Соціальна робота з сім'єю
У практиці роботи соціальних педагогів склався досвід соціально-педагогічної паспортизації сімей. «Паспорт» виступає однією з форм «карти сім'ї», що дозволяє систематизувати базову інформацію про сім'ю в лаконічній (стандартизованої) формі (див. додаток). На відміну від «карти» він не припускає регулярного оновлення (за винятком будь-яких кардинальних змін у структурі та характеристиках сім'ї… Читати ще >
Соціальна робота з сім'єю (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Сім'я — соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Існують два найпоширеніших типи сім'ї: нуклеарна та розширена.
Нуклеарна сім'я є найбільш поширеним типом сім'ї в сучасному індустріальному суспільстві. Вона складається із дружини, чоловіка та їхніх дітей. Протягом життя індивід, як правило, буває членом двох нуклеарних сімей: спершу сім'ї своїх батьків, а після власного одруження — сім'ї, яка складається з нього, його дружини та їхніх дітей.
Розширена сім'я — це сім'я, яка складається із кількох поколінь родичів. Вона становить клан (чоловіків разом із їх дружинами і дітьми). Якщо основою нуклеарної сім'ї є подружня пара, то основою розширеної сім'ї є брати і сестри, разом із їх дружинами, чоловіками і дітьми. Розрізняють різні форми розширеної сім'ї: патрілокальну (коли молоді переходять жити у сім'ю чоловіка) і матрілокальну (молоді після одруження переходять жити до сім'ї дружини).
У розширених сім'ях одружений чоловік (або заміжня жінка) в першу чергу залишаються прив’язаними до батьківської сім'ї. Вони в основному пов’язані зобов’язаннями і відповідальністю з тією сім'єю, у якій народилися, а не з тією, з якою вони пов’язані через шлюб. У таких сім'ях відповідальність і турбота розподіляються серед багатьох членів сім'ї. Дитина, наприклад, тісно пов’язана не тільки з батьками, але й зі своїми дядьками і тітками. Вона оточена дорослими, які за певних умов готові взяти на себе обов’язки батьків. Така сім'я добре захищає дитину від різних життєвих неприємностей.
Розширена сім'я характерна для традиційного суспільства. Індустріалізація підірвала розширену сім'ю, одночасно сприяючи розвитку нуклеарних сімей.
До основних функції сучасної сім'ї найчастіше відносять: репродуктивну, виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусну, дозвіллєву, рекреаційну, емоційну, сексуальну, соціального захисту.
Сфера сімейної діяльності. | Суспільні функції. | Індивідуальні функції. |
Репродуктивна. | Біологічне відтворення суспільства, підтримка та збереження репродуктивного здоров’я. | Задоволення потреби мати дітей, планування їх народження. |
Виховна. | Формування навичок суспільного життя. Соціалізація молодого покоління. Забезпечення культурної неперервності суспільства, передача новому поколінню суспільних норм та цінностей. | Задоволення потреб у батьківстві, контакт із дітьми, виховання дітей, самореалізація в дітях. Забезпечення дітям батьківської любові, підтримки. Передача життєвого досвіду від старших індивідів до молодших. Засвоєння молодшими індивідами досвіду старших. |
Господарсько-побутова. | Забезпечення фізичного здоров' я членів суспільства. Догляд за дітьми та створення необхідних умов їхнього розвитку. | Одержання господарсько-побутових послуг членами сім'ї від інших. |
Економічна. | Економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства. Створення можливості зайнятості членів суспільства через сімейну економічну діяльність. | Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги). Можливість професійної реалізації членів сім'ї у сімейному бізнесі, сімейних підприємствах, інших видах сімейної економічної діяльності. |
Сфера первинного соціального контролю. | Моральна регламентація поведінки членів сім'ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобов’язань у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь. | Формування та підтримка правових і моральних санкцій за неналежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї. |
Сфера духовного спілкування. | Розвиток особистості кожного члена сім'ї. Збереження та розвиток духовного потенціалу суспільства. | Духовне взаємозбагачення членів сім'ї, зміцнення дружніх основ шлюбного союзу. Забезпечення реалізації духовного потенціалу особистості. |
Соціально-статусна. | Отримання та надання певного соціального статусу членам сім' ї. Відтворення соціальної структури суспільства. Забезпечення стартових можливостей молодого покоління. | Задоволення потреб у соціальному просуванні. Реалізація соціально-статусних амбіцій одних членів сім'ї завдяки іншим. |
Дозвіллєва. | Організація раціонального дозвілля сім'ї та окремих її членів. Соціальний контроль у сфері дозвілля. | Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвіллєвих інтересів. |
Рекреаційна. | Забезпечення психологічного здоров’я членів сім'ї. Психологічна терапія членів суспільства. | Задоволення потреб індивідів у відпочинку, відтворення фізичних та психологічних сил. |
Емоційна. | Емоційна стабілізація членів суспільства. | Задоволення потреб в особистому щасті та коханні. Емоційна підтримка одних членів сім'ї іншими. |
Сексуальна. | Регуляція нормативів сексуальної поведінки. Формування та передавання сексуальної культури, забезпечення сексуального здоров’я членів суспільства. | Задоволення сексуальних потреб індивідів. |
Сфера соціального захисту. | Забезпечення соціального здоров’я членів сім'ї. | Забезпечення соціальної підтримки та захисту одними членами сім'ї інших. Одержання індивідами психологічного захисту. |
Методики соціально-педагогічної роботи з сім'єю. Діагностика сім'ї - постійно присутній елемент діяльності соціального педагога. Враховуючи складність проблем, які переживає сучасна сім'я, постійну мінливість її структури і характеристик, в даний час необхідно перейти від одиничних діагностичних процедур до здійснення соціально-педагогічного моніторингу сім'ї.
Соціально-педагогічний моніторинг сім'ї - це науково обгрунтована система періодичного збору, узагальнення та аналізу соціально-педагогічної інформації про процеси, що протікають у сім'ї, і прийняття на цій основі стратегічних і тактичних рішень.
Основні принципи моніторингу: достовірність, повнота, системність інформації; оперативність отримання відомостей і їх систематична актуалізація; порівнянність одержуваних даних, яка забезпечується єдністю вибраних позицій при зборі та аналізі інформації; поєднання узагальнюючих і диференційованих оцінок і висновків .
У практиці роботи соціальних педагогів склався досвід соціально-педагогічної паспортизації сімей. «Паспорт» виступає однією з форм «карти сім'ї», що дозволяє систематизувати базову інформацію про сім'ю в лаконічній (стандартизованої) формі (див. додаток). На відміну від «карти» він не припускає регулярного оновлення (за винятком будь-яких кардинальних змін у структурі та характеристиках сім'ї). Основне призначення діагностики і моніторингу (як системної форми) — складання висновку про стан конкретної сім'ї і тенденції, властивих сім'ям, які обслуговує соціальним педагогом. Використані генетичні методики традиційні: спостереження, анкетування, опитування, тестування і т.п.
На основі отриманої інформації здійснюється диференціація сімей, що дозволяє розробити стратегію і тактику соціально-педагогічної роботи у відношенні конкретної сім'ї і з сім'ями в цілому, забезпечити адресність і результативність соціально-педагогічної підтримки і допомоги .
Методика соціального патронажу і нагляду
Соціальний патронаж — Форма найбільш щільної взаємодії з сім'єю, коли соціальний педагог знаходиться в її розпорядженні 24 години на добу, проводить з членами родини багато часу, часто кілька годин на день, входить у курс всього, що відбувається в сім'ї, роблячи вплив на суть подій. Термін соціального патронажу завжди обмежений. Залежно від конкретних умов він може тривати 4 — 9 місяців. Соціальний педагог одночасно патронує не більше двох родин. Одночасно під його наглядом можуть бути сім'ї, патроновані їм раніше. Соціальний педагог підтримує доброзичливий контакт з ними і підключається до вирішення окремих проблем цих сім'єю А.К. Желєзнова пропонує виділити наступні етапи роботи соціального педагога з сім'єю в рамках патронажу.
1-й етап. Знайомство. Договір з сім'єю,
Робота з сім'єю починається з укладання двостороннього договору між сім'єю і освітнім закладом в особі соціального педагога. Договір не має юридичної сили. Його значення полягає у встановленні «правил гри», окресленні кола взаємних зобов’язань і прав, а також в закріпленні в свідомості сторін факту вступу у взаємини для досягнення спільної мети.
2-й етап. Входження в сім'ю. Створення і підтримка мотивації до виходу з кризи. сім'я шлюб соціальний
Соціальний педагог повинен допомогти спочатку оформити наявний позитивний потенціал сім'ї в плани і наміри членів сім'ї, а потім сприяти втіленню цих планів і намірів в реальні дії, вчинки, відстежуючи послідовність цілеспрямованих дій по виходу з кризи.
3-й етап. Збір інформації про сім'ю:
Застосування широкого діапазону методів збору інформації;
Збір інформації протягом всього часу роботи з сім'єю;
Збір інформації, необхідної і достатньої для роботи з сім'єю;
Ретельний відбір об'єктивної інформації в місцях перебування членів сім'ї;
Зіставлення інформації з різних джерел. Соціальний педагог починає свою роботу зі збору точної, повної, достовірної, об'єктивної інформації про членів сім'ї та їх найближчому оточенні в місцях її перебування. Йому необхідно знати:
Склад сім'ї;
Характеристику зовнішніх і внутрішніх контактів сім'ї;
Норми, цінності, правила, подання даної сім'ї;
Здібності і можливості членів сім'ї;
Рівень матеріального забезпечення, особливості організації побуту;
Стан здоров’я, спосіб життя та звички членів сім'ї.
Для збору інформації соціальний педагог користується великим набором методів. Перш за все це бесіда з членами сім'ї та особами з її найближчого оточення. Можна використовувати такі різновиди бесіди, як конструктивне інтерв'ю або бесіда у розширеному складі (з залученням інших фахівців, особливо важливих для даної сім'ї персон.
4-й етап. Аналіз інформації про сім'ю.
Аналіз інформації про родину соціальний педагог здійснює з метою знайти оптимальні підходи до вирішення проблем сім'ї та найбільш ефективні способи взаємодії з нею. При цьому він не тільки надає наявну у нього інформацію, а й постійно черпає важливу для нього інформацію про можливі теоретичних і практичних підходах до вирішення тих чи інших проблем сім'ї.
5-й етап. Виведення сім'ї з соціальної ізоляції. План і контракт в роботі з сім'єю.
Цілі, завдання та перспективи роботи соціального педагога і сім'ї знаходять своє вираження в контракті. Контракт складається соціальним педагогом на основі аналізу отриманої інформації разом з членами сім'ї. У ньому у стислій формі викладаються наміри сторін, прийняті ними на себе зобов’язання з виведення сім'ї з кризи, вказуються терміни цієї роботи.
Зміст роботи з сім'єю визначається наявними у неї проблемами. Соціальний педагог організовує мережу взаємодії для вирішення проблем сім'ї з осіб, що працюють в різних державних і громадських організаціях, пов’язаних з сім'єю за службовим обов’язком, і приватних осіб, пов’язаних з родиною емоційно. Він координує зусилля різних організацій з тим, щоб вплив на сім'ю було узгодженим, своєчасним і потрібної інтенсивності, відповідало потребам її розвитку. Соціальний педагог надає родині інформаційну та організаційну допомогу.
6-й етап. Вихід з сім'ї.
Після закінчення інтенсивного періоду роботи соціальний педагог представляє Карту змін сім'ї. Розглядається питання про зняття сім'ї з соціального патронажу і встановлення за родиною спостереження на певний термін (до року). Він продовжує повідомляти сім'ї необхідну інформацію, запрошує на оздоровчі, культурні, розвиваючі заходи .
У діяльності соціального педагога використовується також нагляд, такі його форми, як офіційний (формальний) і неофіційний (неформальний). Офіційний нагляд — це нагляд, здійснюваний соціальним педагогом за дорученням офіційних органів (органів опіки та піклування, органів управління освітою і т.п.), в обов’язки яких безпосередньо входить контроль за тими чи іншими соціальними процесами і явищами, за діяльністю відповідних соціальних об'єктів та осіб. Неофіційний (неформальний) соціальний контроль (у даному випадку правильніше використовувати саме цей термін) являє собою не що інше, як взаємний контроль учасників якогось процесу за дотриманням кожним з них формально встановлених або добровільно взятих на себе обов’язків, правил поведінки. На відміну від патронажу нагляд не передбачає активних корекційно-реабілітаційних дій з боку фахівця.