Забруднення навколишнього середовища важкими металами

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экология


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Забруднення навколишнього середовища важкими металами

2. Важкі метали та їх шкідливий вплив на живі організм

2.1 Ртуть

2.2 Миш’як

2.3 Важкі метали

3. Як захистити себе від впливу важких металів

Висновок

Література

Вступ

забруднення атмосфера важкий метал

Важкі метали — це елементи періодичної системи хімічних елементів Д.І. Менделєєва, з відносною молекулярною масою більше 40. Одним з найсильніших за дією і найбільш поширеним хімічним забрудненням є забруднення важкими металами.

До важких металів відносяться більше 40 хімічних елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва, маса атомів яких становить понад 50 атомних одиниць.

Ця група елементів бере активну участь у біологічних процесах, входячи до складу багатьох ферментів. Група «важких металів» багато в чому збігається з поняттям «мікроелементи».

Звідси свинець, цинк, кадмій, ртуть, молібден, хром, марганець, нікель, олово, кобальт, титан, мідь, ванадій є важкими металами. Важкі метали, потрапляючи в наш організм, залишаються там назавжди, вивести їх можна тільки за допомогою білків молока і білих грибів. Досягаючи певної концентрації в організмі, вони починають свій згубний вплив — викликають отруєння, мутації. Крім того, що самі вони отруюють організм людини, вони ще і чисто механічно засмічують його — іони важких металів осідають на стінках найтонших систем організму і засмічують ниркові канали, канали печінки, таким чином, знижуючи фільтраційну здатність цих органів. Відповідно, це призводить до накопичення токсинів і продуктів життєдіяльності клітин нашого організму, тобто самоотруєння організму, тому що саме печінка відповідає за переробку отруйних речовин, що потрапляють в наш організм, і продуктів життєдіяльності організму, а нирки — за їхнє виведення назовні.

Ртуть, свинець, кадмій входять до загального переліку найбільш сильних забруднюючих речовин навколишнього середовища, узгоджених країнами, що входять в ООН.

1. Забруднення навколишнього середовища важкими металами

Під забрудненням навколишнього середовища розуміють небажані зміни фізичних, фізико-хімічних та біологічних характеристик повітря, грунтів, вод, які можуть несприятливо впливати на життя людини, необхідних йому рослин, тварин і культурне надбання, виснажувати або псувати його сировинні ресурси. Ці негативні зміни є результатом діяльності людини. Вони переривають або порушують процеси обміну і кругообігу речовин, їх асиміляцію, розподіл енергії, в результаті змінюються властивості навколишнього середовища, умови існування організмів, знижуєтьсяпродуктивність або ж руйнуються екосистеми.

Прямо чи опосередковано такі перетворення впливають на людину через біологічні ресурси, води і продукти.

Основні джерела забруднень антропогенного походження:

— теплові електростанції (27%);

— підприємства чорної (24%) і кольорової (10,5%) металургії;

— нафтохімічної промисловості (15,5%),

— будівельних матеріалів (8,1%), хімічної промисловості (1,3%),

— автотранспорту (13,3%).

Типи забруднень і шкідливих впливів: фізичні забруднення — радіоактивні елементи (випромінювання), нагрівання або теплове забруднення, шуми; біологічні забруднення — мікробіологічне отруєння дихальних і харчових шляхів (бактерії, віруси), зміна біоценозів внаслідок впровадження чужорідних рослин або тварин; хімічні забруднення — газоподібні похідні вуглецю і рідкі вуглеводні, миючі засоби, пластмаси, пестициди, похідні сірки, важкі метали, фтористі сполуки, аерозолі та ін; естетичний шкоду — порушення ландшафтів, примітних місць малопривабливими будівлями та ін Крім того, виділяють групи забруднюючих факторів: матеріальні, включають механічні (аерозолі, тверді тіла та частки у воді та грунті), хімічні (різноманітні газоподібні, рідкі та тверді хімічні сполуки), біологічні забруднення (мікроорганізми і продукти їх діяльності), енергетичні (фізичні) забруднення — енергія теплова, механічна (вібрація, шум, ультразвук), світлова, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання.

В атмосферу Землі за рік викидається, млн. т: оксиду вуглецю 200, діоксиду вуглецю більше 20, діоксиду сірки 200, оксидів азоту 53, пилу більше 250, золи 120, вуглеводнів більш 50, фреонів 1, свинцю 0,4 і т.д.

