Загальна методика викладання тем "Підцарство Одноклітинні або Найпростіші", "Підцарство багатоклітинні тварини.
Губки. Кишковопорожнинні", "Черви"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Кафедра біології та методики викладання природничих дисциплін

Курсова робота із методики викладання біології на тему:

Загальна методика викладання тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші», «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні «, «Черви»

Студентки 4 курсу

групи БП-4 ІФВіП

сп. «Біологія та практична психологія»

денної форми навчання

Вариводи Катерини Сергіївни

Науковий керівник:

кандидат біологічних наук, доцент

Шаповал Лариса Василівна

м. Переяслав-Хмельницький — 2010

Зміст

Вступ

І. Загальна методика викладання тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші«, «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні «, «Черви»

1.1 Методика викладання теми «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші»

1.2 Методика викладання теми «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. «

1.3 Методика викладання теми «Черви «

ІІ. Розробки уроків з тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші», «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні «, «Черви»

2.1 Розробки уроків з теми «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші»

2.2 Розробки уроків з теми «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. «

2.3 Розробки уроків з теми «Черви

Висновки

Список використаних джерел

Вступ:

На сьогодні в системі освіти відбувається перехід до 12-річного терміну навчання за новими базовими навчальними планами й стандартами, до профільного навчання в старшій школі; включення в загальноосвітній процес дистанційних форм навчання; використання електронних підручників та Інтернет-ресурсів. За цих умов істотно змінюється функція, форма організації уроку.

Набагато важливіше, хоча значно важче навчити дитину, ніж просто розповісти, звично «відчитати» урок, хай навіть багатий і цікавий. Швидко викласти учням те, що вони повинні знати — це означає: вони ще швидше його забудуть. Мозок — не відеомагнітофон, щоб автоматично записувати. Радше його можна порівняти з комп’ютером. Щоб він працював, його треба ввімкнути — ввімкнути в процес навчання розум і відчуття дитини. Інтерактивну технологію розраховано на слух, пам’ять, зір, активність і енергію учня. А це значно багатший арсенал, ніж за пасивного навчання з монологом учителя на 45 хвилин.

Пригадаймо слова відомого китайського філософа Конфуція:

«Те, що я чув, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію. «

Досі школа була зорієнтована дати більше інформації дитині. Час диктує потребу в іншому. Навіть у вузькій галузі неможливо одній людині знати все. Для цього є довідники, комп’ютери з великими обсягами пам’яті. Учня треба навчити розуміти суть речей, аналізувати інформацію, вміти її шукати і застосовувати. Всім цим озброюють інтерактивні технології.

Інтерактивна технологія — жива нитка, що пов’язує вчителя з кожним учнем і учнів між собою. Таке нововведення — не данина молоді й не самоціль. Це лише простий і надійний спосіб створити атмосферу активної праці, творчості і співробітництва, взаєморозуміння в класі.

Біологія як предмет природничого циклу має на меті формувати цілісний світогляд, екологічний спосіб мислення, здоровий спосіб життя. Тому дуже важливо розглядати шкільну біологію як компонент у загальній системі освіти та забезпечувати на уроках цього предмета реалізацію цілей загальної середньої освіти.

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно-розвиваючого навчання суттєво змінюється режисура уроку.

Зодчий будує храми та палаци. Композитор пише музичні твори, художник — картини… А вчитель, якщо він не «урокодатель», а творець, створює урок як твір педагогічної майстерності, створює його для дітей й разом із дітьми.

Основним завданням нині є модернізація освіти. Здатність сприймати зміни і творити їх — це найважливіша характеристика способу життя людини у ХХІ столітті. Освіта має набути інноваційного характеру, тобто постійно змінюватися, доповнюватися, удосконалюючи вміння і навички. Адже знання, які здобуває учень, мають велике значення, і це не єдиний критерій. Поряд із цим існує потреба розвитку здатності учня до самостійного засвоєння знань: навчати вчитися, формувати уміння так чи інакше здобуті знання застосовувати у практичній діяльності. Сприяє досягненню поставлених завдань зміна стосунків між вчителем та учнем.

Кожний учитель вважає свій предмет найважливішим і вимагає ґрунтовної підготовки від учнів. Тепер ми оцінюємо учнів за результатами опанування ними конкретної теми. Якщо врахувати кількість тем з усіх предметів, скільки учню доводиться складати тематичних оцінювань за навчальний рік? Диктанти, перекази, письмові контрольні роботи, усні заліки, міні-іспити, тестування — усі ці форми перевірки вчителі використовують для тематичного оцінювання. І це правильно, не треба від них відмовлятися. Як зацікавити учня, запалити в ньому вогник творчості, бажання отримувати задоволення від підсумкового оцінювання, а не змушувати його «просидіти» цей урок або взагалі не з’явитися на нього? Я вважаю, що під час проведення тематичного оцінювання, особливо коли тема містить великий обсяг теоретичного матеріалу, потрібно використовувати елементи гри, змінювати форми роботи, щоб дати можливість кожному учню виявити себе, показати свої здібності та вміння.

Тема педагогічних інновацій надзвичайно актуальна і об'єктивно обумовлена. Світ ідей змінювається швидше, ніж покоління людей. Завдання освітян — створити атмосферу суспільного прийняття інновацій. Національна доктрина розвитку освіти України передбачає поступовий перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти інноваційного, гуманістичного типу.

Уже минув той час, коли експериментували в усіх напрямках, копіювали чужі технології та запроваджували їх без наукової експертизи й апробації. Зараз будь яка інновація стала сприйматися стриманно. Ми починаємо не тільки зважувати нові ідеї та концепції, а й аналізувати, систематизувати їх, співвідносити із власним педагогічним досвідом.

Актуальність даного дослідження полягає в: розкритті загальної методики викладання зоології, а також окремих тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші», «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. «, «Черви. «; підбору та розробці, на основі теоретичного матеріалу із методики викладання зоології, уроків з вище навединих тем та можливість використовувати їх на практиці.

Мета нашого дослідження: розкрити загальні закономірності методики викладання тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші», «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. «, «Черви.» з урахуванням загальновідомих дидактичних принципів. А саме: єдність навчання і виховання, науковість і доступність, систематичність і послідовність.

Завдання:

1) Розкрити загальні положення методики навчання біології.

