Великая вітчизняна война

В Є Л І До, А Я Про Т Є Ч Є З Т У Є М М, А Я У Про Й М А.

ОККУПАЦИЯ: СТРАШНІ ПОДРОБНОСТИ.

Велика Вітчизняна війна принесла народам СРСР як величезні жертви на фронті. Мільйони мирних жителів забрала раз-вязанная фашистами бійня. Завдання даного реферату — показати, як злочинні мети гітлеризму обернулися злочинними средства-ми їх достижения.

Не рахуючись ні з якими нормами міжнародного правничий та циви-лизованных відносин, фашистська армія, оголосивши тотальне ист-ребление «недолюдів» /це у частковості, гітлерівці називали слов’янські народи/, методично організовувала нелюдський тер-рор на зайнятих нею территориях.

Час нарешті відновити історичну справедливість і називати речі своїми власними іменами, бо те була окупація в загальновизнаному значенні цього поняття. Адже режим, вуста новленный біля СРСР, яка була тимчасово зайнята військами фашистської Німеччини та її сателітів в ході Великої Великої Вітчизняної війни, вирізнявся виняткової жорстокістю і звірствами стосовно населенню — масовими репресіями і знищенням громадян, руйнацією і розграбуванням народного хо-зяйства, культурних ценностей.

Визначення оккупации.

З точки зору міжнародного права військова окупація опре-деляется як тимчасове заняття території держави вооружен-ными силами противника. Причому сам собою факт окупації не вирішує долі зайнятою території - вона визначається, зазвичай, після закінчення війни мирний договір. Виходячи з цього становища, в міжнародне право дано тлумачення основних принципів режиму окупації. Насамперед вони стосовно 4-й Гааг-ской конвенції 1907 про закони і звичаї сухопутної войны.

У цьому вся акті встановлювалося, що окупована територія залишається територією тієї держави, якому вона принадлежа-ла до окупації, тому окупаційну владу зобов’язані поважати закони, звичаї і започаткував традицію, існуючі на зайнятою території. Мирне населення вправі зберігати вірність своєму державі; забороняються колективні покарання; взяття заручників, викрадення на-селения з місце проживання. Відповідно до конвенції не допускається залучення населення до військових операціям і оборонним ра-ботам.

Особливо розглядалися у Гаазькій конвенції питання собствен-ности при окупації. Передбачалося, що окупаційні влас-ти виробляти реквізиції лише потреб, пов’язаних із вмістом окупаційних військ (з урахуванням ресурсів зайнятою тер-ритории). На ті ж потреби можуть встановлюватися податки. Особиста власність мирного населення має поважатися. Власність органів самоврядування, навчальних закладів, релігійних і бла-готворительных установ повинна розглядатися як власність, навіть якщо вона належить державі, з тим, щоб уникнути її разорения.

Конвенція вказувала, що особливо переслідується навмисне руйнація історичних пам’яток, творів науки і ис-кусства. Конвенція також зобов’язує уряд, оккупировав-шее територію ворожого держави, прийматимемо всі зави-сящие від цього заходи, щоб за можливості поновити і обеспе-чить суспільний лад. Наказувалося не скасовувати місцевих законів, а лише в певних випадках припиняти їхня цілющість; мали зберігатися і функціонувати колишні су-ды (окупантові дозволялося організувати свої військові суди исклю-чительно щодо підтримки порядку у своїй армії й охорони її бе-зопасности).

У даний роботі ми документально покажемо, щоб ці осново-полагающие принципи були цинічно відкинуті фашистами, посколь-ку, як ми вже зазначили вище, сутність німецько-фашистського окку-пационного режиму випливала з цілей німецького фашизму війні проти СРСР: політичної - знищити комуністичну идеоло-гию і Радянське держава; економічної - перетворити Советс-кую країну на аграрно-сировинної придаток, джерело дешевої рабо-чей сили, у внутрішнє колонію фашистської Германии.

План «Барбаросса».

Ці мети накреслив ще до його напади проти СРСР. Идеологи-ческой основою окупаційної політики був антикомунізм і расизм. План «Барбаросса» — план агресивної війни фашистської Німеччини проти СРСР — мав економічний розділ під назвою «Ольденбург».