Про забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами зараз знають майже всі. Засоби масової інформації - друк, радіо і телебачення — намагаються формувати такі знання у різних груп населення. Очевидно, що уявити хороший огляд того, як, чим і в яких кількостях забруднюється наш великий спільний дім — біосфера — практично неможливо. До теперішнього часу людство ввело в біосферу більше 4 мільйонів ксенобіотиків (чужорідних для неї антропогенних речовин) і продовжує вводити по 6 тисяч речовин щодня. Зрозуміло, що питома вага, частка різних шкідливих речовин у забрудненні навколишнього середовища не є однаковими. Г. В. Новіков і А.Я. Дударєв (1978), наприклад, у своїй роботі про охорону навколишнього середовища сучасного міста привели наступні дані Баттелевського інституту про «внесок» окремих речовин узабруднення навколишнього середовища в 1970 і 1971 рр. У 1971 р. перше місце в цьому списку зайняли важкі метали Виділення їх в навколишнє середовище відбувається в основному при спалюванні мінерального палива.

У золі вугілля і нафти виявлені практично всі метали. У кам’яновугільної золі, наприклад, за даними Л. Г. Бондарева (1984), встановлено наявність 70 елементів. У 1 т в середньому міститься по 200 гцинку та олова, 300 г кобальту, 400 г урану, за 500 г германію та миш’яку. Максимальний вміст стронцію, ванадію, цинку і германію може досягати10 кг на 1 т. Зола нафти містить багато ванадію, ртуті, молібдену та нікелю. У золі торфу міститься уран, кобальт, мідь, нікель, цинк, свинець. Так, Л.Г. Бондарєв, враховуючи сучасні масштаби використання викопного палива, приходить до наступного висновку: не металургійне виробництво, а спалювання вугілля являє собою головне джерело надходження багатьох металів у навколишнє середовище. Наприклад, при щорічному спалюванні 2,4 млрд. т кам’яного і 0,9 млрд. т бурого вугілля разом із золою розсіюється 200 тис. т миш’яку та 224 тис. т урану, тоді як світовевиробництво цих двох металів становить 40 і 30 тис. т на рік відповідно.

Цікаво, що техногенне розсіювання при спалюванні вугілля таких металів, як кобальт, молібден, уран і деякі інші, почалося задовго до того, як стали використовуватися самі елементи. «До теперішнього часу (включаючи 1981 р .), — Продовжує Л.Г. Бондарєв, — у всьому світі було видобуто і спалено близько 160 млрд. т вугілля і близько 64 млрд. т нафти. Разом із золою розсіяні в навколишньому середовищі багато мільйонів тонн різних металів».

Добре відомо, що багато хто з названих металів і десятки інших мікроелементів знаходяться в живій речовині планети і є абсолютно необхідними для нормального функціонування організмів. Але, як мовиться, «все добре в міру». Багато з таких речовин при їх надлишковій кількості в організмі виявляються отрутами, починають бути небезпечними для здоров’я. Так, наприклад, безпосереднє відношення до захворювання на рак мають: миш’як (рак легені), свинець (рак нирок, шлунка, кишечника), нікель (порожнина рота, товстого кишечнику), кадмій (практично всі форми раку).

Розмова про кадмію повинен бути особливим. Л.Г. Бондарєв призводить тривожні дані шведського дослідника М. Пискатора про те, що різниця між змістом цієї речовини в організмі сучасних підлітків і критичною величиною, коли доведеться рахуватися з порушеннями функції нирок, хворобами легенів і кісток, виявляється дуже малою. Особливо у курців. Тютюн під час свого зростання дуже активно й у великих кількостях акумулює кадмій: його концентрація в сухому листі в тисячі разів вище середніх значень для біомаси наземної рослинності. Тому з кожним затягуванням димом разом з такими шкідливими речовинами, як нікотин і окис вуглецю, в організм надходить і кадмій. В одній сигареті міститься від 1,2 до 2,5 мкг цієї отрути. Світове виробництво тютюну, за даними Л. Г. Бондарева, становить приблизно 5,7 млн?? т на рік. Одна сигарета містить близько 1 г тютюну. Отже, при викурюванні всіх сигарет, цигарок і трубок у світі в навколишнє середовище виділяється від 5,7 до 11,4 т кадмію, потрапляючи не тільки в легені курців, але і в легені некурящих людей.

Закінчуючи коротку довідку про кадмію, необхідно відзначити ще й те, що ця речовина підвищує кров’яний тиск. Щодо більшу кількість крововиливів у мозок у Японії, в порівнянні з іншими країнами, закономірно пов’язують у тому числі і з кадмієві забрудненням, що в Країні висхідного сонця є дуже високим.