2) Дослідити закономірності методики навчання зоології з тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші», «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. «, «Черви. «

3) Описати методичні розробки уроків з тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші», «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. «, «Черви. «

4) Обгрунтувати необхідність використання різних форм проведення уроку при вивченні одних і тих же тем.

Об'єкт дослідження: Загальна та спеціальна методики викладання курсу «Біологія» (8 клас).

Предмет дослідження: Методика викладання тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші», «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні», «Черви»

I. Загальна методика викладання тем «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші«, «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. «, «Черви»

Одним із вирішальних факторів у здійсненні завдань освіти є зміст навчальних предметів, приведений у відповідність до сучасного рівня розвитку науки і технічного прогресу. Серед шкільних предметів важлива роль у навчанні і вихованні учнів належить курсу біології і його складовій частині? зоології, вивчення якого озброює учнів знаннями про закономірності життя і розвитку тваринного світу. Курс зоології? важливий фундамент для формування в учнів наукової картини світу.

Шкільний курс зоології як навчальний предмет включає елементарні відомості з різних галузей зоологічних наук (морфології, фізіології, ембріології, систематики, філогенії, зоогеографії та ін.). У програмі відбито зв’язок зоології з практикою. Важливим напрямом зв’язку біології з практикою є біоніка, яка поєднує біологію, математику, фізику, хімію і техніку. Біоніка вивчає конструкції живої природи і наслідуючи їх, створює штучні й надійні прилади для практичного використання в сучасній техніці.

Програмою передбачено докладне вивчення зовнішньої і внутрішньої будови деяких найтиповіших з біологічного погляду видів тварин, представників великих систематичних груп (типів, класів). Будову тварин та їх органів вивчають одночасно з вивченням їх життєвих функцій, тобто навчальний матеріал з анатомії і фізіології розглядається в тісному взаємозв'язку, на основі єдності форми та функцій.

Також шкільний курс зоології містить достатній матеріал, щоб ознайомити учнів із здатністю тварин сприймати сигнали із зовнішнього середовища і відповідно реагувати на них, а також матеріал для пояснення причин поведінки різних тварин.

Екологічний матеріал? невід'ємна частина кожної теми з курсу зоології. Ознайомлення з екологією тварин має велике пізнавальне значення, особливо для розуміння взаємозв'язку організму і середовища. Вивчення екології тварин у нерозривному зв’язку з іншими галузями зоології допоможе учням зрозуміти, що процеси обміну речовин відбуваються в організмі у певних умовах зовнішнього середовища.

Як ми вже зазначали зміст курсу зоології включає в себе доволі багато матеріалу із різних галузей наук. Проблема постає в іншому, як найкраще подати весь цей доволі великий за обсягом матеріал на уроках. Адже відомості з різних наук, які пов’язані так чи інакше із зоологією є досить важливими. Саме вони створюють цілісне уявлення дітей про природу.

1.1 Методика викладання теми «Підцарство Одноклітинні або Найпростіші»

Навчально-виховними завданнями з теми найпростіші є: дати учням поняття про одноклітинні тварини, ознайомити їх з найдавнішим первісним типом організації та розвитку тварин, спільними і відмінними ознаками в будові одноклітинних тварин і рослин, давши тим самим правильне розуміння єдності органічного світу. На прикладі дизентерійної амеби та малярійного паразита слід ознайомити учнів з хвороботворними одноклітинними організмами та заходами профілактики і боротьби з ними. Важливо також на конкретних прикладах показати практичне значення найпростіших.

На першому уроці, як це визначено навчальною програмою, вчитель ознайомлює учнів з загальною характеристикою типу найпростіших, з особливостями будови, процесами життєдіяльності та поширенням цих тварин (об'єднаних в один тип за ознакою одноклітинності) у різних середовищах.

Щоб викликати в учнів більшу зацікавленість до вивчення невідомих їм одноклітинних тварин, важливо ознайомити їх з історією відкриття найпростіших та його значенням для науки.

Після такого вступу до теми можна перейти до вивчення будови і життя амеби звичайної. Амебу найчастіше вивчають за таблицею. Бажано показати живу амебу під мікроскопом (якщо не на уроці, то під час позакласної гурткової роботи).

Оскільки одноклітинні починають вивчати з амеби, дуже важливо правильно сформулювати поняття амеба. Спершу слід розповісти про те, що амеби живуть у прісних водоймах (ставках, озерах), де гниюче листя та інші органічні рештки на дні та біля берега створюють сприятливі умови для їх життя. Варто сказати, що в проточній воді амеб майже немає, так само мало їх і у відкритих частинах ставків та озер.

Розповідаючи учням про складові частини тіла амеби-- цитоплазму та ядро, слід звернути увагу на те, що цитоплазма постійно змінюється вона може бути. більш або менш плинною. Ця особливість цитоплазми переходити з одного стану в інший має велике значення в житті амеби, як і інших одноклітинних організмів. Завдяки цій властивості цитоплазми в амеби утворюються псевдоніжки.

Вивчаючи амебу, учні дістають перше уявлення про життєві процеси. Так, розглядаючи живлення, вони дізнаються, що амеба за допомогою псевдоніжок захоплює їжу (бактерії, одноклітинні водорості, найпростіші). Переповзаючи з місця на місце, амеба напрапляє на поживу і охоплює її псевдоніжками, внаслідок чого їжа потрапляє всередину цитоплазми, де навколо неї утворюється травна вакуоля. їжа під впливом травних соків (ферментів), які потрапляють до травної вакуолі з цитоплазми, перетравлюється і надходить у цитоплазму, де йде на будову тіла амеби. При цьому в доступній формі слід пояснити, що процеси травлення за допомогою травних соків у амеби, як і в інших одноклітинних тварин, відбуваються в такому самому порядку, як в травних органах багатоклітинних тварин. Неперетравлені тверді рештки їжі викидаються в будь-якому місці тіла амеби, куди надходить травна вакуоля. Після цього травна вакуоля, не маючи власних стінок, зникає.

Пояснюючи процеси дихання в амеби так, як про це. сказано в підручнику, слід мати на увазі, що тут вперше, нехай елементарно, формується в учнів поняття про утворення і обмін енергії, потрібної для життя амеби. Не менш важливе значення для розуміння учнями процесів обміну речовин має ознайомлення з функціями скоротливої вакуолі амеби. За допомогою цієї органели з тіла амеби виділяються шкідливі речовини, в тому числі і вуглекислий газ, що утворюються в процесі життєдіяльності, а також залишки води.

Таким чином, учням буде зрозуміло, що функції скоротливої вакуолі полягають не тільки у видаленні з тіла амеби продуктів обміну, а й у підтриманні осмотичного тиску цитоплазми.

Незважаючи на те, що тіло амеби має просту будову, їй властива здатність реагувати на подразнення з зовнішнього середовища. Так, при механічних чи хімічних подразненнях вона зіщулюється в кульку. Ознайомлення учнів з цією властивістю амеби допоможе вчителеві сформувати в них початкове поняття про те, що рух амеби зумовлений подразливістю, що амеба, як і інші найпростіші, здатна вибирати необхідні для неї умови середовища. Зрозуміло, що пояснення цих життєвих функцій амеби слід давати елементарно, в доступній для учнів формі.

Розглянувши з учнями розмноження амеби, вчитель розповідає про здатність амеби до інцистування в несприятливих умовах, про те, що утворення цист має значення для розселення амеб.

Закінчується урок розповіддю вчителя про те, що серед амеб є види, які ведуть паразитичний спосіб життя. Особливо небезпечною серед них є дизентерійна амеба, яка спричиняє тяжку хворобу в людини та в деяких ссавців, зокрема у мавп, амебну дизентерію. Треба звернути увагу учнів на особливості будови і життєдіяльність, дизентеїрійної амеби, зв’язані з паразитичним способом життя, зокрема на високу стійкість цист амеби до несприятливих умов, поширення цих амеб та запобіжні заходи проти зараження дизентерійною амебою.

Матеріал з теми «Тип найпростіші» складний. Проте при належному унаочненні і чіткому поясненні учні успішно засвоюють його. Урок на цю тему слід побудувати з демонструванням навчального кінофільму [10, c. 86].

Щоб показати спільні і відмінні ознаки в будові амеби та евглени зеленої, вивчення джгутикових можна почати з повторення матеріалу попереднього уроку.

Переходячи до розгляду евглени зеленої, слід з ясувати середовище, в якому вона живе. В цьому ж середовищі живе і амеба звичайна. Говорячи про форму тіла евглени, відзначаємо, що на відміну від амеби вона стала Це залежить від наявності щільної оболонки, яку утворює, зовнішній шар цитоплазми. Але під впливом механічних чи інших причин форма тіла може дещо змінюватись: видовжуватись або заокруглюватись. Властивість змінювати форму тіла, як відомо, залежить від еластичності оболонки.

Порівнюючи рух амеби з рухом евглени, вчитель відзначає наявність в евглени особливого виросту цитоплазми -- джгутика, від чого походить і назва класу. Надзвичайно важливо з’ясувати особливості живлення евглени. Слід домогтися того, щоб учні зрозуміли, що, завдяки хлоропластам, які є в цитоплазмі і містять зелений пігмент хлорофіл, евглена на світлі живиться як зелена рослина. Але коли евглену помістити в темряву, вона починає живитись осмотично, всмоктуючи поверхнею свого тіла розчинені у воді органічні речовини.

Запитуючи в учнів, що спільного і відмінного у способах живлення амеби та евглени зеленої, вчитель разом з ними робить висновок, що евглена зелена здатна живитись на світлі як рослина, а в темряві -- як тварина.

Розглянувши особливості будови та живлення евглени зеленої, вчитель робить важливий висновок для формування в учнів розуміння про спорідненість між рослинами і тваринами.

Розповідаючи про чутливість евглени до світла, важливо звернути увагу учнів на наявність в її цитоплазмі особливого чутливого очка, забарвленого у яскраво-червоний колір, з допомогою якого евглена орієнтується у просторі, рухаючись у напрямі до світла.

Розмноження евглени та утворення цисти краще розглядати в плані з’ясування особливостей їх порівняно з амебою.

Другою частиною уроку є ознайомлення з вольвоксом як представником колоніальних джгутикових найпростіших. Розповідаючи про середовище, в якому живе вольвокс (ставки, озера), та про форму і будову його, слід підкреслити, що основна маса колонії вольвокса складається з драглистої речовини. Клітини, що розміщені близько до поверхні колонії в цій речовині, за своєю будовою подібні до хламідомонад і з'єднані між собою-цитоплазматичними місточками.

Пояснивши, як рухається вольвокс, слід перейти до питання про його розмноження, зокрема кількаразовим діленням окремих. клітин та утворенням дочірніх колоній всередині материнської колонії, які в міру росту виходять назовні. Вивчати будову і життєдіяльність вольвокса бажано у порівнянні з евгленою.

На закінчення слід зробити висновки про те, що вольвокс є проміжною формою між одноклітинними та багатоклітинними організмами і вчені розглядають його як приклад перехідної форми [10,c. 90].

Вивчення будови і життя інфузорії туфельки краще розпочати розповіддю про середовище, в якому вона живе. Потім показати живих туфельок у пробірках чи на годинникових скельцях, щоб в учнів склалось правильне уявлення про натуральні розміри їх тіла та рух. Розглядаючи культуру туфельок крізь стінки пробірки чи на годинниковому скельці, неважко помітити неозброєним оком рух цих дрібних істот.

Можна скористатись і іншим методичним прийомом. Культуру туфельки в пробірці вчитель обносить по класу і ознайомлює учнів з реальними розмірами та її рухами. Після попереднього ознайомлення з живою туфелькою вчитель показує учням на таблиці та схематичному малюнку на дошці форму тіла інфузорії, її рух та основні частини клітини, що їх можна бачити в мікроскоп: війки, навколо ротову заглибину, травні та скоротливі вакуолі.

Виготовлені препарати живої туфельки учні розглядають при малому та при великому збільшеннях мікроскопа, стежачи, щоб туфелька була в полі зору. При достатній кількості мікроскопів можна продемонструвати туфельку за коротший час. Учні повинні намалювати в зошитах, що вони бачили під мікроскопом.

Другу частину уроку присвячують розповіді про життєві процеси, властиві туфельці, зокрема про живлення, звертаючи увагу учнів на вищу диференціацію органа живлення порівняно з амебою та евгленою: наявність навколоротової заглибини, клітинного рота, що веде в коротку глотку, утворення травних вакуолей та перетравлення їжі в них під впливом травних соків, видалення неперетравлених часточок їжі черезипорошицю та ін.

