Батьківська педагогіка. 
Сім"я та закон

Батьківська педагогіка. Сім'я та закон

Реферат Запоріжжя 2005.

Діти завжди були й залишаються найдорожчою цінністю, гордістю й надією держави. Турбота про підростаюче покоління, реалізація прав й свобод дитини — святий обов’язок батьків, школи, широкої громадськості. Алі міцна батьківщина завжди є основним фундаментом у вихованні дітей, а батьки є природними вихователями.

Згідно Конвенції ООН про права дитини, батьки, чи інші особини, котрі виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей й фінансових можливостей умів життя, необходимых для розвитку дитини.

Батькам необхідно визнавати права дитини на відпочинок й дозвілля, право брати доля в іграх й розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати доля в культурному житті, займатися мистецтвом, визнавати право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, котра може становити небезпеку для здоров’я, завдавати шкоди її фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

Дитині для повного гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. бацьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. разом із тім почуття, що офарблюють відносини дитини й батьків, — це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв’язків.

Специфіка почуттів, що виникають між дітьми й батьками, визначається головним чином тім, що турбота батьків необхідна самих життя дитини. А нестаток у батьківській любові - дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти.

Перша і основна завдання батьків — є створення в дитини впевненості до того, що її люблять й про неї піклуються. Ніколи, ані при які умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Психологами доведено, що у трагедії підліткового алкоголізму та підліткової наркоманії часто винні не люблячи своїх дітей батьки.

Глибокий постійна психологічний контакт з дитиною — це універсальна вимога до виховання, Яка в однаковому ступені може бути рекомендована усім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття й переживання контакту із батьками дають дітям можливість відчути і усвідомити батьківську любов, прихильність й турботу.

Контакт ніколи не може виникнути сама собі, його потрібно будувати із дитиною. Колі говоритися про взаєморозуміння, емоційний контакт між дітьми й батьками, мається на увазі деякий діалог, взаємодія дитини й дорослого.

Найбільш істотна характеристика діалогічного спілкування, що виховує, полягає у встановленні рівності позицій дитини й дорослого. Досягти цого в повсякденному сімейному спілкуванні із дитиною дуже важко. Звичайно стихійно виникаюча позиція дорослого — це позиція «над» дитиною. Дорослий має силу, досвід, незалежність — дитина фізично слабша, недосвідчена, цілком залежна. Всупереч цого батькам необхідно постійно прагнути до встановлення рівності.

Людина не винна бути об'єктом виховання, вон завжди активний суб'єкт самовиховання. бацьки можуть статі володарями душі своєї дитини лише в тій мері, у якій їм удається розбудити в дитині потребу у власних досягненнях, власному вдосконаленні.

Контакт з дитиною, як вищий прояв любові до нього, варто будувати, ґрунтуючись на постійному, безустанному бажанні пізнавати своєрідність її індивідуальності.

Треба декілька слів сказати про помилки у батьківському вихованні. Так, великі проблеми виникають у спілкуванні із дитиною, якщо виховання стало єдиною діяльністю, що реалізує потребу сенсу життя. Задоволенням потреби сенсу життя може статі турбота про дитину. Маті, чи батько, бабуся можуть вважати, що зміст їхнього існування є відхід за фізичним станом й вихованням дитини.

Вони не завжди можуть це усвідомлювати, думаючи, що ціль їхнього життя в іншому, однак щасливими смердоті почувають собі лише тоді, коли смердоті потрібні. Якщо дитина, виростаючи, іде від них, смердоті часто починають розуміти, що «життя втратило всілякий зміст».

Яскравим прикладом тому служити мама, що не бажає втрачати положення «опікунки», що власноручно миє п’ятнадцятирічного хлопця, зав’язує йому шнурки на черевиках, бо «він це завжди зле робить», виконує за нього шкільні заподіяння, «щоб дитина не перевтомилася». У результаті він одержує необхідне почуття своєї необхідності, а кожен прояв самостійності сина переслідує із разючою завзятістю. Шкода такої самопожертви для дитини очевидна.

У деяких батьків виховання дитини збуджується так званою мотивацією досягнення. Ціль виховання полягає до того, щоб домогтися того і не вдалося батькам з-за відсутності необходимых умів, чи ж бо сам смердоті не були досить здатними й наполегливими. Таке виховання виглядає як проблема несвободи дитини в прояві властивих їй індивідуальних якостей.

Подібно цьому регулюючі виховання, зверхцінні мотиви батьків обмежують волю розвитку властивих дитині задатків, ускладнюють розвиток, порушуючи його гармонію, а іноді й спотворюючи його хід.

Мета й мотив батьківського виховання дитини — це щасливе, повноцінне, творче, корисне людям життя цієї дитини. На творення такого життя, і повинне бути направлене сімейне виховання.

Виховання — справа відповідальна й копітка, котра вимагає від нас великих психічних, фізичних й матеріальних витрат. Хто, як не батьки, повинні виховувати своїх дітей національно свідомими, вчити любити свою батьківщину, бути добрими та людяними, поважати старших. Батькам треба зробити усе, щоб їхні діти виросли високоосвіченими, стали гордістю та надією держави, відповідальними громадянами своєї країни.

Держава багато уваги приділяє умовам виховання дітей у батьківщинах. За рокта незалежності було б прийнято чимало законів, котрі стосувалися питань виховання в сім'ях. Так, 15 листопаду 2001 року був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». Отже, законодавчу базу попередження насильства в сім'ї в Україні було б створено — залишилось лише впровадити її у життя.

Не перший рік діють закони України «Про державну допомогу сім'ям із дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», який надає хоч й крихітні, але й усе ж таки родинам додаткові матеріальні можливості для виховання, та багато інших законів.

Рік тому був впроваджений в життя новий сімейний кодекс, згідно якому біли помітно змінені деякі права та обов’язки батьків, до того числі і в напрямі виховання та піклування дітей.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.