Християнське віровчення

Источниками християнського віровчення вважаються Святе Письмо, т. е. Біблія і священний переказ, що містить у собі постанови всесвітніх і помісних соборів (з'їздів), твори батьків церкви, традиції богослужбової практики. Основу християнського віровчення. Яке у тому чи іншою мірою визнають більшість християнських церков, особливо православних і католицьких, становить кредо — стисле вищенаведене викладення догматів релігії, у яких віруючий зобов’язаний вірити без доказів. У час богослужінь кредо читається як молитва чи виповнюється хором присутніх у храмі. Християнський кредо не створено богом, а вироблявся батьками церкви який у гострій різних течій. Спочатку він було ухвалено 325 р. (майже через 300 багатьох років після «смерті» Пресвятої Богородиці) на Никейском вселенському соборі, доповнений в 381 р. на Константинопольському соборі, а католицизмі він уточнювався і Тридентским собором (1545 — 1563 рр.) Замість переказу її змісту, т. е. Основних положень, догматів, у яких зобов’язаний вірити християнин, краще відтворити текст повністю, у сучасній редакції. Символ віри полягає з 12 членів. (1) «Вірую у єдиного Бога, Батька, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. (2) І у єдиного Христове вони Христа, Сина Божого, Єдинородного, народженої від Батька ще до всіх століть, Світу від Світу, Бога істинного Божий, народженого, не створеного, одного істоти з Батьком, через якого всі створено. (3) Нам покупців, безліч для нашого порятунку зійшов з неба, прийняв плоть від Духа Святого і сказав Марії Діви і сделавшегося людиною. (4) Розіп'ятого по нас при Понтии Пілаті, страждав і похованого. (5) І воскреслого втретє день, погоджується з писаниями. (6) І восшедшего на небесне сидячого одесную Батька. (7)И знову має прийти зі славою судити живих і мертвих, царству, якого буде краю. (8) І на Духа Святого, Панове, подає життя, вихідного від Батька (католики тут доповнюють словами «і Сина «, поклоняемого і прославляемого одно з Батьком і Сином, говорив через пророків. (9) І у єдину святу, вселенську, апостольську Церква. (10) Сповідую одне хрещення у залишення гріхів. (11) Очікую Воскресіння мертвих. (12) І життя майбутнього століття. Амінь». Такі основні тези християнського віровчення. У тому істинності християнин ні сумніватися. До культу в християнстві ставляться поклоніння іконі, хреста, мощам святих, «святої» воді. Усе це пережитки фетишизму. У християнському культі широко використовуються пережитки магії (молитва і таїнства). Таїнства представляють собою культові дії, нібито які б занепаду на віруючих «божественної благодаті». Їх у християнстві сім: хрещення, внаслідок якого людина (найчастіше немовля) як позбувається т. зв. первородного гріха, стає правовірним християнином; освячення — відбувається після хрещення (у правовірних — відразу ж потрапляє за хрещенням, а й у католиків — через певний час) й у освяченні людини як християнина шляхом змащування йому окремих частин тіла особливим ароматичним олією (миро), що містить нібито «божественну благодать», «дари святого духу»; покаяння (сповідь), у результаті якого віруючий зізнається священику в скоєних нею гріхах, кається і навіть отримує відпущення; причащання (євхаристія, суті якого полягає у прилученні до Богу шляхом поїдання уявних «тіла, і крові Христа» як хліба і низки вина; шлюб, освящающий вступ до подружнє життя; священство — посвяту їх у сан священнослужителя; елеосвящение (соборування, являющее, зазвичай, останньої сповіддю тяжкохворого чи вмираючого, у якої священнослужитель прощає гріхи і «наділяє» необхідної святістю для потойбічною жизни.

Велике місце у християнської релігії займають свята, які присвячуються Ісуса Христа, богородиці, святим, чудотворним ікон. Найбільш головне з них, який служителі християнської релігії називають «святом свят торжеством з урочистостей», є Великдень. Присвячена вона міфічному події - воскресінню Пресвятої Богородиці з мертвих. Відзначати Великдень стали не відразу. Тільки 325 р. на Никейском (1 Вселенському) соборі було офіційно вирішено відзначати Великдень до першого воскресіння після повні, початку після весняного рівнодення (21 березня). У цьому католики день весняного рівнодення вважають за новим стилем, а православні по старому. До того ж, якщо паска збігаються з іудейської, то православні відзначають її обов’язково після закінчення щонайменше тижні, після иудейской.

Крім паски, церква зазначає ще 12 головних свят, які називають за кількістю «двунадесятым «. 8 із них присвячені культу Пресвятої Богородиці: різдво Христове, встановлений у честь народження Ісуса Христа; трійця, чи п’ятидесятниця, — на згадку про нібито подію сошествии духу святого на 50 — ый день Воскресіння Пресвятої Богородиці (паски); стрітення Господнє, присвячене зустрічі «праведником» Сімеоном «месії» — дитиниХриста, якого батьки (Марія і Йосип), як розповідає євангеліє, несли до храму для посвяти Богу (відзначається через 40 днів після народження Христа); хрещення (богоявлення), встановлений, по утвердженню християнських богословів, на згадку про хрещення Пресвятої Богородиці у ріці Йордан (католики відзначають 6, а православні - 19 січня); преображенье, що з фантастичним розповіддю про «перетворенні» (зміні образу) Пресвятої Богородиці у присутності вірних учнів художника під час одній з молитов, відзначається він 6 серпня католиками, а 19 — православними; вербне неділю чи вхід господен у Єрусалим, — на вшанування в'їзду Пресвятої Богородиці в Єрусалим у ролі месії напередодні страті і воскресіння (відзначається за тиждень паски); вознесенье, встановлений на вшанування вознесіння Ісуса Христа на небо (відзначається на сороковий день паски); воздвиженье, присвячене культу хреста, у якому нібито був розіп'ято Ісус Христос і що його знайшли матір'ю імператора Костянтина Оленою. Інші чотири свята з т. зв. двунадесятих присвячені культу богородиці: різдво богородиці, благовіщення, запровадження в храм богородиці і, нарешті, успенье. З іншого боку, значної ролі і в християнській релігії грають посади, у час яких віруючим пропонується посилено молитися, каятися в гріхах, скоєні ними, обмежувати себе в всіх земних задоволеннях. Церква наказує християнинові постувати близько 200 днів, у году.