Відкриття Амазонки

Открытие Амазонки

Першовідкривачі і пірати, охоплені жадобою слави й багатства… штурмували світло амазонських вод, напівтаємничий й напівлегендарний, незайманий й священний.

Р. Морзе Восени 1499 року від берегів Іспанії відпливла флотилія із чотирьох каравел й взяла курс — на південний захід. Нею командував Вісенте Яньєс Пінсон, який бравши доля в першому поході Колумба. Пізнавши смак подорожей й уже заражень бацилами честолюбства, він вирушив шукати в далеких країнах золото й коштовності.

Каравели перетнули Атлантичний океан й в січні 1500 року підійшли до східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної широти. Одного разу флотилія збилася із дороги й втратила землю із поля зору. Невдовзі стався дивовижний випадок: океан, по якому пливли каравели, був повен… прісної води.

Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши один з рукавів гирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька кілометрів. По дорозі їм зустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі привітно зустріли прибульців, однак тих малі зовсім не мирні наміри: висаджувались до берега й влаштовували полювання на індіанців, їм удалося захопити в сповнений понад тридцять Чоловік. Цей живий «товар» смердоті збиралися вигідно продати после повернення.

Так було б покладено вушко «страхітливій чумі» — рабству й работоргівлі на південноамериканському континенті.

Одного разу, немовби із метою помститись за вчинені злочини, на каравели піднялася величезної сили хвиля, котра прийшла із океану. Це був страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила й розкидала судна іспанців.

Приголомшені моряки довго було неможливо прийти до тями. Тільки-но вода спала, уцілілі каравели із «єдналися й поквапились піти із небезпечного місця.

Не знайшовши ані золота, ані коштовностей, втративши половину флотилії й частину екіпажу, Пінсон у вересні 1500 року повернувся на батьківщину. У трюмах уцілілих кораблів було б трохи сандалового дерева, цукрової тростини, різних дивовиж та полонені напівживі індіанці.

Зате географічні результати подорожі дуже великі: були відкриті північно-східне узбережжя Південної Америки й гирло Амазонки. Одного разу, це було б 24 червня 1542 року, мандрівники безшумно пристали до одного з селищ, маючи намір поповнити запаси провіанту. Довкола панувала тиша, та щойно люди зійшли на берег, як ними посипався град списів й стріл. Натовп індіанців навально атакував зайд й так саме швидко розсіявся после залпів з мушкетів. Однак незваним гостям довелося поквапливо відступити.

Після бою іспанці розповідали, що їм довелося битися з лютими індіанцями, котрі спритно володіли списами й луками. Довге волосся вкривало їхні плечі й спини, але в стегнах смердоті малі короткі спіднички.

У щоденнику Карвахаля із «явився відповідний запис, в якому висловлювалося припущення, що іспанці потрапили в країну амазонок.

Епізод бою іспанців із «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику ріку назвали рікою Амазонок, а пізніше переінакшили в Амазонку.

Так було б відкрито царицю річок Амазонку. Коли ж до її витоків, то знадобилося ще два століття тих, щоб розгадати їхнього таємницю. Однак в Амазонки є ще чимало таємниць, й чимало години й роботи потрібно тих, щоб пізнати її загадковий світло. Найбільша річка світу жде нових першовідкривачів й дослідників.

Амазонка—найбільша річка на нашій планеті, її витоки—могутні гірські річки Мараньйон й Укаялі — беруть вухо у Перуанських Андах. Після їхнього злиття Амазонка протягом кількох тисяч кілометрів тече рівниною й біля міста Блекота впадає в Атлантичний океан.

На цьому довгому шляху, який простягнувся від одного краю південноамериканського материка до іншого, велику річку живлять сила-силенна приплив, причому 17 з них являють собою великі річки завдовжки від 1500 до 3500 кілометрів. Одні із них за водністю такі, як Дніпро, а інші—як Про чи Олена. Наймогутніші притоки—Пурус, Ріу-Негру, Мадейра, Тапажос, Шінгу, Токантінс. До недавнього години ніхто до пуття не знавши, котра довжина Амазонки й котра її водоносність. Сперечалися також, який витік Амазонки головний—Мараньйон чи Укаялі? Суперечка розв «язалась на користь першої із цих річок, бо в місці їхнього злиття Мараньйон несе води в кілька разів більше, ніж Укаялі.

У багатьох джерелах й досі вказується, що найдовша річка на землі —Ніл (6671). Довжина Амазонки від початку Мараньйону близько 6500 км, та коли її заміряли від витоків Укаялі, виявилося, що Амазонка довша за Ніл, це найдовша річкова система у світі—понад 7000 км.

В Амазонки найбільший басейн — близько 6,9 мільйона км2. На цій площі вільно могли б розміститися Австралія (цілий материк!) чи США її займають Бразілія, Болівія, Перу, Еквадор й Колумбія.

Колиска Амазонки лежить в Андах, де переважають скелясті безлісі міські, а клімат суворий й несприятливий для людини. Мараньйон довго тече серед стосів паралельно до берега океану на дні глибокої гірської складки. Перетворившись на могутній потік, він починає єдиноборство із гірськими пасмами й виривається на простір з тісних обіймів Анд.

Місце прориву Мараньйону — одне із найчудовіших на всій земній кулі. Місцевість — дика і надзвичайно мальовнича; вона уже нічим не нагадує суворого й пустельного району витоків річки. Коли далі тече Мараньйон на схід через Монтану (так називається тут гірсько-лісова місцевість), то жаркішим й вологішим стає клімат, буйнішою й розкішнішою рослинність, багатшим й різноманітнішим тваринний світ.

На ділянці прориву Мараньйон утворює 27 понго-скслястих каньйонів, таких вузьких, що по їхнього дну немає місця навіть для штрихи. У кожному понго Мараньйон кипить, нуртує й шалено мчить свої води, стиснені прямовисними скелястими стінами ущелин.

Останнє й найвідоміше звуження називається Понго де Мансеріче— «Ворота папуг». Поминувши його, річка назавжди залишає Анди й виходить на безмежну рівнину Амазонії, де стає судноплавною.

Амазонія, чи Амазонська низовина,—одна із найбільших рівнин на земній кулі, царство лісів, боліт й води.

Після злиття своїх гілок, ще за кілька тисяч кілометрів до океану, Амазонка вже являє собою величезну ріку, до 2 км завширшки. Вона тече поміж високих берегів, підмиваючи й руйнуючи їхні. Час від годині на різних місцях чути глухий гуркіт: це сталася терра каїда (оповзень)—з гуркотом обвалилася підмита річкою ділянка берега. Човнярі й капітани суден дуже боятися таких обвалів й тому стараються триматися далі від небезпечних ділянок берега.

Слід відзначити ще одну дивовижну рису Амазонки: у світі немає другої великої річки із такою великою кількістю кольорових вод. Вода Ріу-Негру дуже темна, а Ріо-Бранко — біла, як молоко; є потоки із жовтим, сірим, зеленуватим, червонуватим забарвленням. У річковиків є цікавий звичай: відзначати перетин лінії, котра ділить кольорові води Амазонки й Ріу-Негру, своєрідним, дуже веселим святому. У цей годину на пароплавах панує гомінке пожвавлення, усі кричати, співають, танцюють, обливають одне одного водою, пустують, як діти.

У районі впадіння Ріу-Негру Амазонка стає такою величезною, що уже жодна із найбільших річок світу не може зрівнятися із нею: ширина потоку перевищує 5 км, а глибина сягає 30—50 м. Ще величніша Амазонка после впадіння Мадейри. Вона така широка тут, що коли плисти по середині річки, майже немає берегів.

Є в Амазонки ще одна чудова властивість — вон повноводна протягом усього року й цим відрізняється від багатьох великих річок світу, що багатоводні чи навесні чи влітку, коли в їхнього басейнах тануть сніги й льодовики, чи в інші сезони року, залежно від випадання опадів.

Вивчаючи життя річки, вчені довідалися, що Амазонка має притоки, котрі несуть їй воду із південної й північної півкуль, й що ці річки за своїм режимом є антиподами.

Європейці, що вдерлися в XVI столітті у центральні райони басейну Амазонки, зустріли індіанські племена, котрі стояли низькому ступені розвитку. Надзвичайно важкі умови життя в лісах Амазонки, найдикіших на земній кулі, постійна жорстока боротьба за існування, відірваність од районів стародавньої цивілізації — вісь основні заподій цієї відсталості.

За минулі віки відбулося змішання рас, й нині басейн Амазонки має досить строкате населення. Тут живуть люди всіх кольорів й відтінків шкіри, котрі лише можна зустріти на землі: білі (європейці), чорні (негри), червоношкірі (індіанці), «кольорові"—метиси, мулати, й т. буд. Нащадків білих й індіанців називають метисами, нащадків білих й негрів — мулатами й т. п.

Панівне становище в житті країн амазонського басейну належить білим — нащадкам іспанських, португальських та інших «цивілізованих» колоністів. Решта жителів — аборигени-індіанці і нащадки завезених сюди рабів-негрів—безправні, пригноблені, зазнають расової дискримінації. Рабство існує і нині, але й в завуальованому вигляді. З всіх великих річок землі природа особливо щедро нагородила басейн Амазонки. У ньому є все необхідне, щоб забезпечити життєві потреби населення майже всієї нашої планети.

Річки амазонського басейну багаті на рибу. Кажуть, Амазонка— рай для рибалок. Вчені визначили, що жодна річка не має такої багатої й різноманітної фауни прісноводних риб. Тільки у водах самої Амазонки, не рахуючи приплив, налічується близько 750 видів риб, понад третини того, що взагалі зустрічається на земній кулі.

До чудес Амазонки належати «співучі» риби, схожі на сомів. Туристи розповідають, що їм доводилося у надвечірні години чути «спів» цих риб, схожий на тихі дзвони.

Епоха великих відкриттів у басейні Амазонки, почата Пінсоном, продовжена Орельяною, Гумбольдтом, ла Кондаміном, Бейтсом та іншими мандрівниками і дослідниками, ще не знайшла свого логічного завершення. Вона триватиме доти, доки скарби Амазонського басейну й могутні сили її річок не будуть поставлені на службу людині, поки справжні господарі природних багатств не стануть повноправними членами великого братства свободи народів світу, що будують справді щасливе життя, і користуються досягненнями передової науки, техніки й культури.

Слід зупинитися ще на двох питаннях, заговорили українською у «язаних з сьогоднішнім днем Амазонки: на проекті «Великий Каражас» й першій радянській комплексній експедиції в гирло цієї річки.

Останнім годиною на сторінках світової преси почали із «являтися повідомлення про новий проект XX сторіччя — «Великий Каражас».

Цим проектом передбачене широкий розвиток у найближчі 10—15 років гірничорудної промисловості в районі Каражасу, розташованому на бразильській територї в північній частині басейну Амазонки. Тут розвідані казково багаті родовища корисних копалин—залізної рудій, міді, марганцю, бокситів, олова, золота. Біля гирла Амазонки протягом кількох місяців у першій половині 1983 року працювала перша радянська комплексна експедиція, якій було б підпорядковане наукове судно «Професор Штокман».

Вченим було б не досить відомостей лише із великих річок нашої країни, їхні дуже цікавила Амазонка, Яка виносить води в океан у півтора разу більше, ніж усі річки СРСР.

Область гирла Амазонки — чудовий про «єкт для вивчення, бо за своїми велетенськими розмірами, великими глибинами, винятковою різноманітністю рослинного й тваринного світу являє собою щось середнє між річкою й морем. За впливом на природні, процеси, котрі відбуваються у воді, над суходолом й морем, її можна порівняти лише із морською течією Гольфстрім.

Експедиція був організована Інститутом океанології ім. П. П. Ширшова та Інститутом Латинської Америки Академії наук СРСР. У її роботів взяли доля кілька спеціалістів з Бразілії.

Дослідження річки проводилися в 67 точках, де бралися проби води й грунту, а також велися гідрологічні, гідрохімічні, гідробіологічні та інші спостереження. Крім того, дослідженням були охоплені області шлейфу й окремі глибоководні ділянки океану.

Група біогеохіміків вивчала органічні речовини, котрі виносяться Амазонкою в океан з глибин Амазонської низини й їхнього вплив на навколишнє океанське середовище. Відкладення в основному являють собою продукти життєдіяльності амазонських джунглів—білки, жири, цукроподібні речовини; залягаючи на дно океану, смердоті сприяють утворенню родовищ корисних копалин.

Підсумки робіт першої радянської комплексної експедиції, виконаних за такою великою програмою, дадуть змогу глибше вивчити деякі сторони життя цариці річок Амазонки.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.