Налоговая система Російської Федерації

Налоговая система Російської Федерації

Курсовая работа Московский державний Університет коммерции.

1. Роль, розвиток структури податкової системи Російської Федерації

1.1 Роль податків трапилося в ринковій экономике

В ринкової економіці податки виконують настільки значної ролі, що з упевненістю сказати: без добре налагодженою, чітко чинній податковій системи, відповідає умовам розвитку громадського виробництва, ефективна ринкової економіки неможлива. У чому конкретно полягає роль податків у ринкової економіки, які функції вони виконують у господарському механізмі? Відповідаючи ці запитання, зазвичай починають із те, що податках належить вирішальна роль формуванні дохідної частини державного бюджету. Це, звісно, так. Не це головним характеристики ролі податків: державний бюджет сформувати і них. Хоча із допомогою економічних нормативів відрахувань від прибутку на бюджет, які застосовувались з нашого країні кілька років. На місце слід поставити функцію, без якої у економіці, що базується на товарно-грошових відносинах, не можна. Ця функція податків — регулююча Ринкова економіка в розвинених країн — це регульована економіка. Суперечки з цього приводу, яким віддала данина наша печатку, безпредметні. Уявити ефективно що існує економіку в світі, не регульовану державою, неможливо. Інша річ — як регулюється, яким чином, у яких форми і т.д. Тут, кажуть, можливі варіанти. Але є були ці форми й фізичні методи, центральне місце у самої системі регулювання належить податках. Державне регулювання ввозяться двох основних напрямах: — регулювання ринкових, товарно — грошових відносин. Вона полягає головним чином визначенні «правил гри », тобто розробка законів, нормативних актів, визначальних взаємовідносини діючих над ринком осіб, передусім підприємців, роботодавців України та найманих робітників. До них належать закони, постанови, інструкції державні органи, регулюючі взаємини товаровиробників, продавців і покупців, діяльність банків, товарних і фондових бірж, і навіть бірж праці, торгових домів, встановлюють порядок проведення аукціонів, ярмарків, правила звернення цінних паперів тощо. Це напрям державного регулювання ринку безпосередньо із підвищеними податками не пов’язано: — регулювання розвитку народного господарства, громадського виробництва, у умовах, коли основним об'єктивним економічним законом, які у суспільстві, є закон вартості. Тут ідеться головним чином про фінансово-економічних методах впливу держави щодо інтереси людей, підприємців із метою напрями своєї діяльності у властивому, вигідному суспільству напрямі. У разі ринку отирают чи, по крайнього заходу, зводяться до мінімуму методи адміністративного підпорядкування підприємців, поступово зникає саме поняття «вищестоящої організації «, право управляти діяльністю підприємств із допомогою розпоряджень, команд і наказів. Але необхідність підкоряти діяльність підприємців цілям поєднання їх особистих інтересів влади з громадським не відпадає. У той самий час наказати, змусити не можна. Звичайно можна? Адекватною ринкових відносин є лише однієї форма на підприємців та найманих робітників, продавців і покупців — система економічного примусу разом із матеріальної зацікавленістю, можливістю заробити будь-яку суму. У ринкової економіки відмирає звичне нам слово «получка », там — люди не отримують, а заробляють (виняток становлять лише безробітні), та й посібник, зазвичай, обчислюється з урахуванням попередніх середніх заробітків за певного періоду. Отже, розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами — шляхом застосування налагодженої системи оподаткування, маневрування позичковим капіталом і відсоткові ставки, виділення з бюджету капітальних вкладень і дотацій, державної закупівлі і здійснення народногосподарських програм тощо. Центральне місце у цій комплексі економічних методів займають податки. маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподаткування, вводячи одні й скасовуючи решту податків, держава створює умови для прискорений розвиток певних деяких галузей і виробництв, сприяє рішенню актуальних для суспільства. У Росії її до малих ставляться всіх організаційно-правових форм, мають середньоспискову чисельність працюючих у в промисловості й будівництві до 200 чол., у науці й науковому обслуговуваннідо 100 чол., інших галузях виробничої сфери — до 50 чол., в галузях невиробничій сферидо 15 чол. Для таких підприємств встановлено дві вельми суттєві податкові пільги. Перша полягає у цьому, що прибуток, яку направляють малими підприємствами для будівництва, реконструкцію і відновлення основних виробничих фондів, освоєння нової техніки, повністю звільняється з налогов.

Не менш істотна інша пільга, що передбачає облік одночасно двох параметрів — як розмірів підприємства, а й роду діяльності: звільняються й від прибуток у перших роки роботи підприємства з виробництва і переробці сільськогосподарської продукції, виробництву товарів народного споживання, будівельні, ремонтно-будівничі і з виробництву будівельних матеріалів за умови, що прибуток від зазначених видів діяльності становить понад 70 відсотків% у сумі виручки від продукції (робіт, послуг). На відміну з першої пільги, наданої малим підприємствам, остання обмежена у часу: підприємство використовує її протягом два роки із дні його реєстрації. Вочевидь, спрямована те що, аби допомогти малим підприємствам зміцніти, стати, так би мовити, на ноги. Інша функція податків — котра стимулює. З допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшити кількість робочих місць, капітальні вкладення розширення виробництва та ін. Стимулювання технічного прогресу з допомогою податків проявляється колись лише у тому, сума прибутку, спрямовану технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, обладнання виробництва продуктів харчування інших звільняється з налогообложения.

Во багатьох розвинених країн звільняються й від оподаткування видатки нучно-исследовательские і дослідно-конструкторські роботи. Робиться по-різному. У Німеччині зазначені витрати входять у собівартість продукції і на цим автоматично звільняються й від податків. У країнах ці витрати в цілому або частково виключають із оподаткованого прибыли.

С допомогою податків держава перерозподіляє частка прибутку підприємств і підприємців, доходів громадян, спрямовуючи в розвиток виробничу краще й соціальної інфраструктури, на на інвестиції та капіталомісткими і фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності витрат: залізниці і автостради, представляють видобувну галузь, електростанції та інших. За сучасних умов значні кошти з бюджету мають бути спрямовані в розвитку сільськогосподарського виробництва, відставання якого найболючіше віддзеркалюється в всім економіці і життя населення. Перераспредели тельная функція податкової системи має яскраво виражений соціальний характер. Відповідним чином побудована податкову систему дозволяє надати ринкової економіки соціальну спрямованість, як це робиться у Німеччині, Швеції, багатьох інших країнах. Це досягається через встановлення прогресивних ставок оподаткування, напрями значній своїй частині бюджету України коштів на соціальні потреби населення, повного чи часткового звільнення з податків громадян, що потребують соціальний захист. Нарешті, остання функція податків — фіскальна вилучення частини доходів підприємств і громадян утримання державної машини, оборони стани тій частині невиробничій сфери, яка має власних джерел доходів (багато установи культури — бібліотеки, архіви та інших), або недостатні задля забезпечення належного рівня розвитку — фундаментальна наука, театри, музеї та багато навчальні заклади і т.п. Зазначене розмежування функцій податкової системи носить умовний характер, так й усе вони переплітаються здійснюються одночасно. Податках властива одночасно стабільність і рухливість. Чим стабільніше система оподаткування, то впевненіше почувається підприємець: може заздалегідь і точно розрахувати, яким буде ефект здійснення тієї чи іншої господарського рішення, проведеної угоди, фінансової операції тощо. Невизначеність — ворог підприємництва. Підприємницька діяльність завжди пов’язані з ризиком, але рівень ризику по крайнього заходу подвоюється, якщо нестійкості ринкової кон’юнктури додається нестійкість податкової системи, нескінченні зміни ставок, умов оподаткування, та тіла принципів оподаткування. Не знаючи твердо, які будуть умови і оподаткування майбутньому періоді, неможливо розрахувати, яка ж його частина очікуваного прибутку піде на бюджет, яка дістанеться підприємцю. Стабільність податкової системи значить, що склад податків, ставки, пільги, санкції можуть бути назавжди і безповоротно. «Завмерлих «систем оподаткування немає й можуть бути неспроможна. Будь-яка систему оподаткування відбиває характер суспільного устрою, стан економіки нашої країни, стійкість соціально-політичної ситуації, ступінь довіри населення до уряду — і усе це на даний момент її набрання чинності. Принаймні зміни зазначених та інших умов податкову систему перестає відповідати що ставляться до ній вимогам, входить у в протиріччя з об'єктивними умовами розвитку народного господарства. У зв’язку з цим у податкову систему у цілому або окремі її елементи (ставки, пільги тощо.) вносяться ці зміни. Поєднання стабільності і динамічності, рухливості податкової системи досягається тим, що протягом року ніяких змін (крім усунення очевидних помилок) не вносяться, склад податкової системи (перелік податків і платежів) може бути стабільний в протягом кілька років. У разі нашої країни знайомилися з її колишньої відданістю до п’ятирічним планам (і з позиції господарської доцільності важко визначити переваги наших п’ятирічок перед французькими, наприклад, четырехлетками) період відносної стабільності доцільно прийняти рівним 5 років. Систему оподаткування вважатимуться стабільної та, відповідно, сприятливою для підприємницької діяльності, якщо залишаються незмінними основні засади оподаткування, склад податкової системи, найважливіші пільги і штрафні санкції (якщо, природно, у своїй ставки податків не за межі економічної доцільності). Приватні зміни можуть вноситися щорічно, та заодно бажано, щоб були встановлені були відомі підприємцям хоча за місяць до його початку нового господарського року. Наприклад, стан бюджету чергове рік, наявність бюджетного дефіциту та її очікувані розміри штрафів можуть визначити доцільність зниження на 2−3 пункту чи необхідність підвищення на 2−3 пункту ставок прибуток чи дохід. Такі приватні зміни порушують стабільності системи господарювання, а разом із тим не перешкоджають ефективної підприємницької діяльності. Стабільність податків означає відносну незмінність протягом кількох років основних принципів системи оподаткування, і навіть найвагоміших податків і ставок, визначальних взаємовідносини підприємців та підприємств із державним бюджетом. Якщо пам’ятати сьогодні, то мова повинна бути про податок додану вартість, акцизах, податку з прибутку й доходи. Багато хто інші податків і сам склад системи оподаткування можуть і мають змінюватися разом із зміною економічної ситуації країні й у громадському производстве.

Сейчас у Росії діє майже тридцять податків і зборів, беручи до уваги різних мит. Не всі вони витримають випробування часом, але загалом нинішня система оподаткування найближча до прийнятої у країнах, враховуючи, як і там наявні істотні відмінності країнами. Проте, для країнчленів ЄС унифицирование податкових системодне з найважливіших кроків до створення дійсного реального союзу. Але стабільність системи оподаткування — не догма і самоціль. Заради неї не можна жертвувати жодній із властивих цієї системи та які вона виконувала функцій — регулюючої, стимулюючої та інших. Досвід навіть інших розвинутих країн цілком однозначно свідчить у тому, що податкову систему переважно є функцією двох аргументівекономічної політики держави й стану народного господарства за певний період. Якщо економічне становище країни, розв’язувані у цьому періоді завдання вимагають внесення змін до податкової системи, всі вони, природно, мусять бути внесені, але з можливості - з нового господарського року. За останні роки система взаємовідносин підприємств із державним бюджетом перетерплювала кількаразові серйозні зміни. Хоча ці зміни були різними за своїм характером, проте його можна стверджувати, що вони відрізнялися певної внутрішньої логікою. Це твердження виходить з тому факті, що кожне наступне зміна було кроком вперед шляхом надання підприємствам широкої господарської самостійності. Почалося рух з економічної реформи 1965;1966 рр., коли вперше у нашої господарської практиці підприємствам було дозволено створювати з допомогою своїх прибутків фонди економічного стимулювання: фонд розвитку, фонд социально-культурыных заходів і житлового будівництва, фонд матеріального заохочення. У порівняні з колишнім порядком, коли підприємства були цілком безправні у розпорядженні своєї прибутком, це був принципово важливий крок, вперше подводивший під юридично проголошені гасла самостійності підприємств реальну економічну базу. Реальну, але найбільш виразно недостатню, так як відрахування з прибутку на до державного бюджету не обмежувалися встановлених нормативів, до нього відраховувався «вільний залишок прибутку », тобто частка прибутку, що залишилося після відшкодувань до бюджету, вищих органів й у фонди економічного стимулювання підприємств. Це означало, що ухвалений порядок розподілу прибутків підприємств явно віддавав перевагу державному бюджету.

Спедующим істотним кроків в севершенствовани системи взаємовідносин підприємств із державним бюджетом був перехід до так званому повного господарському розрахунку і самофинансированию. Його головна перевага, мій погляд, полягала у цьому, що порядок розподілу прибутків набував нормативний характер: нечасть, а весь прибуток підприємств розподілялася за затвердженими вищестоящими органами економічним нормативам, у результаті автоматично усувався так раздражавший підприємства «вільний «залишок прибутку, ніколи у дійсності не був вільним. Одночасно визнавалося рівність інтересів підприємства та держави під час розподілу прибутку, оскільки нормативи формувалися з урахуванням потреб підприємств у засобах як на просте, а й у розширене відтворення, і навіть утримання соціально-побутової сфери (належить підприємству дитсадка, піонертабору, бази відпочинку) і до житлового будівництва. Проте, система економічних нормативів страждала суттєвими вадами. Насамперед, нормативи, які за ідеєю мають бути єдиними, тобто пред’являти всім підприємствам однакові громадські вимоги, не справі були тільки диференційованими, а й практично індивідуальними. Замість єдиних вимог до всіх підприємств виходило навпаки: самі ці вимоги хіба що пристосовувалися до стану, можливостям кожного підприємства. Єдність принципів формування нормативів було підмінено явним суб'єктивізмом, розміри нормативів більше від відносин із міністерськими чиновниками, ніж від об'єктивних умов і требований.

Поэтому заміна економічних нормативів розподілу прибутків податком з прибутку була логічним продовженням курсу усунення із системи економічних взаємовідносин підприємств і держави елементів суб'єктивізму і волюнтаризму. Податки — це ті самі економічні нормативи, але справді єдині та підтримувати стабільні, независящие від волі окремих осіб. Індивідуалізація податкових ставок, пільг і санкцій заборонена, їх можна диференціювати по галузям, виробництвам, регіонам, але ще за окремих підприємств. Податки ставляться до класу економічних нормативів, їх підґрунтя по принципам, властивим нормативам. Наприклад, ставку прибуток можна розглядати, як норматив відрахувань від прибутку на бюджет, але встановлений на загальнодержавному рівні. Заміна нормативів відрахувань від прибутку на бюджет системою оподатковування прибутку була доцільна, необхідна, незалежно від початку ринкових відносин країни, але останній прискорив цю заміну і зробив її неминучою, оскільки підприємницька діяльність не може розвиватися ефективно за умов невизначеності економічних відносин із державою, з бюджетом. Нормально функціонуючої системи податків одна із коштів боротьби з тіньової економікою: адже сплата податку сіло чи іншого доходу означає визнання його легальності, законності, тоді як наявність доходу, укрываемого від оподатковування через її незаконність переслідується державою. Підвищення ролі податків у нашій країні, перетворення в основний спосіб вилучення частини доходів фізичних і юридичиних осіб, у державний і місцевих бюджетів — свідчення зростання фінансової культури суспільства. При досягненні певного рівня освіченості населення податки сприйматимуться нею з розумінням, ніж формою участі своїми коштами рішенні загальнодержавних завдань, передусім — соціальних. Природно, якщо ставки податків відображатимуть баланс інтересів громадян, підприємців, підприємств і держави. Як світової, і вітчизняний досвід свідчить про перевагах податкової системи перед будь-який інший формою вилучення частини доходів громадян, і підприємств у до державного бюджету. Один із цих переваг — правової характер податків. Їх склад, ставки і санкції визначаються не міністерствами й, навіть урядами, а прийнятими парламентами законами. І це зовсім формальность.

Переход від нормативів відрахувань від прибутку на бюджет до податків означає також дії демократизацію економічного життя країни. Перед податком усі рівні. Не означає, що не можна диференціювати ставки, навпаки, можна й потрібно, але диференціація проходить за економічним, соціальним, регіональним категоріям платників, але ще за окремим фізичних осіб чи підприємствам. Ставка податку може залежати від категорії, до якої належить платник, від того, якої соціальної групи належить громадянин або до який за величиною групі належить підприємство, але він залежною й у принципі неспроможна залежати від цього, хто безпосередньо платит.

А фіксований розмір ставок та його відносна стабільність сприяє розвитку підприємницької діяльності, оскільки полегшують прогнозування її результатів. Податки органічно вписуються в формовану нашій країні систему економічних відносин, засновану на дії передусім Закону вартості. При розумних ставках податки є засобом поєднання інтересів підприємців, громадян і держави, суспільства на целом.

1.2 Види налогов

Новая податкова система Російської Федерації включає 4 групи налогов:

1. Федеральні податки та збори, зумовлені законодавством РФ, 2. Республіканські податків і збори республік у складі РФ, національно-державних і адміністративних утворень, встановлювані законами цих республік і рішеннями державних органів цих утворень, 3. Місцеві податки та збори, що встановлюються місцевими органами структурі державної влади відповідно до законодавством РФ і республік у складі РФ, 4. Загальнообов’язкові Республіканські податки та збори республік у складі РФ і загальнообов’язкові місцеві податків і сборы.

Федеральные податки.

К федеральним ставляться такі податки :

а) податку додану вартість,.

б) акцизи на окремі групи й ті види товарів,.

в) податку доходи банків,.

г) податку прибутки від страхової діяльності,.

д) податок від біржовий діяльності,.

е) податку операції із цінними паперами,.

ж) митні мита,.

з) відрахування з пр-ва матеріально-сировинної бази, зачисляемые в спец. позабюджетний фонд РФ,.

и) платежі за користування на природні ресурси, зачисляемые до федерального бюджету, в республіканський бюджет республік у складі РФ, в крайові, обласні бюджети країв, областей, обл. бюджет автономної області, окружні бюджети автономних округів і районних бюджетів районів гаразд і можна за умов, передбачуваних законодавчими актами РФ,.

к) прибутковий податку з фізичних осіб,.

м) податки, службовці джерелами, що утворюють дорожні фонди,.

н) гербовий збір,.

о) державне мито,.

п) податку з майна, переходить у порядку спадковості й дарування,.

р) збір за використання найменувань «Росія » ,.

" Російська Федерація «і образовываемых з їхньої основі слів і словосочетаний.

Все суми надходжень з податків вказаних у підпунктах «а «- «ж «і «р «зараховуються до федеральний бюджет. Податки, вказаних у підпунктах «до «і «л «є регулюючими дохідними джерелами, а суми відрахувань із них, зачисляемые у республіканський бюджет республіки до складі РФ, в крайові, обласні бюджети країв, і областей, обласної бюджет автономної області, окружні бюджети автономних округів і бюджети ін. рівнів, визначаються під час затвердження республіканського бюджету республіки до складі РФ, крайового, обласного бюджету автономної області, окружних бюджетів автономних округів. Усі суми надходжень з податків, зазначених в підпунктах «п «зараховуються до місцевий бюджет гаразд, визначеному під час затвердження соотв. бюджетів, якщо інше встановлено Законом. Федеральні податки (в т. год. площі їхніх ставок) об'єкти оподаткування, платники податків і Порядок зарахування в бюджет чи у позабюджетний фонд встановлюються законодавчими актами РФ і стягуються на її территории.

Налоги республік у складі РФ і податки країв) областей, автономної області, автономних округов.

К податках республік у складі РФ, країв, областей, автономної області, автономних округів ставляться такі податки: а) податку майно підприємств, сума платежів з податку рівними частками зараховується в республіканський бюджет республіки до складі РФ, крайові, обласні бюджети країв, і областей, обласної бюджет автономної області, окружні бюджети автономних округів й у районних бюджетів районів, міські бюджетів міст за місцем розташування платників, б) місцевий дохід, в) Плата воду, забираемую промисловими підприємствами з воднохозяйственных систем, р) республіканські платежі користування природними ресурсами.

Налоги встановлюються законодавчими органами (актами) РФ і стягуються на її території. У цьому конкретні ставки визначаються законами республік в складі РФ чи рішеннями органів структурі державної влади країв, областей, автономної області, автономних округів, якщо інше встановлено законодавчими актами РФ.

Местные податки.

К місцевим ставляться такі податки :

а) податку майно фізичних осіб. Сума платежів з податку зараховується до місцевого бюджету за місцем розташування (реєстрації) об'єкта оподаткування, б) земельний податок. Порядок зарахування надходжень з податку в соотв. бюджет визначається законодавством Землю. в) реєстраційний збір із фізичних осіб, котрі займаються підприємницької діяльності, сума збору зараховується до бюджету за місцем їх реєстрації, r) податку будівництво об'єктів виробничого призначення до курортній зоні, буд) курортного збору, е) збір за право торгівлі: збір встановлюється районними, міськими (без районного розподілу), районними (у місті), колективними, сільськими органами виконавчої. Збір сплачується шляхом придбання разового талона чи тимчасового патенту й цілком зараховуються до відповідний бюджет, ж) цільові збори з громадян, і підприємств, установ, організацій, незалежно від своїх організаційно — правових форм, утримання міліції, на благоустрій територій та інших. мети. Ставка зборів рік неспроможна перевищувати розміру 3% від 12-ї встановлених Законом мінімальної місячної оплати для фізичної особи, а юридичної особи — розміру 1% річного фонду зарплати, розрахованого, з встановленого Законом розміру мінімальної місячної оплати праці. Ставки у містах та районах встановлюються відповідними органами структурі державної влади, а посёлках і сільських населених пунктах зборах і сходах жителів. із) податку рекламу: сплачують юридичні і особи, рекламують своєї продукції по ставці, яка перевищує 5% високій вартості послуг за рекламою, і) податку перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки і персональних комп’ютерів. Податок встановлюють юридичні і особи, перепродающие зазначені товари по ставці, який перевищує 10% суми угоди, до) збір із власників собак. Збір вносять фізичні особи, що мають у містах собак (крім службових), у вигляді, не перевищує 1/7 встановленого законом суми мінімальної місячної оплати праці рік, л) ліцензійного збору за право торгівлі вино-горілчаними виробами. Збір вносять юридичні і особи, реалізують вино-горілчані вироби населенню у вигляді: з юридичних — 50 встановлених законом розмірів мінімальної місячної оплати праці рік, з фізичних осіб — 20 встановлених законом мінімумів місячної оплати праці рік. При торгівлі цими особами з тимчасових точок, обслуговуючих вечора, бали, гуляння та інших. заходи — половини встановленого законом розміру місячної оплати праці кожний день торгівлі, м) ліцензійного збору за право проведення місцевих аукціонів і лотерей. Збір вносять їх упорядники розмірі, не перевищує 10% вартості заявлених до аукціону товарів чи суми, яку випущені лотерейних квитків, зв) збір за видачу ордера на квартиру, збір вноситься фізичними особами і при отриманні права на заселення окремої квартири, у вигляді, не перевищує ¾ встановленого законом суми мінімальної місячної оплати праці залежність від загальної площі й якості житла, про) збір за паркування автотранспорту. Збір вносять юридичні і особи за паркування автомашин в спец. обладнаних для цього місцях у вигляді, встановленому місцевими органами влади, п) збір за право використання місцевої символіки. Збір вносять виробники продукції, де використовується місцева символіка (герби, види міст і інше) у вигляді, не перевищує 0.5% вартості реалізованої продукції, р) збір за у бігах на іподромах. Збір вносять юридичні і особи, выставляющие своїх коней на змагання комерційного характеру, у розмірі, встановлюваних місцевими органами влади, біля яких перебуває іподром, з) збір за виграш у бігах. Збір вносять особи, виграли в грі на тоталізаторі на іподромі у вигляді, не перевищує 5% суми виграшу, т) збір із осіб, що у грі на тоталізаторі на іподромі. Збір вносять у вигляді відсоткової надбавки до сплати, встановленої за у грі, у вигляді, не перевищує 5% цієї плати, у) збір зі угод, скоєних на біржах, за винятком угод, передбачених законодавчими актами про оподаткування операцій із цінними паперами. Збір вносять учасники угоди розмірі, не перевищує 0.1% суми угоди, ф) збір за право проведення кіно України й телесъёмок. Збір вносять комерційні кіно України й телеорганізації, що виробляють зйомки, потребують від місцевих органів управління здійснення організаційних заходів, у розмірі, встановлених місцевими органами влади, x) збір за збирання територій населених пунктів. Збір вносять юридичні і особи, у вигляді, встановленому органами структурі державної влади, ц) збір як відкриття грального бізнесу. Платниками збору є юридичні і особи — власники зазначених засобів і устаткування незалежно від місця їх установок. Ставки зборів і Порядок його стягування встановлюється місцеві органи власти.

Налоги, вказаних у пунктах «а «- «в «встановлюються законодавчими актами РФ і стягуються на її території. У цьому конкретні ставки цих податків визначаються законодавчими актами республік в складі РФ чи рішенням органів структурі державної влади країв, областей, автономної області, автономних округів, районів, міст та інших адміністративно — територіальних утворень, якщо інше не передбачено законодавчим актом РФ. Податки, вказаних у пунктах «р «і «буд «можуть вводиться гір. органами влади, біля яких міститься курортна місцевість. Суми податкові платежі зараховуються до районних бюджетів та деякі міські бюджети міст. У сільській місцевості сума податкові платежі рівними частками зараховується до бюджетів сільських населених пунктів, селищ, міст районного підпорядкування й у районних бюджетів районів, крайові, обласні бюджети, бюджети країв, і областей, біля яких міститься курортна місцевість. Податки і збори, передбачені пунктами «із «- «ц «можуть встановлюватися рішеннями районних лікарнях та міських органів влади. Суми платежів із податків і зборів зараховуються до районних бюджетів, бюджети районів, міст, або за рішенню районних лікарнях та міських органів влади — до районних бюджети районів (у містах), бюджети селищ і сільських населених пунктів. Витрати підприємств і закупівельних організацій щодо сплати податків і зборів, вказаних у пунктах «ж «і «із », «ф «і «x «ставляться на фінансові результати підприємств, земельного податку собівартість продукції (робіт, послуг). Інші місцеві податки та збори сплачуються підприємствами і міжнародними організаціями рахунок частини прибутку, що залишається після сплати прибуток (доход).

Кроме того, по Указу Президента № 2268 від 22.12.93 дозволено місцеві органи влади встановлювати податки з допомогою прибутку, що залишилася розташування підприємстввнаслідок, 57 суб'єктів РФ прийняли близько 200 податків. Кілька з них носить екзотичний характер. Закони, що призводять зміну податкові платежі, зворотної дії немає. Відповідальність за правильність обчислення та сплати податку несе платник податків. Передусім сплачуються все поимущественные податки й мито (податку майно та інших.), їх сума віднімається з оподаткованого доходу чи оподатковуваного прибутку. Потім сплачуються місцеві прибуткові податки, після що з що залишилася суми розраховуються й сплачуються й інші податки (податку з прибутку і др.).

2. Причини реформування податкової системи, сутність реформ

2.1. Проблеми сучасної податкової системи России

В справжнє час податкову систему Російської Федерації переживає кризу. Проблеми податкової системи Росії. Одне з основних бід Російської податкової системи у тому, що нарду на закони діють численні підзаконні акти: інструкції, доповнення, зміни до них, роз’яснення тощо. Це, перш всього, утрудняє роботу самих податкових служб. Нарікання щодо занадто частих змін — у податкове законодавствоприблизно разів у піврокув принципі, справедливі. Але без цих поправок навряд можна було обійтися. Високий динамізм процесів, які у господарському житті країни, їх непередбачуваність, необхідність швидкого реагування із боку государства-все ці обставини вимагали, звісно, постійного реформування податкової системи. Інша річ, що не нововведення були виправдані. Найбільш спірним нині є питання тяжкості податкового навантаження. У у відповідь постійну критику про нібито надмірному, нестерпному податковому пресі, слід зазначити, що податкову систему РФ будувалася за образом і подоби західних країн, у цілому величина оподаткування нашій країні непогані сильно відрізняється від зарубіжної. Це стосується загального обсягу податкові платежі у відсотках до валового внутрішнього продукту, і основних податкових ставок. У деяких випадках вони взагалі від які у інших країнах. Але загалом проблема полягає у нерівномірності розподілу податків між категоріями платників. Що мають на увазі? У принципі так, податкову систему побудована отже перед ній усі рівні. Немає будь-якої дискримінації платників податків, скажімо, за формами власності, чи територіальному ознакою. Але ж упор податкової служби спрямовано тих платників податків, яких легко перевірити, тоді як окремі групи йдуть сплати податків як у законному, і на незаконному підставі. Інша серйозні проблемице недоїмка податкові платежі до бюджету, на момент 1996 року недоїмка до бюджетів різного рівня становила 60 трлн. руб, і лише до федерального бюджету- 30 трлн. крб. Порівняйте: все податки федерального бюджету дорівнювали у 1995 року 150,2 трлн.руб.

Главный ж недолік Російської податкової системи у тому, що сьогодні податкова система країни не виконує своїм головним функції, саме, не забезпечує повноти надходжень до бюджету, тому однією з основних цілей податкової реформи є корінне поліпшення формування доходної бази бюджетів всіх рівнів. Є у вигляді здійснення заходів, які стосуються податкового адміністрування і поліпшенню податкового контролю, мета якої є забезпеченні збирання податків. До речі, саме з цим пов’язано збільшення частки податків стосовно валового внутрішнього продукту, яке закладено у бюджет на 1996 год.

Другим серйозним недоліком чинній податковій системи є його явно виражена, фіскальна спрямованість, виявляється у досить високих ставках податків на додану вартість будівництва і прибыль.

2.2 Причини необхідності реформ

Подводя підсумки, можна сказати, що є основи, а підстави деякого удосконалення ОБСЄ і реформування податкової системи Росії. Також, ці причини можна розгледіти кілька днів у іншому ракурсе:

1. Политические К політичним слід віднести такі: прийняття нової редакції Конституції, велика самостійність регіональної та місцевої влади й що з цим перерозподіл прибутків і витрат між бюджетами різного рівня, необхідність демократичний змін у тому однині і у відносинах держави і налогоплательщиками.

2. Экономические.

— дальнейшее розвиток ринкових відносин, поява фінансового, фондового, ринку, ринку страхових послуг, наростання процесу інтегрування російської економіки мировую.

3. Правовые.

— Появление нових правових інститутів, зміна правових відносин, надлишок і часте невідповідність «податкових «і «неподаткових «законів і підзаконних актів, відсутність єдиної законодавчої та нормативної бази оподаткування, численність податкових документів, невирішеність багатьох питань у податкове законодавство, створює можливості легальної і нелегального уникати оподатковування, практично повну відсутність механізмів і процедур як наслідок, брак правових гарантій для учасників податкових відносин, надмірно жорсткий підхід до покаранням за податкові правопорушення при отсутстствии чіткого визначення складу цих порушень та т. д.

2.3 Сутність реформ

Несмотря на очевидну необхідність реформування податкової системи її кардинальна зміна привела б до негативних наслідків, У цей тягар податкову систему Росії містить низку податків апробованих світової практики і рекомендованих світовим співтовариством у найбільш прийнятних форм перерозподілу коштів товариства за умов ринкової конкуренції. Вочевидь, податкові реформи проводитимуться з те, що існуюча система сукупності податків, механізмів їх обчислення і методів контролю має принципово змінитися., Конче важливо те, що «податкова революція «автоматично закрила перед Росією можливості вступу до ГАТТ і приєднання до. Чотирьохрічний досвід функціонування вітчизняної податкової системи говорить про тому, що вона, загалом, виправдовує себя.

Некоторые заходи з реформування податкової системы:

1. Забороняється прийняття заднім числом податкових законопроектів, як цього часу часто случась.

2. Забороняється запровадження податків, що порушують єдиний економічний простір РФ.

3. Ставка муніципальних податків має перевищувати 5% від фонду оплати праці підприємств і организаций.

4. На регіональному рівнях встановлюється межа ставки додаткових зборів 2%.

5. З 27 які нині місцевим податкам будуть залишені всього 7−8.

6. Скасований чи змінені деякі податкові льготы.

7. Оголошується рішуча боротьби з так званим «чорною готівкою ». За рішенням уряду РФ створена і формального початку діяти комісія з вироблення ефективних заходів, вкладених у те що цього прикрого феномена економічної російської реальності потрапив у бухгалтерську звітність, було враховано, що його взагалі было.

8. Міністерство Фінансів намагається покінчити з проблемою непристосованості податкової системи до високим темпам інфляції. При досить високому її рівні всі втрати, несе не бюджет, а налогоплательщик.

9. Поступове збалансування оподаткування фізичний юридичних осіб, збільшення явно недостатньою частки, стягнутої з громадян.

10. Передбачається розширення прав налогоплательщиков.

11. У цей час планується запровадити Податковий Кодекс РФ Реформування податкової системи, запропоноване податковим кодексом, спрямоване влади на рішення наступних найважливіших задач:

1. Створення єдиної у межах РФ податкової системы.

2. Формування регіональних бюджетів рахунок власних податкових источников.

3. Раціоналізація податкової системы.

4. Впровадження в практику діяльності податкова адміністрація форм і методів контролю над повнотою і своєчасністю розрахунки в бюджетом, відповідних умовам ринкової экономики.

5. Створення спеціалізованих податкових судів (першому етапі з урахуванням арбітражних судов.).

3. Тенденції розвитку податкової системи у мирі та в России В справжнє час на весь світ спостерігається тенденція до спрощення податкової системи. І це зрозуміло. Чим простіше податкову систему, тим, простіше визначати економічний результат, менше турбот під час упорядкування звітних документів і майже тим більше коштів залишається у підприємців на обмірковування того, як знизити собівартість продукції, а чи не те що, як знизити податки. Податковим ж органам простіше ознайомитися з правильністю сплати податків, що дозволяє зменшити кількість працівників у фінансових органах.

Такая тенденція підтверджується тим, що деякі країнах взагалі існує одне єдине податку додану стоимость.

4. Заключение

В нової податкової системі, з Федерального устрою РФ на відміну попередніх років, чіткіше розмежовані правничий та відповідальність відповідних рівнів управлінняФедерального і територіального — у питаннях оподаткування. Запровадження місцевих податків та зборів, передбачено законодавством, як доповнення переліку діючих Федеральних податків, дозволило повніше врахувати різноманітні місцеві потреби й ті види доходів для местных И усе ж таки навіть нове податкового законодавства над повною мірою адаптированно до нових умовам .

Мировой досвід свідчить, що податкового законодавстване застигла схема, воно постійно змінюється, пристосовується воспроизводственным процесам, ринку. Податкова система Росії перетерплювати постійне відновлення правових і соціальних законодавчих актів. Передусім зміни буд. б. спрямовані на активізацію підприємництва, стимулювати індивідуальних платників ПДВ у цілях підвищення їхньої зацікавленості в заробляння власні кошти й у внесення в власну справу. Податки здійснюватимуть понад взаємозв'язані й будуть являти собою систему з механізмом захисту доходов.

Список литературы

1. Белялов А.3. «Рекомендації: як уникнути великих російських податків », Москва: МВЦ «АЙТОЛАН », 1994 р.

2. Закон «Про зміни у податковому системі Росії «. «Еге. і Ж. » ,№ 4 1994.

3. Киперман Г. Я. Белялов А.3. «Оподаткування підприємств і громадян, у Російської Федерації «, Москва, МВЦ «АЙТОЛАН », 1992 р.

4. Податковий Кодекс Росії. Проект. Москва, «Ридас », 1996.

5. Додаток до журналу «Консультант ». Податкова система Росії. Москва, 1996 р.

6. Збірник законодавчих актів РФ про податки. 1991, 1992,1993.