Договір міни

ИНСТИТУТ МОЛОДІ Кафедра цивільного населення та підприємницького права Башаев Зелімхан Шарпудинович РЕФЕРАТ.

Договір мены.

Студента 4-го курсу 403 групи Науковий керівник Мазур Сергій Филиппович Дата здачі: Оценка:

Москва 2000 План Общие становища договору мены…3 Об'єкти договору мены…4.

Возмещение різниці цінується та витрати за договором мены…5 Терміни предачи товару за договором мены…6 Перехід права власності за договором мены…7 Ризик випадкової загибель чи ушкодження товара…8 Бартер…8 Литература…9.

Общие становища договору мены.

Історично договір міни з’явився набагато раніше договори купівлі продажу. Мена поширили за умов натурального господарства на початковому етапі розвитку людської цивілізації. З появою як форми взаєморозрахунків між сторонами угоди та розвитком товарно-грошового обміну у неї витіснена купівлею-продажем. Проте, законодавче закріплення договір міни отримав набагато пізніше. У сучасному цивільному обороті договір міни має обмежений застосування. Мабуть, єдина причиною його існування — це економія часу та коштів, у його окремих випадках, коли наміри сторін продати один товар і купити інший збігаються. Хоча економічної погляду купівля-продаж є приватною випадком обміну товару товару (гроші), в правовому аспекті самого договору міни сконструйовано за моделлю купівлі-продажу. Мабуть, причиною цьому послужило, як зазначалося, значно пізніше законодавчо закріпити мены.

Договор міни поруч із купівлею продажем є товарної угодою. Що Міститься у законі визначення договору міни показує, що якого є як взаємним (двостороннім), а й возмездным, консесуальным.

За договором міни його учасники взаємно зобов’язуються передати один одному власність певні речі (товари), у своїй один бік, набуваючи річ у власність замість сплати покупною ціни (гроші) передає боці іншу річ. Отже, кожна зі сторін цього договору водночас є продавцем щодо переданого товару і покупцем щодо одержуваного (як ціни виступає відповідний товар). У зв’язку з цим сторона повинна керуватися нормами ст. 30 ДК покупця (коли отримує товар) і водночас нормами про продавці (коли зраджує товар)[1]. У цьому правничий та обов’язки сторін тотожні, причому правам одного боку відповідають обов’язки другой[2].

Об'єкти договору мены.

Обектами договору міни є будь-які речі, не які з обігу субстандартні та оборот яких немає обмежений. Це спонукувані речі, зокрема цінні папери валютні цінності (зрозуміло, за дотримання спеціального законодательства[3]), і навіть нерухомого майна, наприклад земельні ділянки, будівлі, квартири і т. 4] буд. Разом про те в договорі міни може лише власник речі (або належно своїх уповноважена їм обличчя) бо інакше отчуждатель зможе зрадити це майно у власність контрагенту. 5] Відповідно до п. 2 ст. 567 ДК РФ договору міни застосовуються відповідно правила про купівлю-продаж, якщо не суперечить нормам глави 31 Кодексу і суті міни. Виходячи з цього, до об'єктів відносин міни можна вважати і деякі майнових прав (оскільки можуть служити об'єктами купівлі продажи[6]) — це, передусім корпоративні майнових прав, зокрема виражені «бездокументарними цінними паперами», зокрема у випадках обміну акцій або часткою участі у господарські товариства, і навіть безготівкові гроші (права вимоги), наприклад під час обміну їх як товару (а чи не загального еквівалента) на іноземної валюти (інший товар). Усі умови про кількість, асортименті, комплектності і упаковці (тарі) обмінюваних товарів регулюються відповідними нормами гол. 30 (з прямої вказівки на п. 2 ст. 567 ДК). Аналогічно визначаються і наслідки порушення сторонами цих условий.

Стороны договору міни. Сторонами договору міни можуть виступати громадяни і юридичних осіб. Загальні правила про купівлю-продаж поширюються і субъектный склад міни Суперечки у науковій літературі викликає запитання про участь держави у договорі міни. Одні автори не визнають держава як можливу бік в мене, інші дійшли зворотної точці зрения[7]. Друга позиція видається більш близька до істині. Докази перших: — «виступ держави у цивільно-правовому договорі міни неможливо, оскільки натуральний обмін суперечить основних принципів бюджетної устрою страны"[8], не засновані і законі, і суть даних відносин. Держава, наприклад, вдається до обміну належних йому пакетів акцій або часток участі у господарських обществах.

