Бандитизм

Беспристрастность.

судна у цивільному справі Реалії економічних, політичних, соціальних умов сьогоднішнього Казахстану визначають необхідність перегляду діючої системи судочинства з цивільних і господарських справах, запровадження нових процесуальних інститутів власності та норм, зміни змісту низки сформованих інститути громадянського процесуального права. Уніфікація судової системи, скасування арбітражних судів створили об'єктивну потреба у розробці єдиного Цивільного процесуального кодексу як втілення єдиної форми захисту цивільних (у сенсі) правий і законних інтересів всіх суб'єктів незалежно від видів своєї діяльності і форм власності. У цьому сенсі хотілося б поділитися своїм баченням окремих галузей нового Цивільного процесуального кодексу Республіки Казахстан.

/Зауреш Баймолдина, кандидат юридичних наук,.

доцент завкафедрою гражданскогопроцесса КазГЮУ/ По-перше, мій погляд, в ЦПК РК слід закріпити незаперечне, широке дію принципу диспозитивності. Принцип диспозитивності може бути стрижневим принципом, згідно, з яким необхідно побудувати цивільний процес, оскільки через принцип диспозитивності проявляється зв’язок між цивільне право (у сенсі) і процесуальним правом. Особливістю цивільних прав і те, що й суб'єкти вільні розпорядженні своїми правами. Нове громадянське законодавство закріпило, що «громадяни і юридичних осіб набувають свіжості й здійснюють свої цивільні права своєї волею і у своїх інтересах. Вони вільні встановленні «своїх правий і обов’язків з урахуванням договори та в визначенні будь-яких які суперечать законодавству умов договору «(п. 2 ст. 2 ДК РК, Загальна частина). Диспозитивный характер цивільних прав повинен перетворитися на повною мірою позначитися й на характері громадянського судочинства. Зокрема, гадаю необхідним закріпити в Цивільному процесуальному законі таке. Суд може бути пов’язаний розпорядчими діями матеріально зацікавлених осіб і звільнили повністю від збору доказів у власної ініціативою цілях встановлення фактичних обставин справи. Завдання суду у відкритому розгляді і перевірці представлених сторонами матеріалів на утвердження своїх вимог чи заперечень, щодо оцінки цих матеріалів (доказів) з єдиною метою викладу судом своїх висновків сутнісно громадянського справи. Інакше кажучи, суд має лише лише вирішувати суперечка на право, здійснювати неупереджено правосуддя. Це означає, що має бути виключена будь-яка власна ініціатива судна у ході розгляду та ліквідації громадянського справи. Звісно, право розпорядження сторін у процесі не безмежно. Воно укладено у визначені кордону, у межах його панування, безумовно. Розпорядницькі дії сторін (пред'явлення позову, визначення предмети й підстави для позову, відмови від позову, визнання позову, укладання мирової угоди, подача апеляційної, касаційної, наглядової скарги, відмови від стягнення після ухвалення рішення) нічого не винні суперечити закону чи порушувати чиїсь правничий та законні інтереси. Сказане, звісно, виключає дії інших засад громадянського судочинства, але мають поєднуватися з принципом диспозитивності і суперечити йому. Зазначене пропозицію призводить до необхідності винятку права прокурора опротестовувати в апеляційному порядку будь-яке потрібне рішення суду, що він вважає незаконним або необгрунтованим, надавши право апеляційного оскарження лише сторонам та інших особам, бере участі у справі. Право приношення апеляційного протесту прокурором, гадаю, слід зберегти у випадку, коли він брав участь у розгляді цивільної справи, тобто був обличчям, бере участі у справі. Зрозуміло, корисно закріпити право прокурора, державних інших осіб на порушення громадянського справи в самісінький суді першої інстанції по передбачених законом підставах і порядок, оскільки справді можливі ситуації, коли матеріально зацікавлена обличчя через різноманітні обставини над змозі самостійно здійснити декларація про судову захист. По-друге, правила підсудності цивільних, зокрема господарських, справ би мало бути врегульовані в такий спосіб, щоб максимально розширити компетенцію районних лікарнях та прирівняних до них судів. Практично всі цивільні справи, крім окремих, розглядати і вирішуватися районними і прирівняними до них судами. До відання обласної влади і прирівняних до них судів можна було б віднести вузьке коло категорій цивільних справ, де суб'єктами спору на право виступають центральні органи влади. Підсудність цивільних справ Верховний суд республіки слід виключити, оскільки до Державної програми правової реформи Республіки Казахстан, затвердженої постановою Президента Республіки Казахстан від 12 лютого 1994 р. № 1569, Верховного суду Республіки Казахстан може розглядати як суду першої інстанції лише справи про злочинах вищих посадових осіб. По-третє, слід істотно оновити зміст норм, регулюючих інститут судового доведення і доказів. Настійна потреба виникла розширенні кола коштів доведення у справах, про що висловлювалося у науковій літературі, та й сама судова практика свідчить звідси. Перелік коштів доведення можна було б доповнити поясненнями осіб, що у справі (як сторін), поясненнями фахівців, даними, отриманими при допомоги електронно-обчислювальної техніки, кіно-, фотозйомки, звуко-, відеозапису й інших засобів перетворення інформації. Викликає сумнів щодо правильності закріплення в Кримінально-процесуальному кодексі Республіки Казахстан такого кошти доведення, як документи замість письмових доказів. Допускається можливість аналогічного врегулювання, й з нового ЦПК РК. У зв’язку з цим хотілося б вирізнити, що традиційно у цивільному процесуальному законі існувало й існує самостійне засіб доведення — письмові докази. У правозастосовчої, зокрема у судовій практиці поняття письмових доказів, порядок їх представлення, використання коштів і дослідження є усталеними. Теоретично громадянського процесуального права, по загальновизнаною класифікації доказів, виділяються письмові докази. Тому доцільно збереження всього цінного, що міститься у нормах чинного ЦПК, і виправдав себе практиці в перебігу майже 35 років його застосування. Необхідно також відзначити, що речовинну основу письмових доказів становлять предмети об'єктивного світу будь-який форми і забезпечення якості здатні зберегти завдані письмові знаки (папір, дерево, метал і т.д.).Поэтому документ є лише одне з видів письмових доказів. Закріплення справді состязательных почав судочинства передбачає покладання тягаря доведення тільки сторони, і інших, що у справі, і приніс визволення суду від збирання доказів у власної ініціативи. Докази мають пред’являтися лише сторонами та інші особами, що у справі, оскільки зобов’язані довести підстави своїх заявлених вимог, і заперечень проти них. Суд може на основі їхніх клопотань лише посприяти у збиранні доказів, якщо уявлення доказів для сторін і що у справі є важким. Зазначені становища доказової діяльності дозволив би позбутися слідчих почав громадянського процесу, властивих поки що дієвому судочинства. По-четверте, в ЦПК Республіки Казахстан слід закріпити лише 2 виду виробництва, у суді першої інстанції (два виду громадянського судочинства): позовну виробництво і особливе виробництво. У чинному цивільному процесуальному законодавстві регламентований ще й третій вид — провадження у справах, які виникають з адміністративноправових відносин. Підрозділ громадянського судочинства втричі виду був і залишається проблематичним, що у теорії громадянського процесуального права завжди думка у тому, що немає підстав щодо виділення провадження у справам, які виникають з адміністративно-правових відносин поруч із позовною та особливим виробництвом. На противагу цьому інша група авторів обгрунтовувала необхідність виділення цього виду судочинства. Порядок судочинства у справі, які виникають з публічно-правових відносин (взаємин у сфері адміністративного управління між фізичним чи юридичною особою, з одного боку, і державним органом або його посадовою особою, з з іншого боку) у наукових дослідженнях одержало назву «адміністративної юстиції «. У історії судоустрою і законодавства різних держав існували адміністративні суди й правову регламентацію їх діяльності, спрямовану дозвіл адміністративних суперечок. Проте правильніше було б порушувати питання про спеціалізації судів і участі створенні спеціалізованих судів (адміністративних, у справах неповнолітніх, по справах банкрутство та інших.), та не видах громадянського судочинства. Звісно, спеціалізація судів істотно підвищить якість відправлення правосуддя у справах і ефективність діяльності судів. Для цього мають створити й не так правові передумови, скільки економічні. У найближчому майбутньому, сподіваємося, буде створено ефективно працююча система судів у нашій державі. До того ж варто відзначити, що незалежно від становища суб'єктів спірного матеріального правовідносини порядок судочинства по цивільних справах, де є суперечка на право, має бути єдиним. Як слушно вказувалося, позовну виробництво, як змагальне, цілком забезпечує захист прав, свобод і законних інтересів осіб, зокрема від неправомірних дій державних посадових осіб. По-п'яте, особливу увагу варто приділити правової регламентації інституту апеляційного виробництва. У нещодавно прийнятому Кримінально-процесуальному кодексі Республіки Казахстан передбачено виробництво суді апеляційної інстанції. Проте порядок викладу у зазначеному кодифицированном законодавчому акті нормативного матеріалу із судових постанов в апеляційному і касаційному порядках неприйнятний в з низки обставин. Зокрема, усе веде до змішання двох різних видів перегляду судових постанов, як і знайшло яскраве свій відбиток у КПК РК. Питання об'єкт оскарження в апеляційному і касаційному порядках, суб'єктів права апеляційного і касаційного оскарження, межі розгляду справ судами апеляційної, касаційної інстанцій та інших не розмежовані. До того ж регулювання окремих видів перегляду судових постанов в самостійних розділах більш зручне застосування відповідних процесуальних норм, це дозволить хоча б уникнути припущення судових помилок під час перегляду судових постанов. По-шосте, слід звернути увагу, що розробляється окремий законопроект «Про виконавче провадження ». У зв’язку з цим, природно, в ЦПК РК ні включатися норми про виконання судових рішень та актів інших органів. Але проект ЦПК РК і проекту не закону РК «Про виконавчому виробництві «мають бути прийняті одночасно, оскільки запровадження нового порядку розгляду та ліквідації цивільних справ передбачає і необхідність оновленого порядку виконання прийнятих за результатами їхньої розгляду судових постановлений.