Парагвай

Парагвай

Алекс Громов.

История Парагвая

Новая історія Парагваю почалася 1525 року, як у пошуках незліченних скарбів, захованих індіанцями, і загадкової, так досі і ненайденной міфічної Срібною гори, цю територію пройшов відважний, але дуже жадібний при цьому іспанський ідальго Алехо де Гарсія.

Он відразу ж згодом і загинув, убитий відважними індіанцями гуарани, відомстив йому за все численні здирства й насильства.

Снова іспанці з’явилися тут тільки кілька років. На чолі їх був Домінго де Ирала, що залишив киплячий пристрастями Буйнос-Айрес у пошуках кращих земель, і при цьому не безпідставно оберігаючи своє життя.

Именно і заснував 15 серпня 1537 року невеличке містечко, з яких тоді й виріс Асунсьйон, перший іспанський місто біля нинішнього Парагвая.

Он містився далеко від моря, и при цьому не було неподалік не покладів ні золота, ні срібла, але, тим щонайменше, які прийшли сюди іспанці тут прижилися настільки, що й стали розпочинати шлюби з дочками місцевих індіанських вождів і визнавати своїх дітей від змішаних шлюбів. Так склалася унікальна культура.

Вскоре Парагвай стало однією з областей величезного іспанського вице-королевства Перу зі столицею в побудованому іспанцями на землях інків новому, «европенизированном» місті - Лімі.

Испанскую корону дуже хвилювала ця на думку нікому не потрібна околиця великої імперії, і лише за півстоліття Європа виявила до цієї забутої території інтерес — саме сюди й вирушили численні іспанські єзуїтські місії.

Иезуиты вирішили в Латинської Америки свою невелику імперію, свою державу, одне з загадкових за історію людства, використовуючи індіанців як робочої сили.

Для цього було створено спеціальні поселення, де індіанці жили єдиної спільнотою довгих будинках, вмещавших одночасно понад сотню індіанських сімей — щоб ніхто з індіанців не залишався ніколи без нагляду святих батьків чи лояльних одноплемінників.

Их навчали різних видів ремесел — плотницкое і портяжное справа, будівництво човнів, вироблення шкіри навіть виготовлення красиво прикрашених манускриптів і гравюр.

Но минуло менше двохсот років і іспанська корона вирішила під загрозою страти вигнати всіх єзуїтів зі своїх латиноамериканських володінь, і поселення єзуїтів спорожніли.

Через півстоліття після цього, у країні стався і нарешті перший переворот — 14 березня 1811 року військові проголосили незалежність Парагваю від Іспанії.

Так почалася військова диктатура Йегроса, що тривала понад чверть століття, як у нашій країні було закрито всі кордону.

Потом були численні путчі, війни з сусідами й безперервні цивільні чвари, у яких загинула майже половину населення і то майже залишилося чоловіків (п'ятдесят тисяч всю країну — такого ще знала мироавя история…).

Весь двадцяте століття Парагваю наповнений диктаторами і скороминущими президентами, багато у тому числі померли не своєї смерті, інші змушені були назавжди залишити страну.

Достопримечательности і туризм в Парагвае

В столиці країни розташований президентський палац, побудований у стилі французького Лувру, і реконструйований собор.

На центральному майдані розташований Пантеон героїв, на тихих вуличках досі можна помилуватися старовинними чудовими колоніальними будинками з широкими верандами та дивовижними садами.

Для туристів, цікавляться екзотикою і історією, в Парагваї відкритий доступ у спеціальну резервацію індіанців маку, що тепер позують на фотоі відеоапаратуру і продають численні сувеніри, серед яких — це іграшкові барабани і головні убори з барвистих пір'їн. Популярністю серед туристів користується місцеве вишукане мереживо «ньяндути» («павутиння»), виготовлений вручну як ажурних виробів з круговим малюнком з бавовни, шовку чи льону і місцева різновид арфи. НАСЕЛЕННЯ ПАРАГВАЮ. Починаючи вже з 17-го століття, абсолютну більшість населення — метиси, і тільки невеличкий відсоток чистокровних європейців, і індіанців.

В Парагваї існують спеціальні інститути, займаються етнографічними і лінгвістичними дослідженнями (Академія мови та культури гуарани і Асоціація індіанців).

Здесь живе багато переважно з Росії, стали професійними військовими судами та творчої інтелігенцією.

КЛИМАТ. Тропічний. Дощовий сезон — влітку (октябрь-апрель). БІЗНЕС. Бавовник, кави, що цукрова тростина, соя, залізна руда, марганець, вапняк. ГРОШІ. Гуарани. ПРОБЛЕМИ. Злочинність…

Многие місцеві що мовчать навіть іспанською (другу мову тут — гуарани).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.