англ. Information) — означає тлумачення, повідомлення, роз’яснення, викладання.

В теорії управління до інформації відносять такі сигнали (відомості, повідомлення), які несуть знання, зменшують невизначеність. Якщо повідомлення або його частина для даного одержувача не є інформацією, то воно називається шумом. Повідомлення перетворюється в шум, якщо передається тому хто про це знає (пізнавальний шум) або якщо в таких відомостях немає потреби (кібернетичний шум). В економічній літературі використовують також поняття «метаінформація», під яким розуміють інформацію похідну від тієї, яку одержують безпосередньо.

Інформацію у формі повідомлень, відомостей не можна віднести ні до матерії, ні до свідомості. Вона властива як живій, так і неживій природі. Якісна різноманітність об'єктивного світу зумовлює якісну багатозначність інформації. На відміну від неживої природи, яка може бути тільки джерелом інформації, жива природа, крім того, сприймає і переробляє її. Людина, як істота соціальна, одержує, збирає, зберігає, свідомо переробляє і використовує інформацію у своїй цілеспрямованій діяльності. На практиці всі технологічні, організаційні, економічні і соціальні процеси породжуються, супроводжуються і спрямовуються інформаційними процесами, які відображають різні взаємовідносини між об'єктами живого світу і становлять суть та форми зв’язку між управлінськими системами.

Інформацію в сфері менеджменту часто образно порівнюють з нервовою системою що забезпечує функціонування живого організму. Завдяки обміну інформацією між системою, якою управляють, інформацію про стан заданих параметрів, виробляє команда управління і знову передає її до системи, якою управляють, для виконання (прямий зв’язок). Надходження інформації про результати управління прийнято називати зворотним зв’язком.

До інформації належать усі види відомостей, повідомлень (усні, письмові, графічні тощо) і знань, потрібних для реалізації функцій менеджменту.

Будь-яка за змістом інформація існує у формі різних її матеріальних носіїв (у вигляді електричних імпульсів, усної мови, магнітного запису, показів лічильників, письмових документів, перфокарт і т. ін.) Для управління найбільше значення має інформація, зафіксована на постійних носіях, перш за все у вигляді різних паперових документів, магнітних стрічок, барабанів, перфокарт і перфострічок.

Інформацію передають організовано (формально) і стихійно (неформально). Так, періодичні звіти за визначеною формою становлять організований зворотний зв’язок, а стихійне поширення чутокнеформальні канали зв’язку між людьми.

Теорія інформації, основи якої були сформовані К. Шеноном, застосовується для визначення швидкості, з якою можна передавати інформацію по каналах зв’язку. На швидкість передачі інформації впливають джерело сигналу (дискретний або безперервний сигнал), характеристики каналу зв’язку (його пропускна здатність) і шуму.

Практика свідчить, що в сучасних умовах ефективність управління значною мірою залежить від інформаційного забезпечення, від повноти інформації.

Підвищення вимог до організації служби інформації в системі менеджменту викликане високим динамізмом сучасного виробництва, частковою зміною параметрів основних факторів виробництва і вимог до одержуваної продукції (послуг). Тільки систематизована інформація дає змогу менеджеру визначати ефективність організаційно-економічних, агротехнічних, соціальних та екологічних заходів і залежно від умов що складаються, змінювати намічену програму. Чим краще інформований менеджер, тим оперативніші та вищі за своєю якістю його рішення.

Для того щоб прийняти правильне рішення необхідно мати певну кількість інформації. Проте обсяг інформації не може визначатися тільки кількістю документів, сторінок, показників. Можна збирати і обробляти величезні масиви відомостей, які або будуть не потрібні для прийняття рішень, або їх не можна буде засвоїти і використати. Інколи короткі документи можуть бути більш змістовними, ніж великі доповіді й довідки.

Теорія інформації оперує такими поняттями, як сигнали, кількість інформації і процеси її перетворення, оцінка надійності і швидкості передачі інформації, можливість найбільш зручного її запису (кодування) тощо.

Під сигналом розуміють форму перетворення і передачі інформації за допомогою букви, цифри, звуку, імпульсу тощо. За допомогою сигналів можна передати і одержати певне повідомлення, яке становить сукупність значень, що характеризують певні явища, події, процеси.

Ступінь зменшення невизначеності в результаті передачі повідомлення називається кількістю інформації. Економічна інформація фіксується і обробляється у формі знаків (байтів), а при обробці даних на ЕОМ — у формі машинних операцій — бітів. При кібернетичній оцінці кількості інформації враховують кількість знаків, що використовується у повідомленнях, а також загальну кількість знаків (алфавіт), яку взагалі можна використати в аналогічних повідомленнях.

Управлінське рішення супроводжується вибором однієї з двох можливостей, результатом якої є відповідні «так» або «ні». Однозначна відповідь з двох можливих є одиницею інформації. В теорії інформації вона відома під назвою двійчастої інформації (біт).