Спираючись на знання учнів про будову та Функції скоротливих вакуолей у амеби та евглени, вчитель підкреслює лише особливості цього апарата в туфельки, зокрема те, що в туфельки дві вакуолі розмішені на протилежних кінцях тіла і скорочуються почергово.

Перш ніж ознайомити учнів з розмноженням туфельки, слід з’ясувати функції великого і малого ядра, а потім розповісти про розмноження туфельки поділом, підкресливши, що за сприятливих умов (наявності їжі, тепла та ін.) туфелька дуже швидко розмножується.

Коли умови несприятливі, туфелька розмножується статевим способом: дві інфузорії сходяться ротовими сторонами, при цьому в кожній з них велике ядро розпадається, а малі ядра особливим способом діляться, внаслідок чого утворюються статеві ядра (чоловічі і жіночі). Обмін чоловічими ядрами і злиття їх з жіночими і є статевий процес, після якого інфузорії розходяться і згодом починають розмножуватись поділом. Значення статевого процесу полягає в поновленні ядерного апарата і цитоплазми, після чого інфузорії стають більш життєдіяльними.

Про здатність туфельки реагувати на подразнення з зовнішнього середовища слід ознайомити учнів на прикладах, про які розповідається в підручнику і на основі цього сформувати в них поняття про подразливість, властиву інфузоріям.

На закінчення уроку слід пояснити значення інфузорій у природі. Живлячись бактеріями, вони відіграють роль санітарів у прісних водоймах (ставках, озерах). Крім того, інфузорії є їжею для мальків риб та багатьох інших водяних тварин (рачків тощо).

Урок про інфузорію туфельку можна побудувати й інакше. Туфельку під мікроскопом слід продемонструвати вже після того, як буде пояснено весь зміст теми уроку, або переглянути кінофільм «Інфузорія туфелька"[10, c. 93].

На останньому уроці з теми «Тип найпростіші» учитель ознайомлює учнів з двома важливими питаннями: різноманітність і значення одноклітинних (як вільноживучих, так і паразитичних).

Перш ніж пояснювати цей матеріал, учитель перевіряє знання учнів про будову і життя інфузорії туфельки. Слід також запитати їх про інших найпростіших з класів корененіжок та джгутикових.

Уточнюючи і доповнюючи відповіді учнів, учитель разо’м з ними робить перший висновок про різноманітність найпростіших за формою тіла, особливостями будови і способом життя.

Крім розглянутих, тип найпростіших об'єднує понад 16 тисяч різних видів тварин.

Після такої бесіди вчитель ознайомлює учнів з іншими представниками класу сучасних корененіжок, зокрема з морськими черепашковими, які є видозміненими нащадками найдавніших корененіжок. Важливо розповісти про здатність черепашкових корененіжок вбирати розчинені солі і утворювати з них черепашку та про відмирання корененіжок і поступове (протягом мільйонів років) утворення вапнякових, крейдяних відкладів. «У СРСР вапнякові відклади поширені. на берегах Волги, в районі Бєлгорода, на Кавказі, на Україні (в Криму, Бердянську та ін.).

Цікавою групою морських корененіжок є променевики, з якими також ознайомлюються учні. Можна розповісти про значення сучасних вільноживучих, а також вимерлих найпростіших. Слід сказати, що серед найпростіших, зокрема серед інфузорій, є багато таких видів, які, живлячись патогенними бактеріями, очищають стічні води, а поклади черепашкових корененіжок та променевиків використовуються у будівельній промисловості і для виготовлення особливих сортів наждачного паперу. У СРСР відклади променевиків відомі на Закавказзі, на Волзі та ін.

Перш ніж розповідати про малярійного паразита, слід запитати в учнів, яких паразитів з найпростіших вони вже знають. Після цього, не вдаючись у деталі окладного життєвого циклу паразита, треба сформувати в учнів поняття, що таке паразит та хазяїн паразита. У процесі ознайомлення учнів з переносником збудника малярії (комаром з роду анофелес) варто розповісти і-про симптоми хвороби малярії та заходи боротьби з нею.

На закінчення слід запропонувати одному-двом заздалегідь підготовленим учням розповісти про історію відкриття збудника малярії, назвавши при цьому прізвища вітчизняних учених (В. Я. Данилевського, І. І. Мечникова, В. І. Афанасьєва), які дослідили цього паразита, розповісти про те, що практично малярія в нашій країні ліквідована.

Нарешті, шляхом бесіди слід зробити висновки про тип найпростіших, повторивши найважливіші його ознаки і, зокрема, те, що кожна одноклітинна тварина є цілісним організмом, якому властиві всі основні життєві функції. Важливо також звернути увагу учнів на ускладнення організації найпростіших, зокрема інфузорій. Як домашнє завдання варто запропонувати учням заповнити порівняльну таблицю «Одноклітинні організми"[10, c. 95].

1.2 Методика викладання теми «Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні »

Навчально-виховними завданнями теми є: ознайомити учнів з першими багатоклітинними тваринами, яким властива низька організація тіла, і на основі цього сформувати в них поняття про багатоклітинний організм. А також: ознайомити учнів з будовою кишковопорожнинних та дальшим ускладненням її порівняно з губками, сформувати в учнів поняття про променеву симетрію тіла гідри, показати дальшу диференціацію клітинних елементів та утворення екто- і ентодерми, ознайомити з позаклітинним та внутрішньоклітинним живленням гідри.

Щоб ознайомити учнів з основними ознаками багатоклітинних тварин, слід повторити матеріал про найпростіших, зокрема про вольвокс як представника одноклітинних колоніальних організмів, а також пригадати, що одноклітинним тваринам властиві всі функції цілого організму.

На основі знань учнів про будову і життя найпростіших учитель будує розповідь про основні ознаки багатоклітинних тварин, однією з яких є те, що тіло їх складається з багатьох клітин, які мають різну будову і виконують різні життєві функції. Так, покривні клітини утворюють шкіру і виконують захисну функцію, м’язові клітини виконують функцію руху і т. д. При цьому важливо зазначити, що клітини багатоклітинної тварини ізольовано від організму існувати не можуть.

Після короткої характеристики багатоклітинних тварин учитель ознайомлює учнів з типом губок, даючи йому загальну характеристику. Коротко можна сказати про те, що губки лише в минулому столітті були визнані за тварин і віднесені до окремого типу.

