Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Україна 20-х — початку 30-х років. 
Нова економічна політика. 
Голодомор 1921-1922 рр

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Партійне керівництво республіки довгий годину приховувало масштаби голоду, відмовлялося від міжнародної допомоги. Тільки в другій половині 1922 р. було б дозволено діяти міжнародній організації «Американська адміністрація допомоги». Проте більшу частку допомоги забирала Росія. Окремі дослідники вважають, що чисельність втрат, заговорили українською у «язаних із голодом, становила 1,5 млн осіб. У… Читати ще >

Україна 20-х — початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Україна 20-х — початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921;1922 рр.

Період, про який ідеться, багато в чому був переломним, бо і трагічним для українського народу. На початку цого періоду боротьба за незалежність України завершилася поразкою. Сюди, на цей раз надовго, повернулася радянсько-більшовицька влада. Процес нищення української самобутності здійснювався тепер в основному «мирним шляхом» — протягом усього існування комуністично-тоталітарного режимові у радянській Росії, а СРСР.

Становище в Україні после завершення громадянської війни було б надзвичайно важким. Кращі борці за волю України загинули. Господарство опинилося в стані глибокої кризи. Через нестатки і розруху сотні тисяч людей залишали міста, йдучи до сіл у пошуках хліба. Практично припинилося виробництво товарів. Українські землі знову поділили радянська Росія, Польща, Румунія, Чехословаччина. Найбільша частина України із населенням майже 40 мли стала про «єктом небаченого за своїми масштабами експерименту, який, на думку його ініціаторів, мав на меті побудову найпередовішої в світі економічної та політичної системи.

Одним з перших кроків на цьому шляху стала запроваджена в рокта громадянської війни політика «воєнного комунізму». Відповідно до неї проводилася націоналізація всієї промисловості і торгівлі, на селі запроваджувався продрозкладка, за якою селянам залишали мінімальні норми продовольства, решта ж конфісковувалась Державою. Здійснювалося насильство над економікою, над законами економічного розвитку. Їхнє місце зайняли партійні директиви та політичні рішення. Внаслідок цого економічна й політична кризу ще понад поглибилася. «Воєнно-комуністичні» методи та розруха швидко руйнували матеріально-технічну базу індустрії, майже знищили торгівлю, вбивали найменші економічні стимули до продуктивної роботи і ефективного господарювання, руйнували грошову систему, призвели до зростання безробіття, викликали масове невдоволення. Свідченням останнього стали виступи робітників, повстання селян. Радянська влада жорстоко розправлялася із незадоволеними більшовицькою політикою.

Втім почуття самозбереження, намагання не допустити втрати своєї влади продиктували більшовикам удатися до інших методів подолання кризи. Йдеться про запровадження нової економічної політики (НЕП). Це рішення, прийняте под тиском тодішніх скрутних обставин, можливо, було б чи не єдиним більш-менш серйозним кроком більшовицької влади за весь період її існування. Алі більшовицька влада не був б такою, коли б вона дала змогу реалізувати цю політику в всіх її вимірах.

Введено відповідно до рішень Х із «їзду РКП (б) у березні 1921 р., НЕП передбачала систему заходів, спрямованих на обмеження методів директивного управління, на використання елементів ринкового розвитку та ринкових відносин. Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки продподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних й середніх, про допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій в інших формах, упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було б за «воєнного комунізму», селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд й за власними цінами. Бідні селяни взагалі звільнялися від податку. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контролю над внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавалися у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт й зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація.

Отже, були створені, хоча і дуже обмежені, умови для організації народного господарства за принципами ринкової системи. І це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сільське господарство, зростала його продуктивність. У 1927 р. оброблялося на 10% землі більше, ніж у 1913 р. Виробництво предметів споживання сягнуло довоєнного рівня. Відставала лише важка промисловість, котра перебувала до рук держави.

Однак у 1928 р., як й можна було б передбачити, НЕП закінчила свою недовгу історію. Радянсько-більшовицька влада поверталася до традиційно тоталітарних методів керівництва і управління. Почався період соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, сталінських п «ятирічок, масових репресій та жахливих голодоморів.

перший голодомор в Україні стався в 1921—1922 рр. Головною його причиною були наслідки політики «воєнного комунізму», тихий примусових методів, за допомогою які більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель, Незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. південні, степові райони України. Особливо тяжке становище склалося в Катеринославській, Запорізькій, Одеській й Миколаївській губерніях та на півдні Харківщини. Це були райони, котрі до Першої світової війни слугували головними експортерами хліба. Голодувало близько 7 млн люду. Лютувала епідемія холери.

Голоду можна було б уникнути, якби влада своєчасно подбала про перерозподіл ресурсів, котрі тоді були в її розпорядженні. Цього, однак, не було б зроблено: Москва вимагала хліба для промислових центрів Росії.

Партійне керівництво республіки довгий годину приховувало масштаби голоду, відмовлялося від міжнародної допомоги. Тільки в другій половині 1922 р. було б дозволено діяти міжнародній організації «Американська адміністрація допомоги». Проте більшу частку допомоги забирала Росія. Окремі дослідники вважають, що чисельність втрат, заговорили українською у «язаних із голодом, становила 1,5 млн осіб. У тієї ж годину на територію України прибуло близько 440 тис. переселенців з голодуючих районів Росії. Внаслідок цого офіційна статистика «не бачила» скорочення населення України.

У Україні голод удалося ліквідувати лише 1923;го р. Це стало результатом не скільки зусиль влади, стільки поліпшення загальної економічної ситуації, заговорили українською у «язаної із першими успіхами нової економічної політики. Випадки голоду, хоч й в менших масштабах, спостерігалися й в інші рокта. Наприклад, на Поділлі він повторився в 1925 р. й також був значною мірою спровокований більшовицько-радянською владою, котра мала змогу запобігти лихові, але й не зробила цього.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою