Демографический вибух та її последствия

Сьогодні більшість вчених вважає, що Німеччина вдавала Homo sapiens з’явився прибл. 50 тис. років тому у районі Великих рифтовых розламів у Східній Африці. 35−40 тис. років тому Землі налічувалося лише прибл. 1 млн. представників цього виду. З того часу чисельність людства зріс у тисячі разів. У 1987 р. планети з’явився 5-миллиардный житель.

Перша оцінка чисельності населення світу було зроблено в 1682 р. англійцем сером Вільямом Петти. Він вважає, що наприкінці 17 в. чисельність жителів Землі людей становила 320 млн. людина (по сучасним демографічним оцінкам її було впроваджено той час майже майже удвічі більше). Перші переписом населення стали проводитися у 18-ти в. (хоча існують даних про проведенні таких заходів й у Давньоримському Імперії). Спонукальним мотивом було впорядкування оподаткування. Протягом дев’ятнадцяти в. вперше отримані офіційні дані про чисельність населення більшості європейських й низка латиноамериканських країн. У Азії перші перепису було проведено тільки після Другої Світовий війни (виняток становлять лише Індія 1867−1872 і навіть Японія 1920). У багатьох африканських держав перепису було проведено коштом відділу міжнародних організацій наприкінці 1950;х років. У Чаді, ЦАР, Анголі ці перепису були перші й останніми. У Ефіопії перша перепис провів у 1982 року, проте її офіційні результати досі не опубликованы.

Якщо 1900 р. чисельність населення становила 1 млрд. 660 млн. людина, чи до 2000;му року, за оцінками вона перевищить 6 млрд. чол. Саме тому термін «демографічний вибух », що означає швидке зростання чисельності населення виник 20 веке.

За нинішніх темпах приросту населення його подвоєння відбудеться через 70 років. Але «зеніт «демографічного вибуху пройдено, однак фахівці вважають, що розпочалося зниження відносного приросту. Передбачається, що стабілізація населення світу буде досягнуто до середини 21 століття і населення перевищить 10 млрд. людина, тобто. приблизно ще більше нинішнього. Всього за 25 років подвоїться населення Африки, Близького і Середнього Сходу (Бруней- 11 років, ОАЕ і Катар- 13 років), тоді як Європі при цьому знадобиться 282 року, а, наприклад, Ірландії- 1000 років. Якщо 1900 року з 15-ти найбільших країн за кількістю жителів 7 перебувають у Європі, 5 в Азії, і 3 і в Америці, відповідно до прогнозам, 2000 року у списку не залишиться жодної західно-європейської країни, але виявляться 9 азіатських (Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Бангладеш, Японія, В'єтнам, Филлипины, Іран), дві африканські (Нігерія, Єгипет), дві латиноамериканські (Бразилія та Мексика), і навіть навіть Росія. Але варто пам’ятати про Синдромі Набутого Иммуно Дефіциту. Зокрема, Африка є найбільш заражених континентом, тому тривалість життя там різко знижується. Це може дуже зашкодити чисельності населення, тому перспективи поки що туманні. Проблеми країн з бурхливо зростаючим населенням досить наочні. Нових людей треба годувати, вчити, лікувати, забезпечувати житлом, готувати їм робочі місця… Приріст населення означає необхідність нових витрат, про «демографічних інвестицій ». У зв’язку з цим темпи ек. зростання знижуються: дуже велика частина приросту нац. доходу, або навіть весь він іде для підтримки життєвий рівень народу цього разу вже досягнутому рівні. Тому швидке зростання чисельності населення призвів до появи застрашливих прогнозів про ймовірній перенаселенні і відтак загибелі Земли.

Гіпотеза Мальтуса.

Перша спроба оцінити динаміку чисельності населення Криму і з відповіддю зможе Земля прогодувати всіх у ньому, пов’язана з ім'ям англійського ученого Томаса Роберта Мальтуса (1766−1834), який дійшов думки, що й зростання населення нічим не стримується, то населення подвоюватиметься кожні 25−30 років І що люди розмножуються швидше, ніж ростучі засоби для прожиття. Розвиваючи цих ідей він дійшов висновку, що плодючість бідняківголовною причиною їхнього злиденного стану у суспільстві. Свої погляди він анонімно опублікував 1798 р. у роботі «Досвід закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства «.

Т. Мальтус стверджував, що кількість зростає в геометричній прогресії, тоді як ресурси, необхідних їжі цього населення, — в арифметичній. Тому рано чи пізно ці графіки перетнуться, і настануть голод, війни, болезни.

Насправді помічена тенденція переходить на певному етапі в протилежнупідвищення рівень життя веде до їх зниження народжуваності але тільки до стабілізації чисельності населення до абсолютному його снижению.

Сучасні погляди на динаміку чисельності населення отражает.

Теорія демографічного перехода,.

загалом розроблена Фрэнком Ноутстайном в 1945 р. Теорія пов’язує особливості демографічного положення у зв’язки й з ек. зростом і соц. прогресом залежно від чотирьох стадій демографічного переходу, які ці країни і регіони світу відбуваються у різне время.

1 етапвисокий рівень стійкостіуражає суспільств, із привласнюючої економікою. Йому властиві однаково високі коефіцієнти народжуваності і смертності і дуже незначне зростання чисельності населення. Коливання коефіцієнтів пов’язані з періодами підвищеної смертності, зумовленої відсутністю запасів продовольства, необхідні виживання в екстремальні роки, війнами, епідеміями. Висока народжуваність є природною реакцією на високу смертность.

У другій половині 20 століття така демографічна ситуація характерна для.

племен мисливців та збирачів, що мешкають в вологих екваторіальних лесах.

Амазонії, басейну р. Конго.

2 етаппочатковий період зростанняхарактеризується сохраняющимся высоким.

коефіцієнтом народжуваності, зниженням коефіцієнта смертності, зростанням тривалість життя деяким збільшенням від кількості населения.

Зниження смертності пов’язані з переходом від полювання й до колекціонерства до землеробства і скотарству, тобто. до робить господарству, що дозволило створювати запаси продовольства для екстремальних ситуаційпосух, повеней. Поліпшення продовольчого забезпечення створила умови приросту населения.

Демографічні показники 2-го етапу характерні сьогодні для ряду розвинених країн Африки та Латинській Америки, які поки що не досягли рівня ек. розвитку, коли коефіцієнт народжуваності почне снижаться.

3 етапнаш час зростанняхарактеризується стабілізацією коефіцієнта смертності на низький рівень деяким зниженням коефіцієнта народжуваності. Останнє пов’язані з індустріалізацією і урбанізацією, підвищенням рівень життя, зростанням виховання дітей, включенням жінок на громадське виробництво, і навіть поширенням медичних коштів регулювання народжуваності. Проте у період тенденція до зростання чисельності населення зберігається. Вона пов’язана з вступом до дітородний вік поколінь, народжених за високого коефіцієнті рождаемости.

Наприкінці 20 століття 3-ем етапі перебувають переважно країни Латів. Америки.

4 етапнизький рівень стійкостіхарактеризується зниженням і стабілізацією народжуваності, і смертності, й чисельності населения.

Першим регіоном, хто розпочав цей етап демографічного переходу, була Європа. У 90-х роках до неї приєдналися США, Канада, Австралія, Новий. Зеландия, і навіть Аргентина і Уругвай. Країни Південно-Східної Азії вже, у яких проводиться успішна демографічна політика, найближчими роками матимуть аналогічні тенденции.

1. Щороку до світі народжується прибл. 140 млн. людина, тобто. щосекунди світ з’являються троє, щохвилини 175, а щодоби 250 тис. нових «землян «.

2. Самій багатодітної матір'ю у світі 80-ті роки знеструмили одну з жительок Чилі, що у цілому народила 55 дітей. У неї завжди, були двійні і тройни.

У. П. Максаковский «Географія «.

У. М. Холіну «Географія людської діяльності «.

А. П. Кузнєцов «Країни, господарство, люди «.

Ю. М. Гладкий, З. Б. Лавров «Ек. і соц. географія світу «.