Мислення

Мислення

Мислення — це процес опосередкованого, предметного відображення (пізнання) загальних, суттєвих властивостей об'єктів та явищ дійсності, відображення взаємозв'язків та відношень, що існують між ними.

Мислення починається із проблемної ситуацїї, для виходу із якої індивід повінен знайти й застосувати нові для собі знання чи дії. Вона включає у собі невідоме (шукане), пізнавальну потребу індивіда, його здібності та досвід.Однак із багатьох причин індивід, оцінюючи ситуацію як проблемну, часто не шукає виходу із неї .Він вдається до мислення тоді, коли проблемна ситуація перетворюється на завданнямітку, Яка дається в певних умовах й в якої можна досягти за рахунок останніх. Інакше кажучи задача-це проблемна ситуація, прийнята індивідом. Тепер вона набуває вигляду відомого й невідомого, зв’язки між якими слід віднайти. Пошук таких зв’язків, тобто розв‘язування задачі й становить процес мислення.

Порівняно із відчуттями й сприйманнями це значно повніший образ свіеу, який несе в собі ступінь проникнення індивіда в сутність явища дійсності з’ясування їхні неявних властивостей. Усвоїх розвинених формах це раціональна пізнавальна діяльність, шляхом людина здобуває нові абстраговані від чуттєвих даних, знання, будує узагальнений образ світу, створює власну філософію, із рештою, здійснює акти творчости. Закономірності розвитку мислення, й психіки в цілому, висвітлює аналіз його філо-історіота онтогенезу. Протягом філогенезу, воно та надбудовується над стадіями елементарної сенсорної та перцептивної психіки й виконує функції інтелекту. На початкових етапах історіогенезу цей процес має вигляд первісного (міфологічного)мислення і слугує засобом пояснення життя людини. Він виникає под годину практичних дій, за допомогою які, людина реалізує стосунки із природою, започатковує шлях, яким людина прямує від чуттєвого до теоретичного пізнання дійсності .У онтогенезі мислення формується івидозмінюється в міру ускладнення життєвих зв’язків дитини зі світом.

Ще мислення є здатністю людини відображати об'єктивну дійсні.сть у поняттях та судженняхю Процес мислення характеризується такими особливостями .

1. Процес мислення становить складну єдність. Мислення не пов’язане із мовою, але виражене в мові .

Незважаючи тих, що в онтогенезі ставлення мислення й мовлення своєрідні й мінливі, неможливо вивчати ппроцес мислення вдитини поза аналізом розвитку її мовлення .

2. Мислення дорослої людини має узагальнений характер. Про що б людина не думала, над розв’язанням якої б конкретної задачі не працювала, вона завжди думає за допомогою мови, отже, узагальнено.

І.П. Павлов визначаючислово, як особливий сигнал дійсності, як спецефічний подразник, що має узагальнений характер, розкриває й його ставлення до мислення, Він писавши про ті, що мовні сигнали «є абстрагування від дійсності й припускають узагальнення, що і становить наше зайве спеціально людське, вище мислення, яку створює спочатку загально-людський емпіризм, а нарешті і науку-знаряддя вишого орієнтування людини в навколишньому світі й в собі самій.

Зв’язки між предметами й явищами відбражаються звичайно у мовних формах, хоч деякі зв’зки, наприклад просторові й часові, людина може сприймати і безпосередньо.

3. Для мислення характерна проблемність, тобто пошук зв’язків у кожному конкретному випадку, у кожному явищі, яку є об'єктом пізнання. Цей пошук розпочинається звичайно у відповідь на словесний сигнал. Таким сигналом є запитання, із якого розпочинається процес мислення У запитанні формулюється заподіяння мислення. При цьому кожне запитання символізує цілко визначений тип зв’язку, розкриття якого в певномуконкретному явищі й становить заподіяння, що постало перед людиною. Запитання: «Чий м’яч покотився?"-потребує встановити зв’язок лише однієї категорїї відношень належності.Запитання: «Куди м’яч покотився?" — сигналізує також лише один тип зв’язкунапрям, місце Запитання:» Чому м’яч покотився ?-зумовлює пошуки причинних зв’язків.

Запитанняодна із найбільш доказових форм єдності мислення й мови. Запитання є сигнал, й він спричиняє відповідьспецифічну для людини орієнтувальну реакцію, пошукову розумову діяльність.

Мисленняце розв’язання певноъ задачі, сформцульованої в запитанні. Пошук відповіді на поставлене запитання надє процесу мислення спрямованого, організованого характеру.

4. мисленнястрижень будь-якої розумової діяльностілюдини.Цим розумовий процес навіть дворічної дитини, котра засвоює мову, якісно відрізняється від примітивних форм аналізу й синтезу, доступних вищим тваринам. Пошукшляхів розв’язаннятвариниздійснюють методами безладних спроб й помилок, спрямованих на досягнення «принади», але й не так на націленість. Сформульована взапитанніпотреба пізнати, зрозуміти має в людини усвідомлений характер. Мисляча людина знає, що вона не знає й що хоче взнати. Вона знає, що вон знайшла, розв'язавши поставлену задачу.

Оформлення задачі в запитанні є першим етапом розумового процесу, бо перш ніж розв’язувати завдання, треба розкрити категорію, в межах якої лежати шукані зв’язки. Знайдений розв’язок задачіце розуміння, тобто встановлення нових знань, які набула людина.

Звичайно, не лише діти, а і дорослі й не завжди відразузнаходять правильний розв’язок поставленої задачі.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.