Формула «все добре в міру» підтверджується і тим, що не тільки надлишкова кількість, але і недолік названих вище речовин (і інших, зрозуміло) не менш небезпечний і шкідливий для здоров’я людини. Є, наприклад, дані про те, що недолік молібдену, марганцю, міді і магнію також може сприяти розвитку злоякісних новоутворень.

Прикладів насичення навколишнього людину середовища важкими металами та мікроелементами накопичилося дуже багато. Значна їх кількість наведено в монографії Л. Г. Бондарева. Ще більше даних про шкідливу дію важких металів, і не тільки для людини, міститься у третьому томісьомого видання довідника «Шкідливі речовини в промисловості» (1977). Для нас ці приклади мали на меті показати масштаби навантаження металів на біосферу та можливість несприятливих наслідків цього процесу для здоров’я людей.

2. Важкі метали та їх шкідливий вплив на живі організми

2.1 Ртуть

Крім свинцю найбільш повно порівняно з іншими мікроелементами вивчена ртуть. Отруєння ртуттю, основні його прояви в якості професійної хвороби, описані Льюїсом Кероллом як «божевілля капелюшника» і до теперішнього часу залишаються класичними. Раніше цей метал іноді застосовувався для сріблення дзеркал і виробництва фетрових капелюхів. У робітників часто спостерігалися психічні порушення токсичногохарактеру, які називалися «безумством».

Хлориста ртуть колись «популярна» серед самовбивць до цих пір використовується в фотогравюрах. Вона також застосовується в деяких інсектицидах і фугіцідах, що становить небезпеку для житлових приміщень. У наші дні отруєння ртуттю рідкісні, але, тим не менш, ця проблема заслуговує на увагу.

Кілька років тому в м. Мінімата (Японії) була зареєстрована епідемія отруєння ртуттю. Ртуть була виявлена в консервованому тунці, який у якості їжі вживали жертви цього отруєння. З’ясувалося, що один із заводів скидав у Японське море відходи ртуті саме в тому районі, звідки з’явилися отруєні люди. Оскільки ртуть використовувалася у фарбі для судів, її і раніше постійно виявляли у світовому Океані у невеликих кількостях. Проте японськатрагедія дозволила привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Маленькі дози, які і зараз виявляються у рибі, до уваги не приймалися, тому що в маленьких концентраціях ртуть не акумулюється. Вона виділяється через нирки, товсту кишку, жовч, піт і слину. Між тим щоденне надходження цих доз може мати токсичні наслідки.

Похідні ртуті здатні інактивувати ензими, зокрема цитохромоксидазу, що бере участь у клітинному диханні. Крім того, ртуть може з'єднуватися з сульфгідрильних і фосфатними групами і, таким чином, пошкоджувати клітинні мембрани. Сполуки ртуті більш токсичні, ніж сама ртуть. Морфологічні зміни при отруєнні ртуттю спостерігаються там, де найбільш висока концентрація металу, тобто в порожнині рота, у шлунку, нирках і товстій кишці. Крім того, може страждати і нервова система.

Гостра інтоксикація ртуттю. Вона виникає при масивному надходженні ртуті або її сполук в організм. Шляхи надходження: шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи, шкіра.

Ртуть вкрай слабко поширена в земній корі, проте зручна для видобутку, оскільки концентрується в сульфідних залишках, наприклад, у вигляді кіноварі (НgS). У цьому виді ртуть відносно нешкідлива, але атмосферні процеси, вулканічна і людська діяльність призвели до того, що в світовому океані накопичилося близько 50 млн. т цього металу. Природний викид ртуті в океан у результаті ерозії 5000 т/рік, ще 5000 т/рік ртуті викидається в результаті людської діяльності.

Спочатку ртуть потрапляє в океан у вигляді Нg 2 +, потім вона взаємодіє з органічними речовинами і з допомогою анаеробних організмів переходить у токсичні речовини метилртуть і диметилртуті.

Ртуть присутня не тільки в гідросфері, але і в атмосфері, тому що має відносно високий тиск парів.

Ртуть характеризується малим часом перебування у воді і швидко переходить у відкладення у вигляді сполук з органічними речовинами, які перебувають в них. Оскільки ртуть адсорбується відкладеннями, вона може повільно звільнятися і розчинятися у воді, що призводить до утворення джерела хронічного забруднення, чинного тривалий час після того, як зникне первинне джерело забруднення.