Цей поділ старанно розроблявся задовго перед тим, як німецькі війська форсували Буг. Щодо здійснення його на початку 1941 року була створена організація під назвою «Штаб «Ольденбург». Надалі цю організацію, метою якої була економічне пограбування Радянського Союзу, діяла під назвою «Економічний штаб Ост».

ДОКУМЕНТ.

«Доповідна записка про нараду 28 лютого 1941 р. у генерал-майора Томаса в питанні створення штабу «Ольденбург» гор. Берлин 1 березня 1941 г.

Генерал наказав скласти для рейхсмаршала Герінга расши-ренный проект организации.

Основне содержание:

1) Підпорядкування всієї організації рейхсмаршалу. Мета: підтримка й розширення меропрятий чотирирічного плана.

2) Організація повинна охоплювати всі питання, що стосуються во-енной економіки. Виняток — питання продовольства, які мають стати особливим дорученням для державного секретаря Бакке.

…

4) Поділ галузей роботи з два сектора:

а) Наслідування під час наступу безпосередньо за пере;

довыми частинами, щоб уникнути знищення запасів й забезпечити вивезення найважливішого имущество.

б) Управління окупованими промисловими районами і оцен-ка належних до них економічних районів. (Позначка каранда-шом: БЦД Гота, Ольд. II.).

5) Через розширеного кола завдань предподчесть наименова-ние «Воєнно-економічна інспекція» замість «Інспекція по воо-ружению».

6) Через розширеного кола завдань потрібно створення орга-низации широкого масштабу, з допомогою великої кількості сил. Головне завдання організації буде перебувати в реквізиції сировини й вступ у володіння усіма важливими предприятиями.

На виконання останньої завдання доцільним є залучення з са-мого початку надійних осіб із німецьких концернів, бо тільки з допомогою їх досвіду від початку може проводитися успішна робота (напр., по бурому вугіллю, руді, хімії, нафти).

…

Підпис: Гаманн".

/Німецький архівний источник/.

Генерал-майор Томас, яка має відбулося це нараду був найближчим помічником Герінга, начальником військово-економічного штабу при верховному командуванні Збройних Сил Німеччини. Він брав участь у розробці плану «Барбаросса». При його ж участі фашистський генеральний план підкорення Східної Європи «Ост» був конкретизований для оккупируемой частини СРСР і расп-ространен її у. Причому ще до його війни почалося створення специ-ального Східного міністерства керувати предполагавшейся до захоплення території СССР.

Про те, наскільки старанно підходили фашисти до розробці цього «заходи», каже виписка з протоколу наради Гітлера з керівниками вермахту 29 квітня 1941 года.

ДОКУМЕНТ.

«Рейхсмаршалу й економічному оперативному штабу подчиняет-ся — як вищий центральний орган у здійсненні даного ме-роприятия — економічний штаб окремого призначення «Ольденбург» на чолі з генерал-лейтенантом Шубертом.

На місцях йому підпорядковані :

5 господарських инспекций,.

23 господарські команди и.

12 філій, які у надзвичайно важливих місцях не більше дії господарських команд.

Робота цих закладів відбувається у тиловому районі сухопут-ных сил. У районі дії кожної групи армій при начальника тилу групи армій повинна діяти господарська інспекція, до обов’язків якої входить економічне використання цієї терри-тории.

Тоді щоб ці частини просуваються разом із військами, хо-зяйственные команди, і філії залишаються на месте.

Усі установи іменуються не як воєнно-економічні чи во-енно-промышленные, бо як господарські інспекції, господарські команди, і т.д.

З п’яти інспекцій діють від початку чотири, в нас саме п’ята з невизначеним колом діяльності сохраняет-ся в резерве.

…

Засновуються 4 инспекции:

1. Ленінград («Холштейн»),.

господарські команди у містах: Вільнюс, Рига, Талин, Ленинг-рад, Мурманськ, філії в Вологді і Архангельске.

2. Москва («Заксен»),.

господарські команди у містах: Мінськ, Москва, Тула, Горький, філії в Брянську, Ярославлі, Рыбинске.

3. Київ («Баден»),.

господарські команди у містах: Львів, Київ, Кишинів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Сталіно°, Ростов, Сталінград°°, філії у містах: Севастополь, Керч, Воронеж, Курск.

4. Баку («Вестфален»),.

господарські команди: Краснодар, Грозний, Воронеж, Тбилиси,.

Баку, один філія в Батуми.

У резерві поруч із п’ятої інспекцією під умовним названием.

«Гессен» перебуватиме одна господарська команда («Боркум») і 2 филиала…".

* Нині Донецк.

°° Зараз Волгоград.

…

/Німецький архівний источник/.

Дії окупантів в початку войны.

Починаючи з перших днів вступу на територію військ фашистської Німеччині та її сателітів став встановлюватися жорстокий режим, створювалися різні фашистські табору смерті" й гетто, повсюдно проводилися арешти і розстріли граждан.

У цьому гітлерівське командування заздалегідь подбало у тому, щоб надати своїм бузувірським діям видимість закон-ности. 13 травня 1941 року було видано «розпорядження начальника штабу верховного головнокомандування Збройних Сил Німеччини про військової підсудності у районі „Барбаросса“ про особливих полномо-чиях войск».

У ньому, в частковості розділ «ставлення до злочинів, досконалим військовослужбовцями і обслуговуючими персоналом по от-ношению до місцевого населення «говорится:

ДОКУМЕНТ.

" 1. Порушення переслідування за дії, скоєні во-еннослужащими і обслуговуючими персоналом стосовно враж-дебным цивільним особам, перестав бути обов’язковим навіть у тому випадку, коли ці дії одночасно становлять військове злочин чи проступок.

2. Під час обговорення таких дій необхідна за кожної ста-дии процесу враховувати, що поразка Німеччині 1918 р., пос-ледовавший його період страждань німецького народу, і навіть боротьба проти націонал-соціалізму, яка вимагала незліченних кривавих жертв, були результатом більшовицького впливу, що хто один німець не забыл.

3. Тому судовий начальник має старанно розібратися, чи потрібно у таких випадках порушення дисциплінарного чи судового переслідування. Судовий начальник наказує судовий розгляд справи лише тому випадку, якщо це требует-ся з міркувань підтримки військової дисципліни і обеспече-ния безпеки войск.".

/Німецький архівний источник/.

Як кажуть, військам дано вказівки була дуже церемонитися з населенням у сумі захопленої территории.

Політичне виправдання всього цього було майстерно состряпано за день на початок війни з СРСР 20 червня 1941 року у промови призначеного потім рейхминистром у справі окупованих вос-точных областей рейсхлейтера Розенберга «Про політичні цілях Німеччині майбутню війну проти Радянського Союзу і планах його расчленения».

ДОКУМЕНТ.

«…Сьогодні саме не «хрестового походу» проти большевиз-ма лише для того, щоб звільнити «бідних російських» попри всі часи від імені цієї більшовизму, а здобуття права проводити миро-вую політику й убезпечити Німецьку імперію. Ми ще хочемо вирішити як тимчасову більшовицьку проблему, але й ті прбле-мы, які за цього тимчасового явища, як пер-воначальная сутність європейських історичних сил. Відповідно до з цим, ми повинні сьогодні систематично усвідомлювати нашу майбутню становище. Війна з метою утворення неподільної Росії тому виключена. Заміна Сталіна новим царем чи висування цій території будь-якої іншої національного вождя — все це ще більше мобілізувала б всі сили проти нас. Замість цієї, має, щоправда, досі поширення ідеї єдиної Росії виступає зовсім інше концепція східного вопроса…

…Завдання нашої політики, на мою думку, повинні тому у тому напрямі, щоб підхопити в розумної і целеустрем-ленной формі прагнення до свободи всіх таких народів і надати їм певні державні форми, тобто органічно вык-роить з величезної території Радянського Союзу державні освіти і відновити їхнє проти Москви, звільнивши тим са-мым Німецьку імперію на майбутні століття від східної угрозы.

Чотири великих блоки мають захистити б нас і одновремен-но просунути далеко Схід сутність Европы:

1. Велика Финляндия.

2. Прибалтика.

3. Украина.

4. Кавказ…".

І далі цілком цинічно Розенберг заявлял:

" Забезпечення продовольством німецького народу в протягом цих років безсумнівно буде найголовнішим німецьким вимогою сході, південні області й Північний Кавказ мають послужити компенсацією у справі забезпечення продовольством німецького на-роду. Не беремо він ніякого зобов’язання в приводу то-го, щоб годувати російський народ продуктами з цих галузей достатку. Ми знаємо, що це є жорстокою необхідністю, що виходить межі будь-яких чувств.".

З «Дванадцяти заповідей роботи з русскими».

Вражає холодна розважливість і завбачливість німців. Так, в підписаній 1 червня 1941 року секретної Інструкції уповноваженого по продовольства і сільському господарству статс-секретаря Бакке щодо поведінки посадових осіб біля СРСР, наміченої до окупації, даються свідчення про конкретні випадки життя. Документ отримав назву «Дванадцять заповідей поведінки німців сході та його звернення з русскими».

ДОКУМЕНТ.

«Для вас, працівників, які йдуть сходові, глав-ное у тому, що це вирішує робота. Тому мені вимагаю від вас завзятій і неустанної деятельности.

Щоб вийти з поставлених сході завдань потрібно, од-нако, щоб не підходили до речей із вузькою західноєвропейської меркой.

Через те, що знову приєднані території би мало бути надовго закріплені за Німеччиною й Європою, багато буде зави-сеть від цього, як ви вже поставите себе там. Ви повинні запам’ятати собі, що ви на цілі століття є представниками великої Німеччини) і прапороносцями націонал-соціалістичної революції й «нову Європи. Тому ви мають ознайомитися з свідомістю від своєї гідності проводити найжорсткіші і самі нещадні заходи, кото-рые вимагає від вас государство.».

До речі, у цьому документі фашистський аналітик наводить рас-суждения, які демонструють як кажуть «філософське зна-ние» предмета. І тому німця всі таємниці «загадкової російської душі» очевидні. «Головне діяти». Він у «Дванадцяти заповедях»:

«Не розмовляйте, а дійте. Російського вам будь-коли переговорити і переконати словами. Говорити він уміє краще, чому ви, оскільки він природжений діалектик і успадкував «схильність до філософствування». Менше слів і дебатів, оскільки він за своєю натурою женствен і сентиментальний. «У нашій країні великою і рясна, а ладу у неї немає, приходьте і володійте нами». Це вислів з’явилося вже в початку освіти російського держави, коли російські звали норманнов приходити й управляти ними ними. Ця установка червоною ниткою проходить через все періоди історії російського держави: панування монголів, панування поляків і литовців, самодержавство царів і панування німців, до Ле-нина і Сталіна. Росіяни хочуть бути масою, якої уп-равляют. Тож які вони сприймуть й прихід німців, бо цей прихід от-вечает їхньому бажанню; «приходьте і володійте нами.

Бакке.".

/Німецький архівний источник/.

«Новий порядок» по-немецки.

Захопивши значну частину радянських територій, окупанти стали действоать у ньому згідно з разаработанны-ми раніше планами.

Важливе місце займала організація управління чи пізно це называ-емый «нового стану». Якщо районах бойових дій в всю владу була зосереджена на руках головнокомандувача немецко-фашист-скими сухопутних військ, командувачів групами військ та армій, то, на іншої окупованій радянській території политичес-кое управління і всю повноту влади передавалася немецко-фа-шистской окупаційної адміністрації, яка входила у складі Вос-точного министерства.

Ця територія поділили на рейхскомиссариаты, состояв-шие з генеральних округів, областей (гебитов), округів, райо-нов, повітів, волостей. На чолі цих німецько-фашистських адми-нистративно-территориальных утворень було поставлено рейхс-, генеральні, гебиті районні комісари. ¶ Окуповані об-ласти РРФСР або не мали єдиної громадянської адміністрації, і унифи-цированного управління в усіх містах і районах. У містах створювалися управи, у главі яких було міський голова. У кожному районі, котрий іноді у волості створювалися комендатури, при яких були військова охорона і поліцейське управление.

Військовий комендант був необмеженим диктатором в районі (волості). У волостях призначалися старшини (бургомистры), в де-ревнях і селах — старости. Це т.зв. місцеве самоврядування ни-какой самостійності не мало і це слухняним знаряддям окку-пантов. На зайнятою ними радянської території вони заборонили всі совєцькі державні органи і громадських организации.

Ставлячи окупаційний режим, гітлерівці відразу ж почали насаджувати такий «нового стану», у якому терор, грабіж, сваволю було побудовано до рангу державної політики. Окку-пационный режим здійснювали поруч із окупаційними органами охоронні дивізії, гестапо, контррозвідка, польова жандармерія, спеціальні загони і команди для боротьби з партизанами та грабування населення, поліцейські і антирадянські націоналістичні фор-мирования.

В багатьох населених пунктах перебували каральні органи окупантів, в українських селах — поліцейські, у крупних населених пунктів — підрозділ СС і охоронні частини. Для зміцнення й підтримки окупаційного режиму гітлерівці намагалися залучити «місцеві» кадри і брали себе на службу буржуазних націоналістів, колишніх куркулів, кримінальників. У деякі райони стали возвра щаться білоемігранти, сподіваючись повернути втрачені привілеї. У багатьох районів створювалися профашистські партії та спілки, формиро-вались з зрадників військові підрозділи. Не надали за-метного впливу хід боїв на фронті чи стримування парти-занского руху на тилу ворога. Проте за їх совісті сотні ты-сяч загиблих совєтського люду. Окупанти намагалися використовувати й релігію. Окупаційні влади запровадили суворий облік місцевого населення. Усі нові обличчя, які у містах або селах, повинні бы-ли негайно реєструватися в поліції. Жителям заборонялося без особливого дозволу влади відлучатися з місць їх постоянно-го проживання. Радянські громадяни або не мали ані політичних, ні економічних, ні юридичного права. Ніяких законів, які охороняють їхню відмінність від сваволі окупантів та їх поплічників, не существовало.

Розенберг видав 23 серпня 1941 року указ про внесення специ-альными судами вироків про страти особам, не повиную-щимся окупаційним властям.

ДОКУМЕНТ.

" гор. Берлин 23 серпня 1941 г.

За підсумками 8 наказу фюрера про організацію управління знову окупувала східними областями від 17 липня 1941 р. приказы-ваю таке: Місцеве населення зобов’язане поводитись соответс-твии з німецькими законів і з наказами, издаными йому не-мецкими владою. Оскільки місцеві є немецки-ми поддаными чи особами німецької національності, вони підлягають наступному особливому становищу про наказаниях:

пар. 1.

Усі особи, здійснюють акт насильства проти німецької імперії або проти органів влади, що є біля окупованих східних областей,.

обличчя, свідомо руйнують установи, належать німецьким владі, об'єкти, службовці діяльності німецьких влади, чи споруди, службовці громадським интересам,.

обличчя, які розповсюджують ворожі німцям чутки шляхом ведення ненавистнической чи подстрекательной пропаганды,.

обличчя, подстрекающие до неподчинению указами чи постановам німецьких властей,.

обличчя, що здійснюють акти насильства, спрямовані проти німецьких громадян або осіб німецької національності в зв’язку з їх приналежністю до німецької народу,.

все лица, совершающие акти насильства проти військовослужбовців німецької армії, німецької поліції, зокрема її допоміжних сил, представників управління державної трудовий повинності, працівників німецьких влади, службових органів чи партійних організацій націонал-соціалістичної німецької партії (НСДАП),.

обличчя, свідомо що здійснюють підпали і тим самим разруша-ющие общенемецкое майно або ж майно німецьких громадян або осіб німецької національності, підлягають страти, а менш тяжкі випадках висновку в каторжну тюрьму.

пар. 2.

З іншого боку, караються смертної стратою, а менш тяжкі випадках каторжній тюрьмой:

обличчя, договірні про злочинів, переказаних у п. 1 справжнього указу, або особи, які переговори про їхнє совершении,.

обличчя, які пропонують свої послуги, чи соглашающиеся брати участь у скоєнні злочинів, перелічених в п. 1 справжнього указа,.

обличчя, знали про підготовку чи про намір зробити злочину, реречисленные в п. 1 справжнього указу, на той пери-од, коли можна було б ще відвернути загрозу, і свідомо не які повідомили звідси своєчасно відповідним німецьким влас-тям чи угрожаемым лицам.

пар. 3.

Спеціальні суди небезпідставні виносити рішення з переліченим вище делам.

пар. 4.

1) У тих випадках, коли спеціальний суд не може терміново зібратися ухвалення рішення, тоді як громадська безпека продукції та порядок вимагають негайного выне-сения вироку, відповідний командир поліцейського полку чи полку СС «Мертва голова» або керівник оперативного загону поліції з охорони безпеки можуть наказати военнопо-левому суду взяти справу до судочинства. Це може винести у випадках, коли злочинець то, можливо изоб-личен без великого обьема доказів і показа-ний.

2) Військово-польовий суд створюється у складі голови, який має по меншою мірою мати звання командира батальйону, або начальника оперативного загону поліції із гарантування безпеки, і навіть двох офіцерів чи співробітників поліції або військ СС.

3) Військово-польовий суд може виносити лише смертні пригово ры, вироки про взяття в концентраційного табору замість ка-торжной в’язниці або виправдувальний приговор.

пар. 5.

1) Про засіданні військово-польового суду складається короткий протокол, в якому вказуються прізвища суддів, засудженого та свідків, з урахуванням показань яких виноситься вирок; крім того, в ньому викладається склад злочину, зміст вироку, і навіть що і місце винесення приговора.

2) протокол має підписаний головою военно-поле-вого суда…

Імперський министр

у справі оккупированных.

східних областей Розенберг".

/Німецький архівний источник/.

Читаючи цей документ ще, дивуєшся педантичності німців, і пол-ному відсутності вони елементарних людських почуттів, не го-воря вже якесь гуманізмі і сострадании.

«Раби мають лише работать».

Повсюдно громадянам віком від 18 до 45 років (громадянам єврейської національності від 14 до 60 років) було запроваджено трудова повинність. Робочий день навіть у шкідливих виробництвах тривав 14−16ч на добу. Облич, уклонявшихся з посади, відправляли в каторжні в’язниці чи виселецу.

Постачання населення продовольством із боку окупаційної влади був. Особливо в важких економічних умов ока-зались міські жителі. Ряд міст охопив голод. На оккупи-рованных територіях повсюдно було встановлено штрафи, те-лесные покарання, натуральні і грошові податки, розміри кото-рых здебільшого встановлювалися окупаційними владою про-извольно. Запровадженням податків окупанти хотіли надати своєї грабіжницької політиці видимість «законності», хоча самі податки значною мірою вводилися не враховуючи можливостей їх виплати. До неплатникам податків загарбники застосовували різні репресії до розстрілу. Часто стягування податків перетворюватися на круп-ные каральні операции.

ДОКУМЕНТ.

" 15-й поліцейський полк, 28 вересня 1942 г.

10-та рота.

З звіту досвід знищення назви населеного пункту Борки із 22 по 26 вересня 1942 г.

21 вересня 1942 р. рота отримала завдання знищити насе-ленный пункт Борки, що у 7 км зі сходу Мокран.

У нічні годинник тієї самої дня взводи роти було поставлено в из-вестность про майбутню операцію. Почалася подготовка.

Кількість автомашин було достатнім, щоб 22 вересня погру-зить та відправити доречно збору Мокраны все взводи і доданий взвод 9 роти. Переїзд стався без подій, які з ладу не было.

Необхідні для майбутньої операції приводи були подготов-ленны заздалегідь і в в призначений час прибутку в Борки. При віднімання підвід виявлено кілька непокірних селян, яких рота зажадала наказать.

Операція ішла планомірно, виключаючи зрушення деяких її етапів у часі. Основною причиною їхня була наступна. На карті населений пункт Борки показаний як компактно розташоване се-ло. Насправді виявилося, що це селище має 6 — 7 км у довжину та ширину.

Коли на світанку це було мною встановлено, я розширив оточення з східної сторони, і організував охоплення сіла б у формі кліщів за збільшення дистанції між постами. Через війну мені вдалося захопити і допровадити до місцеві збору свідомості всіх жителів села без винятку. Сприятливим виявилося, що мета, на яку сгонялось населення, аж до останнього моменту була зроблена йому невідома. На місце збирання панувало спокій, кількість пос-тов було зведено до мінімуму, і вивільнені сили за потреби використовували надалі ході операції. Команда гробарів отримала лопати тільки місці розстрілу, завдяки чому населе-ние залишилося серед невіданні про майбутньому. Непомітно встановлені легкі кулемети придушили від початку високу було пани-ку, коли пролунали перші постріли з місця розстрілу, распо-ложенного в 700 м від села. Два чоловіки намагалися бігти, та за кілька кроків впали, уражені кулеметним вогнем. Розстріл розпочалося 9 годину. 00 хв. скінчилася у 18-ти годину. 00 хв. З 809 зігнаних 104 людини (політично благонадійні сім'ї) відпустили, там були робочі маєтку Мокраны. Розстріл проходив без будь-яких ускладнень, підготовчі заходи були дуже целесообразными.

Конфіскація збіжжя і інвентарю відбувалася, а то й вважати зсуву у часі, планомірно. Кількість підвід виявилося достаточ-ным, бо зерна було велике і пункти ссыпки необмолоченного зерна розташовані невідь що далеко…

Домашня посуд і сільськогосподарський інвентар були увезе-ны підводами з хлебом.

Наводжу чисельний підсумок розстрілу. Розстріляно 705 людина, їх чоловіків — 203, жінок — 372, дітей — 130.

Кількість зібраного худоби можна визначити лише приб-лизительно, так як на збірному пункті обліку не вироблялося: коней — 45, великої рогатої худоби — 250, телят — 65, свиней і поросят — 450 і овець — 300. Домашню птицю можна було обнару-жить лише у окремих випадках. Те, що Росії вдалося знайти, передали відпущеними жителям.

З інвентарю зібрано: 70 возів, 200 плугів і борін, 5 вея-лок, 25 соломорезок і інші дрібний инвентарь.

Усі конфісковане зерно, інвентар й худобу передані управи-телю державного маєтку Мокраны…

Під час проведення операції в Борках витрачено: гвинтівкових патронів — 786, патронів для автоматів — 2496 штук.

Втрат у роті був. Один вахтмистр з підозрою до на жел-туху відправлений у госпіталь в Брест.

Заст. командира роты.

обер-лейтенант охоронної полиции.

Мюллер

«Зелена папка» Геринга.

Як відомо, одним із головних цілей нападу Німеччини на СРСР було прагнення розширити «життєвий простір». Це завдання стояла перед гітлерівським режимом як і довгостроковому, і у оперативному плані. І від початку іракської війни немецко-фа-шистские окупаційні влади стали використовувати економіку, природні багатства і працю окупованих террито-рий СРСР задля зміцнення військово-економічного потенціалу фа-шистской Німеччини. так звана «Зелена папка» Герінга /офи-циальное назва — «Директиви по керівництву економікою в знову окупованих Східних областях"/ ще до на-падения на СССР.

ДОКУМЕНТ.

«З директиви Герінга про економічний пограбуванні наміченої до окупації на теренах СРСР. гір. Берлін пізніше 16 червня 1941 г.

Головні економічні задачи.

Викладені нижче вказівки задумані, передусім, як ориен-тация на час військових дій. Але з тим вони мають стати основою попри всі час окупації. Всі розпорядження эконо-мического характеру, які потрібні під час окупації, бу-дут віддані по тому, як буде оголошено основна политичес-кая мета, що з необхідним поліпшенням німецької військової экономики.

I. Відповідно до наказам фюрера, необхідно ухвалити всіх заходів до негайному і, можливо більш повного використанню оккупиро ванних областей і в інтересах Німеччини. Усі роприятия, які б перешкодити досягнення цієї мети, повинні відкладені чи взагалі оставлены.

II. Використання які підлягають окупації областей має про-водиться в першу черга у області продовольчої і нефтя-ной галузей господарства. Одержати для Німеччині якнайдалі жило якнайбільше продовольства та нафти — таким є головне економічна мета кам-пании. На ряду з цим німецької промисловості повинні бути надані й інші продукти з окупованих областей.

Не доречна думка, ніби окуповані об-ласти повинні прагнути бути якомога швидше приведено до ладу, а эко-номика їх — відновлено. Навпаки, ставлення до окремим час-тям країни має бути диференційованим. Розвиток господарства й підтримка порядку слід робити тільки в тих областях, де ми можемо добути значні резерви сільськогосподарських продуктів і. На інших частинах країни, які мо-гут прогодувати самі себе, тобто. у Середній та Північної Росії, економічна діяльність має обмежуватися використанням виявлених запасов.".

Під час війни «Зелена папка» була доповнена наказами і рас-поряжениями вищих фашистських чиновників і військових руководите-лей. Виконання всіх таких планів і розпоряджень було частиною німецько-фашистського окупаційного режима.

Чотири року грабежу і насилия.

Чим обернулася така «політика», це випливає з документів Госу-дарственной комісії з установленню і розслідування злодеяний.

Державна комісія встановила, що матеріальним збиткам, заподіяний німецько-фашистськими загарбниками Радянському Союзу в часи війни, становила близько 30 відсотків його національного багатства, а околицях, які піддалися окупації, — близько двох третий.

За 1941;45 було цілком чи частково знищено і разграб-ленно майже 32 тисячі промислових підприємств, 98 тисяч колхо-зов, 1876 радгоспів, 4100 железно-дорожных станцій, 36 тисяч підприємств связи.

Здирством тих матеріальних цінностей займалися такі фірми, як «Фрідріх Крупп і До°», «Герман Герінг», «Сіменс Шуккерт», «И.Г.Фарбениндустри» і др.

Фашистськими військами в цілому або частково було зруйноване і спалено 1710 міст і селищ міського типу, понад 70 тисяч сіл й сіл, знищено 66,2 млн. м¤ житлової площі, з 12 млн. житлових будинків, у сільській місцевості на окупованій терри-тории знищено 3,5 млн. будинків, позбавлені притулку близько 25 млн. лю-дей.

Тільки прямий шкоди, завданий Радянському держави і на-селению країни (у цінах 1941, без зміни масштабу цін), сос-тавил 679 млрд. рублей.

З іншого боку, витрати Радянського держави щодо війну з Герма-нией, ні з Японією і доходів, які під час окупації понесли державні кооперативні підприємства міста і організації, колгоспи і населення Радянського Союзу, склали щонайменше 1890 млрд. рублей.

Викрадення працювати до Німеччини став частиною німецько-фашистського окупаційного режиму. Використовуючи війська і поліцію, окупанти влаштовували облави і гнали до Німеччини сотні тисяч совєтського люду, проявляючи у своїй небачену жорстокість і произвол.

У цілому нині гітлерівцям вдалося захопити і вивезти в Німеччину з окупованих районів СРСР майже п’ять млн. человек.

Заключение

.

При аналізі через півстоліття дій фашистської Німеччини з реалізації політичних цілей у війні проти Радянського Союзу мимоволі напрошуються аналогії із сьогоденням. Те, навіщо Гітлер розв’язав кривавий похід сходові, його послідовники змогли реалізувати потім за допомогою інших засобів. Їх сьогодні хто б приховує, що Росія /читай СРСР/, перемігши у війні реальної, зазнала нищівну поразку у війні холодної. Розвал СРСР підвів під цим протистоянням жирну черту.

Повертаючись до згадуваній в рефераті промови рейхсляйтера Розенберга 20 червня 1941 року, відзначимо, що з головних иде-ологов походу сходові ставив «дві гігантські задачи:

1/Обеспечить військове господарство Германии,.

2/Навсегда звільнити Німеччину від політичного тиску з Востока.".

На цілком секретному документі з моїми зауваженнями і предложе-ниями за планом «Ост», датованому 27 квітня 1942 року, прямо указывается:

«Йдеться як про розгромі держав з центром в Моск-ве /мають на увазі СРСР/. Досягнення цієї історичної мети ни-когла не означала б повного розв’язання проблеми. Річ полягає швидше за все у цьому, щоб розгромити російський народ, роз'єднати их.».

І далее:

«Насамперед слід передбачити поділ території, насе-ляемой російськими, різні політичні райони з собственны-ми органами управління, щоб забезпечити у кожному їх обо-собленное національне развитие…

Немає сумніву в тому, що таке адміністративне роздрібнення російської території Польщі і планомірне відокремлення окремих галузей одна із коштів боротьби з одночасним посиленням російського народа.".

За іронією історії, розпочавшись під Брестом, війна ті мети там-таки й закінчилась за 50 лет.

Не применшуючи величі подвигу наших дідів, все-таки констатуємо, що 9 травня усі відзначати своєю перемогою. Втім, сьогоднішнього дня історія винесе вердикт багато позже.