Формирование бібліотечного фонда

Социальный критерій якості формування бібліотечного фонду.

Формирование бібліотечних фондів жадає від бібліотекаря точного знання завдань, котрі стоять у тепер перед бібліотекою, і навіть постійного вивчення контингенту користувачів, їх потреб, інтересів, літературних смаків, установок, стимулів, мотивів звернення до документів.

Залог успіху полягає у умінні визначити, передбачити майбутні інформаційні запити, що робить формування бібліотечних фондів як наукою, а й мистецтвом.

Для правильного формування бібліотечних фондів треба знати інформаційні запити, прирівнювати до інтересів й потребам користувачів.

Формирование і бібліотечного фонду в визначальною мірою залежить від того, наскільки вона вивчений бібліотекарем, йдеться про результативності цього процесу можна судити з результатів відповідних критеріїв, деякі з них і потрібно розглянути у цій роботі.

1. Методологічні і теоретичні основи формування бібліотечного фонду.

1.1. Формування бібліотечного фонду: поняття, значення.

В наукову літературу можна зустріти кілька визначень процесу формування бібліотечних фондів. У підручнику Ю. Н. Столярова «Бібліотечний фонд «дається таке визначення: «Під формуванням розуміють створення, сталий розвиток бібліотечного фонду, й підтримання його у стані «(12, с.63).

Понятие «формування бібліотечного фонду «було сформульовано наприкінці 60-х років Ю. В. Григорьевым для позначення всіх технологічних процесів перетворення документів мають у систематизоване збори, тобто. в бібліотечний фонд. Воно зіграло великій ролі в системному баченні бібліотечного фонду, створенні цілісного вчення про бібліотечному фонді замість суми існували доти теорій і методик приватних процесів, які стосуються створенню й розвитку бібліотечного фонду. Завдяки це поняття виникла стала швидко розвиватися теорія формування бібліотечного фонду.

В час, в термінологічному словнику по бібліотечному справі поняттю формування бібліотечних фондів «дається глибший визначення: «Сукупність процесів, вкладених у створення й розвиток бібліотечного фонду, складається з комплектування, організації та управління фондом, і навіть винятку творів пресі й інших матеріалів; залежить від виду бібліотеки, складу, чисельності та інтересів читачів, випуску читацької продукції розвитку інформаційними потребами науку й виробництва «(17, с.202).

Формирование бібліотечних фондів — безперервний процес. Якось розпочавшись, він припиняється до того часу, поки існують бібліотека. Робота з формуванню фонду становить основний зміст діяльності багатьох співробітників бібліотеки, принаймні зростання величини її фонду дедалі більше що спеціалізуються з окремих технологічними процесами і операціях її формування.

Технологически формування бібліотечних фондів починається з визначення ідеального образу фонду, або його моделі. Наступний етап — відбір, придбання (виняток) документа, чи комплектування. Далі йдуть облік, обробка, розміщення, зберігання, доставка документа на вимогу абонента. Інформації про ході цих процесів постійно аналізується, і за підсумками аналізу, у них вносяться корективи.

Значение формування бібліотечних фондів системі «бібліотечних фондів «у тому, що саме все характеристики фонду створюються якраз і тільки внаслідок її формування. А якість й розмір фонду передбачають і зумовлюють все подальше діяльність бібліотеки.

2. Комплекс критеріїв якості формування бібліотечних фондів.

2.1. Система вимог, що висуваються до критеріям формування.

О результативності формування фонду можна судити, обравши при цьому відповідний критерій, який, своєю чергою, складається з комплексу показників і величин — першорядною, другорядною тощо. важливості.

Критерий повинен відповідати одночасно кільком вимогам.

Первое — правильність підходу у виборі критерію. Вірний лише критерій, що з основний мети формування бібліотечних фондів.

Второе вимога — визначення необхідного і достатньої числа критеріїв. Правильний монокритериальный підхід, який передбачає вибір із усіх показників, характеризуючих формування бібліотечних фондів, найголовнішого, що відповідає очікуваному результату, і перерахування їх у ранг критерію.

Третье. Розрізняють критерії різного рівня життя та роду, що залежить від масштабів та характеру розв’язуваної завдання. Існують критерій всього циклу та формування бібліотечного фонду, й критерій здійснення кожного процесу.

Критерии може бути двох пологів, тобто. оцінювати формування бібліотечних фондів з погляду абонента — споживача бібліотечного фонду, й з погляду бібліотекаря, якому важливо знати і те, наскільки задоволений абонент, і те, якими-завгодно втратами досягається намічений результат. Ці різнорідні критерії мають бути узгоджені між собою, підкріплювати одне одного. Отже, загальна кількість різнопланових критеріїв досить велика і різноманітно.

Четвертое. Оцінка якості чи ефективності процесу чи явища має проводити оцінку іншого.

Пятое. Критерієм можна скористатися порівнювати результатів формування фондів однотипних бібліотек.

Шестое. Критерієм можна скористатися у випадку, коли він вимірюємо. І тому складові критерій відносні показники призводять до безрозмірному виду; їх центрируют, тобто. змінюють лише доти від 0 до 1 (що спрощує розрахунки); їх роблять односпрямованими.

2.2. Надійність фонду — критерій якості формування бібліотечних фондів.

О ролі бібліотечного фонду судять із заздалегідь розрахованої ступеня його відповідності суспільно значимого еталона — кількості які мають їм абонентів та долі їх безвідмовного обслуговування в нормативні терміни.

Качество відбиває суму всіх споживчих властивостей бібліотечних фондів, тобто. воно проявляється у надійності фонду, яка визначає:

" Здатність фонду забезпечувати повне задоволення профільних запитів читачів. Показником надійності фонду є коефіцієнт задоволення запитів за аналізований період (місяць, квартал, рік), визначається ставленням числа задоволених запитів до загальної кількості які поступили запитів. Надійність фонду проявляється у його повноті, готовності на експлуатацію, безвідмовності функціонування, довговічності, придатності ремонту. «(17,с.108).

А складові надійності, по Ю. Н. Столярову — це повнота і оперативність, які вимірюються власними критеріями (11, с.223) фонду: вичерпна і відносна свідчить про повноту представленості у фонді документів з документального потоку, а надлишкова і недостатня — наскільки повно фонд задовольняє читацькі потреби (надлишкова повнота фонду характеризується наявністю у ній великої кількості не використовуваними читачами документами, а недостатня — незадоволеністю читацького попиту).

В ролі критерію оцінки документа після ухвалення рішення включення їх у бібліотечний фонд виступає відповідність документа профілю фонду.

Полнота постає як якісна категорія бібліотечного фонду, свідчить про його співвідношення з документальним потоком і дозволяє забезпечувати у доборі його присутність серед фонді документів, відповідних його профілю.

Какими показниками можна виміряти повноту? Як використати цю категорію з оцінки якості фонду?

Для виміру повноти вченими — библиотековедами запропонували поняття «ступінь повноти «(8, с.9), яке виражається ставленням документів, наявних у надходженнях чи розділі фонду до документів в документальному потоці, необхідним бібліотеці, одержуване у відсотках.

По ступеня досягнення повноти розрізняють: вичерпну — у розділі (типу видання) купуються все виходять документи — 100%; максимально релевантную (чи достатню) — у розділі купуються документи, які мають дві третини необхідної бібліотеці профільної інформації - 75%, ядерну — комплектуються найзначніші (для ядра фонду) документи які мають щонайменше однієї третини профільної інформації з конкретному поділу — близько тридцяти% і довідкову — комплектуються документи вищого рівня узагальнення інформації (довідники, підручники) — до 20% (8,с.10; 17, с.142).

Каждая ступінь повноти застосовна лише у частини фонду, але й у жодному разі і не всьому фонду.

Различные ступеня повноти характеризують фонд з погляду його співвідношення з документальним потоком. Для визначення рівня відповідності фонду громадської інформаційної потреби, закріплене у профілі конкретного бібліотечного фонду, фахівцями було запропоновано використати поняття «відповідність » .

Профиль фонду відбивається у його моделі, у якій відбиті інформаційні потреби читачів даної бібліотеки. Отже, відповідність — якісна категорія бібліотечного фонду, визначальна рівень її відповідності читацьким потребам, відбитим в моделі фонду. У цьому можливі три характеристики: фонд перевищує читацькі потреби, фонд недостатній задоволення потреб та Фонд оптимальний. Відповідно до цих характеристикам встановлено такі рівні відповідності фонду читацьким потребам:

оптимальный — документи представлені із необхідною бібліотеці повнотою відповідно до профілем фонду при оптимальної экземплярности;

избыточный — фонд перевищує читацькі потреби з допомогою непрофільною (незапланованої в моделі фонду) і дублетной (многоэкземплярной) літератури;

недостаточный — у фонді є лакуни, недостатньо кількість примірників документів підвищеного попиту.

Избыточный рівень може бути виправданим тільки до депозитарної частини фондів великих бібліотек, де збирається малоспрашиваемая література, призначена від використання читачами багатьох бібліотек.

Критерий оптимальності повноти.

Відповідність між потребами читачів у отриманні повної інформації з цікавлячим їх питань, і можливостям книгозбірень у забезпеченні цієї.

полноты — актуальна проблема бібліотекознавства.

Питання повноти бібліотечних фондів продовжують привертати пильну увагу фахівців. Це дедалі більше використовується в оцінці якості фондів: при низькою обращаемости відзначають надлишкову повноту, при велику кількість лакун говорять про недостатньою повноті, попри наявність усіх потрібних документів — про вичерпної повноті.

Однак у практиці формування бібліотечних фондів критерій повноти використовується над повною мірою. Цьому доки сприяє рівень розробленість питання. Повнота фонду продовжує залишатися предметом суперечок між вченими лише на рівні концепцій вичерпної і відносній повноти, а в оцінці фондів використовується інтуїтивно, без конкретного обгрунтування.

Проаналізувавши застосування понять «вичерпна », «надлишкова », «відносна », «недостатня повнота », фахівці дійшли висновку, що вони характеризують різні аспекти.

Показники ступеня повноти й досяг рівня відповідності йдуть на оцінки різних аспектів стану фонду. Ступінь повноти є оцінним показником для виміру охоплення документів з документального потоку вживається з оцінки окремих розділів фонду. Рівні відповідності характеризують як частини фонду, і фонд загалом.

Оптимальний фонд (розділ) який завжди має високий ступінь повноти. Наприклад, для непрофільних тим оптимальні нижчі ступеня повноти комплектування. З допомогою показника ступеня повноти можна диференційовано планувати повноту надходжень як з профільних і непрофільним тем у межах однієї бібліотеки, але й системі бібліотек: центральної, опорних та інших бібліотек галузі. Що рівень бібліотеки у системі, тим більша ступінь повноти комплектування фонду.

Критерий оперативності.

Як підкреслювалося, разом із доданком надежности-полноты, є й слагаемый-критерий оперативності, який, своєю чергою, складається із групи приватних показників, що відбивають час проходження документа в відділах комплектування, опрацювання і збереження у його обробки, але переважно доставки абоненту. Час очікування замовленого документа відраховується з моменту подання письмового вимоги чи усній заявки транспортування вимоги, пошук документи й його доставка абоненту.

Цей критерій перебуває у найтіснішого взаємозв'язок харчування та взаємозалежності з політикою задоволення потреб читачів.

На його значимість звернув увагу библиотековеды США ще 1911 року. І сьогодні, через 90 років, коефіцієнт оперативності визнана найважливішим чинником якого рівня задоволеності читацьких запитів, провідним показником культури обслуговування, головний критерій всієї постановки бібліотечного справи.

Такі дослідження з приводу універсальності даного критерії були вжито Ю. Н. Столяровым, Н. С. Карташовым, И. М. Фруминым та інших.

З одного боку, наших библиотековедов приваблює у ньому можливість кількісного виміру, простота і надійність розрахунків (11, с.205−206). З іншого боку, під цей критерій заважають бути універсальним ряд причин: непродуктивне час, витрачене до пошуку інформації, розвідку.

документа, оформлення замовлення, здобуття влади та здачу видання (5, с.54; 11, с.204−205;19,с.38).

У зв’язку з цим понад десять років тому вони методичним центрам запропонували подбати про різних типах і видах бібліотек, розробити їм прийнятні нормативи очікування потрібного документа (11, с.205). Нині деякі бібліотеки прагнуть досягти цього самостійно. Проте зовсім в усіх мають можливість проводити великі, фундаментальні дослідження, ще менша частина їх знає чи представляє власний коефіцієнт оперативності обслуговування.

І тому силами самих бібліотек будь-якого рангу може бути створена найпростіша елементарна методика, прийнятна як для бібліотекарів, але й читачів. Її головна відмінність від старих підходів повинне полягати у можливості порівнювати думки і читачів, і бібліотекарів за всі цікавлячим аспектам.

Тут слід зазначити, що повнота фонду, й оперативність обслуговування безпосередньо пов’язані між собою. Якщо профільний документ у фонді відсутня, це позначиться на час його очікування з іншої бібліотеки.

С з іншого боку, встановлення черги отримання документа, скорочення терміну користування нею дозволяє у кілька разів знизити екземплярність.

Произведение кількості примірників на середнє час зайнятості кожного їх свідчить про необхідність переведення документа більш пасивний режим зберігання, а висока — вище оптимальної - необхідність або підвищити екземплярність, або скоротити термін користування документом. Повнота повинна бути достатньою, але з надлишкової; оперативність також має перебувати у оптимальних межах, визначених фінансовими, кадровими можливостями бібліотеки, її типом і виглядом, але, передусім повнотою фонду.

З іншого боку, повнота і оперативність, своєю чергою, вимірюються власними критеріями. У результаті виходить ієрархічне дерево критеріїв. Показники і величини властивостей виконують тут функцію обмежувачів.

3.Пользователи та його інформаційні потреби.

3.1. Читацький запит — одне із важливих вимірювачів соціального критерію якості формування бібліотечного фонду.

Потреби абонентів виявляється у їх запитах на документ, із якими звертаються до бібліотекарю. Нині теоретична розробка поняття «запит «ще вкрай недостатня, хоча, як відомо, якого є.

одним із поважних вимірників соціального критерію якості формування бібліотечних фондів.

У сучасному бібліотечної практиці читацький запит вивчається переважно з обсягу й структури фактично використаних бібліотечних фондів, тобто. задоволеної читацького запиту, який дозволяє точно будувати висновки про закономірності її справжнього розвитку. Грунтовні висновки щодо тенденцій розвитку читацького попиту можна зробити, лише використовуючи даних про розмірах дійсного читацького попиту, бо саме характеризують реальні потреби вчених і фахівців у бібліотечних фондах.

Справжній читацький запит висловлює ті інформаційні потреби, які фахівець за потрібне задовольнити, тобто. це весь потенційно можливий обсяг запиту визначений вид бібліотечних фондів. У середньому кожен певний період дійсний читацький запит у його реалізації перетворюється на задоволений і незадоволений. Задоволений запит фактично реалізується у процесі використання бібліотечних фондів. Він менше дійсного читацького попиту величину незадоволеного запиту. Кількісну характеристику.

удовлетворенного запиту дає певною мірою структура використання бібліотечних фондів.

Особлива форма поточного вивчення читацького запиту — аналіз незадоволеного запиту, це кількісне невідповідність рівня життя та структури бібліотечних фондів існуючим інформаційним потребам. Будучи Невдоволеною частина потреб, володіючи якісною і кількісної характеристиками, показує ступінь необхідності розширення бібліотечних фондів. Тим самим було вона дозволяє вибрати найкращі напрями вдосконалення сформованій структури бібліотечних фондів. Аналіз незадоволеного читацького запиту підрозділяється сталася на кілька етапів:

выявление документів, запит куди не задовольняється;

изучение причин невдоволення читацького запиту деякі види документів,.

определение величини (обсягу) незадоволеного читацького запиту;

разработка заходів для його усунення (попередження, зменшенню).

У публікаціях, присвячених невдоволеному читацького запиту, переважно аналізуються відмови, які з причин «немає дома «і «зайнято » .

Але це причини свідчить про ролі змісту фондів, а чи не їх змісті. Проблема ж незадоволеного читацького попиту пов’язані з відмовою через «над бібліотеці «.

Досвід роботи з обліку та ліквідації таких відмов накопичений у ГАНТБ СОРАН, де розроблена єдина для мережі академічних бібліотек форма обліку незадоволеного читацького запиту, відбиває число: загальне відмов; відмов, якими прийняте рішення доукомплектуванні документів; друкованих одиниць, замовлених за різними джерелами комплектування; відмов, зняті з доукомплектування, і цього зняття.

3.2 Проблеми прогнозування читацького запиту.

Одне з найбільш важливих напрямів вивчення читацького попиту — прогнозування читацького запиту, але це доки стало поширеним в бібліотеках країни. Певний досвіду у розробці методологією й методики прогнозування, і навіть математичного моделювання прогнозу використання книжок нагромаджено лише РДБ. Щоправда, в ПНЛ та інших центральних бібліотеках створено спеціальні відділи й молдавські підрозділи з вивчення читацького запиту.

Точність прогнозу читацького запиту великою мірою залежить від якості вихідної бібліотечної статистичної інформації. Існуюча статистична база для прогнозування читацького запиту далека від досконалості. Механізм формування від попиту й чинники, що визначають його зміна, описані поверхово, а кількісної оцінки, сутнісно, не запропоновано та їх виміру.

Прогноз, сутнісно, полягає в ерудиції і інтуїції експертів.

Завдання формування фондів, відповідних інформаційним потребам, може бути вирішено й назавжди. Широкість та швидке зміна обсягу, складу і структури фондів, їх розподіл на величезної країни, виняткова розмаїтість читацького попиту створюють серйозні складнощі у вивченні потреб у цих фондах.

Інформація про читацькому запиті, її обробка і аналіз, дозволяє виявити логічні основи системи чинників формування читацького від попиту й викликають його змін, — складна, досить трудомістка і дорога робота. Її було можуть досить кваліфіковано й у потрібному обсязі виконати бібліотечні працівники, зайняті основну роботу по библиотечно-библиографическому обслуговування читачів недостатньо володіють методологією і з методикою наукових досліджень про.

3.3 Взаємозв'язок між читацьким запитом, інформаційної потребою і бібліотечними функціями.

Итак, якість бібліотечного фонду судять із заздалегідь розрахованої ступеня його відповідності суспільно значимого еталона — кількості, які мають їм абонентів та долі їх безвідмовного обслуговування в нормативні терміни. Якість відбиває суму всіх споживчих властивостей бібліотечних фондів.

Одной з основних закономірностей формування бібліотечних фондів, як знаємо, є забезпечення відповідності інформаційним потреб суспільства. Зумовлено це тим, що, по-перше, найповніше задоволення такої потреби мета бібліотечного справи; по-друге, реалізація даної мети визначає вибір найкращою структури фондів; по-третє, саме інформаційні потреби служать критерієм оцінки оптимального обсягу й складу фондів. Інформаційні потреби і бібліотечні фонди завжди перебувають у певної пропорції.

На певної стадії інформаційна потреба іде на конкретний вид бібліотечних ресурсів немає і набуває форми читацького запиту, що можна кваліфікувати як в документах. У цьому слід враховувати дві основні моменту. Читацький запит — це, по-перше, потреба у документі, а по-друге, потреба у документі, наявних у бібліотеці. Отже, читацький запит безпосередньо залежить від інформаційної потреби і бібліотечного фонду, й до того ж час є ланцюгом між ними.

Рассмотрим взаємозв'язок читацького запиту з інформаційної потребою. У цьому взаємозв'язку головне — інформаційна потреба, визначальна й видатна породжує читацький попит. Вона первинна стосовно читацького попиту, що грунтується на наявної інформаційної потреби і становить реальне вираз її. Поява інформаційної потреби забезпечує появу та розвитку попиту документи. Зникнення ж потреби у з деякою інформацією, що у результаті вдосконалення науки, виробництва освіти, ліквідує і читацький попит на документи, містять цю інформацію.

Известно, що комплектування бібліотечних фондів новими документами призводить до виникнення та сприяє розширенню читацького попиту нього і одночасно до зменшення і навіть повного усунення попиту застарілі видання, що колись служили аналогічних потреб. Читацький попит має відносної самостійністю і не може змінюватися внаслідок якісного зміни бібліотечних фондів, навіть інформаційні потреби залишаються незмінними. Це зумовлює велику рухливість і мінливість читацького запиту з порівнянню з інформаційними потребами.

В загальному разі зміна читацького запиту — результат зміни, як інформаційними потребами, і бібліотечних фондів.

Однако між читацьким попитом і бібліотечними фондами існує взаємозв'язок і залежність.

Возникнув, читацький попит починає впливати на бібліотечні фонди, визначаючи їхній розвиток, і той, або ту рівень використання. Тільки процесі використання сформовані (і формовані) бібліотечні фонди стають дійсним засобом задоволення читацького попиту, і бібліотечний процес завершується. У той самий час у ході використання фондів виникає потреба у нові видання, яка проявляється у читацькому попиті. Він також, змінюється під впливом бібліотечних фондів, сам надає ними пряме вплив, стимулюючи розвиток і удосконалення.

Аналогичным способом мислення й формування впливає використання бібліотечних фондів не безпосередньо, а ще через читацький попит, що у даному разі передує їх використанню. Отже, читацький запит — це потреба у фондах, які використання — задоволення читацького попиту.

Из взаємозв'язку читацького запиту і бібліотечних фондів випливає, що вони зберігають відносну самостійність, проявляющуюся у цьому, що обсяг і структура який завжди збігаються. Можливість такого невідповідності обумовлена протиріччям між інформаційними потребами і бібліотечними фондами. Інформаційні потреби товариства безупинно збільшуються.

Противоречие між структурою потреб і структурою бібліотечних фондів призводить до диспропорції в бібліотечну справу, що дається взнаки у слабкому використанні фондів і неповному задоволенні інформаційними потребами.

Если порушення відповідності між читацьким запитом і фондами виявляється у надмірному збільшенні малоспрашиваемых і невикористовуваних документів, треба виділяти профільні, які втратили інформаційні цінності й застарілі, непрофільні для даної бібліотеки документи.

В першому випадку необхідно активізувати рекомендацію документів, щоб розширити читацький запит. У другому — доцільно документи передати в обмінно-резервний фонд, перерозподілити між бібліотеками чи спрямувати у депозитарії.

Таким чином, визначення напрями розвитку бібліотечних фондів, їхніх об'єму і структури треба враховувати структуру змін інформаційними потребами та рухів читацького запиту.

Заключение

.

Нетрудно помітити, що правове поняття «відповідність» неодноразово траплялося з тексту даної роботи. І це випадково.

Закон «відповідності», сформульований Ю. В. Григорьевым є підставою сучасної теорії формування бібліотечного фонду, де йдеться, що склад парламенту й величина фонду повинні відповідати завданням, що розв’язуються бібліотекою у суспільстві в момент часу й у цьому місці, які конкретизуються в інформаційних потребах.

В своїй праці «Теоретичні основи формування бібліотечних фондів» ученый-библиотековед Григор'єв звертав увагу те, що: «Завдання книгозбірень у роботі із формування і задоволенню попиту можна сформулювати так».

Развивать, стимулювати інтереси читачів шляхом відповідного пропозиції (тут не першому плані виступає активність бібліотеки у справі підбору і пропаганди книжок).

Удовлетворять розвинений певний попит на бібліотечні книжки (тут не першому плані виступає активність читачів).

Учитывать потенційні потреби товариства (для потенційного читача та кроки потенційних запитів), тобто. зробити нормою випередження попиту (прогнозированное комплектування 3, с.27).

Одним словом, суть закону у тому, що з формуванні бібліотечних фондів необхідно враховувати всі чинники, що впливають його зміст, призначення та використання.

А знаємо, що у формування бібліотечних фондів впливає багато і зовнішніх чинників.

К першим ставляться кваліфікація бібліотечних працівників, кошторис утримання та розвитку фонду, наявність приміщень щодо його зберігання, коштів на механізації процесів обробки фондів та інших.

Контингент читачів, потік запитів, економічний і соціальний профіль обслуживаемой зони, стан інформаційних потоків і, фондів сусідніх бібліотек та т.д. відносяться до другої групі чинників впливу формування бібліотечних фондів.

Социальный критерій якості формування фондів залежить від повноти обліку цих факторів.