Идеи правової держави й його основні признаки

ІДЕЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ПРИЗНАКИ.

П Л, А Н Введение. 1. Ідеї правової держави у минулому. 1. Ідеї правової держави за доби феодалізму. 1. Ідеї правової держави під час ранніх буржуазних революцій. 1. Розвиток концепцій правової держави у Росії. 1. Погляди сучасних дослідників держави й права 1. на цю проблему правової держави. 1. Правове держава по Хропанюку В. М. 1. Основи правової держави. 1. Основні ознаки правової держави.

Заключение

.

— 3 ;

Правове держава як певна теоретична кінцепция й гарантована відповідна практика має тривале й повчальну історію. Сам термін «правової держави «(Rechtsetaat) міцно утвердився у німецькій літературі у першій третині ХIХ століття (в працях К. Т. Вельнера, Р. фон Моля та інших.), кому надалі підлозічил стала вельми поширеною, зокрема у Росії, де серед відомих прибічників теорії правової держави були Б. М. Чичерин, Б. Ф. Кистяковский, П.І. Новгородців і др.

Але різні теоретичні концепції, висловлювали ідею і поняття правової державності, сформувалися набагато раньше.

Вже давнини починаються пошуки принципів, форм і конструкций задля встановлення належних взаємозв'язків, взаимозависимостей і узгодженого взаємодії правничий та влади. У процессе углублявшихся поглядів на право і державі довольале рано сформувалася ідея про розумності та справедливості яких такий політичної форми життя людей.

Символічним вираженням подібних спектаклів став образ Богині Правосудия (с пов’язкою очах, з мечем і вагами правосудія), яка уособлювала єднання сили та права: охоронюваний богиній лад у однаково обов’язковий всім. По представлениям древніх цей спосіб правосудия (остающийся, до речі, і сьогодні підхожим символом для правової держави) висловлює зміст і ідею як справедливого суду як спеціального органу, а й ідею справедливою державності вооб;

ще (справедливой організації роботи влади у людському обществе).

Багато положень, значимих для наступних поглядів на правову державу, розробили вже античними авторами. У тому числі положення про влади закону як поєднанні сили та права (Аристотель та інші); про розрізненні правильних і схиблених форм правління, про змішаному правлінні і ролі права в типології державних форм (Сократ, Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон); про співвідношенні природного і волі встановленого права (Демокрит, софісти та інших.); про рівність людей по природному праву (некоторые софісти, римські юристи); на право як мірилі справедливості і регулюючої норми політичного общения (Аристотель); про государстве (республике), як «справі народу », як правовому спілкуванні і «загальному правопорядку «(Цицерон); про сферах приватного й публічного права; про вільному індивіді як юридичну особу, суб'єкт права (римские юристы).

У період переходу від феодалізму до капіталізму вирішальне значение набувають проблеми політичному влади й її формально рівної всім правової організації у вигляді упорядкованим сістеми розділених державної влади, відповідної алевому відношенню социально-классовых і розширення політичних сил. Юридическое світогляд нового вранішнього класу вимагало утверждения нового бачення про свободу людини у вигляді режиму панування правничий та у приватних, верб публично-политических отношениях.

У період розпочатого розкладання феодалізму ідеї правової державності з позиції історизму виклали прогресивні мислителі на той час М. Макіавеллі і Ж. Боден. У своїй теорії Макіавеллі з урахуванням багатовікового досвіду існування государств минулого та нинішнього спробував пояснити принцип політики, осмислити рушійні розвитку політичного життя з тим, щоб зобразити контури ідеального держави, найкращим чином відповідального потребам його часу. Мета держави вона бачила щодо можливості вільного користування майном і забезпечення безпеки кожному за. Зблизька питання про державних формах перевагу віддавалася республіці, оскільки саме республіка більшою мірою відповідає вимогам рівності і свободы.

Боден ж визначає держава як правове управління багатьма сімействами і тих, що належить. Завдання государства, на його думку, у тому, щоб забезпечити правничий та свободы.

У період ранніх буржуазних революцій у розробку концепции правової держави значний внесок внесли философы-мыслители і просвітителі, такі як Р. Гроций, Б. Спіноза, т. Гоббс, Ш. Монтеск'є, Д. Дідро, П. Гольбах, Т. Джефферсон і багато другие.

З положень цих навчань ми виділимо найважливіші положення у правовом государстве.

— 6 ;

Гроций був охарактеризований першим видатним теоретиком школи природного права. Правові інститути феодалізму Гроций вважав противоречащими природі людини, й тому він висунув вимоги новего права, «відповідального законам розуму ». Метою держави він вважав охорону приватної власності, у вигляді таких правоустановлений, які б кожній людині вільне користування своїм надбанням з дозволу всіх. Джерелом будь-який форми держави за вченню Гроція є громадський догозлодій, тому під час створення держави народ може обрати будь-яку форму правління, але, обравши її, народ зобов’язаний коритися правителям.

Як і в Гроція, у Дідро державна влада візникает як продукт громадського договору, який надає проществу організовану політичну форму. Люди лише частково передають державі свою природну незалежність, з єдиною метою забезпечення як інтересів та його об'єднання волі і потрібна сили всіх. Государственная влада, отже, полягає в волі народу, який є сувереном.

" Лише нація є істинний суверен; істинним законодавцем може лише народ, лише воля народу є джерелом политической влади. «.

Головна мета держави, по Дідро, є забезпечення неотъемлемых прав громадян та їх щастя. Ідеї Дідро продовжив і обгрунтував Кант у своїй теорії правового государства.

Серед перших, хто дав теоретичне обгрунтування демок;

ратического держави, був Спіноза. Будучи пов’язано законами, держава забезпечує справжні правничий та свободи человека. Він стверджував, держава наймогутніше тільки тоді ми, як його гарантує кожного громадянина як збереження життя, а й задоволення її інтересів, і застерігав правителей від зазіхань на власність, безпеку, честь, волю і інші блага подданных.

Т. Гоббс був захисником абсолютної монархії в Англії, але тим щонайменше він розробив ряд прогресивних положень про держподстве права у житті, котрі були розвинені революційними буржуазними мислителями. До до їх числа відноситься обгрунтування формального рівності перед законом, незыблемость договорів. Свободу людини Гоббс розглядав як прау робити всі те що заборонено законом, і тим самим закончил теоретичні основи найефективнішого принципу правового регулювання громадських отношений.

У російському трактуванні Д. Локка, який, за словами До. Маркса, був «класичним виразником правових уявлень буржуазного суспільства на протилежність феодального ». Ідея панування права втілюється у державі, де верховенствует закон, соответствующий природному права й визнає невідчужувані природні правничий та свободи індивіда, і здійснено поділ влади. Така держава з пануванням права він противопоставляет деспотизму. «Свобода людей, які перебувають під владою уряду, — зазначав він, — у тому, щоб иметь постоянное правило не для життя, загальне кожному за у цьому суспільстві встановлене законодавчою владою, створеної ньому; це — свобода слідувати моєму власним бажанням завжди, коли це не захищає закон, і не залежатиме від постійної, невизначеною, невідомої, самовладної волі іншого чоголовека. «Обгрунтований тут Локком правової принцип, як і в Гоббса, індивідуальної свободи лише словесно кілька расходится із наступною, що стала актуальною й нам, формулою: «дозволено усе, що не заборонено законом » .

Нові ставлення до поділ влади отримали систематическую розробку у творчості Монтеск'є. Розрізняючи у кожному державі три гілки влади — законодавчу, виконавчу, судову, він зазначає, що з запобігання зловживань владою необхідний такий порядок речей, у якому різні влади міг би взаємно стримувати одне одного. Поділ і взаємне стримування влади є беззмістовним, відповідно до Монтеск'є, головною умовою задля забезпечення політичної волі у її відношениях до державного устройству.

Ідеї Локка і Монтеск'є надали помітне вплив як на наступні теоретичні ставлення до правової государственности, а й у раннебуржуазное конституційне законодавство ще й державну практику.

Це вплив чітко проявилося, наприклад, у Конституції США 1787 року. Вона практично втілює ідею правової держави на американському континенті. Автор «Декларації Независи;

мости США «Джефферсон критикує монархічну форму правління позиції теорії громадського договору ЄС і природнийных невідчужуваних правами людини, і відстоює принцип народного суверенітету. Декларація Незалежності проголошує, що существуют невідчужувані прав людини, задля забезпечення яких створюється держава. Шляхом включення до Декларацію природнийных правами людини, котрі перетворилися на суб'єктивні права отдельных індивідів стосовно державі целом.

З філософським обгрунтуванням теорії правової держави виступив І. Кант. Центральне місце у ній посідає людина, особистість. Найважливішим принципом публічного права філософ вважав прерогативу народу вимагати своєї участі у встановленні правопорядку шляхом прийняття конституції, котра виражає його волю. Верховенство народу зумовлює свободу, рівність і всіх у державі, що є як «об'єднання безлічі, підлеглих правовим законам ». Там, де вона діє основі конституційного права, відповідає загальної волі народу, там держава правове, там може бути обмеження прав громадян, у області особистої свободи, со-вести, думки, господарську діяльність. У правовому державі громадянин повинен мати тієї ж можливістю примусу панівне до точному виконання закону, який має пануючий у його ставлення до громадянинові. Правову організацію Кант як і і Локк пов’язує з поділом влади законодавчу, приналежну парламенту, виконавчу — уряду, і судову, здійснювану судом присяжних, обраних народом.

Філософська концепція Канта мала значний вплив надалі розвиток політико-правової думки і практику державноправового будівництва цивілізованого общества.

Держава, відповідно до Гегеля, це теж право, саме конкретне право, бо вона включає у собі визнання «всіх інших прав особистості, сім'ї та суспільства «Споруджуючи держава в абсолют, стоїть з особистості та громадськістю, Гегель доводить, такі держави передують розвитку громадянського суспільства. У цьому вся затвердженні Маркс бачив головний порок гегелівській концепції держави, що у реальному житті суспільство виникає раніше держави, а останнє є його продуктом і результатом розвитку суспільства. «Держава, по Гегелю, це найбільш досконала організація життя, коли всі будується на правовій основі, що становить царство реальному житті. «.

Цінність гегелівські поглядів на держава полягає у тому, що примусова, насильницька функція у ньому відіграє не настільки значної ролі. У цілому нині вся вся гегелівська концепція правового держави і однозначно спрямована проти произвола, безправ’я і взагалі всіх неправових форм застосування сили зі боку приватних осіб, політичних об'єд-нань і державної власти.

Маркс і Енгельс підтримали і матеріалістичної основе развили далі ідею Гегеля про розмежування громадянського общества і держави (у філософів 17−18 століть громадянське суспільство і держави нерідко виступали як єдине). Маркс і Енгельс показали, що став саме громадянське суспільство становить переклвооснову будинку людського суспільства, а життєдіяльність громадянського суспільства є головна рушійна сила історичного прогресу, чи дослівно «істинний осередок і арена всієї історії «. Маркс розглядав держава й право з відкритої чи класової теорії у суспільному розвиткові. Відповідно до даної теорії держава й право зникнуть разом із зникненням класів в результаті встановлення пролетаріату у процесі переходу до суспільства без класів. Показовим є утверждение Маркса, коли він висловив ідею правової держави «Свобода полягає, щоб перетворити держава, що стоїть над проществом, направляти до органу, повністю цього суспільства підлеглий. «.

Прогресивна політико-правова думку Західної Європи на особі Исринга, Павнда, Спекира та інших вигострювали елементи теовдз правової держави з позиції свого часу й досвіду минулого. більшість авторів сходилися на думці, що правовим можна лише така, де законодавець як і подзаконен, як і громадянин. У концепції Еллинека держава окреслюється представник спільних інтересів над народом, зрозумілу індивідуальним і загальнолюдським солідарним інтересам у бік розвитку общества.

Ідеї правової держави було відбито й у працях російських мислителів, як-от Писарєв, Герцен, Чернишевський, Радищев, Муравйов і ін., де їх критикували беззаконня феодалізму. Правознавці і філософи предоктябрьского періоду: Котляровский, Новгородців, Чічерін, Бердяєв та інших. у творах теоретично завершили російську концепцію правового государства.

Розглянемо основні ідеї, й принципи правової держави з погляду Г. Ф. Шершевича. Він зазначає такі шляху формирования й освоєно основні параметри правового государства:

1) Для усунення сваволі необхідно встановлення норм об'єктивного права, які визначають межі свободи кожного і обмежують одні інтереси та інші, зокрема і государственной організації, -звідси ідея панування права в управлении.

2) Якщо особиста ініціатива вимагає простору, то державі досить обмежитися охороною суб'єктивних прав.

3) Щоб нового стану не порушувався самими органами уласти, необхідно суворо визначити повноваження останніх, відмежувавши від виконавчої законодавчу, затвердити самостоятельность судової влади, і допустивши до співучасті в законодательстве виборні громадські элементы.

Реальні гарантії правової державності Шершевич відит у цьому, що у часи висувалися різні гарантії правового порядку від свавілля " …а) невід'ємне ограни;

чение влади; б) принцип поділу влади; в) правове самеобмеження влади; р) підпорядкованість держави що стоїть над ним праву. Насправді такий гарантією є лише стримуюча сила суспільної думки. «.

У післяжовтневий період у Росії ідеї правового государства було налагоджено вимогами революційного правосознания, та був цілком виключене з реальної жизни.

Радянська державно-правова наука під час тоталитаризма не сприймала ідею правової держави, вважаючи її буржуазної, діаметрально протилежної класової концепції государства.

Останніми роками у руслі реформаторських процесів произошчи серйозні зміни у наукових поглядах на держава й право.

Концептуальні стану та шляху формування правового государства викладаються в працях сьогоднішніх дослідників права і держави: С.С. Алексєєва, В. М. Хропанюка, В. М. Кудрявцева і др.

По В. М. Хропанюку правової держави — «це такий форма організації і діяльності структурі державної влади, яка будується взаєминах з індивідами і різними объединениями з урахуванням норм права. «.

Тепер на основні характеристики правового государства.

В.М. Хропанюк розрізняє економічну, соціальну і нравс;

— 14 ;

твенную основу правового государства.

" Економічною підвалиною правової держави є производственные відносини, що базуються на багатоукладності, на різні форми собственности (государственной, колективної, орендної, приватної, акціонерної, кооперативної та інших.) як рарноправных й у однаковій мірі захищених юридично. «У правовом державі власником може бути виробник і пітребитель матеріальних благ. Правове початок ж государственности реалізується лише за наявності волі народів і самостійності власності, які забезпечує право.

" Соціальну основу правової держави становить самерегулирующееся громадянське суспільство, що об'єднує свободных громадян… У центрі уваги… є людина, його права, волі народів і інтереси. Правове держава те й соціальне держава. «(Проте необов’язково і всегда).

Моральна основа правової держави залежить від загальнолюдських принципах гуманізму, справедливості, рівності і свободи особистості, її честі й гідності. Правове держава відрізняється від неправового якістю законів: повинно бути гуманними, закріплювати невід'ємні права кожної людини, справедливими. «Правове держава — це суверенну державу, яке концентрує у собі суверенітет народу, націй і народностей, які населяють її територію. «.

" Політична природа держави найчіткіше проявляется у його суверенітет. «Суверенність держави виражається в том, що належить право офіційно подавати всі прощество загалом, видавати закони та інші нормативні акти, обязательные до виконання усіма членами цього товариства, і, наконец, здійснювати правосудие.

Розглянемо тепер це основна прикмета правового государства:

1. Верховенство закону в усіх галузях громадської жизни.

Вищої формою вислови й захисту права і свободи людей системі правових цінностей є закон. Якщо подивитися в словосполучення «правової держави », можна зрозуміти, що у першому місці такій державі - право. Це означає верховенство права у суспільстві, у всіх його сферах.

Непорушність його закріплюється в Конституции (основном задоне) країни й поширюється інші закони та нормативні акти. На варті неухильного дотримання конституційних розпоряджень стоїть Конституційний суд і весь система судів правового держави. тому правової держави те й конституционное государство.

Верховенство права (закона) у суспільстві як головний принцип правової держави визначає й інші його принципи, в частковості підпорядкування закону і держави, та її органовий, і посадових лиц.

2. Реальність прав особистості, забезпечення її вільного развития.

У соціально-політичного життя свобода людини виступає як він право. У Права Людини виражаються можливостей його дій в різноманітних галузях життєдіяльності: економічної, політичної, соціально-культурної, особистої. Що ширшим ці права, що більше вони гарантовані, тим вільніше особистість. Якщо ж природні прав людини ущемлені, він почувається неуверенно, принижено, втрачає здатність творити, обмежуючи в такий спосіб власне розвиток виробництва і людський розвиток. Напризаходів, як у США поширили практика підслуховування урядовими агентами телефонних розмов, внаслідок чого порушувалися права громадянина. Чимало американців, знаючи підслуховуванні, стали замкнутими, дратівливими, постійно відчували страх. «А жити з очима, повними страху, — справедливо зауважив колишній міністр юстиції, у адміністрації президентові україни віктдента Джонсона, — означає жити в нещасливою країні. «.

Правове держава проголошує і конституційно задорепляет свободу покупців, безліч їх рівність прав як природжені якості кожного человека.

3. Взаємна відповідальність держави й личности.

Самообмеження держави правом, що закріплює свободу особистості, перестав бути односторонньої привілеєм особистості. Селледняя, своєю чергою теж погоджується не певні ограничения і зобов’язується підпорядковуватися спільним принципам держави. Правовий характер взаємовідповідальності держави й лічности — це важливе складова частина об'єктивно складывающегося в суспільстві права, а чи не продукт волевиявлення держави. Следовательно, в правову державу встановлюється принцип взаим;

іншої відповідальності держави й личности.

Основним принципом організації і діяльності правового держави є поділ влади. Це принцип поділу влади між законодавчими, виконавчими і судовими репетуванняганами держави. Цей принцип означає, що одного з державні органи не належить вся державна владу у обсязі. Усі вони здійснює тільки своє, властиву йому функцію і немає права підміняти діяльність іншого органу. Таке розмежування спрямоване те що, щоб втримати владу від зловживань і допустити виникнення тоталітарного управління держави, не пов’язанийного правом — водночас, якщо одне з трьох ветвей (отраслей структурі державної влади) вийде перше місце, то государственный механізм буде вражений постійної боротьбою з-поміж них за фактичне верховенство і перетвориться на силу не руху, і розвитку, а гальмування. Тому верховне становище займає законодавча влада, оскільки вона наділяє до закону основних напрямів внутрішньої і до зовнішньої політики, обеспечивает верховенство закону, у суспільстві. Виконавча владу у особі своїх органів займається безпосередньої реалізацією правових норм, прийнятих законодавцем. Судова ж ця влада покликана вохранять право, правові підвалини державної влади і життя від будь-яких порушень, хто їх не совершал.

Правосуддя в правову державу відбувається лише судовими органами.

— 18 ;

Такі основні характеристики правової держави. У них концентруються загальнолюдські цінності, сформовані в процесі тривалого розвитку государственно-организованного суспільства. природний прогрес людського життя вносить і вноситиме нові елементи в теорію і практику будівництва правового государства.

— 19 ;

2СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

1. В.І. Хропанюк «Теорія держави й права », М.1993.

2. Є.І. Жильцова «Сучасна цивілізація і політичний життя «.

3. С.С. Алексєєв «Теорія держави й права «.

4. «Історія політичних навчань », ч.1;М.1971.

5. В. М. Кудрявцев «Правове держава », вид. «Питання філософии «.

6. В. С. Нерсиянец «громадянське суспільство і правове государство » ., журнал «Держава право «.

7. До. Маркс, Ф. Енгельс. Твори, т. 17.