Північно-Західний район

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Північно-Західний район (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Cодержание:

1. Коротка схематичная характеристика північно-західного економічного района.

2. Склад північно-західного економічного района.

3. Економіко-географічне становище района.

4. Природні умови і природні ресурсы:

1. нерудні ресурсы.

2. лісові ресурсы.

3. водні ресурсы.

4. паливно-енергетичні ресурсы.

5. гідроенергетичні ресурсы.

6. сільськогосподарські ресурсы.

7. рекреаційні ресурсы.

5. Галузі специализации:

5.1. Машиностроение.

5.2. Хімічна промышленность.

5.3. Лісова і целлюлозообрабатывающая промышленность.

6. Характеристика стану інших галузей. (текстильна промисловість, індустріально будівельний комплекс, паливно-енергетичний комплекс, металургійний комплекс, агропромисловий комплекс.).

7. Транспорт й економічні связи.

8. Основні проблеми розвитку района.

9. экономико-географическая карту-схему північно-західного економічного району. 10. Використані источники.

1. Коротка схематичная характеристика північно-західного економічного района.

|Северо-Западный економічний район. |.

1. Cостав района.

Три області: Ленінградська, Новгородська, Псковская.

Площадь: 196тыс. км2(1% від России).

3. Природні умови і ресурсы.

1. Клімат помірний, помірно-континентальний із елементами морского.

2. Рельєф: займає Приневскую низменномть і Волдайскую піднесеність на юге.

3. Природні зони: тайга, змішаний лес.

4. Природні ресурсы:

минеральные — бідна, лише боксити, сланци, фосфорити і торф;

лесные — промислова лісосіка истощена;

водные — болота;

энергетические — гідроелектростанція лише з річці Волхов, в Сосновому Бору — АЭС;

пчвенные — бідні подзолистые почвы;

4. Населення й трудові ресурсы.

Общая чисельність — 8млн.чел. (5,5%).

Доля міського населення — 87%, якщо забрати Санкт-Петербург, то — 50% на 50%.

Национальный склад: переважно російські (91%), вебсы, карели, фины, ингерманландцы.

Трудовые русурсы: безробіття у дрібних містах, недолік людей селах. Економ. район кризовий, населення сокращается.

5. Історичні предпосылки.

Со часів Київської Русі проходили торгові шляху (шлях з Варяг в Греки). Стара Ладога — перша столиця. У 1478 г. — входження Новгородських в склад Московського князівства. У 17 столітті територія Ленінградській області за перебувала у складі Шведського королівства. У 1714 г. перенесення столици в СанктПетербург до 1917 р. У 1941 — 1944 рр. було окуповане 70% территории.

7. Міжгалузеві і міжрайонні связи.

Ввозят із півночі: нафту, газ, рыбу.

Ввозят з півдня: хліб, сель.хоз. сырье.

Вывоз: тканини, ліс, машины.

8. Проблеми економічного района.

1. Экологические.

2. Топлевно-энергетические.

3. Транспортну проблему на севере.

4. Демографическая.

5. Поява Естонії та Латвії з територіальними проблемами.

6. Водная.

7. Вимоги завезеними на територію соседей.

8. Ввезення великої кількості сырья.

2. Склад північно-західного економічного района.

Північно-Західний економічний район включає у собі такі субъекты:

— р. Санкт-Петербург.

— Ленінградська область.

— Новгородська область.

— Псковская область.

Площа району становить 1, 1% від площі Росії - 196,5 тис. кв.км.

Санкт-Петербург.

Санкт-Петербург — місто федерального значення, найважливіший після Москви промисловий, культурний і науковий центр, найбільший транспортний вузол країни, морської авіації та річковий порт.

Санкт-Петербург грунтувався 27 травня (за новим стилем) 1703 року як фортеця, навколо якої вже і біля будиночка Петра Першого став формуватися місто. З серпня 1914 року називався Петроград, з кінця січня 1924 року — Ленінград. указом президії Верховної Ради РРФСР від 6 вересня 1991 року місту повернуто його початкове найменування — Санкт-Петербург.

Місто лежить у найсхіднішої краю Фінської затоки у гирлі річки Неви, на островах її дельти. Головна водна артерія міста — ріка Нева, її протяжність межах міста — 32 км, загальна протяжність — 74 км. За кількістю вод місту належить одне з перших місць у світі - не більше його меж налічується 40 річок, рукавів, каналів загальною протяжністю більш 200 км. У межах міста є близько 100 водойм. Водна поверхню належить понад 10% площі Санкт-Петербурга. Відстань від Санкт-Петербурга до Москви — 651 км.

Територія Санкт-Петербурга й Ленінградської області - 85,9 тис. км2, щільність населення — 75,4 особи на одне 1 км².

Санкт-Петербург займає четверте в Європі за чисельністю населення (після Лондона, Москви й Парижа). У ньому мешкає 4,8 млн. людина. На території міста проживає (за переписом 1989 р.) населення більш 120 національностей. Більшість населення — російські (89,1%). Тут живуть також українці (1,9%), євреї (2,1%), білоруси (1,9%), татари (0,9%) та інших. Санкт-Петербург розділений на13 адміністративних районів. Крім цього у його підпорядкуванні перебувають 8 міст: Колпіно, Кронштадт, Ломоносов, Павловск, Петродворец, Пушкін, Сестрорецк і Зеленогорск.

Середній вік населення — 38,5 года.

Санкт-Петербург — найважливіший культурний і науковий центр. Тут перебувають всесвітньо відома Ермітаж, Ісаакіївський собор, ансамбль Двірцевій площі, Академія мистецтв, Александро-Невская лавра, Біржа на Стрілці Василівського острови Фіджі і інші шедеври архитектуры.

Російська наука організаційно склалася на берегах Неви. Саме грунтувалася Російська Академія наук і лише у 1934 р. її штаб був перенесений в Москву.

Санкт-Петербург є і великим центром освіти. У місті діють понад 40 ВНЗ і більше 80 — середніх специальных.

Галузева структура промисловості дуже різноманітна: машинобудування, суднобудування, електротехніка, атомна енергетика, легка промышленность.

Зросла роль міста, як транспортного центру. Це єдиний великий морської порт Росії на європейському направлении.

Ленінградська область.

Ленінградська область освічена 1 серпня 1927 року з 5 губерній — Ленінградської, Мурманської, Новгородської, Псковської і Череповецької. З 1935 по 1940 рік кордон області змінювалася ще в чотири рази. У середовищі сучасних межах Ленінградська область оформилася у листопаді 1944 року, коли з його складу вийшли території, у яких створили Новгородська і Псковская області, а ввійшли трьох районів Карело-Финской і територія, раніше який належав по Тартусскому договору 1920 року Естонії. Відстань від вибору обласного центру — Санкт-Петербурга до Москви — 651 км.

Територія Ленінградській області за і Санкт-Петербурга — 85,9 тис. км2, щільність населення -75,4 особи на одне 1 км². На початок 1996 р. у сфері мешкало 1,7 млн. людина. На території Вінницької області проживає (за переписом 1989 р.) близько 70 національностей. Більшість населення — російські (90,9%). Тут живуть також українці (3%), білоруси (2%), фіни (0,7%), татари (0,5%), вепси (0,3%), і др.

Середній вік населення — 37,3 года.

На території Вінницької області розміщено 29 городов.

З запасів з корисними копалинами найбільше значення мають торф, боксити, горючі сланці і фосфорити, граніт, діабаз, известняки.

На території Вінницької області перебувають найбільші озера Європи — Ладозьке й Онезьке і більше 1800 дрібних озер. Головна ріка області - Луга.

Ленінградська область відрізняється розвиненою промисловістю, частку якої припадає більшість загального обсягу прибутку, одержуваної від усіх видів господарську діяльність. Основними галузями є паливна промисловість, електроенергетика, машинобудування, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість. Понад 85% продукції, випущеної підприємствами Ленінградській області за, посідає продукцію виробничо-технічного призначення. На території Вінницької області розміщається одне з 9 російських атомних станций.

Сільське господарство області носить приміський характері і спеціалізується на мясо-молочном тваринництві, птахівництві і овощеводстве. Провідною галуззю є тваринництво, йому припадає близько 75% загального обсягу сільськогосподарського виробництва области.

У сфері порівняно розвинені залізничні і автомобільні комунікації, внутрішні судноплавні шляху. З допомогою трьох відділень Жовтневої залізниці (Санкт-петербурзьке, Вітебське, Волховстроевское) здійснюється зв’язок області коїться з іншими регіонами Росії, зарубіжними странами.

Новгородська область.

Новгородська область освічена 5 липня 1944 года.

Територія області - 55,3 тис. км2. Чисельність початку 1996 р. становила 742,6 тис. людина, у тому числі 526,6 тис. (70,9%) мешкали в міських поселеннях, 216,0 тис. (29,1%) — у сільській місцевості. Густота населення — 13,4 особи на одне 1 км². На території області проживає (за переписом 1989 р.) населення більш 60 національностей. Більшість населення — російські (94,7%).3десь живуть також українці (1,9%), білоруси (0,9%), цигани (0,4%), татари (0,3%) та інших. Середній вік населення 38,1 року. У складі області 21 район, 10 міст, 22 селища міського типу, 272 сельсовета.

Область має унікальним природним потенціалом: 3615 тис. га зайняті ріками Лугою і 543 тис. га — болотами, її території розміщено озеро Ільмень, ріка Волхов, мінеральні джерела, лікувальні грязі, радонові источники.

Основне багатство області - ліс. Майже необмежені можливості є у збільшення видобутку торфа.

Адміністративним і індустріальним центром області є місто Новгород. Провідні напрями розвитку міста — туризм і радіоелектронна промышленность.

Основний обсяг валової продукції області (87%) створюється в галузях матеріального виробництва, зокрема у промисловості - 48%, будівництві -11, сільське господарство -10, торгівлі - 5%.

Основні галузі промисловості: хімічна, машинобудування металообробки, электроэнергетика.

Площа сільськогосподарських угідь переважають у всіх категоріях господарств становить 838,9 тис. га, їх 511,5 тис. га (61%) — рілля. У сфері розвинені рослинництво, зокрема льонарство, молочне скотоводство.

Основним виглядом транспорту у сфері є автомобільний, залізничному транспорті займає 8% обсягом перевезень пасажирів і 26% в обсязі перевезень вантажів. Авіарейси на основі здійснюються з Москвой.

У сфері розвинена дорожньо-транспортна інфраструктура. Протяжність автошляхів компанії з рішучим покриттям (включаючи відомчі) становить 9,7 тис. км (95% загальної протяжності). Експлуатаційна довжина залізних доріг загального користування -1,2 тис. км.

Псковская область.

Псковская область освічена указом президії Верховної ради СРСР 23 серпня 1944 року. Протяжність території із півночі на південь 380 км, з заходу Схід 260 км. Відстань від Пскова до Москви — 689 км.

Територія області - 55,3 тис. км2 (0,3% території колишньої Російської Федерації), у тому числі 2,1 тис. км2 посідає озера.

Чисельність на 1 січня 1996 року становитиме 832,3 тис. людина (0,6% населення Росії). Густота населення — 15,1 особи на одне 1 км². На території Вінницької області проживає (за переписом 1989 р.) населення більш 60 національностей. Більшість населення — російські (94,3%). Тут живуть також українці (1,8%), білоруси (1,5%), цигани (0,4%), естонці (0,3%), євреї (0,2%) та інших. Середній вік населення 38,8 року. Загалом у області 14 міст. Найбільші їх: обласним центром р. Псков (207,1 тис. людина), р. Великі Луки (116,2 тис.), р. Острів (29,9 тыс.).

Основні природні ресурси області: ліс (загальні запаси 310 млн. м3), торф, пісок, бутовий камень.

Основні галузі промисловості: електроенергетика, машинобудування, харчова. Дві третини виробництва промислової продукції зосереджене у великих містах області: Пскові, Великих Цибулях, Острові. Серед районів Російської Федерації значна частка області у виробництві електродвигунів малої мощности.

Землі сільськогосподарського призначення становлять 28% всіх земель області, їх рілля займає 57%. У сільське господарство переважає молочне тваринництво, розвинене льонарство, північ від області - рыболовство.

Перед сільськогосподарських підприємств, зберіг державну форму власності, доводиться 3% угідь. Решта належить товариствам і акціонерним товариствам різних типів, асоціаціям селянських господарств і др.

У сфері розвинена транспортна інфраструктура. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування — 1,1 тис. км, протяжність автошляхів компанії з рішучим покриттям (включаючи відомчі) — 12,3 тис. км (92% загальної протяжності). Річковій порт щорічно переробляє 313 тис. т будівельного песка.

З грудня 1994 року аеропорт р. Пскова набув статусу міжнародного. Нині область пов’язана повітряними лініями із чотирьох містами России.

3. Економіко-географічне становище района.

Північно-Західний район розташований у північної частини Нечорноземної зони РФ, північніше 57` з. ш., південна кордон району проходить на 800 км північніше кордону США.

Найяскравішою рисою Північно-Західного району є невідповідність між історичної роллю району й дуже скромною територією району. Це невідповідність пов’язаний із такими особливостями: 1. Розташування району збоку, віддаленість від центру России.

Такий стан запобігло район від татаро-монгольської ярма. Як відомо, Новгород є колискою російської землі, заповідником давньоруської історії держави та культури. 2. Район різко висунуть убік Європи. Тут перебувають Псков і Новгород;

Великий — найзнатніші міста, довгий час пов’язані з Європейськими країнами у вигляді торгівлі у складі Банзы (середньовічний союз прибалтів). 3. Приморське і прикордонне становище района.

Північно-Західний район поступається більшості економічних районів Російської Федерації за кількістю населення і території, тому його називають районом одного міста — Петербурга. У ньому зосереджено 59% населення регіону та 68% його міського населения.

У Північно-західному районі, заселенном древніми слов’янськими племенами, отримали розвиток торгівля і ремесла, у Санкт-Петербурзі зосередилися міжнародної торгівлі, промисловість і кваліфікованих кадрів, а окраїнна становище району сприяло розвитку господарства. Всі ці причини відіграли певну роль формуванні сучасного образу района.

Район займає одне з чільних місць за рівнем економічного розвитку, який масштабами та розмаїттям промислового виробництва, науководослідної й проектно-конструкторській продукції, підготовці висококваліфікованих фахівців народного господарства, темпам формування ринкових відносин, масштабам участі у світогосподарських зв’язках России.

Північно-Західний район розташований на Російської рівнині. Клімат у районі морської, помірно-континентальний. Повітря має високий вологість, грунту дерново-подзолистые.

4. Природні умови і природні ресурсы.

4.1. Нерудні ресурсы:

Район багатий високоякісними вогнетривкими глинами, мають хорошу пластичність і лише високої температури плавлення (до 1750): Ленінградська область (Боровическое велике родовище — давно експлуатується, залягання глин на невеличкий глибині); великі запаси чистих вапняків, які у хімічної, целюлозно-паперової, алюмінієвої в промисловості й сільське господарство: Новгородська область (Окуловское), Ленінградська область (Пикалевское, Сланцевское); бокситами, можуть бути важливою сировинної бази алюмінієвої промисловості: схід Ленінградській області за; фосфоритами (зміст фосфорного ангідриду в руді - 8,5%), мають експортне значення: р. Кингисепп.

1. Лісові ресурсы:

Для промисловості району лісові ресурси мають невеличке значення. Покрытость території району лісом — 30%. Ліси багатошарові, лісистість зменшується із північного сходу На південний захід. Експлуатаційні запаси деревини становить 200 млн. куб. м., попри значну лісистість району. Більшість лісових масивів району вилучено з промислового використання, оскільки перебуває у околицях великих міст і має велику водо-охранное і рекреаційне значение.

2. Водні ресурсы:

Північно-Західний район має значними водними ресурсами — підземними і поверховими. Ріки многоводны (Нева, Нарва, Луга, Волхов), мають сумарний стік в середній рік — 124 куб. м. У районі є чимало великих озер — Ладозьке, Чудское, Ільмень, Псковське. Але, попри безліч водних ресурсів, їх нерівномірне розміщення територією району обмежує розвиток у низці міст водомістких производств.

3. Паливно-енергетичні ресурсы:

Запаси паливно-енергетичних ресурсів району малі - 6 млрд. Т. умовного палива. Левову частку ресурсів посідає торф — 3млрд.т., що використовується сільському господарстві і як палива для електростанцій. Родовища розробляються поблизу у містах. Район має запаси горючих сланців — 1, 8млрд.т. — сировину для хімічної в промисловості й як на сільського хозяйства.

4. Гідроенергетичні ресурсы:

Гідроенергетичні ресурси становлять 11,5 млрд. Квт*ч. Але залучення на промислову експлуатацію гідроенергетичних ресурсів утруднено через рівнинного і низького характеру рельєфу, переважаючого в басейнах основних річок Північного Заходу. Від повного запасу енергії річок виробляється 41, 2% енергії щорічно. Значна частина коштів економічно ефективних гидроэнергоресурсов вже освоєна на цей время.

5. Сільськогосподарські угодья:

Через складних грунтово-кліматичних умов і великих витрат за окультурення грунтів сільськогосподарські угіддя слабко розорано займають лише 18% території району. Вона має почвенную неоднорідність, віддаленість окремих ділянок від господарських центрів, значну розпорошеність. Можливість використання сільськогосподарських угідь обмежує безліч валунів, високого рівня заболоченности і закустаренности земель. Великі площі сіножатей, пасовищ, високопродуктивних лук та інших кормових угідь яких багато важать у розвиток тваринництва в районе.

6. Рекреаційні ресурсы:

Північно-Західний район має унікальними рекреаційними ресурсами: визначні пам’ятки відчуття історії і архітектури поєднуються із цінними для організації зон відпочинку і внутрішнього туризму природними ландшафтами. Зони відпочинку на Карельському перешийку, Валдайской височини, узбережжя Фінської затоки і Старорусский курорт мають загальноросійське значення. Всесвітньо відомі мережу дворцово-парковых ансамблів навколо Санкт-Петербурга, Пушкінський заповідник, міста-музеї Новгород і Псков.

Слід зазначити, що природно-ресурсний потенціал Північно-Західного району дозволяє вживати поєднання екстенсивних і інтенсивних методів економічного зростання протягом реально недалекого періоду. Крім СанктПетербурга, де повністю вичерпали себе можливості екстенсивного развития.

5. Галузі специализации.

Північно-Західний район спеціалізується з виробництва промислової продукції, що потребує глибокої спеціалізації разом із численними і різноманітними зв’язками по всерединіі міжгалузевому виробничому кооперування і кваліфікованого труда.

5.1. Машиностроение.

Провідна роль спеціалізації належить машинобудівному комплексу: Машинобудівний комплекс — багатопрофільний. Історично розвивається без наявності металургійної бази важке машинобудування. Пік розвитку машинобудівного комплексу були 1930;ті роки — 40% машинобудування дає Санкт-Петербурзький промисловий вузол. Машинобудування відрізняється великий потреби у праці масових професій (енергетика, сільське господарство, поліграфічне машинобудування), підприємства машинобудування, зорієнтовані висококваліфіковані трудові кадри, металлоемкие (радіоелектроніка, приладобудування, электроника).

Машинобудування в Північно-західному районі має такі стадии:

— Виробництво корпусів машин.

— Виробництво вузлів і деталей, запчастей.

— Чавунне і сталеве литье.

— Сборка.

Провідні галузі машиностроения:

— судостроение.

— Електротехнічне машиностроение.

— енергетичне машиностроение.

— Тракторне машиностроение.

— Сільськогосподарське машиностроение.

— Приборостроение.

— Станкостроение.

— Електронна промышленность.

Більшість машинобудівних підприємств зосереджена СанктПетербурзі й Ленінградської області. На базі більшості підприємств створено виробничі об'єднання. Найбільшими машинобудівними підприємствами є завод «Електросила» (виробництво потужних генераторів для теплових і гідравлічних електростанцій, Кіровський завод (виробництво потужних тракторів), Адміралтейський і Виборзьку заводи (унікальні суду, рибальські суду, танкери), Невський металургійний завод (штучні, малосерийные машини, обладнання АЕС, потужні екскаватори). об'єднання «ЛОМО» (оптико-механічна продукція), «Світлана» (електронне устаткування), а також верстатобудівні об'єднання, заводи точного машинобудування, радіоелектроніки, обчислювальної техніки і приборостроения.

5.2. Хімічна промышленность.

Значна роль спеціалізації району належить хімічному комплексу: Нафтогазохімічний комплекс представлено районі верхніми поверхами нафтохімічного виробництва, включаючи переробку сланців, і залежить від ввезення сировини з деяких інших районов.

Велике розвиток у районі одержало производство:

— гумотехнічних изделий.

— шин.

— синтетичних смол.

— удобрений.

— пластмасс.

— лакофарбових изделий.

— кислот.

— реактивов.

— хіміко-фармацевтичних препаратов.

Горнохимический комплекс міститься поблизу видобутку районів видобутку газу і має також окремі цеху на Волховському і Кингисеппском заводе.

Виробництво фосфорних добрив зосереджене у Волхову і СанктПетербурзі, виробництво фосфоритної борошна з урахуванням місцевих фосфоритів в Кингисеппе, виробництво азотних добрив з допомогою газу на Новгородському комбінаті, виробництво подвійного суперфосфату на Волховському комбінаті, виробництво шин, гумової взуття та інших гумотехнічних виробів на об'єднанні «Червоний трикутник», переробка сланців м. Сланці. Перспективна у розвиток синтетична хімія через те, що її продукція высокотранспортабельна. У цілому нині хімічна промисловості має тенденції до зменшення особливо шкідливих в плані производств.

5.3. Лісова і целлюлозообрабатывающая промышленность.

Отримав розвиток у районі лісової комплекс. Потреби комплексу у деревині покриваються як місцевими лесозаготовками, і у значної мері сировиною Карелії і інших ра-йонів Севера.

Він представлений усіма стадиями:

— заготовка.

— лесопиление.

— деревообработка.

— переробка деревини і производит:

— пиломатериалы.

— фанеру.

— древесно-волокнистые плиты.

— мебель.

— папір і т.д.

Виробництва лісового комплексу зосереджені у всіх галузях району, але з більшу частину в Ленінградській області за і Санкт-Петербурзі. Найбільшими комбінатами целюлозно-паперової промисловості є Светлогорский, Радянський, Приозерский, розташовані на Карельському перешийку. Основним напрямом розвитку лісового комплексу є глибока переробка деревини, підвищення якості її продукції, відновлення лісових массивов.

Сучасна спеціалізація північно-західного району обумовлена, колись всього, наявністю у регіоні найпотужнішого промислового центру — СанктПетербурга та значною мірою визначає темпи науково-технічного прогресу в всіх галузях народного господарства России.

Чільне місце комплексно галузей легку промисловість займає текстильна, фарфоро-фаянсовая, кожевенно-обувная промышленность.

1. Характеристика стану інших галузей. (текстильна промисловість, індустріально будівельний комплекс, паливно-енергетичний комплекс, металургійний комплекс, агропромисловий комплекс.).

Текстильна промышленность.

Розвитку текстильної промисловості, у районі способстовало приморське становище, що дозволяє імпорту, велика потреба району в тканинах і зосередження у Санкт-Петербурзі висококваліфікованих кадрів. До 90-х років підприємства тексильной промисловості працювали сировини з Середньої Азії, і Єгипту. У районі розвинене ткацтво, оздоблення, швейна промисловість. Льняна промисловість розвинена у Пскові (Великолукский завод), взуттєва промисловість у Санкт-Петербурзі, фарфоро-фаянсовая промисловість у Новгородської области.

Индустриально-строительный комплекс.

У районі також має розвиток индустриально-строительный комплекс, представлений скляної промисловістю, виробництвом залізобетонних виробів і конструкцій та інших будівельних матеріалів. Підприємства индустриально-строительного комплексу містяться у всіх великих містах района.

Паливно-енергетичний комплекс:

Більшість паливно-енергетичного комплексу — теплоелектростанції., які працюють на привізному паливі - Печорському і Донецькому. У енергетичному балансі району набуває значення атомна енергетика (Сосновоборская АЕС), газоснабжение.

Нафта постачають із Тімано-Печорської нафтогазоносної провінції і обробляється на нафтопереробних заводах.

Роль ГЕС у районі невелика, станції працює лише пікового режимі (Волховская ГЕС). Для зняття пікових навантажень набувають значення гідроакумулюючі станції і газотурбінні теплофикационные установки -ГТУ.

Енергетика району розвивається щодо все швидше попри слабку базу.

Металургійний комплекс:

Майже звістку матеріал для металу, конструкційного лиття, прокату, сталевих і чавунних труб, кріпильних виробів, дроту привозиться з деяких інших районів. Район забезпечений цими виробами частично.

Розвиток кольорової металургії стримується бідністю сировинної бази й напруженістю паливно-енергетичного балансу. Видобуток і первинна обробка кольорових металів (передусім міді нікелю) зосереджена Мурманської області, а переробка в Ленінградській області за. Глиноземні заводи вміщено у Тихвіну, Пикалеве. Волхову. Наявне виробництво аллюминия в Ленінградській області за, прокат нікелю і міді. Підприємства вогнетривких матеріалів працюють на місцевій сировині. Розвиток галузей металургії вимагає розв’язання проблем охорони навколишнього середовища, підвищення надійності роботи нейтрализационных установок біологічної очищення, запровадження нових способів електротехнічній очистки.

Агропромисловий комплекс:

Сільське господарство займає центральне місце у АПК району й має підпорядковану роль промисловості. Головна роль сільського господарства — задоволення протребности свого населення і побудову легку промисловість в сировину. Це територіальну організацію сільського господарства: неподалік міст сконцентровані молочні, свиноводческие, птичеводческие і овочеві господарства, а приміських зонах — картоплярство, льонарство (Псковская і Новгородська область). Основні частка посівів зернових культур (льонарство) і тваринництва посідає Псковську область.

У часи сільському господарстві району значної ролі відігравало виробництво швидкопсувних овочів і фруктів, мясопродукции, свежеі кисломолочної продукції, і навіть виробництво сірих хлібів — жита, ячменю і овса.

У АПК північно-західного району зростання виробництва пов’язаний с:

— зміцненням міжрегіональних связей.

— розвитком підприємництва на селе.

— різноманіттям форм собственности.

— створенням мережі переробні підприємства малого середнього бизнеса.

1. Транспорт й економічні связи.

Район володіє усіма видами сучасного транспорту. Перед району доводиться значної частини річкових і морських перевезень. Санкт-Петербург — 1 із найбільших портів країни, але перспективи її подальшого розвитку порту дуже обмежені тим, що він перебуває «у тілі» великого міста. Розрахункова потужність Петербурзького порту саме його розширення становить 25−30 млн. т. вантажообороту на рік, що ні задовольняє потреби Росії у Северозахідному районі 100−120 млн. т. У зв’язку з цим передбачається розширення вже існуючих портів в Виборзі і Высоцке і будівництво нових великих портів у гирлі р. Луки й у районі р. Ломоносова. Основний вид транспорту — залізничний, щільність залізничної мережі велика: від СанктПетербурга беруть свій початок 12 напрямів доріг на Москву, Урал, Білорусь та Україну. Транспорт відіграє у забезпеченні переробної промисловості сировиною і паливом. Вивозиться продукція машинобудування, хімічної, деревообробної і целлюлозо-бумажной промисловості, а ввозяться паливно-енергетичних ресурсів, ліс, метал, продовольство і будматеріали. Частка ввезення переважає над вивезенням, що є наслідком спеціалізації району на обробній промисловості. Особливого значення залізниці мають оскільки з'єднують практично всю Росію з Балтикою. Нині у районі планується будів-ництво високошвидкісної магістралі «Москва-Скандинавия» через Санкт-Петербург і модернізація Жовтневої магістралі. Планується спорудження кільцевої автомобільної магістралі навколо Петербурга, створення нової летовища і реконструкція старого (Пулково). Останніми роками розвивався трубопровідний транспорт (Введений трубопровід «Сяйво Півночі», планується спорудження трубопроводу від Кирішського НПЗ).

Найбільш тісні зв’язки склалися з Північним районом. Розвинені економічні зв’язки й з Центральним районом. 2. Основні проблеми розвитку района.

Висока освоєність території Північно-Західного району обумовила значну антропогенну навантаження на довкілля, що потребує розширення природоохранительных заходів. Інтенсивне водоспоживання створило у багатьох містах району дефіцит водних ресурсів. Господарські викиди і стоки призвели до забруднення рік і повітряного бассейна.

Нині у районі приділяють значну увагу питанням охорони довкілля, проводяться природоохоронні мероприятия.

Нині сільському господарстві регіону залишилося практично без державної, зокрема без достатньої підтримки регіональних органів структурі державної влади. Розвиток товарного індивідуального господарства нереально при досягнутому рівні продуктивності сільськогосподарської праці, якщо його буде надано довгострокова значна державна допомогу, що дозволить створити у районі реальне фермерство. Розвиток сільського господарства за СевероЗахідному районі має здійснюватися з урахуванням його всебічної інтенсифікації урахуванням місцевих природних умов, сільського розселення, інженерної і транспортної інфраструктури ін. Для району може бути ефективним товарне селянське господарство (зокрема. різноманітні товариства, кооперативы).

У зв’язку з тим, що на даний час район став практично єдиним виходом Росії у західну сферу світового фінансового ринку, з’ясувалося що цей вихід недостатньо обладнаний цієї мети. Сформувати повноцінний морської вихід Росії до Європи — це завдання лише Ленінградської області й Санкт-Петербурга, але й всієї России.

Для вивільнення ресурсів до створення та розвитку Північно-Західної контактної зони вирішити завдання: 1. Цілеспрямоване і послідовне ослаблення індустріального крену економіки як Петербурга, а й Ленінградської та Новгородської областей. 2. Стимулювання розвитку низки щодо тих галузей господарства, що є чи можуть бути конкурентоспроможними за умов ринкової економіки. 3. Забезпечення на рівні й у потрібних масштабах розвитку всієї регіональної інфраструктури. 4. Прискорення розвитку низки щодо нових галузей економіки регіону, здатних зайняти позицію «локомотива».

Необхідно всебічне розвиток невиробничій сфери. За позитивного рішення цієї проблеми необхідно осмислити соціально-економічну функцію цієї сфери. Ряд галузей невиробничій сфери можуть бути реальними галузями регіональної спеціалізації, та, крім того, невиробнича сфера є полем у розвиток малого середнього бизнеса.

Найважливіші напрями економічного та розвитку СевероЗахідного економічного району за умов початку ринку значною мері визначаються рішенням таких пріоритетних завдань, як конверсія підприємств оборонного комплексу, розвиток вітчизняного і журналіста міжнародного туризму, збільшення пропускну здатність транспорту, насамперед морського, створення сучасної інфраструктури связи.

10. Використана література. 1. Регіональна економіка. Навчальний посібник для вузов/Под редакцією проф. Морозової Т.Г. — М: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1995 р. 2. Регіонознавство. 3. Підручник для вузів/ Під редакцією проф. Морозової Т.Г. — М: Банки и.

Біржі, ЮНИТИ, 1998 р. 4. Географія промисловості. Хрущов О. Т. 5. Статистичний сборник.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою