Вопросы відповідальності у новому російському митному законодательстве

Правовые розпорядження Митного кодексу Російської Федерації (ТАК ЯК РФ) передбачають порушення митного законодавства залучення правопорушників до різних видів юридичну відповідальність. Конкретний вид відповідальності залежить від характеру досконалого правопорушення.

Згідно з положеннями ТК РФ, зокрема ст. 219 «Контрабанда », ст. 220 «Ухиляння від митних платежів «і ст. 221 «Незаконні валютні операції, і інші діяння з валютними цінностями », найбільш суспільно небезпечні порушення митного законодавства зізнаються злочинами і караються відповідно до кримінальним законодавством Російської Федерації. 18 липня 1994 року набрав чинності Закон РФ «Про внесення і доповнень Кримінальний кодекс РСФРР та УСРР Кримінально-процесуальні кодекси РРФСР », який нарешті усунув невідповідність чинного кримінального законодавства положенням ст. 219−221 ТК РФ і встановив відповідальність скоєння уголовно-наказуемых порушень митних правил [1].

Кримінальна відповідальність за контрабанду й інші злочину за сфері митного справи передбачена ст. 78−782, 1626, 1627, 1628, 1691 Кримінального кодексу РРФСР. У КК РРФСР немає спеціальної глави, встановлює відповідальність за злочину за сфері митного справи. Відповідальність скоєння таких злочинів міститься у різних розділах кримінального закону. Так, контрабанда (ст. 78), незаконний експорт товарів, науково-технічної інформації та послуг, використовуваних під час створення озброєння військової техніки, зброї масового знищення (ст. 781), неповернення завезеними на територію Російської Федерації предметів художнього, історичного й будь-якого археологічного надбання народів Росії і близько розвинених країн (ст. 782) ставляться до інших державним злочинів. Інші злочину за сфері митного справи: ухиляння від сплати митних платежів (ст. 1626), незаконні операції з валютними цінностями (ст. 1627), приховування засобів у іноземній валюті (ст. 1628), порушення митного законодавства Російської Федерації (ст. 1691) — аналізований федеральний закон відніс до господарських злочинів.

Законодавець, наводячи кримінальна законодавство у відповідність із Митним кодексом Росії, не скористався готовими формулюваннями складів злочинів, передбачених ст. 219−221 ТК РФ, а використовував але їхні конструктивні ознаки при побудові нових складів злочинів у сфері митного справи. Виконана робота, на жаль, не досягла поставленої мети — привести Кримінальним кодексом у відповідність із Митним.

Російське кримінальна і митне законодавство містять різні визначення складів злочинів у сфері митного справи. Хотів би, щоб автори проекту Кримінального кодексу Росії виправили це положення.

Розглядаючи новели кримінального законодавства про кримінальної відповідальності за контрабанду й інші злочину за сфері митного справи, необхідно, мій погляд, проаналізувати зміни і, внесені до Кримінально-процесуальні кодекси РРФСР у зв’язку з прийняттям ТК РФ. По-перше, митним органам Російської Федерації дозволили здійснення дізнання у справах контрабанді, щодо порушення митного законодавства Російської Федерації, про ухиляння від митних платежів, і навіть у справах злочинах, передбачених ст. 781 і 782 КК РРФСР, що стосуються митного справи (п. 9 ст. 117 КПК РРФСР). По-друге, ведення попереднього слідства у справах про злочини, передбачених ст. 78−782, чч. 2 і трьох ст. 1626, ст. 1627, 1628, 1691 КК РРФСР, віднесено до повноважень того органу, який порушив кримінальну справа (год. 5 ст. 126 КПК РРФСР). По-третє, у справах злочині, передбаченому год. 1 ст. 1626 КК РРФСР, попереднє слідство необов’язково, вона виробляється лише у випадках, якщо це визнають необхідним суд чи прокурор. Частина 1 ст. 1626 КК РРФСР передбачає відповідальність за навмисне ухиляння від сплати митних платежів до крупних розмірах, тобто коли сума несплачених митних платежів становить від двохсот близько тисячі мінімальних розмірів оплати праці. За такими справам митний орган Російської Федерації порушує кримінальну справу й у в місячний строк від часу порушення справи проводить дізнання, керуючись нормами російського кримінально-процесуального законодавства.

Істотним нововведенням в чинне законодавство можна вважати доповнення год. 5 ст. 126 КПК РРФСР складами, передбаченими ст. 78−782, чч. 2 і трьох ст. 1626, 1627, 1628, 1691 КК РРФСР. Тим самим було компетенція митних органів (як органів дізнання органів, здійснюють оперативно-розшукову діяльність) розширюється. Це має означати, що митний орган Російської Федерації по порушеною їм кримінальної справи злочинах, передбачених відповідними статтями КК РРФСР, зобов’язаний провести попереднє слідство, керуючись нормами кримінально-процесуального законодавства, що він не уповноважений ДК РФ. Для такий функції митним органам необхідно створити у своєї системі слідчий апарат.

Отже, ТК РФ передбачає найбільш суворий вид юридичну відповідальність — кримінальної відповідальності - скоєння особливо небезпечні держави порушень митного законодавства — злочинів у сфері митного справи.

Необхідною і достатньою підставою кримінальної відповідальності (зокрема кримінальної відповідальності по митного законодавства) є у діянні фізичної особи всіх ознак складу якихось злочинів (зокрема, злочину за сфері митного справи), передбаченого кримінальним законом. Отже, попри розбіжності формулювань складів злочинів у сфері митного справи, передбачених ТК РФ і КК РРФСР, кримінальна відповідальність настає за діяння, ознаки яких містяться у Кримінальному кодексі.

Кримінальна відповідальність по митного законодавства Росії вживається лише фізичних особам (зокрема і до посадових осіб) скоєння злочинів у сфері митного дела.

Злочин у цій сфері є заборонене кримінальним законом винна діяння, посягающее на фінансові інтереси держави та виражене порушення правил, встановлених митним законодавством.

Кримінальна відповідальність за контрабанду та інші злочину за сфері митного справи пов’язані з застосуванням найбільш суворих заходів державного примусу (наприклад, контрабанда карається позбавленням волі терміном від 3 до 10 років із конфіскацією майна). Причому більшості статей, які передбачають відповідальність за таких злочинів, призначення конфіскації майна обов’язковий, тобто суд може застосовувати це додаткове покарання лише за наявності виняткових обставин справи, з обов’язковим зазначенням вироку мотивів прийнятого рішення та з посиланням на ст. 43 КК РРФСР («Призначення більш м’якого покарання, аніж законом »).

Статтею 782 і год. 1 ст. 1691 КК РРФСР передбачено новий для кримінального законодавства виду покарання — конфіскація предметів, переміщуваних з порушенням встановлених правил, які у сфері митного справи. По юридичній природі це міра адміністративної відповідальності ще. Адміністративно-правова конфіскація завжди відрізнялася від кримінально-правової конфіскації своїм спеціальним характером. Перша роблять лише щодо предметів, безпосередньо з правопорушенням і аж названих на законі. Такий вид конфіскації передбачено законодавством про адміністративні правопорушення (Кодексом РРФСР про адміністративні правопорушення та ТК РФ). Визнання нормами Особливої частини КК РРФСР спеціальної конфіскації як додаткового покарань злочини означає необхідність внесення змін — у норми частині КК РРФСР (в ст. 21 «Види покарання »).

Кримінальна відповідальність за контрабанду та інші злочину за сфері митного справи накладається лише судом.

За вчинення порушень митного законодавства, коли ці порушення за своїм характером не тягнуть у себе кримінальної відповідальності, настає адміністративна відповідальність. Для отграничения административнонаказуемых діянь від злочинів у сфері митного справи законодавець вживає термін «порушення митних правил », називаючи такими административно-наказуемые порушення митного законодавства. Особи, котрі вчинили порушення митних правил, відповідають відповідно до ст. 249−288 ТК РФ, а частини, не врегульованою їм, — відповідно до законодавством про адміністративні правопорушення (ст. 186 КоАП РРФСР). Також до адміністративної відповідальності ще залучаються особи, які здійснили адміністративні правопорушення, які посягають на нормальну діяльність митних органів Російської Федерації (ст. 437−448 ТК РФ).