Світове виробництво ртуті в даний час складає більше 10 000 т на рік, більша частина цієї кількості використовується у виробництві хлору. Ртуть проникає в повітря в результаті спалювання викопного палива. Аналіз льоду Гренландського крижаного купола показав, що, починаючи з 800 р. н.е. до 1950-х рр., вміст ртуті залишався постійним, але вже з 50-х рр. нашого століття кількість ртуті подвоїлася.

Забруднення ртуттю може бути зменшено в результаті заборони виробництва і застосування ряду продуктів. Немає сумніву, що забруднення ртуттю завжди буде гострою проблемою. Але з введенням суворого контролю за відходами виробництва, що містять ртуть, а також за харчовими продуктами можна зменшити небезпеку отруєння ртуттю.

2.2 Миш’як

Миш’як у природі присутня у вигляді сульфатів. Його вміст у свинцево-цинкових концентратах близько 1%. Внаслідок летючості він легко потрапляє в атмосферу.

Найсильнішими джерелами забруднення цим металом є гербіциди (хімічні речовини для боротьби з бур’янами рослинами), фунгіциди (речовини для боротьби з грибними хворобами рослин) та інсектициди (речовини для боротьби з шкідливими комахами).

За токсичним властивостям миш’як відноситься до накопичуючих отрут. За ступенем токсичності слід розрізняти елементарний миш’як та його сполуки. Елементарний миш’як порівняно мало отруйний, але має тератогенні властивості. Шкідливий вплив на спадковий матеріал (мутагенність) заперечується.

Сполуки миш’яку повільно поглинаються через шкіру, швидко всмоктуються через легені та шлунково-кишковий тракт. Смертельна доза для людини — 0,15 — 0,3 г.

Хронічне отруєння викликає нервові захворювання, слабкість, оніміння кінцівок, свербіж, потемніння шкіри, атрофію кісткового мозку, зміни печінки. Сполуки миш’яку є канцерогенними для людини. Миш’як і його сполуки відносяться до II класу небезпеки.

Арсенізм, або отруєння миш’яком, настільки поширене й улюблене в епоху середньовіччя, на щастя в наш час — дуже рідкісна хвороба.

Солі, оксиди і пари миш’яку надзвичайно небезпечні. Препарати на основі миш’яку використовуються в якості гербіцидів для обприскування фруктів, у якості інсектицидів, отрути для щурів і в багатьох промислових процесах.

Механізм впливу на клітину ще повністю неясний. Однак відомо, що миш’як з'єднується з сульфгідрильних групами (SH — групами). Ось чому при хронічній інтоксикації миш’як накопичується у волоссі, нігтях, епідермісі. Можливо, що миш’як може інактивувати ензими, що містять SH — групи і, таким чином, бути інгібітором дихальних ферментів.

Прояви арсенізм залежать від дози. Досить маленька доза в 30 мг триоксиду миш’яку може бути смертельною. Значні дози цієї сильної отрути можуть вбити протягом 1−2 годин, викликаючи зазвичай виражену периферичну вазоділлятацію, різке зменшення обсягу циркулюючої крові і шок. Припускають, що миш’як діє як депресор центральної нервової системи і веде до паралічу. Якщо отруєння менш значне, то після першої доби основні морфологічні зміни виявляються в судинах, в головному мозку, травному тракті і шкірі.

Якщо хворий пережив 4−5 днів, у паренхіматозних органах, таких як нирки, печінка і серце виявляється жирова дистрофія. У цих хворих швидко розвивається кардіоваскулярний колапс, депресія ЦНС, що призводять до коми і смерті через декілька годин. При гострому перебігу хвороби спостерігається блювота, нескінченний профузний пронос.

Клінічно для хронічного отруєння миш’яком характерно швидко розвиваються недомагання і м’язова слабкість. Потім з’являються оніміння і периферичні паралічі. Нерідко первинний діагноз пов’язаний з появою шкірних пігментних плям, характерних для хронічної інтоксикації. Якщо встановлено джерело отруєння, і воно вчасно знешкоджено, то прогноз сприятливий за умови адекватно проведеного лікування. При хронічному перебігу захворювання основні пошкодження локалізуються в травному тракті, нервовій системі і шкірі. Вони трохи нагадують такі при гострій формі отруєння, але менш важкі. На долонях і стопах розвивається гіперкератоз.

У цей час увага вчених привернули випадки розвитку раку легенів і ангіосарком печінки, які розвиваються у виноградарів, які мають контакт з пестицидами, що містять миш’як.

2.3 Важкі метали

Марганець забиває канальці нервових клітин. Знижується провідність нервового імпульсу, як наслідок підвищується стомлюваність, сонливість, знижується швидкість реакції, працездатність, з’являються запаморочення, депресивні, пригнічені стану. Особливо небезпечні отруєння марганцем у дітей та ембріонів (коли жінка вагітна) — призводить до ідіотії. З 100 дітей, матері яких під час вагітності зазнали отруєння марганцем, 96−98 народжуються ідіотами. Є також теорія, що токсикоз на ранніх і пізніх термінах вагітності викликаються марганцем. У водопровідній воді - надлишок марганцю. Крім води марганець міститься в повітрі через виробничих викидів. У природі марганець потім накопичується у грибах і рослинах, потрапляючи, таким чином, в їжу. Марганець майже неможливо вивести з організму; дуже важко діагностувати отруєння марганцем, тому що симптоми дуже загальні і властиві багатьом захворюванням, частіше ж усього людей просто не звертає на них уваги. Природний вмістмарганцю в рослинах, тварин і грунтах дуже високо. Основні галузі виробництва марганцю — виробництво легованих сталей, сплавів, електричних батарей та інших хімічних джерел струму. Присутність марганцю в повітрі понад норму (середньодобова ПКД марганцю в атмосфері - повітрі населених місць — становить 0,01 мг / м 3) шкідливо впливає на організм людини, що виражається в прогресуючому руйнуванні центральної нервової системи. Марганець відноситься до II класу небезпеки.

Алюміній так само робить загальне отруйна і засмічують дію на організм людини. У водопровідній воді його надлишок пов’язаний з тим, що надлишки заліза на водозаборі видаляють сульфатом алюмінію. Реагуючи з іонами заліза, сульфат алюмінію дає нерозчинний осад, в який випадає, у принципі і залізо, і алюміній, але в реальності у воді залишається і залізо, і алюміній.

Селен не міститься в природній воді Новосибірська. Селен необхідний людині в дуже малих дозах, при найменшому перевищенні дози він перетворюється на канцероген, мутаген і токсин. Людині можна безпечно заповнити недолік селену за допомогою спеціальних мінеральних комплексів; селен також міститься в морській капусті.

Залізо буває в природі в трьох станах — молекулярне залізо F0 (коли воно шматком), Fe2 + - необхідно в організмі людини як переносник кисню (у молекулі гемоглобіну 4 іона F2 +) і F3 + - шкідливе для людини — воно і є іржа. Залізо необхідно організму людини, але тільки в певній пропорції і у вигляді іона F2 +. У водопровідній воді великий надлишок заліза, тому що в природній воді Новосибірська його багато, плюс іржаві труби, по яких тече вода до споживачів.

Кальцій необхідний в організмі людини для будови кісткової тканини (зуби, кістки), м’язової тканини (м'язи, м’яз серця), підтримки провідної функції нервової тканини. При надлишку кальцій нейтральний по відношенню до організму людини, однак, це знижує якість води — солі кальцію утворюють накип і мутність води.

Магній необхідний для нормальної діяльності нервових клітин. Однак, його кількість у воді має бути обмежено, тому що при надлишку він діє на подобу марганцю — засмічує канальці нервових клітин, тільки він менш активний і простіше виводиться з організму.

Калій також необхідний для нормальної життєдіяльності організму, тому що є компонентом калій-натрієвого насоса. Калій-натрієвий насос — це структура на мембрані кожної клітини, завдяки якій в клітку проникають речовини з міжклітинної рідини, а з клітки виводяться продукти її життєдіяльності. Крім того, особливо важливий калій для серцево-судинної діяльності, тому що він нормалізує тиск крові й роботу серця.

3. Як захистити себе від впливу важких металів

Атмосфера промислових міст забруднена викидами в атмосферу важких металів. Їх поставляють кольорова металургія, профільний та гальванічне виробництво, вихлопи автотранспорту. В організмі людини накопичуються шкідливі для нього речовини. Вони порушують його роботу. Часто на організм здійснюють вплив не один, а кілька компонентів — свинець, марганець, хром, миш’як, кадмій.

Вважається, що відстань в 1 кілометр — це зона сильного впливу, а 5 км і більше — мінімального впливу. В організмі дитини, що живе недалеко від промислового підприємства з народження, вже до 5 років накопичується достатня доза шкідливих речовин. Раніше за все починають спостерігатися порушення з боку центральної нервової системи. Як правило, такі діти дуже непосидючі і розсіяні. Якщо людина переселяється з небезпечної зони, концентрація важких металів у крові поступово знижується. Від «осів» у волоссі можна позбутися состригания. А от від потрапив у кістки і ЦНС — не можна. У вагітних важкі метали можуть впливати на плід.

Якщо дитина грає на забрудненій дитячому майданчику, то його руки, іграшки, одяг теж забруднюються. Бруд потрапляє в організм дитини, токсичні речовини — в кров. Тут потрібно приділяти особливу увагу питанням гігієни. Найпростіше — миття рук. Воно знижує концентрацію важких металів на поверхні долонь майже в 10 разів!

Якщо ваше житло розташоване поблизу від підприємства, то вікна вашої квартири треба частіше мити і ретельніше ізолювати. У цьому випадку допоможуть герметичні склопакети. Крім того, потрібно всіма можливими засобами боротися з пилом: на пилові частинки осідають всі шкідливі речовини, які знаходяться в повітрі. Необхідно частіше проводити вологе прибирання з миючими засобами. Використовувати пилосос з дрібними фільтрами. Частково можуть допомогти уволожнувачі й озонатори.

Для виведення з організму накопичився свинцю необхідно якомога частіше вживати в їжу молочні продукти, що містять кальцій. Тому і рекомендується всім, хто схильний до впливу повітря, забрудненого свинцем, пити молоко і вживати більше молочних продуктів. Дуже важливо, щоб в продуктах харчування містилася велика кількість клітковини. Потрібно більше їсти овочів, фруктів і зернових продуктів. Тоді важкі метали будуть осідати в шлунково-кишковому тракті, і виводитися з організму, не всмоктуючись. Їжа не повинна бути жирною. Корисні вітаміни і антиоксиданти. Лікар може призначити лікарські засоби і біологічно активні добавки, так звані ентеросорбенти.

Висновок

Атмосфера промислових міст забруднена викидами в атмосферу важких металів. Їх поставляють кольорова металургія, профільний та гальванічне виробництво, вихлопи автотранспорту. В організмі людини накопичуються шкідливі для неї речовини. Вони порушують роботу організму. Часто на організм впливають не один, а кілька компонентів-свинець, марганець, хром, миш’як, кадмій.

Вважається, що відстань в 1 кілометр — це зона сильного впливу, а 5 км і більше — мінімального впливу. В організмі дитини, що живе недалеко від промислового підприємства з народження, вже до 5 років накопичується достатня доза шкідливих речовин. Раніше за все починають спостерігатися порушення з боку центральної нервової системи. Як правило, такі діти дуже непосидючі і розсіяні. Якщо людина переселяється з небезпечної зони, концентрація важких металів у крові поступово знижується. У вагітних важкі метали можуть впливати на плід.

Якщо ваше житло розташоване поблизу від підприємства, то вікна вашої квартири треба частіше мити і ретельніше ізолювати. У цьому випадку допоможуть герметичні склопакети. Крім того, потрібно всіма можливими засобами боротися з пилом: на пилові частинки осідають всі шкідливі речовини, які знаходяться в повітрі. Необхідно частіше проводити вологе прибирання з миючими засобами. Використовувати пилосос з дрібними фільтрами. Частково можуть допомогти зволожувачі й озонатори.

Для виведення з організму накопиченого свинцю необхідно якомога частіше вживати в їжу молочні продукти, що містять кальцій. Тому і рекомендується всім, хто схильний до впливу повітря, забрудненого свинцем, пити молоко і вживати більше молочних продуктів. Дуже важливо, щоб в продуктах харчування містилася велика кількість клітковини. Потрібно більше їсти овочів, фруктів і зернових продуктів. Тоді важкі метали будуть осідати в шлунково-кишковому тракті і виводитися з організму, не всмоктуючись.

Література

1. Ахметов Н. С. Загальна та неорганічна хімія. — М.: Вища школа, 1988.

2. Некрасов Б. В. Основи загальної хімії: Т. I. -М.: Хімія, 1969.

3. Кріскунов Є. А., Пасічник В. В., Сидорин А. П. Екологія підручник для 9-го класу видавничий лом «Дрофа» 1995 — С. 586.

4. Екологія. Підручник. Є. О. Кріксунов., Москва, 1995р .- 240с.

5. Екологічна криза і соціальний прогрес. Держкомвидав, 1977 р.

6. Дослідження поведінки забруднюючих речовин у навколишньому

середовищі. Держкомвидав, 1982 р.

7. Сайти Інтернету

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой