Помощь вірного друга

Я. М. Табунченко ДОПОМОГА ВІРНОГО ДРУГА.

Я. М. Табунченко народився 1907 р. м. Миколаєві у ній робочого. Генерал — майор артилерії у відставці. У 1938 — 1939 рр. був військовим радником по зенітної артилерії у Китаї. Учасник Великої Великої Вітчизняної війни: командував окремим зенітним дивізіоном, полком, зенитно — артилерійської дивізією, корпусом ППО. У травні 1938 р. я прибув бореться Китай у складі, невеличкий групи радянських військових фахівців — інструкторів по зенітної артилерії. До нас першими інструкторами — зенітниками були Шиленков і Синявський, останній загинув на китайської землі. Їм змінюють і прибула паша група у складі п’яти чоловік (Рутковський, Чуяшов, Гордієнко, Табунченко, прізвище п’ятого, на жаль, не збереглась у мене, воно було разом із загальновійськовим радником А. У. Васильєвим і він відразу ж потрапити спрямовано одне із фронтів). Головним військовим радником тоді був М. І. Дратвин, якого невдовзі змінив А. І. Черепанов. Основні кошти китайських ППО у період зосереджувалися переважно у районі у містах (насамперед у Ухане), з яких першу чергу наносила бомбові удари японська авіація. Зенітна артилерія перебувала у складі авіаційних військ та перебував під керівництвом авиакомитета. Під час мого перебування Китаї старшими авіаційними радниками були відомі радянські льотчики Р. І. Тхор, та був П. М. Анісімов. Всі питання по з бойового застосування зенітної артилерії вирішувалися нами що з начальником департаменту генералом Хуан Чжэньцю. На озброєнні китайської армії у той час були німецькими зенітні гармати середнього і малого калібру, і навіть великокаліберні зенітні кулемети. Коштів майже немає, тож лише деякі міста мали зенитно — артилерійське прикриття. Наземні війська такого прикриття майже мали. Тому важливого значення мало прибуття січні 1938 р. п’яти радянських 76 — мм зенітних батарей з приладами управління вогнем — ПУАЗО — 1. Тоді ж із СРСР надійшло 40 запасних лайнерів, що збільшувала термін їхньої служби зенітних знарядь, 40 тис. зенітних снарядів, 30 тракторів «Комінтерн ». З іншого боку, задля забезпечення нічний стрільби Китаю було передано 4 прожекторні станції і 2 звукоулавливателя. Рутковського й мене надіслали Ухань, інші радники роз'їхалися але іншим районам. Ми прилетіли в Ухань, коли вже нависла загроза захоплення його японської армією, і в небі велися напружені повітряні бою. При відображенні нальотів китайські зенітники показували слабку виучку і погану злагодженість у роботі батарей. Не було план взаємодії між зенітної артилерією і винищувальної авіацією. Командири батарей і вогневих взводів сутність стрільби з ПУАЗО — 1 представляли погано, коректури не виробляли. На той час китайці ще встигли освоїти радянське зброю. Тому всі нашу увагу на було звернуто навчання китайських зенітників, на організацію взаємодії з винищувальної авіацією і безпосередню допомогу командирам батарей при відображенні нальотів. Для офіцерського складу організували спеціальний тренаж стеження і коректурі у процесі стрільби. Мушу зауважити, що китайські зенітники наполегливо опановували мистецтвом стрільби, переймали наш досвід, самовіддано діяли для відсічі нальотів японської авіації. Усе це призвело до зростання ефективності вогню зенітної артилерії. Невдовзі відмінну виучку стали показувати 10 — я, 9 — я навчальна батареї. Після прибуття радянських льотчиків і поліпшення організації китайської ППО японська авіація, що діяла доти безкарно, стала нести чутливі втрата часу та змушена була різко скоротити кількість нальотів, частіше до подвигів у нічний час. Саме тому особовий склад китайських ВПС, зенітники, населення ставилися до нас із великим гостинністю, висловлювали глибоку подяку допомогу у боротьбі з агресорами. Восени 1938 р. у зв’язку з загрозою оточення Уханя китайське командування прийняв рішення евакуювати свої війська. Усі зенітні батареї, оборонявшие Ухань, вдалося перебазувати в організацію ППО за іншими районах. То справді був довгий до важкий марш. Виручили радянські трактори «Комінтерн », подолали всі труднощі. На той час на фронтах й у повітрі настало відносне затишшя. Головний військовий радник А. І. Черепанов запропонував китайському командуванню приділити особливу увагу підготовки й накапливанию резервів. У зв’язку з цим мене надіслали школу ППО надання допомоги у навчанні офіцерських кадрів для зенітної артилерії. Бо в школі були лише програми з вивченню матеріальної частини німецької зенітної артилерії. Радянська матчастину, правила стрільби, природно, ніколи ніким не вивчалися. Довелося терміново скласти програми розвитку й організувати ознайомлення з тодішньою радянською технікою. Сержантський склад для ППО за пропозицією готувала одне з батарей, на озброєнні якому було радянські зенітки. Ця навчальна батарея перебувала на вогневої позиції і у вільний час між нальотами японської авіації за нами програмам готувала командирів знарядь, приладових відділень, зв’язку й розвідки. Невдовзі був переведений у Гуйлинь призначено радником по ППО міста. Для протиповітряної оборони виділили дві среднекалиберные, батареї радянського виробництва, також декілька великокалібрових кулеметів. Винищувальної авіації за захистом Гуйлиня був. Наявний аеродром лише пристосовувався щодо його використання їх у майбутньому. Оскільки японська авіація здійснювала свої нальоти на середніх і великих висотах, то великокаліберні кулемети фактично участі у відбитку нальотів. Захист міста з лиця повітря на основному вели дві батареї середнього калібру, особливо відрізнялася 10 — я батарея. Японська авіація піддавала її систематичної бомбардуванню. Якось, коли проводив заняття на батареї, почався наліт. Було скинуто 64 бомби, але завдяки хорошому інженерному устаткуванню вогневої позиції втрати у особистому входили незначні. Батарея втратила боєздатності відразу ж відкрила вогонь за такою групі приближавшихся до міста японських літаків, збила один літак і пошкодила інший. Коли японська авіація завдала два несподіваних масованих удару по Чунцину, який став тимчасової столицею Китаю, мене перевели туди, куди ми разом із Рутковским розпочали організації зенитно — артилерійського прикриття міста, підвищенню бойової готовності китайських зенітників. Незабаром, у Чунцін прибутку дві ескадрильї з радянськими льотчиками — добровольцями, на озброєнні яких були радянські винищувачі І - 15 і І - 16. З ними прилетіли відомі радянські льотчики — випробувачі З. П. Супрун і Ко. До. Коккінакі. На озброєнні їх літаків були, на дві 37 — мм гармати, було застосована вперше. І - 16 — це денні швидкісні літаки, але, попри це, командир ескадрильї льотчик З. П. Супрун брав участь й у нічних боях. Вночі атакуючий винищувач виявляє себе трасуючими кулями. З. П. Супрун будь-коли користувався ними. Він підходив до японським літакам якнайближче і практично впритул їх розстрілював. Разом з китайцями я часто захоплювався майстерністю вищого пілотажу, який демонстрував в бою і заняттях з китайськими льотчиками До. До. Коккінакі на літаку І - 15. Через слабкої аеродромної мережі нашим льотчикам часто доводилося сідати вночі на аеродром, яким хіба що бомбила японська авіація. Аби зберегти бойову техніку, вони, ризикуючи життям, вибирали під садіння смужки землі між воронками від разорвавшихся бомб. 1939;го р. на аеродромі поблизу р. Чунцина після нічного бою стався такий випадок. Китайські і радянські льотчики — винищувачі пішли шляхом посадку. Саме тоді ладу прожектор, а повітрі залишилася сама китайський льотчик. У його літаку пальне було в результаті, льотчик готувався залишити літак і спуститися зі спеціальним парашутом. Однак цей час З. П. Супрун, ризикуючи життям, бо дійшли аеродрому наближалася друга японських бомбардувальників, розставив вздовж поля аеродрому дві вантажні й одне легкову машину з запаленими фарами. Китайський льотчик негайно зробив посадку. Тільки автомашини вимкнули фари й від'їхати від центру аеродрому, як посипалися бомби. То існували врятовані літак життя й китайського льотчика, оскільки приземлення зі спеціальним парашутом вночі серед стосів дуже небезпечний. Китаєць довго чекати і сердечно дякував З. П. Супруна за надану допомогу. Світлове забезпечення бойових дій в вночі була лише у зоні вогню ППО. Тому винищувальна авіація діяла одиночними літаками, і весь тяжкість відображення нічних масованих нальотів лягала на зенітну артилерію. Усього під час мого перебування Чунцине вогнем зенітної артилерії було збито і пошкоджено понад десять літаків противника. Часто для відсічі нальотів японської авіації нам доводилося своїм особистим прикладом виховувати мужність і стійкість у китайських зенітників. Так, якось напередодні чергового нальоту на Чунцін японці оголосили на радіо, що з бомбування вони застосують отруйні речовини. Надвечір, перебуваючи на батареї, що була розташована на горі поблизу французького посольства, несподівано, за моє перебування на Китаї, з’явився французький офіцер — зенітник. Невдовзі японська авіація здійснила наліт. Бомби розірвалися поблизу батареї. Запахло гаром, хто — то крикнув: «Гази! «Протигазів на батареї був, піднялася паніка. Побігли в казарму, принесли тазики з і рушники. Усі стали пов’язувати роти мокрими рушниками. Запропонували рушник французу і мені, француз взяв рушник і затиснув їм свого носа і писок. Я, щоб заспокоїти особистий склад, від рушники відмовився, спокійно підійшов до приладу управління вогнем і почав виготовляти пошук мети. Це хороше вразити розрахунок, вони почали повертатися до своїх знаряддям, приладам та поступово знімати рушники. То була відвернена паніка. Після цього випадку жоден французький радник на батареї не з’являвся. За успішне виконання завдань китайського командування у серпні 1939 р. був нагороджений китайським золотим орденом «Прапор в хмарах ». Орден вручили мені Чунцине військовим міністром Китаю. Я щасливий, що мені довелося брати участь у визвольної, справедливою війні китайського народу, внести свій посильний оклад у його перемогу над агрессором.

Литература

«Шляхами Китаю 1937;1945 », упорядник і автор цих приміток В. Я. Чудодеев Видавництво «Наука », Головна редакція східної літератури, М. 1989.