Гетьмансьтво україни: іван мазепа (гетьманство України. 
Іван мазепа)

Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетьманство України. Іван Мазепа)

Із години встановлення над Козацькою Україною зверхності Москви остання прагнула запровадити пряме управління. Зі свого боці козацька верхівка, ще за доби Руїни розчарована пропольською і протурецькою політикою, понад не ставила под сумнів необхідність підгримувати зв «язок із Москвою. І усе ж таки козацькі гетьмани виступали за збереження того, що лишилося від прав, гарантованих Переяславською угодою 1654 р. Вони сподівалися, що, виявляючи лояльність до Москви, переконають царів у своїй надійності і дістануть згоду на автономію.

Вирішальний етап у стосунках між Гетьманщиною та Москвою наставши за гетьманування Івана Мазепи — одного із найвидатніших й найбільш суперечливих політичних діячів України. Народився Мазепа 1639 р. у знатній українській родині, що користувалася великою повагою у Війську Запорозькому. Він дістав досить високу освіту. Провчившись у Київській колегії, Мазепа перейшов до колегії єзуїтів у Варшаві і згодом вступивши на службу до польського короля. Це надавало йому можливість багато подорожувати країнами Західної Європи, а також виконувати обов «язки королівського посланця в Козацькій Україні. У 1669р., повернувшись на Правобережжя, Мазепа вступає на службу до гетьмани Правобережної України Петра Дорошенка. Виконуючи свою першу дипломатичну місію, він потрапляє в сповнений до запорожців, котрі видають його гетьманові Лівобережної України Іванові Самойловичу. Тонкий політик, Мазепа намагається перетворити потенційно катастрофічну для собі ситуацію на особистий тріумф. Своєю досвідченістю в міжнародних справах й бездоганними манерами він пере онує Самойловича зробити його довіреною особою. Ці ж риси допомагають Мазепі встановити контакти із високопоставленими царськими урядовцями. У 1687 р., коли змістили Самойловича, його наступником було б обрано не кого іншого, як Мазепу, підтриманого російськими вельможами.

Протягом майже всього 21-річного гетьманування Мазепа провівши традиційну для гетьманів Лівобережної України політику. З небаченою послідовністю він (зміцнює становище старшини, роздавши їй понад тисячу дарчих на землі. Не забуває він й про власні інтереси. Завдяки щедрим дарам від царя Мазепа накопичує близько 20 тис. маєтків й стає одним з найбагатших феодалів Європи. Людина досвідчена і витончена. Мазепа скеровує значну частину своїх особистих прибутків на розвиток релігії та культурних установ. Ревний покровитель православ «я, він будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових церков, споруджених у пишноту стилі, що його годиною називають мазепинським, чи козацьким, бароко. За Мазепиного гетьманування Києво-Могилянська академія змогла завдяки його підтримці спорудити нові корпуси й збільшити до 2 тис. кількість студентів. Крім того, він заснував багато інших шкіл й друкарень, щоб «українська молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами освіти».

Проте якщо київські спудеї та духовенство складали на його честь захоплені панегірики, то селяни і козацька чернь мало що доброго могли сказати про нього. Його відкрита йпослідовна підтримка старшини збуджувала повсюдне невдоволення серед народних мас та настроєних проти старшини запорожців. Потенційно вибухова ситуація виникла у 1692 р. коли Петро Іваненко-Петрик. писар, котрий мав широкі політичні зв «язки, втік на Сич й ставши піднімати там заколотий проти гетьмани. Оголосивши, що наставши годину повстати проти старшини, котра «смокче народну притулок й «визволити нашу батьківщину Україну з-під влади Москви», Петрик у своїх намаганнях утворити незалежне Українське князівство заручається підтримкою кримських татар. Проте коли замість допомоги татари повернули проти нього і стали грабувати населення, популярність Петрика серед народу похитнулася і повстання згасло.

Гідне подиву піднесення Мазепи від в «язня до гетьмани, його здатність тримати в покорі ненаситну і підступну старшину водночас з проведенням політики, що поклала вухо добі бурхливого культурного та економічного розвитку.— все це досягнення першорядної ваги. Та найбільш вражаюча рису Мазепи як політика полягала в умінні захищати як власні, то й загальноукраїнські інтереси, зберігаючи водночас добрі стосунки із Москвою. Колі в 1689 р. на трон зійшов молодий й енергійний Петро I, гетьман вже вкотре застосував свій незбагненний дар чарувати можновладців. Він надавав царю активну допомогу в грандіозних походах на турків й татар, кульмінацією які стало здобуття у 1696 р. Азова — ключової турецької фортеці на Азовському морі. Старіючий гетьман також постійно давав недосвідченому молодому монархові поради у польських справах: згодом між ними виникла тісна особіста дружба. Козацькі полковники з сарказмом зауважували. що «цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі», а російські урядники заявляли. що «ніколи ще не було б гетьмани кориснішого й вигіднішого для царя, як Іван Степанович Мазепа».

Завдяки близьким стосункам з Петром 1 Мазепа зміг скористатися великим козацьким повстанням, що вибухнуло на підлеглому полякам Правобережжі у 1702 р. Після того як цей район знову було б заселене, польська шляхта спробувала вигнати звідти козаків. Правобережне козацтво на чолі із популярним у народі полковником Семеном Палієм підняло повстання: перелякані польські урядники повідомляли, що Палій хоче «піти слідами Хмельницького». Сили повстанців вже налічували 12 тис. коли перед тим приєдналися інші козацькі ватажка — Самійло Самусь. Захар Іскра. Андрій Абазин. Незабаром перед повстанцями впали такі польські твердині, як Немирів. Беріичів та Біла Церква. З утечею на захід польської шляхти схоже було б тих. що розгортається щось на зразок меншого варіанту 1648 року. Однак у 170му році полякам удалося відвоювати значну частину втрачених земель й взяти Палія в облогу в його «столиці» Фастові. Саме за годину у Польщу вторгається найбільший ворог Петра I— король Швеції Карл XII. Скориставшися замішанням. Мазепа переконує царя Дозволити йому окупувати Правобережжя. Знову обидві частини Наддніпрянської України були про «єднані, й заслугу здійснення цого міг приписати собі Мазепа. Щоб гарантувати собі від загрози із боці популярного в народі Палія. Мазепа за згодою Петра Iнаказує заарештувати того і заслати до Сибіру.

Проте на початку XVIII ст. у взаємовигідних стосунках з царем, що їхнього Мазепа так спритно підтримував, із «являється напруженість. У 1700 р. вибухнула велика Північна війна. У виснажливііі 21-річній боротьбі за володіння узбережжям Балтійського моря головними супротивниками виступали російський цар Петро І 18-річний король Швеції Карп XII — обдарований полководець, але й кепський політик. Зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, Петро I, цей палкий прихильник західних звичаїв, вирішує модернізувати армію, управління і сус-пільство взагалі. Значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролювалися усі ділянки життя, відмінялися також «застарілі звичаї». У межах цієї політики под загрозу потрапляла гарантована у 1654 р. традиційна автономія Гетьманщини.

Під годину війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Козаки вперше повинні були воювати виключно за інтереси царя. Замість того щоб захищати свій край від безпосередніх ворогів — поляків, татар й турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. У цих походах стало до болю очевидним ті, що козаки було неможливо рівнятися із регулярними європейськими арміями. Рік у рік їхні зажени поверталися із півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60 й навіть 70% складу. Колі, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро Iпоставив на чолі козацьких полків російських й німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися із презирством до козацького війська, яку вважали гіршим й часто використовували просто як гарматне м «ясо. Колі поповзли чуйні про наміри Петра І реорганізувати козаків, старшина, положення якої було б заговорили українською у «язане із військовими посадами, занепокоїлася.

Війна викликала ремствування також серед українських селян й міщан. Вони скаржилися, що в їхніх містах й селах розмістилися російські війська, котрі завдавали утисків місцевому населенню. «Звідусіль, — писавши цареві Мазепа, — я отримую скарги на свавілля російських військ». Навіть гетьман ставши відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи російським вельможею.

Невдоволення, що врешті штовхнуло Мазепу шукати іншого заступника, було б заговорили українською у «язане із питанням захисту України. Колі польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський ставши погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Не можу дати навіть десяти Чоловік; боронися, як знаєш». Це було б для гетьмани останньою краплею. Петро Iпорушив вол «язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу догоди 1654 р., й Український гетьман переставши вважати собі вол «язаним зберігати вірність цареві. 28 жовтня 1708 р., коли Карл XII, котрий ішов на Москву, загорнувши на Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. Далі пішло близько З тис. козаків й провідних членів старшини. Умови, за які українці приєдналися до Карла, були встановлені у пакті, підписаному наступної весни. За надання військової допомоги та провізії Карл обіцяв захищати Україну і утримуватися від підписання світу із царем аж до повного звільнення її від влади Москви та відновлення її давніх прав.

Петро Iдізнався про «вчинок нового Іуди Мазепи із великим здивуванням». Через кілька днів после переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напавши командуючий російськими військами на Україні князь Меншиков й вирізав всіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок й дітей. Звістка про бійню в Батурині і терор, що його розпочали на Україні російські війська, заарештовуючи і страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох з потенційних прибічників гетьмани. Тім годиною Петро Iнаказав старшині, що не пішла за Мазепою, зверни нового гетьмани, і 2 листопаду 1708 р. ним ставши Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали у яких настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Вона воліла почекати і побачити, як розвиватимуться події. як не чудово, але й єдиною значною групою українського населення, що все-таки став на бік гетьмани, були запорожці. Хоч смердоті і часто сварилися із ним за потурання старшині, та усе ж таки вважали Мазепу меншим злом порівняно із царем. Алі за це рішення смердоті малі дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Сич, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці шкірного пійманого запорожця.

Протягом осені, зими і весни 1708—1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для собі стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — одна із найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро I, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж тепер забезпечила контроль над узбережжям Балтійського моря і почала перетворюватися на могутню європейську державу. Щодо українців, то битва поклала кінець їхнім намаганням відокремитися від Росії. Тепер остаточне поглинення Гетьманщини міцніючою Російською імперією було б лише питанням години. І справді, Петро Iвважав англійське поневолення Ірландії придатною моделлюдля здійснення своїх намірів щодо України.

Втікаючи после поразки від переслідування російської кінноти. Мазепа й Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Туреччині. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. вбитий горем 70-річний Мазепа помер.

Список литературы

Орест Субтельний, «Україна, Історія; І Мазепа».

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet bolshe.ru/.