Розповівши про середовище, в якому живуть губки-бодяги, про сидячий спосіб життя та невизначену форму їх тіла, що залежить від глибини перебування губки, від субстрату, до якого вона прикріплена, ознайомлюють учнів з будовою тіла бодяги.

Демонструючи вологий препарат та висушену бодягу, вчитель показує губку, на поверхні тіла якої учні бачать численні отвори. Коли взяти в руки живу губку, то можна відчути, що тіло її слизьке і трохи шорстке, бо в тілі губки є тверді утвори.

Будову молодої губки слід пояснювати за таблицею, на якій зображено подовжній розріз губки. По ньому учні легко визначать підошву, бічні стінки та загальний отвір --устя, розміщене вгорі тіла губки. За цим же схематичним, малюнком учитель розповідає про типи клітин, які утворюють два шари тіла губки і мають різну форму та будову, що залежить від виконуваних ними функцій. Так, клітини, що утворюють зовнішній шар, сплющені, а клітини внутрішнього шару циліндричні і мають по одному джгутику, що спрямований усередину порожнини тіла губки.

Слід пояснити, що серед клітин зовнішнього шару є такі, що утворюють пори. Завдяки рухові джгутиків клітин внутрішнього шару через пори в порожнину надходить вода, а з нею і поживні речовини (мікроорганізми, серед них і бактерії, різні органічні рештки), які внаслідок руху війок захоплюються виростами джгутикових клітин і перетравлюються в цитоплазмі клітин. Отже, живлення у губок внутрішньоклітинне.

Рух води через пори в порожнину тіла губки, а з неї назовні через устя -- основна ознака зовнішнього прояву життя цих тварин.

Користуючись таблицею та препаратом висушеної бодяги, вчитель показує скелетні утвори в тілі губки, що знаходяться між шарами клітин і мають форму голочок, зірочок тощо. До складу губок входять вапняк, кремній, рогоподібні речовини.

Ознайомлюючи учнів з практичним значенням губок, слід розповісти їм про велике поширення губок, особливо морських, серед яких назвати грецьку губку і показати, що вона має значення не тільки як туалетна губка, а й використовується в окремих галузях промисловості, зокрема в оптичній, та для виготовлення різних фільтрів

Губки, з тому числі й прісноводні (а серед них і бодяга) мають певне значення в природі як біофільтрати. Вчені відзначають велику роль губок, зокрема прісноводних, у самоочищенні водойм від гниючих речовин, бактерій. Крім того, серед. морських губок є отруйні, види, а прісноводна бодяга, коли її вийняти з води, дуже неприємно пахне. Цю властивість губок пояснюють утворенням у клітинах їх тіла продуктів обміну речовин, які є отруйними і мають неприємний запах. Із скелета бодяги виготовляють порошок, який використовується в медицині.

На закінчення уроку в доступній для учнів формі слід зробити загальний висновок про те, що губки, зберігши низьку організацію тіла, все ж належать до досить спеціалізованих тварин, що підтверджується окладною системою пор (камер), наявністю джгутикових клітин та різними скелетними утворами. Слід також сказати, що губки -- давня група тварин [10, c. 98].

Перший урок з теми «Тип кишковопорожнинні» варто почати з загальної характеристики, вказавши на основні ознаки типу, а саме:

1) всі кишковопорожнинні живуть виключно у воді (переважна більшість видів є мешканцями морів);

2) серед них є сидячі і вільноживучі форми;

3) тіло складається з двох шарів клітин;

4) на відміну від губок, кишковопорожнинні реагують на подразнення і рухаються;

5) серед справжніх, хоч і нижчих багатоклітинних, кишковопорожнинні найдавніші.

Ці загальні ознаки типу кишковопорожнинних можна розширити чи скоротити.

Після такого вступу вчитель пояснює будову і життя найтиповішого представника типу кишковопорожнинних -- прісноводної гідри.

Якщо є живий роздавальний матеріал, бажано, щоб на уроці, крім розповіді вчителя, були і самостійні спостереження учнів над гідрами. Даючи самостійну роботу учням, учитель розповідає історію відкриття гідри і віднесення її до тварин, показує на таблиці або рекомендує учням розглянути малюнок загального вигляду гідри в підручнику зоології.

Після цього учням роздають у годинникових скельцях або в широких пробірках гідр. Вони розглядають їх спочатку без лупи, а потім в лупу, відповідаючи на такі запитання:

1, Яка форма тіла гідри?

2. Яким кінцем тіла гідра прикріплюється до дна годинникового скельця чи до стінок пробірки?

3. Скільки в гідри щупальців і на якому кінці тіла гідри вони розміщені?

4. Чому гідру колись відносили до рослин і за якими ознаками її вважають твариною?

Спостерігаючи за живою гідрою, учні бачать її справжні розміри та інші зовнішні ознаки.

Будову гідри вчитель пояснює за таблицею, коли треба, використовує і малюнок у підручнику. Говорячи про променеву симетрію тіла гідри, він посилається на перші образні уявлення, що їх дістали учні під час розгляду живої гідри.

У процесі вивчення внутрішньої будови гідри важливо сформувати в учнів поняття про двошарову будову її тіла та наявність кишкової порожнини, і від чого походить назва типу.

Пояснюючи клітинну будову ектодерми, слід звернути увагу учнів на те, що в ній є клітини, різні за будовою і функцією. Зокрема вчитель розповідає про будову та функції шкірно-м'язових і нервових клітин, утворення нервових сплетень у тілі гідри. На основі вивчення нервових клітин в учнів вперше формується поняття про збудження клітин та про рефлекс, що складається з ряду послідовних етанів.

Щоб учні краще зрозуміли функції нервової системи, з допомогою якої здійснюється зв’язок організму з зовнішнім середовищем, слід навести один-два приклади.

Вивчаючи зовнішню будову гідри, учні могли помітити, що коли рухати годинникове скельце, гідра скорочується. Посилаючись на ці спостереження учнів, учитель пояснює за схематичним малюнком, що при доторканні до гідри, яка випростала своє тіло, будь-яким предметом (препарувальною голкою чи тоненькою паличкою), вона відносно швидко скорочує своє тіло, набуваючи при цьому іншої форми. Далі слід підкреслити, що подразнювалась лише дуже мала ділянка тіла, а реагував на подразнення весь організм, скорочувалось усе тіло.

Після цього доцільно запитати учнів: як можна пояснити, що на подразнення невеликої ділянки тіла гідри скорочується все тіло її. Знаючи будову і функції нервових та шкірно-м'язових клітин, учні з допомогою вчителя дадуть правильну відповідь. Уточнюючи відповіді учнів, учитель разом з ними робить висновок, що подразнення кількох нервових клітин спричинили в них збудження, яке передалось до шкірно-м'язових клітин. При цьому важливо відзначити, що в ектодермі м’язові відростки шкірно-м'язових клітин розміщені вздовж тіла і скорочення їх приводить до скорочення всього тіла гідри. Отже, скорочення тіла гідри є загальною реакцією її на подразнення.

Пояснюючи здатність гідри до регенерації, треба розповісти про проміжні клітини, з яких можуть утворюватись інші клітини гідри (шкірно-м'язові, нервові, кропивні та ін.). Назва цих клітин походить від розміщення їх групами у проміжках між шкірно-м'язовими клітинами.

Після цього вчитель розповідає учням, що у розрізаної гідри порівняно швидко відростають на нижній частині тіла щупальця, а на верхній -- підошва, І зрештою відновлюються всі частини тіла (тепер уже у двох гідр). Тут можна розповісти учням про цікаві експерименти з гідрою, проведені в середині XVII ст. в Голландії Трамблеєм, якому, як відомо, вдалося відновити цілих гідр з найменших частин їх тіла. Регенерація в гідри добре показана у кольоровому кінофільмі, виготовленому в НДР під назвою «Гідра--міф і дійсність», який варто показати у позаурочний час.

Ознайомивши учнів з регенерацією, слід розповісти їм про цілісність організму, яка, незважаючи на механічне порушення її, відновлюється, внаслідок чого організм стає єдиним цілим. Варто також сказати і про захисне значення здатності гідри до регенерації. Закінчують вивчати будову ектодермального шару тіла гідри ознайомленням з будовою кропивних, або жалких, клітин.

Пояснюючи будову жалких клітин, слід звернути увагу учнів на те, що ці клітини розміщені групами в ектодермі на щупальцях гідри, на їх захисну функцію, а також на значення їх для захоплення поживи (дрібних тварин).

Закінчується урок розглядом ентодерми, яка вистилає кишкову порожнину гідри. Слід відзначити, що клітини, які утворюють ентодермальнии шар, видовжені впоперек тіла, кінці їх, що оточують порожнину, мають по 1--2 джгутики, подібні до джгутиків найпростіших та губок. Це травні клітини, в яких перетравлюється і всмоктується їжа. Клітини ентодерми також можуть утворювати псевдоподії. Ними захоплюються поживні частинки, перетравлення яких закінчується у вакуолях. Учитель разом з учнями робить висновок про те, що травлення в гідри внутрішньоклітинне, як і їв найпростіших. Але гідрі властиве і позаклітинне травлення. Учитель розповідає учням, що клітини ентодерми (їх називають залозистими) виділяють у порожнину тіла травні соки, лід впливом яких їжа, що міститься в кишковій порожнині, зазнає певних змін.

На основі розглянутого матеріалу про функції клітин ентодерми необхідно зробити висновок, що поряд з внутрішньоклітинним живленням гідрі властиве і позаклітинне (порожнинне), яке вперше з’явилось у кишковопорожнинних.

Бажано показати під мікроскопом поперечний зріз тіла гідри, на якому добре видно екто- і ентодерму.

Розмноження прісноводної гідри. Перевіряючи знання учнів про будову гідри, бажано звернути увагу на те, як вони розуміють клітинний склад шарів тіла гідри та їх життєві функції і, зокрема, значення проміжних клітин в утворенні інших клітин тіла гідри. Крім того, слід з’ясувати, як учні засвоїли з минулого уроку процеси живлення та здатність гідри до регенерації.

Перш ніж пояснити розмноження гідри, доцільно запитати в учнів про розмноження найпростіших, а також пригадати, як розмножуються, наприклад, квіткові рослини.

Користуючись таблицею, вчитель ознайомлює учнів з безстатевим способом розмноження -- брунькуванням. Якщо є живі гідри з дочірніми молодими гідрами, то бажано показати їх учням. Можна при цьому сказати, що в утворенні бруньки беруть участь клітини екто- та ентодерми і що брунькуванням гідри розмножуються протягом літа; при інтенсивному живленні гідри швидко розмножуються і дають початок багатьом поколінням.

Після цього вчитель запитує в учнів, що спільного між вегетативним розмноженням рослин і брунькуванням гідр; Учні на це запитання майже завжди дають правильну і вичерпну відповідь.

Потім учитель розповідає про те, що в кінці літа і під осінь, коли знижується температура, гідри починають розмножуватись статевим способом, при якому з проміжних клітин утворюються чоловічі статеві клітини -- сперматозоїди і жіночі -- яйцеклітини. Слід сказати, що яйцеві клітини багаті на поживні речовини, мають більші розміри з багатьма виростами, які трохи нагадують псевдоніжки.

Важливо звернути увагу учнів і на те, що навколо яйця, яке утворилось внаслідок злиття сперматозоїда з яйцевою клітиною, утворюється відносно товста оболонка і яйце після відмирання і розпаду тіла гідри лишається на дні водойми до весни, коли настає тепло. При цьому можна сказати і про тривалість життя гідри.

Але чи не найважливішим питанням цієї теми є процес розвитку яйця, яке поки що являє собою одноклітинну стадію гідри. За сприятливих умов (при наявності тепла) яйце починає ділитись (дробитися), внаслідок чого утворюється багато клітин, з яких розвиваються два шари клітин -- ектодерма і ентодерма, а згодом утворюється новий багатоклітинний організм -- гідра.

Пояснюючи послідовний поділ яйця гідри, слід сказати про те, що різниця між багатоклітинним та одноклітинним організмами збільшується поступово в міру ділення і розвитку яйця гідри. Таке пояснення розвитку яйця гідри, що являє собою поки що одну клітину, сприятиме кращому розумінню питання про походження багатоклітинних тварині, зокрема, про те, що далекі предки гідри були одноклітинними тваринами, що сприятиме формуванню в учнів науково-матеріалістичного світогляду.

