Синдром надлишкового бактеріального зростання при неспецифічному виразковому коліть

Синдром надлишкового бактеріального зростання при неспецифічному виразковому колите

Е.В. Логвин, Є.І. Кашкіна, Н. А. Кошелева, Р. В. Лякишева, Кафедра госпітальної терапії лікувального факультету СГМУ, Обласна клінічна лікарня р. Саратова Нами спостерігався клінічний випадок синдрому надлишкового бактеріального зростання (СИБР) в хворої на з неспецифічний язвенным колітом (НЯК) важкої форми, непрерывно-рецидивирующем течією.

Больная З., 25 років, вступила у відділення терапії Обласний клінічної лікарні р. Саратова (ОКБ) 31 жовтня 2002 р зі скаргами лихоманку до 39 градусів, схваткообразные біль у лівої половині живота, рідкий стілець до 8 разів у добу з додатком в калі значної кількості крові й слизу, хибні позиви на дефекацію до 10 разів у добу, виражену слабкість, похудание.

В протягом трьох років відзначала поява болів у прямий кишці при дефекації, часті хибні позиви на дефекацію. Спостерігалася в поліклініці за місцем проживання з діагнозом хронічний спастический коліт, лікувалася нерегулярно отварами трав’яних зборів.

В березні 2000 року у калі з’явилася домішка крові, стілець участився до 5−6 разів у добу.

Обследовалась в квітні 2000 року у відділенні проктології ОКБ, де на кількох підставі даних ректороманоскопии уперше був в поставлений діагноз НЯК, призначена базисна терапія глюкокортикостероидами (ДКЗ) і салазопрепаратами (СП), проте хвора рекомендовану терапію підтверджувала нерегулярно вперше і не обсязі.

27 вересня 2002 року хвора була госпіталізована у відділення терапії Хвалынской ЦРЛ в зв’язки й з частішанням стільця до 8 разів у добу, частими тенезмами, посиленням болів у животі перед актом дефекації, субфебрильной температурою тіла. Хворий проводилася терапія ДКЗ, СП. 15 жовтня 2002 року в хворий різко підвищилася температура тіла до 39 градусів, стілець участився загалом до 20 разів у добу. При бактеріологічному аналізі калу 26 жовтня 2002 року виділено культура Bact. Citrobacter, проте антибактеріальна терапія була проведена (очевидно, фебрильная лихоманка розцінювалася як вияв НЯК, незважаючи те що, що у поширеної форми захворювання фебрильная лихоманка нетипова).

31 жовтня 2002 року хвора було переведено у відділення терапії ОКБ у зв’язку з різким погіршенням самопочуття, появою вираженої інтоксикації, різкого здуття життя й значної хворобливості в околопупочной області у поєднані із фебрильной лихоманкою, що сприйнято як СИБР, котрі можуть супроводжувати НЯК (особливо в ГКС-терапии). За виконання 5 листопада 2002 року колоноскопії в поліклініці ОКБ в хворої на було підтверджено НЯК, виявлено запальна стриктура пряма кишка.

Больной була призначена базисна терапія ДКЗ (таб. Преднізолон 30 мг/сут з урахуванням добового біоритму секреції ДКЗ надпочечниками, мікроклізми з гидрокортизоном 125 мг на ніч 125 мг проти ночі), СП (таб. Салофальк 1,5 мг/сут), антибактеріальна терапія Цефазолином (в/м 6 г/сут в 3 запровадження — 10 днів), трансфузії еритроцитарної маси обсязі 220 і 290 мл, свіжозамороженої плазми обсягом 250 мл.

На тлі проведеної терапії стан хворий поліпшилося: знизилася температура тіла до субфебрильних цифр, підвищився рівень еритроцитів, гемоглобіну, загального білка, альбумінів крові, кількість дефекаций знизилося до 3−4 разів у добу, число лейкоцитів в копрограмме знизилося до 10 до поля зору.

Больной було проведено лікування Интетриксом по 1 таб. 4 десь у день була в поєднані із бактисубтилом по 2 таб 3 десь у день була в протягом 5 днів, після чого стілець 2−3 разу на добу, проте зберігалися тенезмы. Потім тривало лікування комбінованим пробиотиком — капс. Бифи-форм по 1 капсулі уранці й увечері - що містить облигатную мікрофлору тонкого кишечника (энтерококки) і товстого кишечника (бифидумбактерии), завдяки чому вдалося досягти позитивного ефекту при лікуванні: припинення діареї, зменшення кількості тенезмов до 3−4 разів у добу, в копрограмме відсутність лейкоцитів і еритроцитів, поліпшилося самопочуття хворий.

При бактеріологічному аналізі калу від 25 листопада 2002 року виділено культура Proteus Vulgaris, проте самопочуття хворий було задовільним, вона наполягала на виписці, у зв’язку з ніж була відпущена на амбулаторне лікування з рекомендаціями прийому антибактеріальних коштів — таб. Ципролет 500 мг по 2 таб. щодня протягом п’яти днів, потім повторний курс прийому Бифи-форма, прийому ДКЗ (таб. Преднізолон 30 мг/сут), СП (таб. Салофальк 1,5 г/сут, свічки), Н2 — блокаторів (таб. Квамател 40 мг проти ночі), таб. Сорбифер дурулес по 1 таб 2 разу щодня.

Больная була узята на диспансерний облік в гастроентерологічному центрі відділення терапії ДКБ й призначена планова госпіталізація у лютому 2003 роки обстеження корекції терапії.

В справжнє час триває динамічний спостереження хворий.

В січні 2003 року його консультирована у Московському відділенні терапії ОКБ. З огляду на базисної терапії СП 1,5 г/сут і ДКЗ (дозу самостійно знизила до 20 мг/сут) стан задовільний, біль у животі не турбують, температура тіла нормальна, зберігається рідкий стілець 3−4 десь у добу без домішок крові й слизу.

Особенностью даного клінічного випадку служить наявність в хворої на НЯК завзятої СИБР зі зміною мікрофлори (цитробактер, протей).

Из аналізу даного випадку можна дійти невтішного висновку про обов’язковість бактеріологічної дослідження калу у поступовій динаміці даного заболевания.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.