Законодавче визначення порушення митних правил (НТП) дано в ст. 230 ТК РФ. Адекватне тлумачення цієї статті ТК РФ дає можливість окреслити такі ознаки порушення митних правил.

По-перше, НТП — це антигромадське діяння, посягающее на встановлений митним законодавством лад у сфері митного справи (порядок переміщення, митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних коштів, переміщуваних через митний кордон Російської Федерації, оподаткування митними платежами та його сплати, надання пільг і користування ними). Таке НТП завдає шкоди і це створює загрозу заподіяння шкоди фінансовими інтересами держави, охоронюваним нормами митного законодавства РФ.

По-друге, НТП — це протиправне діяння. Протиправність виявляється у порушенні норм, охоронюваних таможенно-правовыми санкціями, тобто заходами государственно-принудительного впливу, передбаченими митним законодавством (ст. 242 ТК РФ).

Адміністративна відповідальність за НТП може настати лише над таке правопорушення у сфері митного справи, яке передбачено ТК РФ чи законодавством про адміністративні правопорушення. НТП може полягати як і протиправне дії (дії, заборонених законом, наприклад, проведення вантажних та інших операцій без дозволу митного органу РФ (ст. 260 ТК РФ), чи зміну, знищення чи ушкодження коштів ідентифікації, застосованих митним органом (ст. 261 ТК РФ), і у протиправне бездіяльності (нездійснення тих дій, які особа зобов’язана вчинити, наприклад непредставлення митному органу звітності (ст. 265 ТК РФ) чи порушення термінів сплати митних платежів (ст. 284 ТК РФ) та інших НТП). Більшість складів НТП пов’язані з бездіяльністю, оскільки НТП виявляється у невиконанні обов’язків, покладених до осіб, перемещающих товари та транспортні засоби через митний кордон Російської Федерації.

По-третє, НТП — це кримінальне діяння. Карність передбачає встановлену ТК РФ можливість застосування скоєння НТП таможенно-правовых санкцій чи інших заходів відповідальності. Але це значить, що встановлена на ТК РФ міра стягнення, що накладається за НТП, обов’язково й завжди має проводитися митним органом, що розглядає справа про НТП. Так, ст. 239 ТК РФ передбачає можливість призначення м’якшою заходи впливу, аніж ТК РФ, а ст. 240 ТК РФ передбачає можливість звільнення порушника від відповідальності за малозначність досконалого НТП.

З іншого боку, НТП, досконале котра фізичною особою, — це винна діяння. Фізичні особи відповідають за НТП, якщо вони зробили протиправне дію або бездіяльність свідомо чи необережно (год. 5 ст. 231 ТК РФ). Проте відповідальності за НТП підлягають як фізичні особи. ТК РФ прямо передбачає можливість відповідальності підприємств, установ і закупівельних організацій, і навіть громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи. Їх встановлюється інший принцип відповідальності за НТП — відповідальність незалежно від провини. Такі суб'єкти відповідають за НТП, крім випадків, коли правопорушення сталося внаслідок дії непереборної сили (год. 6 ст. 231 ТК РФ).

Отже, відповідальність за НТП є різновидом адміністративно-правовій відповідальності держави і виявляється у накладення на порушників митних правил заходів государственно-принудительного впливу, передбачених ТК РФ чи законодавством РФ про адміністративні правопорушення.

Митному кодексі РФ вніс суттєві корективи в адміністративно-правове регулювання відповідальності за НТП.

По-перше, новою як на законодавства про адміністративні правопорушення є положення про відповідальність за НТП військовослужбовцями й іншими особами, у яких поширюється дію дисциплінарних статутів. Військовослужбовці Збройних сил РФ, прикордонних і управління внутрішніх військ, інших військових формувань, працівники органів внутрішніх справ РФ, федеральних органів контррозвідки РФ, і навіть покликані на військові збори громадяни відповідають за НТП загальних підставах (ст. 232 ТК РФ).

По-друге, ст. 242 ТК РФ передбачені нові для законодавства про адміністративні правопорушення види стягнень. Це стягнення, як відгук ліцензії, або кваліфікаційного атестата, виданих митним органом РФ за проведення певних видів діяльності, передбачених ТК РФ, наприклад роботи як власника складу тимчасового зберігання, митного брокера чи митного перевізника (п. 3 ст. 242 ТК), і вартості товарів і транспортних коштів, є безпосередніми об'єктами НТП, товарів і транспортних коштів із спеціально виготовленими схованками, використаними для переміщення через митний кордон Російської Федерації з приховуванням предметів, є безпосередніми об'єктами НТП (п. 5 ст. 242 ТК РФ).

Відкликання ліцензії, або кваліфікаційного атестата застосовується у ролі додаткового стягнення за НТП, допущені ним у через відкликання здійсненням діяльності, передбаченої ліцензією чи кваліфікаційним атестатом. Стягнення вартості товарів і транспортних коштів застосовується у ролі основного чи додаткового стягнення.

Стягнення вартості слід відрізняти від інших видів адміністративних стягнень (конфіскації і возмездного изъятия).

Стягнення вартості предметів, є безпосереднім об'єктом НТП чи зброєю (засобом) скоєння НТП, полягає у примусове вилучення грошової суми, складової вільну (ринкову) ціну таких предметів (на день виявлення правопорушення, тобто протоколу про НТП).

По-третє, ТК РФ встановлено інше правило накладення стягнень під час проведення кількох НТП, суворіше, ніж те, яке передбачено адміністративним законодавством РФ (ст. 36 КоАП РРФСР). При скоєнні однією особою двох чи більше НТП стягнення накладається за кожне правопорушення окремо без поглинання менш суворе покарання суворішим (ст. 238 ТК РФ).

Законодавець вперше вживає термін «покарання «стосовно відповідальності за НТП. Неясно, з яких причин законодавець вніс у цю статтю ТК РФ такий кримінально-правової термін, оскільки правило, сформульоване у ній, відрізняється від кримінально-правового правила призначення покарання під час проведення кількох злочинів (ст. 40 КК РРФСР). З огляду на те, що з вчинення НТП настає адміністративна, а чи не кримінальної відповідальності, необхідно, на мою думку, замінити слова ст. 238 ТК РФ «менш суворе покарання суворішим «на свої слова «менш суворої заходи впливу суворішої «.

Провадження у справах ентеепу та розгляд здійснюють уповноважені цього посадові особи митних органів РФ у найкоротші терміни і порядок, встановлені ТК РФ (ст. 289−369). Провадження у справам про адміністративні порушення, зазіхаючи на нормальну діяльність митних органів (наприклад, про відмову від чи ухилянні свідка від дачі пояснення чи образі посадової особи чи інших працівників митного органу РФ, і навіть понятих), проводиться уповноваженими те що посадовими особами митних органів, а справи розглядаються народними суддями районних (міських) народних судов.

ТК РФ передбачає можливість притягнення до юридичну відповідальність порушення митного законодавства як громадян, підприємств, установ і закупівельних організацій, а й самих митних органів РФ і робітників. Відповідно до ст. 455 ТК РФ митні органи РФ відповідають за збитки або заподіяти шкоду, завдані конкретних особах і їх майну внаслідок своїх неправомірних рішень, дій чи бездіяльності, так само як неправомірних рішень, дій чи бездіяльності службових осіб та інших працівників у виконанні ними службових чи трудових обов’язків. Відповідно до ст. 456 ТК РФ посадові обличчя і інші працівники митних органів РФ несуть за неправомірні рішення, дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, кримінальну чи матеріальну відповідальність відповідно до законодавством Російської Федерації.

Примечание.

1. У ТК РФ такі уголовно-наказуемые порушення митних правил об'єднані поняттям «злочину за сфері митного справи » .