Возмещение різниці цінується та витрати за договором міни. За загальним правилом, утримується в п. 1 ст. 568, обмінювані товари предпологаются равноценными[9]. Щодо видатків передати товару, їх лягають на сторону, яка передає товар, причому у ціну товару де вони входять; те ж стосується і до витрат бути прийнятим товару. Ці обов’язки обумовлені тим, що сторона визнається продавцем щодо переданої речі, і, отже, має виконувати обов’язки продавця про передачу товару, а визнання її покупцем щодо одержуваного товару зобов’язує прийняти його. Договором міни то, можливо предусмотренно інше розподіл обов’язків, наприклад їх покладання однієї з учасників. При обміні товарів не виключено коли боку у договорі міни визначили що товари не збігаються за ціною. Деколи це очевидно з відерця самій обстановки: ясно, що автомобіль «Кадиллак-Севиль» дорожче, ніж велосипед «Сура-М». І тут різниця у ціні оплачується стороною що отримала дорожчий товар відповідно до договором. Такий договір вже не можна розглядати як змішаного (що містить елементи купівліпродажи)[10]. Розбіжність у ціні визначається договорі міни, якщо він мусить укладений в письмовій формах, наприклад, тому, що сторонами є юридичні особи, а момент предачи товарів не збігається у часі те й умова про відшкодування різниці цінується (як і і самі ця різниця) має бути відбито у письмовій форме[11]. Розбіжність у ціні оплачується безпосередньо до передачі стороною (зобов'язаною сплатити її) свого товару контрагенту (т. е. досі, як у відповідно до закону обов’язок про передачу товару вважається виконаної, але це які завжди збігається з моментом реальної передачі товару), або одразу після виконання обов’язки про передачу свого товару (відразу ж як товар переданий чи, у разі, в стислі терміни, щойно може бути). Зазначені правила оплати різниці цінується мають характер загальних правил. Проте боку у договорі міни можуть передбачити й будь-які інші правила оплати. Наприклад, у договорі міни може бути встановлене, що сторона зобов’язана зробити оплату різниці цінується має це зробити пізніше 48 годинників із моменту одержання від контрагента товару за переданий останньому свій товар. Можливі й інші варіанти оплати, однак лише у разі, якщо у договорі міни вони однозначно предусмотрены.

Сроки передачі товару за договором міни. Спільним правилом договору міни і те, що мають одночасно передавати одна одній обмінювані товари. Проте обмін товарами не обов’язково має бути одномоментним і здійснюватися «особисто від до рук», і практика показує, що найчастіше відбувається навпаки. Якщо з умовам конкретного договору жодна зі сторін зобов’язана передати товар раніше, ніж інша надасть обмінювався товар, то цьому випадку до виконання обов’язків про передачу товару стороною, на яку договором встановлено пізніше передачі товару, застосовуються правила про зустрічному виконанні зобов’язань (ст. ст. 569, 328). Якщо ж вона виконає обов’язок передати товар, інший бік (т. е. та, що вже передала товар) вправі відмовитися від виконання договору міни (т. е. по суті розірвати договір в в односторонньому порядку) і зажадати відшкодування збитків. Натомість сторона, яка через договору міни повинна щось одержати товар контрагента раніше передачі свого, має можливість призупинити передачу товару, або взагалі відмовитися від виконання договору, якщо контрагент не передав їй товар. Аналогічні права боку купують нерухомість і якщо очевидна обставини вочевидь що свідчать, що контрагент не передасть їй товар, Нацрада у передбачені договором міни терміни (або не передасть). Про те чи є такі обставини очевидними чи ні, можна судити лише з аналізу конкретної історичної ситуації. Наприклад, сторона, виконує зобов’язання дізналася достовірно, що підлягає передачі товар був контрагентом продан.

Переход права власності за договором міни. Новим до нашого законодавства і є правило встановлений у ДК РФ 1996 року перехід права собственности[12]. Загальні правила переходу права власності на обмінювані товари прописані у ст. 570 ДК РФ. Перехід відбувається, коли сторона передала товар контрагенту, а останній його прийняв, після чого сторона, що передала товар, отримала товар від контрагента, й у своє чергу ухвалила. Отже, виникнення права власності передбачається одночасним кожної зі сторін договору (якщо інше прямо не в законі передбачено чи договором). Таке становище покликане запобігти ситуацію, у якій сторона першої що отримала товар купує нього право власності, не виконавши зустрічних зобов’язань про передачу контрагенту іншого товара[13]. Особливістю у взаєминах міни має як і правило про эвикции — відповідальності продавця за витребовування речі у покупця третьою особою. Відповідно до загальної нормі п. 1 ст. 462 ДК РФ продавець у разі відшкодовує покупцю понесені ним збитки. Для відносин регульованих главою 31 ДК це означала б який завжди обгрунтоване залишення таке продавця переданої йому натомість речі контрагента. Тому ст. 571 ДК РФ надає право боці договору міни, що має третьою особою вилучено товар, вимагати від свого контрагента як відшкодування відповідного убытка[14], а й повернення отриманого натомість товару (мають на увазі повернення у натурі). Проте, якщо сторона, передає товар обтяжений правами третіх осіб (наприклад, застави, речових правий і т. буд.), попередила свого контрагента про права третіх осіб, а останній, тим щонайменше, погодився прийняти товар, немає підстав застосування правила про эвикции.

