Адсорбційна установка періодичної дії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ІНСТИТУТ КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ЕКОЛОГІЧНОЇ ЗАХИСТУ БЕЗПЕКИ КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з предмету: Основи техноекології

на тему: Адсорбційна установка періодичної дії

Науковий керівник Степова К.В.

ЛЬВІВ — 2013р.

УДК 66.021.2.081.3

«Адсорбційна установка періодичної дії» — Войтович М.- Курсовий проект. Кафедра екологічної безпеки .- Львів, ЛДУБЖД 2011.

Розраховано та запроектовано адсорбційну установку періодичної дії, вертикальну для поглинання речовин з газової фази. Охарактеризовано хімічні речовини що беруть участь в процесі, порівняно та описано види аналогічних установок, їх переваги та недоліки.

ЗМІСТ Завдання курсової роботи Вступ

1. Адсорбція

2. Призначення та область застосування установки

3. Порівняльна характеристика аналогічних установок

3.1 Адсорбери з нерухомим шаром адсорбенту

3.2 Адсорбери з рухомим шаром адсорбенту

3.3 Адсорбери з віброкиплячим шаром адсорбенту

4. Характеристика речовини, що бере участь в процесі

5. Розрахунок Висновки Список використаної літератури

Завдання курсової роботи Розрахувати та запроектувати адсорбційну установку для поглинання речовини з газової фази.

Тим установки — періодичної дії, вертикальна.

Речовина — бензол Витрата газової суміші - 1 м3/с.

Початкова концентрація речовини — кг/м3

Кінцева концентрація — кг/м3

Діаметр зерен — 0.004м Насипна густина -500кг/м3

Швидкість потоку пароповітряної суміші - 0,27м/с Температура суміші - 18 оС

ВСТУП У даній курсовому проекті буде розглянуто процес адсорбції бензолу. Адсорбцію широко використовують для розділення та концентрування речовин. Адсорбція це універсальний метод, що дозволяє практично повністю витягти домішки з рідкої фази.

Процесом адсорбції відносно легко управляти, оскільки, варіюючи умови експерименту, можна здійснити кількісну адсорбцію-десорбцію і контролювати цей процес. Для здійснення адсорбційних методів не потрібно складного приладового оформлення, екстремальних умов, тому методи цієї групи зручні для перевірки робіт у польових умовах, їх легко поєднувати з методом подальшого визначення компонентів. Адсорбційний метод відрізняється високою технологічністю і легкістю автоматизації. Можна автоматизувати не тільки операцію концентрування, а й саме визначення, наприклад в хроматографічних методах. 1]

Практичне значення цієї теми полягає у впровадженні процесів очищення повітря від промислових газових викидів, переваги тих чи інших апаратних устаткувань на промислових підприємствах, різні типи і функціональні особливості апаратів.

Актуальність цієї теми є досить вагомою в теперішній час, оскільки промислово-індустріальний фактор досить широко чинить вплив, зокрема на атмосферне повітря, його складові і необхідним є більш широке впровадження газоочисних технологій, активно застосовувати їх на промислових підприємствах. [2]

В даний час розроблено і випробувано в промисловості велика кількість різних методів очищення газів від технічних забруднень: NOx, SO2, H2S, NH3, оксиду вуглецю, різних органічних і неорганічних речовин.

Адсорбційний метод є одним з найпоширеніших засобів захисту повітряного басейну від забруднень. Основними промисловими адсорбентами є активоване вугілля, складні оксиди і імпрегновані сорбенти.

Для проведення процесів адсорбції розроблена різноманітна апаратура. Найбільш поширені адсорбери з нерухомим шаром гранульованого або стільникового адсорбенту. Безперервність процесів адсорбції і регенерації адсорбенту забезпечується застосуванням апаратів з киплячим шаром Найбільшого поширення набули адсорбційні методи витягання з газів, що відходили, розчинників, зокрема хлорорганічних. Це пов’язано з високою ефективністю процесу очищення газів (95−99%), відсутністю хімічних реакцій утворення вторинних забруднювачів, швидкою окуповуваністю установок (зазвичай 2−3 року) рекуперацій, завдяки повторному використанню розчинників і тривалим (до 10 років) терміном служби. Ведуться активні роботи по адсорбційному витяганню з газів оксидів сірки і азоту. 3],[4]

1. Адсорбція Адсорбція — поглинання якої-небудь речовини з газоподібної суміші чи розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла. Речовина, на поверхні якої проходить адсорбція, називаєтеся адсорбентом, а та, що поглинається з об'ємної фази, — адсорбатом. Залежно від характеру взаємодії між молекулою адсорбату і адсорбентом адсорбцію прийнято поділяти на фізичну адсорбцію і хемосорбцію.

Фізична адсорбція обумовлена силами міжмолекулярної взаємодії, які зв’язують молекули в рідинах і деяких кристалах, та проявляється в поведінці сильно стиснутих газів. При хемосорбції молекули адсорбату і адсорбенту утворюють хімічні з'єднання. Часто адсорбція обумовлена як фізичними так і хімічними силами, тому не існує чіткої границі між фізичною адсорбцією і хемосорбцією.

Установки, в яких здійснюють адсорбцію, називаються адсорберами. Існують адсорбери періодичної та безперервної дії. 4]

Адсорбція зазвичай проводиться на твердих адсорбентах, на яких адсорбуються гази або розчинені речовини. У процесі адсорбції розчинених речовин з води спостерігаються два види міжмолекулярної взаємодії:

1. взаємодія молекул розчиненої речовини з молекулами (атомами) поверхні адсорбенту;

2. взаємодія молекул розчиненої речовини з молекулами води в розчині процес гідратації.

Адсорбція газів аналогічна адсорбції з розчинів, за винятком того, що відсутня конкуруюче дію води. У процесі адсорбції відбувається затримка адсорбату на поверхні адсорбенту протягом певного часу. Після чого адсорбатов знову може перейти в газову фазу. Процес адсорбції з водної (газоподібної) фази йде до встановлення рівноваги. Кількість газу або розчиненого речовини, яка адсорбується певною кількістю адсорбенту, залежить від виду газу або розчину і від умов: температури середовища, тиску газу, концентрації розчинених речовин і т.д. 4],[5]

У перший момент сорбції швидкість максимальна. У процесі сорбції концентрація адсорбату на поверхні адсорбенту збільшується і за певних співвідношеннях може відбуватися зворотний процес, тобто перехід адсорбційного речовини з поверхні адсорбенту в розчин або газ, тобто настає рівновага, при якому концентрація витягується речовини в розчині чи парціальний тиск газу стає постійним. Ця концентрація розчину називається рівноважною концентрацією, а парціальний тиск — рівноважним.

Як характеристики адсорбційних властивостей пористих тіл використовують залежність адсорбційної здатності від парціального тиску газового компоненту, який поглинається при постійній температурі (ізотерма адсорбції):

при Т = const

На рис. 2 зображені типи ізотерм адсорбції для різних адсорбентів. У всіх випадках адсорбційна здатність сорбенту збільшується при підвищенні тиску адсорбата, але характер цього збільшення різний. Випукла ізотерма 1 специфічна для адсорбції на дрібнодисперсних сорбентах, які застосовуються для очищення газової суміші при малому парціальному тиску компонентів, які вилучаються, і для осушування. Ізотерма 2 типова для непористих адсорбентів при полімолекулярній фізичній адсорбції. Ізотерма 3 спостерігається на адсорбентах з розвинутою системою великих і середніх пор. Ці сорбенти доцільно застосовувати для вилучення летких газів при парціальному тиску, близькому до тиску насичення. 6]

Рисунок 1.1 — Ізотерма адсорбції

В основі інженерно-технічного розрахунку адсорбційного методу очищення знаходиться сітка кривих, що відображає рівновагу комопоненту, який поглинається адсорбентом, тобто сітка ізотерм адсорбції. 4]

2. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАДАНОЇ УСТАНОВКИ За способом організації процесу адсорбції представленої в даній курсовій роботі адсорбер є апаратам періодичної дії. У них адсорбент знаходиться в нерухомому стані і при досягненні певного ступеня насичення його необхідно замінити або регенерувати (десорбувався). На час регенерації процес адсорбції переривається.

Ефективність роботи адсорбційної установки в першу чергу залежить від відповідного способу організації процесу, фізико-хімічних характеристик оброблюваних газів і адсорбенту. По витраті, температурі, вологості, тиску відхіднтх газів, концентрації забруднювача і його властивостей підбираються вид адсорбенту, конструкція апарату, вид адсорбції, режим обробки. У даній, курсової був обраний адсорбер з нерухомим шаром адсорбенту — активного вугілля АГ-5, періодичної дії та фізичним процесом адсорбції.

Адсорбери періодичної дії використовуються в тих випадках, якщо обробляється досить велика кількість газу або якщо газ містить значні концентрації сорбату, що робить вигідним регенерацію сорбенту, а також, якщо вартість свіжого сорбенту перевищує вартість регенерації.

Адсорбери періодичної дії з нерухомим шаром поглинача мають різне конструктивне виконання. У даній, роботі представлений адсорбер вертикальний циліндричний з вертикальним шаром адсорбенту.

Недоліками вертикального розташування адсорбенту є нерівномірність шару по висоті, яка утворюється при завантаженні, а також у процесі експлуатації через нерівномірність усадки від стирання, винесення та інших причин. При роботі адсорбера через зони з меншим опором проходить більша кількість відхідних газів, що погіршує ступінь очищення. Нерівномірність шару адсорбенту зростає із збільшенням перетину апарату. Тому пропускна здатність адсорберов з вертикальним шаром адсорбенту зазвичай не перевищує 1 … 1,5 м 3 / с. 4]

В адсорберах періодичної дії газова сумів, з якої повинні бути витягнуті деякі компоненти, надходить через патрубок 1 в адсорбер (рис.1), проходить через шар пористого адсорбенту 2, розташованого на горизонтальній решітці 3, і видаляється з апарата через патрубок 4.

Після насичення адсорбенту, яке визначається початком проскакування компоненту, що поглинається, проводиться десорбція. Шар адсорбенту прогрівається паром, який надходить через патрубок 5. При цьому з адсорбенту відганяються пари витягнутих речовин, які відводяться через патрубок 6 на конденсацію і наступну переробку. Потім адсорбент сушать гарячим паром і після охолодження повторюють цикл процесу. 4],[7]

Рисунок 2.1 — Адсорбер періодичної дії: 1 — штуцер для відведення конденсату; 2 — решітка; 3 — люки для вивантаження адсорбенту; 4 — адсорбент; 5 — штуцер для відведення парів при десорбції; 6 — патрубок для підведення забрудненого газу; 7 — люк для завантаження адсорбенту; 8 — штуцер для відведення очищеного газу та повітря під час регенерації

3. Порівняльна характеристика аналогічних установок

3.1 Адсорбери з нерухомим шаром адсорбенту Конструктивна схема вертикального адсорбера періодичної дії з нерухомим шаром поглинача подана на рис. 3.1

Рисунок 3.1 — Конструктивна схема адсорбера періодичної дії: 1 — корпус; 2 — люки для вивантаження адсорбенту; 3 — штуцер для відведення парів при десорбції; 4 — патрубок для забрудненої паро газової суміші при десорбції та повітря при сушінні й охолоджуванні адсорбенту під час регенерації; 5 — люк для завантаження адсорбенту; 6 — штуцер для відведення очищеного газу та повітря під час регенерації; 7 — штуцер для відведення конденсату Адсорбер періодичної дії з кільцевим розміщенням адсорбенту зображений на рис. 3.2

Рисунок 3.2 — Конструктивна схема адсорбера з кільцевим розміщенням адсорбенту 1 — корпус; 2 — адсорбент Недоліком адсорберів з нерухомим шаром адсорбенту є: періодичність процесу, значний гідравлічний опір, громіздкість, незначне використання адсорбційної ємності адсорбенту, складність в управлінні процесом очищення газів тощо. 4]

3.2 Адсорбери з рухомим шаром адсорбенту Адсорбери з рухомим шаром адсорбенту забезпечують безперервність процесу, повніше використання адсорбційної ємності апаратів за рахунок руху газу як за течією, так і проти течії адсорбенту. В одному апараті суміщаються всі стадії процесу: адсорбція, регенерація, сушіння й охолодження. Рух газу та адсорбенту може відбуватися в вертикальному або горизонтальному напрямі. 4]

Конструктивна схема горизонтального адсорбера прямокутного перерізу з рухомим шаром адсорбенту подана на рис. 3.3

Рисунок 3.3 — Конструктивна схема адсорбера з рухомим шаром адсорбенту: 1 — корпус; 2 — бункер для завантаження свіжого адсорбенту; 3- горизонтальний стрічковий транспортер для переміщення адсорбенту; 4- адсорбент, що рухається; 5 — горизонтальний стрічковий транспортер для зменшення пиловиносу; 6 — розподільча решітка; 7 — бункер для вивантаження відпрацьованого адсорбенту, що йде на регенерацію

3.3 Адсорбери з віброкиплячим шаром адсорбенту Адсорбери з віброкиплячим шаром дозволяють інтенсифікувати процес очищення газів за рахунок перемішування сипучих адсорбентів за допомогою низькочастотних коливань. Віброкиплячий шар, що при цьому утворюється, має добрі властивості що до теплой масообміну. Структура шару, умови перемішування твердої фази й швидкість переміщення матеріалу по вібруючій поверхні залежать від частоти, амплітуди та траєкторії коливальних рухів поверхні. Для створення віброкиплячого шару використовують гармонічні коливання. 4]. Конструктивна схема вібраційного багатополичного адсорбера з похилими лотками прямокутного перерізу подана на рис. 3.4

Рисунок 3.4 — Конструктивна схема вібраційного адсорбера: 1 — корпус; 2 — вібрувальна решітка; 3 — шар киплячого адсорбера; 4 — бункер подачі адсорбенту на решітку; 5 — штуцер введення свіжого адсорбера; 6 — штуцер виведення очищеного газу; 7 — штуцер вводу забрудненої паро-газоподібної суміші; 8 — штуцер вивантаження відпрацьованого адсорбенту Рисунок 3.5 — Вертикальний адсорбер з віброкиплячим шаром та спіральним лотком: 1 — відкритий спіральний лоток; 2 — стрижень, на якому жорстко закріплений спіральний лоток; 3 — вібратор; 4 — бункер свіжого адсорбенту Основними шляхами інтенсифікації адсорбційних процесів є розроблення: оптимальних гідродинамічних режимів очищення, нових типів адсорбентів та нового адсорбційного обладнання.

Оптимальними гідродинамічними умовами є такі, що забезпечують велику швидкість фільтрації очищеного газу через адсорбент. При цьому забезпечується також високий ступінь очищення газу при малому гідравлічному опорі шару. Збільшення швидкості газу можливо тільки при використанні сорбентів з великими порами.

При використанні дрібнодисперсних адсорбентів, наприклад, цеолітів, швидкість газового потоку обмежена: для нерухомого та рухомого шару до 0,1…0,5 м/с; для киплячого шару до 1,5…2,0 м/с; для віброкиплячого шару до 0,5… 1,0 м/с. 4]

4. Характеристика речовини, що бере участь у процесі

Оцтова кислота.

Оцтова кислота (етанова кислота) CН3СООН являє собою рідину (tпл.=16,750С; tкип.=118,10С) з різким запахом; добре розчиняється у воді і етиловому спирті. Солі оцтової кислоти називаються ацетатами.

Оцтова кислота — один з базових продуктів промислового органічного синтезу. Більш ніж 65% світового виробництва оцтової кислоти іде на виготовлення полімерів, похідних целюлози та вінілацетату. Полівінілацетат є основою багатьох ґрунтівних покрить та фарб. З ацетатної целюлози виготовляють ацетатне волокно. Оцтова кислота та її естери важливі промислові розчинники та екстрагенти.

Пари оцтової кислоти подразнюють слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. ГДК в атмосферному повітрі становить 0,06 мг / м ?, у повітрі робочих приміщень — 5 мг / м ?. Токсикологічні властивості оцтової кислоти не залежать від способу, яким вона була отримана. Смертельна доза становить приблизно 20 мл. 4]

Оцтова кислота — перша з органічних кислот, яка стала відома людині. Вперше вона була отримана І. Глаубером в 1648 р. в концентрованому вигляді шляхом виморожування її водних розчинів і розкладанням ацетату кальцію сірчаною кислотою. До початку XIX століття оцтову кислоту виробляли виключно з природної сировини: пірогенетичною обробкою деревини і окислювальним оцтовокислим бродінням харчового етанолу.

В наш час основними способами виробництва оцтової кислоти в промисловості є:

1. Одержання оцтової кислоти окисленням ацетальдегіду

2.Отримання оцтової кислоти окисленням н-бутану

3 Виробництво оцтової кислоти окисленням н-бутеном

4 Виробництво оцтової кислоти окисленням парафінів С4-С8 на кислоти

5 Виробництво оцтової кислоти з метанолу та оксиду вуглецю[8]

Активоване вугілля.

Адсорбент — це тверде тіло, на поверхні і в порах якого відбувається адсорбція. Особливістю процесу адсорбції є вибірковість і селективність. Завдяки цій властивості можливе поглинання з стічних вод та забруднених газів певних забруднень, а потім у процесі сорбції можливе виділення їх у чистому вигляді, тому що адсорбція протікає на поверхні адсорбату, то чим більше поверхня, тим вище швидкість адсорбції, і тому адсорбенти повинні мати сильно розвинену поверхню з дуже високою пористістю і глибоку структуру.

Адсорбенти характеризуються питомою площею поверхні віднесеної до одиниці об'єму або маси, густиною, адсорбційною ємністю, хорошу здатністю до регенерації, і повинні мати не високу вартість і бути виготовленим з доступних матеріалів.

Основними промисловими адсорбентами є активоване вугілля, складні оксиди і імпрегновані сорбенти. Активоване вугілля (АВ) нейтральне по відношенню до полярних і неполярних молекул адсорбованих з'єднань. Воно менш селективне, чим багато інших сорбентів, і є одним з небагатьох, придатних для роботи у вологих газових потоках. Активоване вугілля використовують, зокрема, для очищення газів від речовин з неприємним запахом, рекуперації розчинників і т.д.

Активоване вугілля використовують також як ефективні адсорбенти для вилучення свинцю з атмосферного повітря; Ca, Ba і Sr з концентрованих розчинів лугів, солей та інших сполук; Cr, Mo і V з води і розсолів ртутного електролізу. [4]

5. РОЗРАХУНОК В результаті проведення розрахунків за вихідними даними, якими є витрата парогазової суміші та її температура, концентрація домішок і необхідний ступінь очищення, визначають оптимальні гідравлічні та конструктивні параметри, необхідну кількість адсорбенту й тривалість процесу адсорбції.

Матеріальний баланс по бензолу стадії адсорбції виражаємо рівнянням:

3600 (0,02−0,004) = L (0,385 — 0)

3600(0,016) = L (0,385)

Ординати і абсциси точок ізотерми оцтової кислоти обчислюються за формулами (1) і (2):

(1)

(2)

де a1 * і a 2 * - концентрації адсорбованих бензолу і оцтової кислоти, кг/кг;

V1 і V2 — молярні об'єми бензолу і оцтової кислоти в рідкому стані, м3;

Р1 і Р2 — парціальний тиск пари бензолу і оцтової кислоти, мм рт. ст;

Рs1 і Рs2 — тиск насичених парів бензолу і оцтової кислоти при 20 і 18 ° С, мм рт. ст.;

T1 і Т2 — абсолютна температура бензолу і оцтової кислоти при адсорбції (в даному випадку Т1=293° К Т2 = 291 ° К);

? — коефіцієнт афінності.

Молярний обєм бензолу і оцтової кислоти обчислюється за формулою (3):

(3)

де Мr — молярна маса бензолу і оцтової кислоти, кг/кмоль;

— густина бензолу і оцтової кислоти, кг/м3

Коефіцієнт афінності :

V1 -молярний об'єм бензолу, м3 /кмоль;

V2 — молярний об'єм оцтової кислоти, м3 /кмоль.

Обчислюємо а2* за формолою (1):

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Обчислюємо Р2 за формулою (2):

1. ,

2. ,

3. ,

4. ,

5. ,

6. ,

7. ,

8. ,

9. ,

10.,

Ізотерма оцтової кислоти:

Табл.1. Таблиця даних для побудови ізотерми адсорбції

кг/м3

За допомогою ізотерми визначаємо статичну активність вугілля по оцтовій кислоті при концентрації пароповітряної суміші 0,02 кг/м?.

Попередньо необхідно розрахувати парціальний тиск:

мм рт. ст.

Взявши ординати і абсциси точок ізотерми оцтової кислоти побудували ізотерму адсорбції з повітря при температурі 18 °C (рис. 5.1.):

Рис. 5.1: Ізотерма адсорбції для оцтової кислоти За рис. 8 абсцисі, відповідає ордината кг/кг.

Кількість активного вугілля на одне завантаження становить:

Діаметр адсорбера обчислюється з рівності (4):

(4)

Коефіцієнт дифузії оцтової кислоти у повітрі:

Коефіцієнт дифузії шкідливої парогазової суміші при температурі адсорбції визначаємо за такою формулою :

З рисунка V визначаємо динамічний коефіцієнт в’язкості повітря при 18°С:

Знаходимо густину повітря при 18°С:

Об'ємний коефіцієнт масопередачі в газовій фазі залежить від гідродинамічних умов в апараті та фізичних властивостей потоку й визначається за формулою с

Тривалість процесу адсорбції визначають залежно від того, де знаходиться на ізотермі адсорбції точка початкової концентрації адсорбенту в парогазовій суміші. Оскільки точка початкової концентрації на нашій ізотермі знаходиться у третій області, то визначати її будемо за такою формулою де — тривалість поглинання, с

— швидкість газового потоку, м/с

— висота шару активованого вугілля, м

— початкова концентрація компонента у газовому потоці, кг/м3

— кількість адсорбованої речовини, що є рівноважною з концентрацією потоку, кг/м3

— коефіцієнт масовіддачі.

Визначаємо об'єм пароповітряної суміші, яка проходить через адсорбер за :

По умові за один період через адсорбер повинно проходити 3600 м, тому діаметр адсорбера потрібно збільшити:

Необхідно також збільшити кількість адсорбенту на одну загрузку :

Висоту шару активованого вугілля в апараті для забезпечення достатнього часу роботи адсорбера приймаємо 0,7 м (у вертикальних адсорберах висота шару адсорбенту складає 0,5−1,2м). Загальну висоту приймаємо рівній 1,84 м.

Гідравлічний опір адсорбера з нерухомим шаром адсорбенту шукаємо за такою формулою (4):

(4)

де Н — висота шару, а — питома поверхня,

— насипна густина,

— фіктивна швидкість газу,

— пористість.

Значення знаходять за таким рівнянням (5):

Re+2.34 (5)

Критерій Рейнольдса в даному випадку визначають за такою формулою:

Re= (6)

де — в’язкість (визначаємо з рис.VI.ст.557)

a =

Sпит (питома поверхня)=800мг/г (АГ-5)

= 500 кг/м3 (АГ-5)

a = =

Висновки У даному курсовому проекті розглянуто процес адсорбції. Поглинання оцтової кислоти з газової суміші являє собою процес, який потребує відповідальності та чіткого контролю. У технологічній схемі працюють адсорбційні установки з нерухомим шаром адсорбенту.

У даному курсовому проекті також були:

· проведені вибір і розробка технологічної схеми процесу поглинання оцтової кислоти;

· представлений розрахунок адсорбера з нерухомим шаром адсорбента;

· виконано креслення загального вигляду апарата.

Адсорбційні методи є одним з найпоширеніших в промисловості способів очищення газів. Їх застосування дозволяє повернути у виробництво ряд цінних з'єднань. При концентраціях домішок в газах більше 2−5 мг/м2, очищення виявляється навіть рентабельним. Основний недолік адсорбційного методу полягає у великій енергоємності стадій десорбції і подальшого розділення, що значно ускладнює його застосування для багатокомпонентних сумішей.

адсорбент оцтовий кислота схема

Список використаної літератури

1. А.С. Тімонін Інженерно-екологічний довідник. Т 1. — Калуга: Вид-во М. Бочкарьової, 2003 р

2. Газоочистные и пылеулавливающие установки. Каталог. — М.: ЦНИИ «Электроника», 1990. — 48 с.

3. Адсорбция и пылеулавливание в производстве минеральных удобрений. Под ред. Мухленова И. П. — М.: «Химия», 1987. — 206 с.

4. Основные процессы и аппараты химической технологии. Под ред. Дытнерского Ю. И. — М.: «Химия», 1991. — 471 с.

5. Під ред. Ю. А. Золотова, Є.М. Дорохова та ін Основи аналітичної хімії .- М.; Хімія, книга 2, -2000 р.

6. Ливчак И. Ф. и другие. Охрана окружающей среды. — М.: Стройиздат, 1988. — 192 с.

7. Власенко В. М. Каталитическая очистка газов. — К.: «Техника», 1973 200 с.

8. Технология производства уксусной кислоты: (Учеб. пособие по курсу «Хим. технология орган. веществ» по направлению 550 800 «Хим. технология и биотехнология») / А. В. Тимошенко, В. С. Тимофеев; М-во образования Рос. Федерации, Моск. гос. акад. тонкой хим. технологии им. М. В. Ломоносова. — М.: ИПЦ МИТХТ, 2003. — 43 с

.ur