Для опису кількісних характеристик економічної інформації використовують реквізит і економічний показник, як елементарні одиниці інформації або ж оцінюють об'єм інформації кількістю знаків (букв і цифр). Реквізит — елементарна одиниця економічного повідомлення, при подальшому діленні якої втрачається смислове значення. При поєднанні реквізиту з іншими аналогічними елементами створюється більш складна інформаційна сукупність, зокрема, економічний показник.

Економічний показник являє собою деяке повідомлення (висловлювання), що має самостійний економічний смисл і містить кількісну характеристику певного об'єкта (процесу).

Правильне визначення кількості інформації дає змогу уникнути перевантаження керівників і спеціалістів, оскільки існує показник: «межі інформації, яку може переробити людина за певний період «. На практиці здебільшого спостерігається перевантаження інформацією виробничого персоналу приблизно у 3−4 рази порівняно з нормами. Обсяг інформації у середньому на людину становить 8 біт/с.

Інформацію що використовується в управлінні класифікують за різними ознаками:

1) за формою відображення — візуальна (графіки, таблиці, табло і т. д.), аудіо інформація (сприймається на слух завдяки звукозапису), аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку);

2) за формою подання — цифрова, буквена і кодована;

3) за порядком виникнення — первинна і похідна;

4) за характером носіїв інформації - документована і не документована;

5) за призначенням — директивна (розпорядча), звітна і довідково-нормативна;

6) за напрямом руху — вхідна і вихідна;

7) за стабільністю — умовно-перемінна та умовно-постійна;

8) за способом відображення — текстова (алфавітна, алфавітно-цифрова) і графічна (креслення, діаграми, схеми, графіки);

9) за способом обробітку — що піддається і що не піддається механізованій обробці.

Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зворотного зв’язку, запам’ятовуючою та ін.

У процесі управлінської діяльності використовують науково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та інші види інформації. Наукову інформацію, в свою чергу поділяють на: економічну, соціально-політичну, ідеологічну та ін. Найбільшу питому вагу у загальній кількості інформації мають економічні дані.

Економічна інформація — це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображають суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо.

Інформацію, яку використовують у народному господарстві поділяють на відомчу (інформація підприємств, об'єднань, організацій, міністерств і відомств) і народногосподарську (інформація районних, обласних і центральних загальнодержавних органів управління).

Економічну інформацію класифікують за фазами, стадіями і циклами відтворення, сферами економіки, ресурсами що використовуються, факторами виробництва та ін.

За призначенням інформацію ділять на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну; за способом передачі - на ту що передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом; за періодичністю — на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну і т. п.) і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння і т. п.); за характером носіїв — на документовану і не документовану; по відношенню до процесу обробки — на оброблювану, необроблювану і аналітичну.

Крім того, інформація може ділитись на достовірну і недостовірну, достатню, недостатню і надлишкову, активну і пасивну, цифрову, алфавітно-цифрову і алфавітну.

За місцем виникнення розрізняють зовнішню інформацію що надходить від вищестоящих органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з об'єктом управління господарські зв’язки, і внутрішню — що виникає на підприємстві (в об'єднанні). Так, на основі планового завдання приймаються управлінські рішення, які потім відображують у матеріально-технічній підготовці виробництва, техніко-економічному і оперативному плануванні, оперативному управлінні технологічними і економічними процесами, обліку і контролі за фінансовою діяльністю підприємства, звіті, аналізі результатів виробничо-господарської діяльності тощо.

Інформація, яка використовується в господарському управлінні, існує у вигляді масивів, потоків, а також у розсіяному, незібраному вигляді.

Масиви — це інформаційні фонди, матеріали статистичних управлінь, архівів, бібліотек тощо.

Сукупність повідомлень з (однаковими або близькими властивостями) що розподілені у даній системі з метою здійснення управління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві.

Потоки інформації різноманітні: потоки вихідної інформації - основа для розробки рішень; потоки низхідної інформації - це постанови, рішення, вказівки вищестоящих організацій; потоки регулюючої інформації - зазначені вище документи і деякі спеціальні нормативні положення.

Залежно від того, яку функцію обслуговує економічна інформація, її поділяють на облікову і звітну що відображає події, які відбулися; планову що відображає події, які намічаються; нормативну і аналітико-прогнозовану що відображає події або явища сучасного і майбутнього; регулюючу що відображає процес досягнення пропорційності у виробничому і управлінському процесах.

У свою чергу, облікову інформацію поділяють на бухгалтерську, статистичну і оперативно-технічну. Характерною особливістю бухгалтерської інформації є її висока точність. Вона відображує детерміновані події, про які точно відомо що вони відбулися. Водночас бухгалтерська інформація відображає події що відбулися із запізненням. Тому якість її визначається тим, наскільки вдається зменшити розрив між строками подій і відображенням їх у бухгалтерських документах. Оперативно-технічна інформація становить систему показників що відображають діяльність об'єкта на певну дату. На відміну від бухгалтерської, ця інформація не обов’язково має документований вигляд. Вона може бути одержана із телефонних повідомлень або усних доповідей спеціалістів і керівників середньої ланки.

У підприємницькій діяльності використовують планову інформацію у вигляді нормативів матеріальних витрат і затрат праці. Від якості нормативної інформації залежать ефективність управління, дієвість рішень що приймаються, успішність здійснення контрольних та інших функцій.

