Біографія. 
Конрад Лоренц

Конрад Цахаріас Лоренц (нім. Konrad Zacharias Lorenz; 7 листопада 1903, Відень — 27 лютого 1989, Відень) — видатний австрійський учений, один з основоположників етології - науки про поведінку тварин, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини (1973, спільно з Карлом фон Фрішем і Ніколасом Тінбергеном). У теоретичних працях К. Лоренца (1931 — 1937) були узагальнені основні погляди попередників — американських учених Ч. Уітмена та У. Крега, німецьких — Я. Ікскюля та О. Хайнрота і ряду вчених інших напрямів (французького вченого Ж. Леба, американських Г. Дженнінгса, У. Мак-Дугалла та ін.).

Закінчивши медичний факультет Віденського університету, він отримав диплом лікаря, але не займався медичною практикою, а присвятив себе дослідженню поведінки тварин. У 1920 -ті роки пройшов стажування в Англії під керівництвом відомого біолога і філософа Джуліана Хакслі. Потім приступив до самостійних досліджень в Австрії.

50 шилінгів 1998 р. — австрійська пам’ятна монета, присвячена 25 — річчю присудження Конраду Лоренцу Нобелівської премії.

Член НСДАП з 1938 року. У своїй заяві на вступ до НСДАП він написав: «Як німецькодумаючий і натураліст я, зрозуміло, завжди був націонал — соціалістом „(“ Ich war als Deutschdenkender und Naturwissenschaftler selbstverstдndlich immer Nationalsozialist »).

У 1940 році став професором Кенігсберзького університету. У роки Другої світової війни призваний до вермахт і відряджений на Східний фронт. У 1944 році при відступі німецької армії потрапив у радянський полон і чотири роки провів у таборі для військовополонених у Вірменії. У полоні почав роботу над книгою «Зворотний бік дзеркала» і відрікся від своїх нацистських переконань. У 1948 році повернувся до Німеччини і привіз додому свій рукопис. У 1950 році в Баварії заснував Інститут фізіології. У 1963 році опублікував книгу, присвячену агресії.

Окрім наукових досліджень Конрад Лоренц займався літературною діяльністю. Його книги користуються великою популярністю і сьогодні. 1].

К. Лоренц вивчав поведінку тварин і людини, досліджував проблеми еволюції, структури факторів і механізмів поведінки тварин, що відображено в працях «Кільце царя Соломона» (1970), «Людина знаходить друга» (1971). Згідно К. Лоренцом, основу видоспецифічної поведінки становлять інстинктивні рухи або фіксовані комплекси дій, форма яких є вродженою, генетично закріпленою. Порівняльне дослідження поведінки різних видів тварин лягло в основу етологічного вчення еволюції поведінки. К. Лоренс запропонував модель інстинктивної поведінки, засновану на гіпотезі про фізіологічні механізми нерефлекторної природи. Основні поняття цієї моделі, а також гіпотеза К. Лоренца про споконвічну координацію поведінки на рівні центральної нервової системи визначали напрямок досліджень етологів, які прагнули підтвердити, скореагувати або спростувати цю модель. 2].

Присвятивши багато років вивченню поведінки сірих гусей, Лоренц відкрив у них явище імпринтингу. На прикладі цього та інших видів Лоренц вивчив також багато аспектів агресивної і статевої поведінки тварин, включивши в порівняльноетологічний аналіз цих форм поведінки і поведінку людини.

За своїм науковим поглядом Лоренц був послідовником еволюціоністів, прихильником теорії природного відбору.