Риск випадкової загибель чи ушкодження товарів. Це питання, який гол. 31 ДК РФ спеціально врегульовано, хоча представляється досить складною. У розділі ст. 211 пов’язує несення ризику випадкової загибелі речі з наявністю права власності з цього річ, якщо інше не в законі передбачено чи договором. Передаючи річ за договором міни (особливо якщо є розрив у часі між врученням обмінюваних товарів) сторона позбавляється володіння річчю (передавши її боці) і можливість проводити її збереження, але зберігає у своїй право власності (яке переходить до покупцеві з загальне правило ст. 570 ДК РФ). У такій ситуації цілком логічно застосовувати норму ст. 459 ДК РФ, яка пристосовує перехід ризику на момент виконання обов’язки по перадаче товару. У даному разі це має стимулювати його до якнайшвидшої (зустрічної) передачі товара.

Бартер. Під бартером розуміється обмін певної кількості одного товару на другий — у вигляді натурального обміну. Легальне визначення бартеру сформульовано в Указі Президента РФ від 18.08.1996 р. «Про державне регулюванні зовнішньоторговельних бартерних сделок"[15]. Відповідно до Указом під бартерними угодами розуміються які скоювалися під час здійснення зовнішньоторговельної діяльності дії, що передбачають обмін еквівалентними за вартістю товарами, роботами, послугами, результатами інтелектуальної діяльності. Як бачимо — визначення істотно відрізняється від договору мены.

* * *.

Литература

Гражданское право. Підручник. під ред. А. П. Сергєєва, Ю. До. Толстого. Ч. 2. М. — Проспект — 1997 р. Громадянське право. Підручник. відп. ред. Є. А. Суханов. Т. 2. Напівтім 1. М. — Бек — 1999 р. А. М. Гуев. Постатейний коментар до частині другій ДК РФ. М. -1999 р. Громадянське право. Підручник. під общ. ред. А. Р. Калпина. Ч. 2. М. — Юристъ 1999 р. Правова система «Ваша право». (Травень — 2000 р.) ———————————- [1] Особливого значення цю обставину має для підприємців (юридичних осіб і громадян) т. до. таке збіг ніби одна особа різних сторін договору вимагає враховувати особливі правила при сплаті податків. [2] До договору міни непричетний дію, певне в ст. 505 ДК РФ. Цю статтю присвячена виключно одного з наслідків укладання договору продажу-купівлі. Термін обмін використаний у ДК також за формулюванні в ст. 583 поняття договору ренти. [3] Порівн. п. 2 ст. 454 ДК РФ [4] У зв’язку з цим не слід згадати питання, що породив багато суперечок у сфері торгівлі нерухомістю. Це питання правову природу договору, яким виробляється обмін приміщення що перебуває особи (наприклад, приватизованого) на приміщення у домі державного чи муніципального житлового фонду. Фактично тут ідеться про обмін речі на право користування приміщенням. Проте треба враховувати, що договір найму житлового приміщення передбачає, як права, а й обов’язки наймача, а суб'єктивні цивільні обов’язки, і навіть особисті немайнові блага що неспроможні виступати об'єктами міни (як і і купівлі продажу). [5] Сказане значить що, наприклад унітарні підприємства (установи, інші юридичних осіб, які мають права власності на передане власником майно) неможливо знайти учасниками договору міни: можуть, але лише доти, оскільки у це отримано згоду власника (інакше кажучи, уповноважені власником) [6] п. 4 ст. 454 ДК РФ [7] Громадянське право. Підручник відп. ред. Є. А. Суханов, Т. 2. М. — 1999 р. [8] Громадянське право. Підручник під ред. А. П. Сергєєва, Ю. До. Толстого, Ч. 2. М. -1997 р. З. 113 [9] Хоча ст. 567 ДК РФ говорить про передачі одного товару за інший, але це означає, що сторони у договорі міни можуть обмінюватися лише поодинокими товарами. Словосполучення один товар за змістом ст. 567 означає, що товар жодного виду обмеивается товару іншого виду, та заодно їх кількісне співвідношення може бути різноманітним. [10] Учебникю… [11] У розділі ст. ст. 160, 452 ДК РФ [12] По ДК РРФСР 1964 року право власності на обмінювався товар перетворювалося на час його передачі. Наслідки неважко припустити. [13] Як це можливо по ДК РРФСР 1964 р. [14] Під збитками у разі сприймається як реальних збитків (наприклад, понесені справної стороною витрати з доставки, зберігання, навантаженні тощо. п.), і втрачений вигода. [15] СЗ РФ № 35 ст. 4141.