Різні види економічної інформації виконують неоднакову роль у системі управління. Так, планова і нормативна інформації прямо пов’язані з виробництвом, а бухгалтерська, статистична і оперативно-технічна інформація є засобом зворотного зв’язку. У загальному обсязі економічної інформації питома вага інформації що виконує функції прямого зв’язку, становить близько 24%, і зворотного зв’язку -76%.

Інформація має ряд характерних особливостей таких, як корисність, вірогідність, однозначність, періодичність, несперечливість, надмірність.

Корисність інформації прийнято оцінювати за тим ефектом, який ця інформація здійснює на результати управління. На практиці інформація може бути зовсім непотрібною (не змінює ймовірності досягнення цілі і розв’язання поставлених завдань) і надзвичайно цінною дає змогу підвищити імовірність досягнення цілі.

В інших випадках одержана інформація може призвести до прийняття рішення що змінює положення об'єкта управління в гірший бік, тобто зменшує імовірність досягнення цілі, ця інформація називається дезінформацією.

Важливою якісною характеристикою інформації є її вірогідність. Вірогідною якісною характеристикою інформації є її вірогідність. Вірогідною вважають інформацію, яка не перевищує припустимий рівень перекручення дійсного явища або процесу і відображає те що вона повинна відображати. На вірогідність інформації, яка надходить, впливають інформаційні бар'єри, тобто перешкоди що заважають збереженню кількості і якості інформації і призводять до її неповноти (географічні, відомчі, економічні, технічні, психологічні бар'єри).

Надмірність інформації (повторюваність, дублювання) може бути корисною якщо вона підвищує надійність системи даних, і непотрібною — якщо вона містить дані, які повторюються і не використовуються для прийняття рішень. Кожний менеджер за будь-яких обставин повинен забезпечувати надійну цінність інформації що передається. Критерієм в оцінці цієї вимоги є глибина, змістовність і ступінь відповідності інформації поставленим цілям.

Для ефективного функціонування системи управління важливе значення має своєчасність надходження інформації. Часткова інформація, одержана своєчасно, значно корисніша для управління, ніж повна інформація за всією формою, яка одержана із запізненням. Досвід показує що багато простоїв техніки і людей трапляються через недостатнє оперативне забезпечення управлінського апарату потрібною вірогідною інформацією.

До важливих характеристик, які визначають якість економічної інформації, належать безперервність і систематичність її надходження. Інформація має надходити постійно, оскільки завжди виникає потреба у розробці і коригуванні управлінських інформаційних рішень.

В сучасних умовах надзвичайно динамічного середовища інформація відіграє все більш важливу роль як ресурс, і як товар, стає все більш релевантною у якості вхідного фактору виробництва. Мануєль Кастельс називає інформацію сировиною, яка характеризує нову «інформаційно-технологічну парадигму"[26]. «Інформація перетворюється на стратегічний ресурс, від якого залежить конкурентоздатність всіх підприємств», — наголошує Мілан Желени[31]. А Е. Філіп і В. Томас[41] порівнюють інформацію з «клеєм що тримає структуру бізнесу» та «скріплює ланцюжки вартості і ланцюжки поставок». Темі дослідження впливу бізнес-інформації на діяльність підприємств присвячено багато наукових праць, метою яких є необхідність переосмислення компанії і її діяльності в термінах інформації і знань.

У останні десятиріччя істотно зріс обсяг доступної компаніям інформації, а з впровадженням нових комунікаційних технологій швидкість доступу до інформаційних джерел, якими є газети, журнали, бібліотеки, державні установи, торгові асоціації, служби бізнес-інформації тощо, збільшилась у багато разів.

Найбільш суттєвим за визначенням науковців є внесок інформації у створення конкурентної переваги підприємств. Основним засобом підвищення конкурентоспроможності сучасних компаній стає широке застосування комп’ютерів та інформаційних систем, яке, за Міланом Желені[17], забезпечує підприємству сім основних переваг:

1) покращення і розширення обслуговування клієнтів;

2) підвищення рівня ефективності завдяки економії часу офісних працівників;

3) збільшення можливості навантаження та пропускної здатності;

4) підвищення точності інформації, і, як наслідок, ріст престижу фірми і скорочення збитків, обумовлених помилками;

5) забезпечення необхідною інформацією у визначений час конкретних осіб завдяки можливості організації запиту та наявності інтерактивного режиму;

6) отримання керівництвом важливої інформації для планування, управління і прийняття рішень;

7) збільшення прибутку бізнесу.

Результативність діяльності сучасних економічних суб'єктів залежить від їх здатності генерувати, оброблювати і ефективно використовувати інформацію, процес управління якою визначається як отримання своєчасної, точної і необхідної інформації і передача її працівникам всіх рівнів. Останнім часом процес управління інформацією став складнішим для підприємства і вимагає від менеджерів все більше часу і застосування спеціальних навичок методологічного і технічного характеру. Найважливішою серед них вважається здатність управляти інформацією так щоб отримувати від неї користь і мінімізувати збитки.

В управлінській діяльності в контексті прийняття управлінських рішень «інформація» часто класифікується як «дані», «інформація» та «знання"18]. Однак, розуміння цих понять не є ідентичним. Дані фактично є необробленим вхідним матеріалом інформаційної системи, послідовне перетворення яких (в системі) дає інформацію користувачу. Інформація — це цілеспрямовано оброблена сукупність даних. А знання — є «цілеспрямована координація дій» на основі отриманих даних і інформації.

М.Желені[16] визначає такі основні чотири цілі використання підприємствами інформації:

— за для створення можливості функціонувати або для росту прибутку і розширення ринків;

— з метою зниження ризику і зменшення невизначеності;

— для отримання влади і засобів впливу на інших;

— за для контролю і оцінки продуктивності і ефективності власного підприємства.

Найважливішою серед цих ролей є зниження ризику особливо при прийнятті управлінських рішень. Відповідно, чим більше інформації є у компанії, тим меншим буде рівень ризику у її наступних діях. Інформація дозволяє компаніям діяти першими, а за умови, що компанія має більш надійне знання, ніж у конкурентів, інформація надасть їм більш високий шанс завоювати ринок.

Проте на практиці ризик у прийнятті рішень пов’язаний найчастіше із значним обсягом непотрібної інформації, яка надається керівнику. Це вимагає розв’язання проблеми ефективного вибору інформації за допомогою високоточних методик її збору. Крім того, ефективне використання інформації передбачає певну обізнаність менеджерів підприємства у механізмах «трансформації» інформації у знання. Сучасним доробком вважається дисципліна «управління знаннями», яка є більш широким поняттям, ніж управління інформацією і включає такі розділи, як ідентифікація знання, управління знаннями, розвиток і використання знань.

Очевидно що успіх підприємств у майбутньому залежатиме від правильного розуміння понять «інформація» і «знання», їх взаємозв'язку та ролі для управлінської діяльності

1.2 Системи інформаційного забезпечення і її елементи

Поняття «інформаційне забезпечення» більше відповідає розумінню забезпечення, як створення підтримки відповідних організаційно-функціональних характеристик системи управління. Таким чином, існують об'єктивні причини для виділення двох значень поняття «інформаційне забезпечення»: як забезпечення системи управління сукупністю інформації; як діяльність, що пов’язана із засобами збирання, реєстрації, передачі, зберігання, опрацювання та представлення інформації. Обидва значення поняття інформаційного забезпечення нерозривні.

Отже, можна визнати що інформаційне забезпечення системи управління — це поєднання всієї використовуваної у ній інформації, специфічних засобів і методів її обробки, а також діяльності фахівців з її ефективного удосконалення та використання.

Інформаційне забезпечення охоплює систему руху й перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх кодування, зберігання та передачі.

Розробка інформаційного забезпечення спрямована на використання технічних засобів управління для постачання необхідної інформації відповідним органам управління з метою організації, по-перше, безперервного процесу збирання, опрацювання, зберігання й пошуку інформації, а також передачі її на різні рівні управління; по-друге, високої надійності та вірогідності інформації відповідно до встановлених вимог щодо збирання й опрацювання на кожному рівні управління.

Велику роль у формуванні інформаційного забезпечення відіграє право. Адже відносини що виникають в управлінні у зв’язку з перетворенням інформації, носять суспільний характер. У цьому процесі беруть участь колективи працівників — це відносини з приводу того, як виробляється й використовується інформація, яка її якість, за допомогою яких засобів, носіїв вона перероблюється та ін.

Під системою інформаційного забезпечення розуміють сукупність елементів забезпечення процесу керування що дозволяє організувати своєчасне надходження належної кількості інформації необхідної якості в усі ланки керування.

Елементи системи:

1) інформація;

2) носії інформації (матеріальні предмети, на яких фіксується інформація);

3) канали руху інформації (комунікації);

4) технічні засоби перетворення інформації.

Оскільки однією із властивостей інформації є багаторазовість використання, тоді виникає необхідність створення системи збору, обробки, збереження й передачі інформації.

Роль інформації неоднакова на різних етапах процесу керування. В одних випадках важливі її обсяг, структура, можливості одержання, в інших — її рух, у третіх —можливості і терміни обробки.

Роль інформації в керуванні подвійна. В міру розвитку виробництва її обсяг росте по лінійному знаку. Це ускладнює інформаційне забезпечення. З іншого боку збільшення обсягів підвищує можливість удосконалення керування на основі використання інформації що фіксується на матеріальних носіях.

До інформаційних характеристик процесу керування відносяться: кількість і якість інформації.

Вимоги до інформаційного забезпечення такі:

1.інформацiйне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій IC, які автоматизуються;

2.для кодування інформації, яка використовується тільки в цій IC має бути застосовані класифікатори що є у замовника IC;

3.для кодування в IC вихідної інформації, яка використовується на вищому рiвнi мають бути використані класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків;

4.інформацiйне забезпечення IC має бути суміщене з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних i формами подання інформації, яка отримується і видається інформаційною системою;

5.форми документів, які створюються інформаційною системою, мають вiдповiдати вимогам стандартів УСД чи нормативно — технічним документам замовника IC;

6.форми документів, які вводяться чи коригуються через термінали IC мають бути погодженні з вiдповiдними технічними характеристиками терміналів;

7.сукупнiсть інформаційних масивів IC має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях;

8.форми подання вихідної інформації IC мають бути узгоджені з замовником (користувачем) системи;

9.термiни i скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях мають бути загальноприйнятими в цій предметній області й погоджені з замовником системи;

10.у IC мають бути передбачені необхiднi заходи щодо контролю i оновлення даних в iнформацiйних масивах IC, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів IC, а також контролю ідентичності однойменної інформації в базах даних.

Впровадження інформаційних систем проводиться з метою підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності фірми за рахунок не тільки опрацювання і збереження важливої інформації, автоматизації конторських робіт, але і за рахунок принципово нових методів управління, заснованих на моделюванні дій спеціалістів фірми при прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертні системи і т.п.), використанні сучасних засобів телекомунікації (електронна пошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислюваних мереж і т.д.

Інформаційна система являє собою комунікаційну систему по збору, передачі, переробці інформації про об'єкт що постачає робітників різноманітного рангу інформацією для реалізації функції управління.

Інформаційна система створюється для конкретного об'єкта. Ефективна інформаційна система бере до уваги розходження між рівнями управління, сферами дії, а також зовнішніми обставинами і дає кожному рівню управління тільки ту інформацію що йому необхідна для ефективної реалізації функцій управління.

Еволюція інформаційних технологій настільки тісно пов’язана з розвитком нових моделей корпоративного бізнесу що ці процеси нерідко сприймаються як єдине ціле. Прагнення компаній підвищити ефективність ІС стимулює поява більш нових апаратних і програмних засобів що у свою чергу підштовхують користувачів до подальшої модернізації ІС.

Зрозуміло, ця «кільцева гонка» не є самоціллю: завдяки їй підприємці можуть більш адекватно реагувати на зміну ринкової кон’юнктури і отримувати максимум прибутку при мінімальному ризику.

Логіка розвитку ІС в останні 30 років наочно демонструє ефект маятника: централізована модель опрацювання даних на базі мейнфреймов що домінувала до середини 80-х років, усього за декілька років уступила свої позиції розподіленій архітектурі однорангових локальних мереж персональних комп’ютерів, але потім почалося поворотне прямування до централізації ресурсів системи. Сьогодні в центрі уваги знаходиться технологія «клієнт-сервер» що ефективно об'єднує гідності своїх попередників.

Перше покоління ІС (1960;1970 р.) будувалося на базі центральних ЕОМ за принципом «одне підприємство — один центр опрацювання», а в якості стандартного середовища виконання додатків (функціональних задач) служила операційна система фірми IВМ — МVS.

Друге покоління ІС (1970;1980 р.): перші кроки до децентралізації ІС у процесі, якої користувачі стали просувати інформаційні технології в офіси і відділення компаній, використовуючи міні-комп'ютери типу DЕС VАХ. Паралельно почалося активне впровадження високопродуктивних СКБД типу DВ2 і пакетів комерційних прикладних програм. Таким чином, кардинальним нововведенням ІС цього покоління стала двухі трьох рівнева модель організації системи опрацювання даних (центральна ЕОМ — міні-комп'ютери відділень і офісів) з інформаційним фундаментом на основі децентралізованої бази даних і прикладних пакетів.

Третє покоління ІС (1980 — початок 1990;х рр.): бум розподіленого мережного опрацювання, головною рушійною силою якого був масовий перехід на персональні комп’ютери (ПК). Логіка корпоративного бізнесу зажадала об'єднання розрізнених робочих місць у єдину ІС — з’явилися обчислюванні мережі розподіленого опрацювання. Проте вже незабаром в однорангових мережах стали виявлятися перші ознаки ієрархічності, спочатку у виді виділених файлів-серверів, серверів преси і телекомунікаційних серверів, а потім і серверів додатків. На якомусь етапі зростаючу потребу в концентрації ресурсів ІС відповідальних за адміністрування системи (організацію обчислюваного процесу), підтримку корпоративної бази даних і виконання пов’язаних із нею централізованих додатків, удалося задовольнити в так називаній моделі «середнього калібру» за рахунок використання UNIХ-серверов що випускаються IВМ, DЕС, Hewlett-Packard, Sun і ін. Тому ринок серверів став одним із самих динамічних секторів комп’ютерної індустрії.

При розвитку ІС третього покоління ідея чистого (однорангового) розподіленого опрацювання помітно потьмяніла і поступилася місцем ієрархічній моделі клієнт-сервер.

Четверте покоління ІС. Відмітні риси сучасних ІС, насамперед ієрархічна організація, у якої централізоване опрацювання і єдине управління ресурсами ІС на верхньому рівні сполучиться з розподіленим опрацюванням на нижньому, визначаються синтезом рішень, випробуваних у системах попередніх поколінь.

Проблемі інформаційного забезпечення діяльності підприємств присвячено багато робіт відомих науковців, а саме: І. Ансофа, Б. Адкінсона, А. Бартера, П. Друкера, С. Турка та інших. Істотний внесок у розвиток теорії та практики управління інформаційним забезпеченням підприємств стосовно умов вітчизняної економіки та легкої промисловості зробили праці Ю. Бажала, В. Бебика, В. Бобко, А. Войчака, В. Геєця, В. Герасимчука, М. Єрмошенка, Р. Жарлінської, М. Корецького, Р. Лепи, Л. Мачкура, В. Момота, Т. Олійник, В. Рожка, В. Рубана, М. Сенченка, І. Сергієнка, О. Сосніна, О. Чубукової, О. Шевчука та інших.

При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти ефективності управління інформаційним забезпеченням підприємств залишаються дискусійними і потребують комплексного наукового вивчення. Так недостатньо вивченими є проблеми обґрунтування окремих категорій інформаційного забезпечення підприємств, не розроблені пріоритети підприємств на основі результатів оцінки макроі мікроклімату та процесного і портфельного рівнів. Потребують удосконалення система інформаційно-консультаційного забезпечення та реінжинірингу систем управління інформаційним забезпечення підприємств.

Говорячи про створення інформаційної системи, важливим є визначення поняття і опис предметної області цієї інформаційної системи

Предметна область інформаційної системи — це матеріальна система або система що характеризує елементи матеріального світу, інформація про які зберігається і обробляється. Предметна область розглядається як деяка сукупність реальних об'єктів і зв’язків між ними. Кожен об'єкт володіє певним набором властивостей (атрибутів)[23].

Розглядаючи інформаційне забезпечення, необхідно дослідити організацію системи керування базами даних і сховища даних. Зупинимося на цих питаннях детальніше[8]:

Система керування базами даних (СКБД) — комп’ютерна програма чи комплекс програм що забезпечує користувачам можливість створення, збереження, оновлення, пошук інформації та контролю доступу в базах даних.

Основні характеристики СКБД: контроль за надлишковістю даних; непротирічність даних; підтримка цілісності бази даних (коректність та непротирічність); цілісність описується за допомогою обмежень; незалежність прикладних програм від даних; спільне використання даних; підвищений рівень безпеки.

Можливості СКБД: дозволяється створювати БД; дозволяється додавання, оновлення, видалення та читання інформації; можна надавати контрольований доступ до БД (за допомогою системи забезпечення захисту; системи керування паралельною роботою прикладних програм; системи відновлення).

Основні компоненти середовища СКБД: апаратне забезпечення; програмне забезпечення; дані; процедури — інструкції та правила, які повинні враховуватись при проектуванні та використанні БД; користувачі (адміністратори даних та БД; розробники БД; прикладні програмісти; кінцеві користувачі).

Сучасним стандартом архітектури СКБД є три рівнева система її організації, при якій існує незалежний рівень для ізоляції програми від особливостей представлення даних на нижчому рівні. Рівні:

1.Зовнішній — представлення БД з точки зору користувача;

2.Концептуальний — узагальнене представлення БД описує, які дані зберігаються в БД і зв’язки між ними. Підтримує зовнішні представлення, підтримується внутрішнім рівнем;

3. Внутрішній — фізичне представлення БД в комп’ютері.

За типом керування базою даних СКБД поділяються на: ієрархічні; мережеві; реляційні; об'єктно-реляційні; об'єктно-орієнтовані.

Наприкінці 80-х років домінуючою стала система керування реляційними базами даних (СКРБД).

Реляційна СКБД (РСКБД; інакше Система управління реляційними базами даних, СУРБД) — СКБД що управляє реляційними базами даних. Поняття реляційна (англ. relation — відношення) пов’язано з розробками відомого англійського фахівця в області систем баз даних Едгара Кодда (Edgar Codd). Ці моделі характеризуються простотою структури даних, зручним для користувача табличним поданням і можливістю використання формального апарату алгебри відносин і реляційного обчислення для обробки даних.

З цього часу такі СКБД стали стандартом і для того щоб уніфікувати роботу з ними, було розроблено структуровану мову запитів (SQL), яка являє собою мову курування саме реляційними базами даних. Взаємодія з базою даних відбувається за допомогою Системи Керування Базою Даних (СКБД), яка розшифровує запити і здійснює операції з інформацією в базі даних. Тому більш правильно було б говорити про запит до СКБД і про взаємодію СКБД з Web-додатками.

У реляційних базах даних дані зібрані в таблиці, які в свою чергу, складаються із стовпців і рядків, на перетині яких розташовані клітинки. Запити до таких баз даних повертає таблицю, яка повторно може брати участь у наступному запиті. Дані в одних таблицях, як правило, пов’язані з даними інших таблиць, звідки і пішла назва «реляційні» .

Коротко особливості реляційної бази даних можна описати таким чином:

· дані зберігаються в таблицях що складаються із стовпців і рядків;

· на перетині кожного стовпця і строчки коштує в точності одне значення;

· у кожного стовпця є своє ім'я, яке служить його назвою і всі значення в одному стовпці мають один тип;

· стовпці розташовуються в певному порядку, який визначається при створенні таблиці, на відміну від рядків, які розташовуються в довільному порядку. У таблиці може не бути жодного рядка, але обов’язково повинен бути хоча б один стовпець.

Запити до бази даних повертають результат у вигляді таблиць, які теж можуть виступати як об'єкт запитів.

Сховище даних — це агрегований інформаційний ресурс що містить консолідовану інформацію з усієї проблемної області та використовується для підтримки прийняття рішень.

Консолідована інформація — це одержані з декількох джерел та системно інтегровані різнотипні інформаційні ресурси, які в сукупності наділені ознаками повноти, цілісності, несуперечності та складають адекватну інформаційну модель проблемної області з метою її аналізу, опрацювання та ефективного використання в процесах підтримки прийняття рішень.

Також під сховищем даних розуміють особливу базу даних, яка призначена для зберігання в погодженому вигляді історичної інформації що надходить з різних оперативних систем та зовнішніх джерел. В основі концепції сховища даних лежить розподіл інформації, яку використовують в системах оперативної обробки даних (ОLTP) і в системах підтримки прийняття рішень.

Основні вимоги до сховища даних:

1. Адекватність відображення логіки предметного середовища у відповідні моделі даних.

2. Оптимальна надмірність даних. БД повинна являти собою єдину сукупність інтегрованих даних.

3. Наявність документації.

4. Простота вивчення.

1.3 Методи управління інформаційним забезпеченням Сукупність вихідної інформації різного характеру що призначена для прийняття рішень у сфері виробничого підприємництва можна вважати за інформаційне забезпечення підприємництва.

Жодна організація ніяк не може здійснювати свою діяльність без інформації. В процесі нормального функціонування організації, управління нею в різноманітному роді інформації потребують всі її робітники, від простого робітника до директора.

Досліджуються два трансформаційних процеси:

— матеріальні процеси;

— інформаційні процеси, в якому управління розглядається як інформаційний вплив.

Ці два процеси відбивають дві сторони управління:

— вміст;

— форма або засіб вивчення процесу.

Ринкова економіка не може існувати без розвинутої інформаційної інфраструктури, без інформатизації бізнесу. Жорсткі й мінливі вимоги ринку ставлять перед менеджерами високі вимоги, тому що саме вони ухвалюють і організовують реалізацію ухвалених рішень, несуть відповідальність за успіх свого підприємства. Важливу роль відіграють і такі фактори, як інформація та комунікації.

Усвідомлення ролі інформації в управлінській діяльності невід'ємне від з’ясування ролі інформації в розвитку економіки та суспільства в цілому. В історії розвитку людства виділяють дві епохи розвитку процесів інформаційного уречевлення знань: до індустріальну та індустріальну. Якщо феномен першої інформаційної революції пов’язаний з появою друкарського верстата, то другий — із появою в середині XX ст. ЕОМ, як підсилювача інтелектуальних можливостей людини. Джерелом інформатизації є знання.

Однією з причин невдалого розповсюдження АСУ в нашій країні до початку 90-х років було, зокрема, недостатнє з’ясування того факту що в соціально-економічних системах проблема полягає не стільки в автоматизації (приклад із «Дженерал моторз»), яка сприймалася як полегшення праці, скільки в розширенні можливостей пізнання законів і процесів функціонування організаційно-виробничих систем за рахунок усунення невизначеностей у процесі вироблення управлінських рішень та оцінювання наслідків виконання їх.

Проблемам інформатизації в Україні приділяється значна увага. Так, відповідно до Указу Президента України «Про державну політику інформатизації України» (травень 1993 р.) розроблено Концепцію державної політики інформатизації й Основні напрями Національної програми інформатизації.

Відомо, що дані, які використовуються в системі об'єктивного

інформаційного забезпечення менеджменту, формуються передусім на основі документальних повідомлень. Під документальним повідомленням розуміють такі інформаційні сукупності, які в своєму первинному стані були зафіксовані в документі (наприклад, бухгалтерському, плановому, нормативному тощо), який має юридичний статус або дані, які документально підтверджені іншим установленим порядком, наприклад, при автоматизованому збиранні даних. Тому такі дані є офіційні, вірогідні й єдині, бо відображають положення чи стан, процес або завдання на (за) зазначений період часу чи дату тощо. Такі документальні повідомлення утворюють бази даних. Таку базу даних заведено умовно (не виділяючи кожен масив) називати базою даних загального призначення BADON.

Проте для всебічного інформування менеджерів такої бази даних інколи явно недостатньо. Тому поряд із зазначеною базою доцільно в ряді випадків створювати спеціальні бази даних або спеціальні масиви з не документованими повідомленнями. Під не документованими повідомленнями розуміють такі інформаційні сукупності, які в своєму первинному стані не оформляються або ще не оформлені документами з юридичним статусом. Ця інформація, як правило, віддзеркалює стан об'єкта або процесу, який у ньому відбувається, на кожну дану мить, але ще не оформлена документом.

Вона при необхідності (за запитанням) передається на екран ПЕОМ менеджера справді в реальному часі. Сюди також належать і поради консультантів або експертів з тієї чи тієї проблеми (прогнози щодо виконання плану виробництва чи збуту виробів тощо). Таку тимчасову базу заведено умовно називати базою даних не документованої інформації BADANІ.

Не документовані повідомлення формуються при системі об'єктивного інформаційного забезпечення менеджменту, звичайно в процесі запитань і одержання відповідей на них. Структура таких повідомлень залежить від запитання менеджера. Коли на такі запитання надходять відповіді у вигляді економічних повідомлень, тоді вони видаються на екран ПЕОМ, як правило, за типовими формами, які є в бібліотеці описаних форм вихідних документів BІBFORV.

При розробці системи об'єктивного інформаційного забезпечення менеджменту важливе значення надається методам і видам форм, а також технологіям інформування менеджерів і фахівців різних рівнів об'єктивно необхідною інформацією. Значення цих процесів зрозуміле, бо хоч би якою вірогідною і всеохоплюючою (тобто такою, що характеризує всі процеси та явища на об'єкті управління) була інформація і хоч як би вона оперативно знімалась і записувалась у пам’ять ПЕОМ, ця інформація не даватиме користі, якщо не будуть зроблені і впроваджені надійні оперативні методи забезпечення менеджерів і фахівців цією інформацією. Важливою умовою зазначеного забезпечення є створення регламентуючої інформації, про яку йшлося раніше. Проте цього мало. Треба ще мати на увазі мережі чи канали зв’язку, які б об'єднували окремі ПЕОМ у комплекси. Крім того, неабияке значення мають і методи, за допомогою яких відбувалося б усебічне забезпечення менеджерів і фахівців різних рівнів об'єктивно необхідною інформацією.

Складовою регламентуючої інформації, як було зазначено раніше, є інформація, що характеризує строки надання інформації користувачам. З цими строками тісно пов’язані й методи інформування, тобто — на яких носіях доставлятиметься необхідна інформація менеджерам і фахівцям різних рівнів.

Розглянемо ці методи.

Надходження об'єктивної інформації менеджерам і фахівцям різних рівнів може виконуватися за допомогою трьох основних методів:

з виводом вихідної інформації на екран ПЕОМ користувача;

з виводом вихідної інформації на паперовий носій у вигляді документограми;

з виводом вихідної інформації на магнітний (дискету) чи інший носій.

Вихідна інформація надається на екран ПЕОМ користувача переважно значно частіше, ніж на інші носії. Виняток стосується тих випадків, коли таку інформацію необхідно оформлювати на папері як документограму, яку потрібно зберігати певний час тощо; або коли таку інформацію потрібно передавати до вищої за підпорядкуванням установи, наприклад, як звітність абощо, то її фіксують на магнітному носії — дискеті.

Надання користувачеві вихідної (результатної) інформації на екран його ПЕОМ має переваги перед іншими методами тому, що:

передача значної інформації здійснюється при автоматичному режимі від однієї ПЕОМ-передавача до іншої ПЕОМ-приймача;

така передача здійснюється оперативно чи в ритмі виробництва, тобто зараз же, як тільки сформувалася вихідна інформація на ПЕОМ-передавача;

одержана таким методом вихідна інформація користувачем придатна для негайного використання без додаткових витрат і часу.

Ось чому цей метод і є основним із забезпечення користувача об'єктивно необхідною вихідною інформацією.

Відомо, що економічна інформація, яка використовується здебільшого при виробленні та прийнятті управлінських рішень — це інформація переважно цифрова, згрупована за різними ознаками. Тому фактичні та інші дані, які надходять менеджерам і фахівцям на екран ПЕОМ або у вигляді документограми, згідно з регламентуючою інформацією, розміщуються у наперед розроблених та узгоджених з кожним користувачем таких видах типових форм. Одні форми відомостей містять повний (форма з повною структурою), інші — неповний, у вигляді відхилень (форма з короткою структурою) набір інформації. Довідкова інформація надходить користувачам у довільній формі, до якої входять усі необхідні показники.

Кожна форма має свій номер і «шапку», яка містить таку інформацію: кому вона призначена (наприклад, код ПЕОМ — 001, директорові такої-то установи Степанові Степановичу Степаненкові); назва відомостей та об'єкта інформації; код і назва структурного підрозділу чи установи в цілому; дата й час або період, за який надається інформація. У тому разі, коли відомості мають накопичувальний характер (наприклад, за зміну, тиждень, з початку місяця тощо), а дані видаються в їх порівнянні, ознака «період» може заноситися як відповідна графа форми.

До форми з повною структурою, наприклад, відомості про виконання плану випуску готових виробів збиральним цехом за таке-то число, включаються графи: елементи об'єкта інформації — код і назва виробу, одиниця вимірювання (графа 1); показники випуску планової (графа 2) і фактичної (графа 3) продукції; відхилення: натуральний показник (кількість — графа 4), відносний показник (%, графа 5); показники браку: вид браку (графа 6), кількість (графа 7), причина (графа 8), винуватець (графа 9) браку. До зазначеної відомості включаються, як правило, всі елементи (позиції, номенклатури тощо) об'єкта управління, в яких є назви нормативно-планові та фактичні показники, незалежно від того є за цими позиціями відхилення чи немає.