Морські кишковопорожнинні. Заключний урок з теми «Тип кишковопорожнинні» можна почати розповіддю про те; що гідри належать до поодиноких кишковопорожнинних тварин, а колоніальними вони бувають лише тимчасово при інтенсивному розмноженні, коли внаслідок вегетативного розмноження утворюють дочірні особини, які згодом залишають материнський організм.

Після такого короткого вступу до теми уроку вчитель запитує учнів, чи знають вони про існування інших форм кишковопорожнинних. На це запитання завжди хтось із учнів може дати бажану за змістом відповідь. Потім учитель розповідає про те, що серед морських кишковопорожнинних є і поодинокі, і колоніальні тварини. Так, серед поодиноких морських поліпів відомі актинії, поширені в прибережних зонах морів.

Ознайомивши учнів з особливостями зовнішньої будови (мішковидне тіло з ротом, оточеним багатьма щупальцями) та хижацьким способом живлення (малюсками та іншими малорухливими тваринами), вчитель проводить бесіду про цікаве явище в їх житті -- симбіоз). Термін цей відомий учням з курсу ботаніки. Зокрема можна розповісти про симбіоз актинії з раком-самітником.

Особливий інтерес становлять колоніальні коралові поліпи, поширені в тропічних морях, де вони утворюють коралові рифи. Найбільш відомі коралові рифи по узбережжю Австралії та Зондських островів. Слід коротко ознайомити учнів з утворенням у тропічних морях островів, які називаються атолами.

Коралові поліпи, які живуть у морі, вбирають з морської води мінеральні солі, а в їх тілі утворюється вапняковий скелет, що має захисне значення. Викопні рештки коралів тепер використовуються як будівельний матеріал та для постачання сільському господарству вапняку. З вапнякового скелета сучасних коралових поліпів виготовляють прикраси (червоні і чорні корали). З деяких видів актиній добувають отруйні речовини для боротьби з гризунами.

Останній розділ теми уроку -- ознайомлення з медузами як вільноплаваючими кишковопорожнинними. Ознайомлюючи учнів з медузами, звертають увагу на форму тіла, на наявність по краях зонтика щупальців (хоч їх немає у коренерота та інших медуз), на ротовий отвір, що розміщений посередині диска .з нижнього боку. Слід пояснити особливості пересування медуз у воді з допомогою так званого реактивного поштовху, а також розповісти про окремі види медуз, поширені в морях СРСР. Серед них медуза аурелія, або морське блюдечко, яку можна бачити в Балтійському, Білому, Баренцевому, Чорному, Азовському та інших морях.

Медуза аурелія майже ніякої небезпеки для людини не становить, а порівняно велика медуза коренерот, що живе в Чорному і Азовському морях, торкаючись шкіри людини, спричинює болісний «опік».

Цікавим видом серед медуз є ціанеа. Це велика медуза, поширена в арктичних морях. Під її зонтиком часто ховаються мальки тріски.

З інтересом сприймуть учні повідомлення вчителя про тропічних медуз коренеротів, яких людина використовує в їжу (Японія, Китай), а також про шкоду, якої завдають деякі види медуз, знищуючи риб.

Нарешті, слід розповісти учням про використання ідеї будови медуз у новій галузі науки -- біоніці і на закінчення теми зробити узагальнення про основні, ознаки будови різних представників типу кишковопорожнинні.

Як домашнє завдання варто запропонувати учням заповнити таблицю «Порівняльна характеристика кишковопорожнинних"[10, c. 105].

1.3 Методика викладання теми «Черви «

Навчально-виховними завданнями даної теми є: ознайомлення учнів з подальшим ускладненням організації тіла плоских червів, порівняно з кишковопорожнинними, одночасно показати спорідненість плоских червів з кишковопорожнинними.

На основі вивчення будови і біології плоских і круглих червів показати різноманітність червів цих типів. Сформувати в учнів ряд нових понять, зокрема поняття про двобічну симетрію тіла, про паренхіму в плоских червів та первинну порожнину тіла у круглих червів, про розвиток нервової системи, про гермафродитизм, про складний життєвий цикл паразитичних червів, зокрема про основного та проміжного хазяїнів паразита.

Ознайомити учнів із заходами профілактики і боротьби з червами-паразитами тварин і людини [10, c. 106].

Перше ознайомлення з типом плоских червів доцільно розпочати з загальної характеристики типу, звернувши увагу на найважливіші ознаки плоских червів: тіло сплющене у спинно-черевному напрямі, форма тіла листковидна, стьожковидна. При цьому слід пояснити, що один бік тіла завжди звернутий донизу і називається черевним, а другий -- догори і називається спинним. Друга важлива ознака плоских червів є те, що всі проміжки між внутрішніми органами заповнені паренхімою, що являє собою пухку масу дрібних клітин, волоконець тощо. Наявність у тілі плоских червів паренхіми надає йому щільності.

Крім цього, важливо підкреслити, що плоскі черви є наступною, після кишковопорожнинних, вище організованою групою тварин, про що свідчить наявність у них різних органів; кишечника, нервової системи та ін.

Щоб викликати в учнів інтерес до вивчення цієї групи червів, варто в доступній формі розповісти їм про пристосування одних з них до життя в прісних водоймах, других -- у морях, третіх -- на суші і в грунті, четвертих -- до паразитичного способу життя в тілі різних тварин та людини.

Після такого загального ознайомлення з типом плоских червів учитель переходить до розгляду будови і життя типового представника класу війчастих червів -- білої планарії. Ознайомлювати з зовнішнім виглядом планарії слід одночасно з демонструванням живих червів. Найкраще роздати їх у годинникових скельцях на столи учнів. А коли такої можливості немає, то під час розповіді вчитель демонструє живу планарію, проносячи її поміж рядами столів. При цьому в учнів створюється правильне уявлення про розміри, форму тіла та забарвлення черв’яка. Якщо ж немає живих планарій, бажано мати тотальний мікроскопічний препарат її, демонстрування якого теж допоможе вчителеві створити в учнів перше уявлення про війчастих червів. Використання таблиці з зображенням білої планарії, звичайно, не може замінити натуральних об'єктів тварин.

Ознайомлюючи учнів з зовнішнім виглядом планарії, вчитель розповідає про середовище, в якому вона живе, в яких місцях водойми, як і в яку пору року її можна знайти. Потім за таблицею та малюнками в підручнику вчитель розповідає про будову планарії. Перше питання, яке слід з’ясувати, -- це здатність планарії скорочуватись і рухатись, а це залежить від розвитку м’язів.

Учитель запитує учнів, від дії яких м’язів залежить подовження та скорочення тіла черв’яка. Користуючись малюнками в підручнику, вони дадуть правильну відповідь. Говорячи про те, що тіло планарії вкрите війками, важливо сказати про безперервний рух їх, що спричиняє течію води, а з нею і розчиненого кисню у воді, потрібного для дихання. Крім того, війки відіграють певну роль і в рухові черв’яка. Рух їх нагадує рух війок інфузорій.

Пояснюючи двобічну симетрію тіла планарії, можна запитати учнів про симетрію тіла в кишковопорожнинних (гідри) і, встановивши відмінність у них, сформувати в учнів поняття про двобічну симетрію тіла тварин.

Вивчаючи будову тіла планарії, слід відзначити, що у багатьох війчастих червів є внутрішні органи, які виконують певні життєві функції. Так, у планарії є кишечник, який починається ротовим отвором і переходить у глотку, що може випинатись назовні," проникати всередину тіла тварини. З допомогою глотки планарія живиться, висмоктує вміст тварини. Від глотки відходять три гілки кишечника, які у свою чергу розгалужуються, і всі розгалуження кишечника закінчуються сліпо. Неперетравлені рештки їжі викидаються через рот. Порівнюючи будову кишечника та живлення планарії і гідри, вчитель може, за активної участі учнів, зробити висновок про спорідненість війчастих червів з кишковопорожнинними (розгалуження кишечника закінчуються сліпо, тверді рештки їжі видаляються через рот).

Говорячи про виділення шкідливих речовин, що утворюються в тілі планарії, вчитель звертає увагу учнів на будову органів виділення планарії, які являють собою численні розгалужені канальці. Органи виділення у білої планарії виконують і функцію осморегуляції, видаляючи з тіла зайву воду.

Зазначивши, що в білої планарії немає спеціальних органів дихання і кровообігу, вчитель переходить до розгляду будови нервової системи, підкреслюючи при цьому наявність двох подовжніх нервових тяжів, сполучених між собою перемичками, які на передньому кінці тіла черв’яка утворюють потовщення, що називається нервовим вузлом. Нервові вузли слід показати на таблиці або схематичному крейдяному малюнку на дошці.

Вивчення нервової системи закінчується ознайомленням з розвитком органів чуття у планарії, зокрема з органами дотику та з наявністю очей, з допомогою яких черв’як відрізняє світло. від темряви.

Трохи докладніше вивчається будова статевих органів планарії та утворення і розвиток у них статевих клітин. Тут уперше формується в учнів поняття про-гермафродитизм. Важливо також звернути увагу учнів на те, що планарії відкладають яйця не поодиноко, а купками, які вкриті щільною оболонкою і називаються коконами. За сприятливих температурних та інших умов з яєць кокона розвиваються молоді планарії.

На закінчення розгляду білої планарії слід порівняти її будову з будовою гідри. Спільним у будові і житті цих. двох тварин, що належать до різних типів, є середовище життя, наявність лише одного (ротового) отвору, кишкова порожнина в гідри і кишечник у планарії закінчуються сліпо, травлення як позаклітинне, так і внутрішньоклітинне, завдяки наявності в їх тілі нервових клітин обидві реагують на подразнення та ін.

Серед ознак, за якими біла планарія належить до більш високоорганізованих, слід назвати самостійний рух за допомогою кільцевих і подовжніх м’язів, наявність на (передньому кінці тіла світлочутливих органів -- очей, розвиток внутрішніх органів (травлення, виділення, нервової системи).

На основі порівняння будови гідри і планарії вчитель, за активної участі учнів, робить короткий висновок про те, що війчасті черви (представник -- біла планарія) є наступною за типом кишковопорожнинних групою тварин, яким властиві ознаки вищої організації [10, c. 110].

Вивчення будови печінкового сисуна -- типового представника класу сисунів -- доцільно почати після повторення характеристики війчастих червів. Потім методом бесіди та розповіді вчитель ознайомлює учнів з найважливішими зовнішніми ознаками (розмір, форма та забарвлення тіла), демонструючи вологий препарат печінкового сисуна і малюнок його на таблиці чи в підручнику. Пояснює, що печінковий сисун є паразитом свійських тварин (великої і дрібної рогатої худоби та ін.) і людини. Живе в жовчних протоках печінки (в безкисневому середовищі), живиться клітинами печінки, жовчю та кров’ю, завдаючи тваринам великої шкоди.

З розповіді вчителя учні дізнаються про особливості будови печінкового сисуна у зв’язку з пристосуванням його до паразитичного способу життя, а саме: відсутність війок, міцний покрив тіла, на який не діє жовч, тобто не розчиняє його, відсутність органів зору, наявність органів фіксації -- присосок (ротової та черевної), що властиві червам цього класу, а також своєрідна листовидна форма тіла.

Вивчати внутрішню будову печінкового сисуна доцільно порівнянням з будовою білої планарії, відзначаючи при цьому особливості її в сисуна. Так, вивчаючи будову органів травлення, вчитель звертає увагу на наявність ротової присоски, якою черв’як всмоктує поживні речовини з навколишнього середовища. Від наявності цієї присоски та її функції походить назва класу. Слід сказати учням, що друга -- черевна присоска з органами травлення не зв’язана.

Складним є матеріал про розмноження і життєвий цикл печінкового сисуна. Тому, вивчаючи з учнями розвиток сисуна, бажано користуватись таблицею та малюнком підручника. Перш ніж розповідати про розвиток сисуна, слід сказати про здатність його статевих органів до масового продукування яєць І про значення цієї властивості для виживання виду паразита. Запліднені і відкладені яйця паразита з жовчю потрапляють до кишечника, а звідти назовні.

Ознайомлюючи учнів з личинкою печінкового сисуна, розвиток і вихід з яйця якої можливий лише у воді, слід підкреслити особливості зовнішньої будови її (мікроскопічні розміри, вкрита війками). Життя личинок у воді можливе при відповідній температурі води, наявності кисню та ін. Ознайомлюючись із зовнішніми ознаками личинки сисуна, учні легко виявляють спільні ознаки її з війчастими червами.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой