Країни-імпортери та обсяги імпорту

Імпорт сорго, в основному, сконцентрований усього в двох країнах — Японії і Мексиці (близько 80% всього імпорту). Основними ринками збуту сорго є Мексика, поглинаючи близько 60−74% обсягів експорту США, Японія (19−30%), Іспанія (3−4%), Ізраїль (2%). Основними ринками збуту китайського сорго є Тайвань і Південна Корея. Важливим імпортером виступають ЄС. Оскільки виробництво сорго в ЄС незначне, то внутрішні потреби частково покриваються за рахунок імпортних постачань. Що стосується обсягів імпорту, то в ЄС щорічно поставляється близько 0,4−0,5 млн. т. Основні постачання здійснюються в Іспанію, значно менше — в Італію, Бельгію, Люксембург, Нідерланди і Норвегію. [7. — с. 15−17].

На відміну від експортерів, країн-імпортерів (мал.5)^* кукурудзи у світі набагато більше, самими великими є країни Азії. Приміром, у 2009 р. вони імпортували близько 34 млн. т. З них 16 млн. т імпортується Японією, 8 млн. т — Південною Кореєю, 5,1 млн. т — Тайванем. Істотні обсяги кукурудзи купуються і країнами Латинської Америки (у сезоні 2009/2010р. близько 10,4 млн. т). Північної Африки (7,3 млн. т), Середнього Сходу (6,1 млн. т).

^*[2. — с. 29].

Основні імпортери сої - ЄС, Азія й Океанія. До 2010 р. Росія щорічно протягом декількох десятків років імпортувала через систему державних закупівель більше 3 млн. т сої і продуктів її переробки. Усі наступні роки і в даний час даний вид імпорту практично відсутній. [16.4].

Світова торгівля вівса наприкінці 90-х рр. складала 8−10% від виробництва. Найбільшими імпортерами виступають США (близько 70−80%) і Японія (4%). Значні обсяги імпортують також Мексика, Росія, Еквадор, Колумбія, Швейцарія і країни ЄС (Італія, Іспанія, Нідерланди й ін.). [8.-с.20].

Обсяги світової торгівлі просом складають всього 1−2% від його виробництва. Близько 65% імпорту поглинають країни Європи (Нідерланди, Німеччина, Бельгія, Люксембург, Великобританія, Франція і Швейцарія). Серед азіатських країн найбільшими імпортерами являються — Японія (7%), Корея (3%) і Індонезія (2%). [9.-с. 14].

Липнева оцінка світового обсягу торгівлі рисом у 2010 р. склала 22,255 млн. т, що на 71 тис. т більше попередньої оцінки. Основними імпортерами рису є Індонезія, Іран, країни Європи. Імпорт рису в США в 2010. збільшився до 315 тис т., в Мексику — складав біля 425 тис т. Імпорт рису в 2010 р. скоротився приблизно на 100 тис т. Обсяг постачань у Бразилію, що є найбільшим імпортером, залишився на рівні 2009. — 500 тис. т. Основними причинами скорочення імпорту рису країнами Латинської Америки є відсутність росту попиту на нього і перевага населенням інших видів харчових продуктів. Обсяги імпорту в країнах Середнього Сходу виросли через скорочення виробництва рису в цих країнах через посуху. Імпорт Іраном збільшився до 1,25 млн. т. Імпорт у Нігерію, що є найбільшим його імпортером, скоротився в 2010 р. на 100 тис т до 0,9 млн. т.

Основними імпортерами апельсинів є країни, де кліматичні умови не дозволяють їх вирощувати, але є платоспроможне населення, що стежить до того ж за своїм здоров’ям: Німеччина (11,5%), Франція (10%), Китай (5,4%), Нідерланди (7,8%), Великобританія (7,1%), Росія (5,6%), та ін. [10.-с. 24].

Великими імпортерами пшениці (більше 50% світового імпорту) є країни, що розвиваються. Єгипет щороку завозить біля 10 млн. т, Бразилія -5 млн. т. Але найбільшими імпортерами є Японія (біля 30 млн. т щороку) та Росія (27−35 млн. т). До імпортерів належать також Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія, Китай.

Імпортерами арахісу є країни Європи. Імпортери бавовнику — країни Східної та Південно-Східної Азії та Європи, чаю — країни Європи, США, Канада, кави — США, країни Європи, Японія, Канада, какао-бобів, що йдуть на виготовлення шоколаду та напою какао — країни Північної Америки та Європи.