Public Relations

У разі різкого загострення конкурентної боротьби, і ослаблення впливу її закінчення цінових чинників позиції окремих компаній у ще більшою мірою залежить від ефективності і забезпечення якості праці їх персонала.

Сучасний менеджмент повинен всебічно враховувати суттєвий зростання значення «людського капіталу» у діяльності фірм і водночасрадикальні зміни якості цього капіталу. Вище керівництво підприємства, — пише відомий німецький фахівець Ернст Цандер про останніх десятиліттях, — вже немає виняткової влади у прийняття рішень. Обсяг і складність роботи змушують делегувати багато повноваження працівникам облдержадміністрації і покладати ними відповідальність… Змінюється ще й ставлення найманого працівника до. Демократичні принципи проклали шлях у економіку. Наймані працівники стали свідоміше і впливовіший. Вони потребують тепер роботи з собою за зміненими обставинами. Вони слушно вважають, що належать до тієї категорії ідеальних, сознающих свою відповідальність громадян, без що його критики і сприяння сучасна суспільне життя було б немыслима.

Наведені міркування цілком стосуються й сьогоднішньої Росії із тою лише застереженням, що їхні дієвість, на відміну країн заходу, обумовлюється нової політичної обстановкою, що привів його до різкій активізації дій працівників усіх галузей економіки, зокрема й таких форм, як забастовочная боротьба, зрослі вимоги працівників до керівництву підприємств. У майбутньому російські менеджери будуть, певне, зіштовхуватися у сфері управління персоналом з вадами близькими тим, із якими мають справу їх західні коллеги.

Менеджери персоналу дедалі більше втягуються в делікатну сферу людських стосунків на підприємствах, прагнучи гармонізувати їх з формування єдиної ефективно працюючої команди. У цьому шляху вони наштовхуються на безліччю складних проблем, значна частина породжена вадами у внутрішніх коммуникациях.

У 70−90-е роки західні теоретики і практики менеджменту багато зробили, щоб зробити ефективну мережу цих комунікацій. Засновані на двосторонньому русі інформації, вони украй важливі для включення персоналу до прийняття рішень. Проте, і з цей день була в цій галузі є чимало проблем. Менеджерам, виконуючим основні функціональних обов’язків із управління виробництвом, збутом, закупівлями, фінансами тощо., важко поєднувати цієї діяльності з здійсненням ефективних комунікацій відносини із своїми підлеглими, керівниками людьми й колегами. У результаті вона найчастіше менеджери віддають перевагу традиційному односторонньому типу внутрішньофірмових комунікацій, що забезпечує рух інформації згори донизу при відсутності надійної зворотний зв’язок, і більше, обміну інформацією між по вертикалі, і горизонталі. Спроби звалити на плечі менеджерів завдання організації ефективних комунікацій часом призводять до того, що компанія перетворюється на своєрідне видавництво, що випускає величезне кількість різних інформаційних матеріалів персоналу: багатотиражок, внутрішньофірмових бюлетенів, доповідей і оглядів, дискусійних листків, різних документів, і навіть кіно-, відеоі аудіо продукції. Ефективність цих інформаційних матеріалів, як правило, недостатньо высока.

Досвід показав, що зі створення й розвитку внутрішньофірмових комунікацій недоцільно доручати менеджерам, які відповідають за конкретні ділянки праці та прийняття рішень. Організації потребують особливої категорії фахівців, які б виконувати роботу на високому рівні, виступаючи своєрідними комунікаційними посередниками між менеджером і «синіми комірцями «. Це завдання виконує на час менеджмент зв’язків із громадськістю («public relations «).

«Менеджмент потребує розумінні взаємин держави і цінностей громадськості задля досягнення цілей організації. Самі це ще визначаються середовищем організації. Фахівець у сфері «public relations» виконує функції консультанта стосовно менеджменту і посередника, що сприяє перекладу приватних інтересів і цілей організації мовою соціально значимої політики і безкомпромісність дій «.

Можна назвати конкретні напрями діяльності такого консультанта і посередника у сфері управління персоналом: 1) підтримуючи репутацію організації, він сприяє створення умов на формування духу єдиної команди, що призводить до зростанню індивідуальної продуктивності; 2) з допомогою «public relations» виконує функцію «системи раннього попередження» організації про несподіваних змінах внутрішнього середовища; 3) благодаря тим самим «public relations» відкриває перед організацією нові можливості, оскільки фахівці з зв’язків із громадськістю підтримують набагато більше тісні контакти з її внутрішнього середовищем, ніж хтось із менеджерів; 4) помогает організації вийти з кризових ситуацій відносин між менеджерами й робітниками; 5) использует «public relations» як дієвого інструмента подолання відриву вищого керівництва компанії відрізняється від її персоналу; 6) ведая зв’язками з американською громадськістю, успішно сприяє адаптації персоналу до змін, що відбувається практично безупинно; 7) будучи фахівцем у сфері «public relations», реалізує плани компанії, у соціальної сфери, представляючи її публіці як соціально відповідальний інститут суспільства. Поширена думка, за яким менеджери персоналу, через слабкого володіння навичками комунікації, надають з його поведінка недостатнє вплив, явно поступаючись цьому плані профспілкам. Часто останні беруть він роль комунікаційних посередників між менеджерами і «синіми комірцями». Ця обставина викликає невдоволення вищого керівництва компаній. Воно енергійно виступає проти монополії профспілок про надання внутрішньофірмової інформації найманим робочим. «Ні за жодних обставин управлінська інформація не повинна передаватися рядовим працівникам компаній із каналам профспілок. Також ані за яких обставин менеджери нічого не винні приймати рішення з урахуванням інформації, котра надходить до них щодо профспілковим інформаційним каналам». Новий економіки країн на початку 1990;х років спад помітно загострив боротьбу між менеджментом і профспілками за контроль над мережею внутрішньофірмових комунікацій. У взаємопоборюванні менеджмент робить ставку спеціалістів у галузі внутрішньофірмових «public relations» — професіоналів у сфері комунікацій. Щоб ці фахівці діяли ефективно як комунікаційні посередники між менеджментом і «синіми комірцями», необхідні певні умови. По-перше, менеджерам потрібно навести повністю покластися на спеціалістів у галузі «public relations» в справі створення та розвитку ефективних внутрішньофірмових комунікацій. Удругих, як менеджерам, і профспілковим діячам слід ставитися з довірою до цих фахівцям як до кваліфікованим і чесним комунікаційним посередникам. По-третє, менеджери і створить робочі повинні повністю зрозуміти особливої важливості комунікацій у сфері трудових відносин. По-четверте, менеджерам і робочим належить бути готовими до надання менеджерам зв’язків із громадськістю правдивої відвертої інформації. Хід економічних реформ у Росії, які включають процеси приватизації і акціонування підприємств, дозволяє собі з упевненістю прогнозувати поява аналогічних проблем в знову утворених компаніях. Трудові відносини у приватизованих організаціях будуть швидко виростати однієї із найскладніших як важко здійсненних функцій менеджменту, що вимагає особливо високого рівня підготовки у сфері комунікацій. Комунікації у сфері трудових відносин призначені до виконання низки завдань і досягнення конкретних цілей. Особливого значення мають такі. 1. Обеспечение міжособистісних комунікацій. Досвід західного менеджменту свідчить, що різноманітних друкована інформація грає значної ролі у досягненні мети управління персоналом. Але вона не може замінити спілкування. Розвиток такого спілкування — завдання внутрішньофірмових «public relations». 2. Изменение характеру внутрішньофірмових видань (багатотиражок, биллютеней). Активна діяльність спеціалістів у галузі «public relations» призвела до того, що це видання стали незалежними, публікують критичні матеріали і цікавляться думкою читачів. Ці видання, в такий спосіб, перетворилися на трибуну всієї організації та є двосторонній канал комунікацій. 3. Обеспечение успішного суперництва формальних комунікацій з неформальними. Фахівці «public relations» доволі вдало нейтралізують канали чуток, які найчастіше йдуть на підштовхування найманого персоналу до організації страйків. 4. Улучшение інформованості персоналу про політику керівництва. Особливе значення для робочих має інформацію про соціальні гарантії, службових продвижениях і прогнозного рівня оплати праці найманого персоналу, надана внутрифирменными «public relations». 5. Оказание сприяння працівникам компанії, у ознайомлення з фінансової документацією. Рядові робітники компанії які завжди мають необхідної підготовки для правдивого розуміння фінансової звітності і фінансової політики керівництва. Фахівці «public relations» деяких компаній у доповнення до фінансової звітності готують відеофільми для персоналу із єдиною метою роз’яснення фінансового стану організації та проводять необхідне навчання. 6. Организация обміну інформацією між материнської і дочірньою компаніями. Нерідко між персоналом обох компаній відносини складаються непросто. Фахівці у сфері «public relations» сприяють їх гармонізації, використовуючи при цьому свої можливості у області комунікації. 7. Объяснение особливостей нову технологію. Це завдання набуває дедалі великої ваги у зв’язку з постійним удосконаленням технології, впровадженням автоматизації, роботизації, комп’ютеризації. Характер цих процесів який завжди зрозумілий робочим, часто пов’язують такі процеси з посиленням загрози безробіття. 8. Повышение ефективності заходів у сфері безпеки. «public relations» мають можливістю здійснити навчання персоналу необхідним заходам безпеки. Таке навчання безупинно і розраховане як у новачків, і досить досвідчених працівників. 9. Обеспечение персоналу інформацією щодо діяльності керівництва. У умовах, коли окремі виробництва компанії розміщені у різних районах країни чи світу, інформацію про діяльності центрального керівництва набуває особливого значення для координації діянь П. Лазаренка та мотивації персоналу підприємств. 10. Разъяснение персоналу структури та функцій управління. Основні рівні управління, причини характер переміщень менеджерів відбиваються у внутріфірмової інформації. Вона має мета роз’яснити персоналу компанії суть і стала особливості діяльності менеджерів в різних рівнях управління. 11. Систематическое інформування акціонерів компанії. Інформації про планах керівництва у сфері управління акціонерним капіталом також має особливе значення до тієї частини персоналу, що складається з акціонерів компанії. 12. Информирование персоналу про систему винагород. Люди, працюючі у компанії, повинен мати повне уявлення у тому, як за що вони винагороджуються. 13. Информация про наявні вакансії. Вона набуває особливого значення персоналу міжнародних стандартів і великих національних компаній, які мають можливістю запропонувати своїм працівникам і службовцям роботу з професії у іншому районі країни чи світу у одному з філій чи одній з дочірніх фірм компанії. 14. Обеспечение ефективної зворотний зв’язок. Фахівці «public relations» сприяють у створенні систематичного спілкування нижчестоящих менеджерів і «синіх комірців» із вищим керівництвом компанії, формуючи в тих почуття відповідальності держави і причетності до прийняттю рішень. 15. Оглашение діючих правових і інструкцій. Внутріфірмова служба «public relations» проводить серед персоналу компанії роз’яснювальну роботу, оповіщаючи про систему правовим регулюванням і законодавства, оскільки вона торкається діяльності компанії, соціальній та зв’язку з новими розпорядженнями й інструкціями керівництва партії. Всім розглянутих вище функцій внутрішньофірмових «public relations» характерний одну спільну принцип: все працівники мають бути переконані, що й думка дуже важливо задля керівництва компанії та можуть висловити його і відкрито, а керівництво завжди готове їх вислухати. Варто підкреслити, що у своєрідних умовах Росії вітчизняні служби внутрішньофірмових «public relations» може використати певні аспекти досвіду партійних і комсомольських організацій, що діяли минулому на підприємствах (не про реальний зміст, йдеться про форми і методи його роботи з кадрами). На виконання своїх можливостей фахівці з галузі внутрішньофірмових «public relations» мають досить ефективними засобами. До їх належать згадувані внутрішньофірмові видання. У Великобританії, приміром, нараховуються сотні компаній, що випускають такі бюлетені та інші внутрішньофірмові видання. Останні можуть являти собою невеликі журнали чи биллетени, багатотиражні і стінні газети, інформаційні аркуші. Популярністю користуються інформаційні дошки. Їх розміщують реклами у приміщеннях організації у тому, щоб можливо, більше людей могло ознайомитися із відповідною інформацією. Вона може бути різноманітною та необов’язково що йде від вищого керівництва. Характер інформації залежить від типу інформаційної дошки. Є такі, де можна поміщати будь-яку інформацію. Нерідко дошки поділяють на цілий ряд секцій, кожна гілка яких призначена лише певного виду інформації. Процедура розміщення оголошень цих дошках складається з кількох етапів: інформацію у вигляді передають менеджеру «public relations»; останній надає цієї інформації необхідний зовнішній вигляд і розмножує їх у достатній кількості; він також розміщає цю інформацію на дошках. Більше складним технічному відношенні засобом внутрішньофірмових комунікацій є відеокасети і внутрішнє телебачення. Внутріфірмова інформація може транслюватися на телеекран у запису чи методом прямого ефіру. Фірми, приділяють комунікацій серйозне увагу, застосовують цей канал міжособистісної комунікації дуже ефективно. Ряд компаній охоче використовує внутрішньофірмові радіостанції. Прикладом може бути компанія «Юнайтед бисквитс», яка зіткнулася з широко поширеної незадоволеністю умовами роботи робочихіммігрантів, зайнятих ряд виробництв із високим рівнем шуму. Керівництво компанії вирішило встановити радіостанцію в цехах таким чином, щоб він перекривала шуми й у те й водночас сприймалася лише з’являється невеличкими групами працюючих. Радіо передачі включали у собі трансляцію огляду новин, спортивних змагань, і навіть внутріфірмової інформації. Усі дев’ять фабрик компанії - у Лондоні, Манчестері і Глазго — обслуговувались однієї радіостанцією. Пізніше радіоточки було встановлено з кожної з країн фабрик. Дієвим засобом комунікації можна й внутрифирменный інформаційний телефон. Інформація різноманітних записується на магнітофон, і кожен охочий може ознайомитися із нею, скориставшись таким телефоном. З його допомогою ми можна висловити на будь-яку пропозицію, побажання чи критичне зауваження. Усі записується. У арсеналі коштів внутрішньофірмових «public relations» і ящики для пропозицій і зауважень, що міститимуться на різних роботах про те, щоб персонал ними активно користувався. Американські компанії поруч із досить традиційними каналами комунікації впровадили метод «відкритих дверей». Суть у тому, кожен менеджер своєї діяльності повинен дотримуватися правила: «двері мого кабінету відкрита всім». Це правило вимагає усунення численних психологічного бар'єру, возводящихся з міркувань престижу, через відчуженості і зарозумілості, неуваги до людей тощо. Для новачків, котрі відвідують роботу у компанію, існує спеціальна інформаційна література, призначена у тому, аби допомогти правильно сприйняти цілі й культуру корпорації. Цією мети служить опис історії компанії, основних напрямів її діяльність, структури управління та зняття функцій менеджменту. Зазвичай що така інформація оформляється як буклету, який вручається кожному новачку. Західні компанії, що володіють кваліфікованими фахівцями в області «public relations», організують спеціальні конференції для персоналу різних рівнів і різними підприємствах компанії. Можуть проводитися і загальнонаціональні конференції. Вони, крім обміну і інформацією, активно використовують і підтримки у персоналу духу «єдиної команди». Компанії, мають дуже багато відділень, філій чи виробничих точок, практикують візити вищого керівництва на місця. Часто такі візити пристосовуються до якихось важливих подій у житті тієї чи іншої відділення чи філії. Проводяться подібні візити і з метою обміну досвідом, коли працівники виробничого відділу компанії відвідують відділ збуту або фінансову відділ про те, щоб із характером і особливостями діяльності відповідного відділу. Велике значення фахівці з галузі «public relations» надають організації спільних заходів персоналу (святкування днів народження, різних пам’ятних дат у житті компанії, спортивні змагання між командами, котрі представляють різні відділи й молдавські підрозділи компанії, і т.д.). Для популяризації діяльності компанії організуються внутрішньофірмові музеї, постійно діючі заходи та тимчасові виставки. Вони призначені для ознайомлення персоналові та сторонніх відвідувачів з історія і сучасним етапом діяльності компанії, її продукцією, практикою менеджменту і маркетингу. Багато компаній створюють клуби за інтересами, спортивні клуби, підтримують різноманітні форми колективних захоплень співробітників. Прикладом такий діяльності можуть бути знамениті щорічні паради квітів, проведені 2 січня. Багато фірм прагнуть прийняти у них участь, та його працівники та члени їхнім родинам готують до цього свята оригінальні композиції з квітів. Вже згадувані аудіоі відеоматеріали призначаються нових працівників чи тих, хто хоче стати акціонером власної компанії. У арсеналі сучасних «public relations» й інші дуже ефективні методи здійснення внутрішньофірмових комунікацій. З багатьма їх російські менеджери досить добре знають, більше, мають певний практичного досвіду їх застосування ще й тому чи іншій формі в рамках колишньої централізованій системі управління. У багатьох випадків, проте, ці методи використовувалися, скоріш, задля досягнення певних ідеологічних і розширення політичних цілей, ніж рішення конкретних завдань зростання ефективності роботи персоналу завдяки кращому довірі і взаємодії між керівниками й керованими, створенню й підтримці «духу єдиної команди». Ведучи мову про «public relations» як функції менеджменту, слід враховувати, що мають на увазі створення гнучкою й ефективною системи внутрішньофірмових комунікацій, а чи не ізольоване використання однієї чи кількох методів. Ефективні внутрішньофірмові комунікації служать дієвим інструментом виходу вищі рівні мотивації - такі, як соціальний рівень, рівні поваги та самореалізації. Усі прийняті менеджменті концепції мотивації підкреслюють важливе значення комунікацій у забезпеченні високого рівня мотивації персоналу. Відповідно до теорії двох чинників Фредеріка Гердберга, до власне мотиваційних чинників належить такий, як «визнання ще й схвалення добре виконаної роботи», а до низки про підтримують чинників — «міжособистісні стосунки із колегами», «міжособистісні стосунки з підлеглими». Серед методів задоволення потреб вищих рівнів, відповідно до концепції А. Маслоу, передбачаються: створення на робочих місць духу єдиної команди; проведення періодичних нарад з підлеглими; забезпечення позитивної зворотний зв’язок їхнього економічного становища з досягнутими результатами; залучення підлеглих до формулюванні цілей і виробленні рішень; забезпечення навчання й перепідготовки персоналу; оцінка та заохочення за досягнуті підлеглими результати. Взаємозв'язок між внутрішніми комунікаціями і мотивацією очевидна. У сучасному менеджменті «управління людьми через управління їх спонуканнями» може здійснюватися насамперед із допомогою ефективних коммуникаций.

1. Худяків «Внутрішньофірмові „public relations“» журнал «Маркетинг» №.

11, 1997 г.

2. Яновський «„public relations“ у системі керування» журнал.

«Маркетинг» № 9, 1997 р. 3. Котлер «Маркетинг Менеджмент» З Петербург, 1998 г.