Неоклассические концепції прибыли

Неоклассические концепції прибыли.

Прибыль — найважливіший інструмент ек аналізу. Зовні вона постає як відмінність між продажною ціною товару і витратами його виробництва.

Прибыль (норма приб) забезпечує ек стійкість фірми, гарантує повноту її фінансової незалежності. У разі ринку прибуток визначає рішення Що? Як? У яких кол-вах виробляти? Тому виробники товарів та послуг цікавить питання: При якому кол-ві виробленого і реалізованого товару і за яку ціну нього можна отримати МАХ прибуток? Теорія прибутку отримала свій відбиток у навчаннях всіх круп економістів від часу становлення классич школы.

Маркс називав прибуток перетвореної формою вартості, породженої всім авансированным кап-лом, а джерелом прибутку він вважав працю наймання працівників. Він досліджував умови перетворення додаткової вартістю прибуток і середовищ прибуток.

Издержки — це видатки виробництво продукції. Недоліки -це оплата придбаних факторів виробництва, отже неокласики стоять того позиції, яку заклав Цей, потім додано інші чинники виробництва. Некласичний підхід до недоліків виробництва та прибутку відрізняється від марксистського. За Марксом саме (додаткова вартість) є джерелом прибутку, прибуток проходить за межами витрат. Агов неокласиків вона не більше издержек.

Функции прибутку: Розподільна, ті створення коштів, які забезпечують фінансування виробничих програм, підтримку оптимальної структури капіталу, зведення до хв ризику банкротства.

ЗП як ціна труда.

В економічної літературі склалися дві основні концепції у визначенні сутності зарплати, 1) вести є грошовий вираз вартості чи ціни товару «робоча сила», 2) вести є ціна праці. Теоретичні основи цих концепцій ЗП закладено класиками англійської політичної економії А. Смітом і Д. Рікардо. Погляди А. Сміта на ЗП представляють певний інтерес і він. А. Сміт думав, що товаром є саму працю і як такого вона має «природну ціну». І він розглядав ЗП як природний винагороду за працю. У його основі лежить вартість засобів існування, необхідні життя робочого і вільного його сім'ї. Не розмежовуючи працю й робочої сили, А. Сміт фактично зводив нормальну міру ЗП до вартості робочої сили в. Причому, на його думку, у суспільстві існує звичайна чи середня норма ЗП, визначене як фізичним мінімумом засобів існування, але залежить також від умов, місця й часу, включає історичний і культурне елемент. Таким чином, ЗП повинна перевищувати рівень, достатній в існуванні людини. Причину низькою ЗП, її близькості до фізичному мінімуму А. Сміт бачив у неорганізованості і поганий згуртованості робочих. А. Сміт схилявся високої ЗП. Він вважає, що за наявності високої ЗП робочі завжди здійснюватимуть понад діяльними, старанними і тямущими, аніж за низькою ЗП. Висока ЗП, вважав А. Сміт, стимулює зростання (розмноження) населення, і розширення відбувається у відповідність до розмірами попиту труд.

Д. Рікардо, як й О. Сміт, вважав, що праця є товаром, а ЗП є ціна праці. Розмежовуючи природну і ринкову ціни праці, він досить близько наближається до правильному кількісному визначенню ціни праці (фактично вартості робочої сили в). Природна ціна праці під впливом попиту праця та її пропозиції зводиться їм до вартості певної суми життєвих коштів, необхідної як утримання робітників і їхнім родинам, а й у відомої мері їхнього розвитку.

Физиократ Гюго — теж зводив зарплату до мінімуму засобів існування, але пов’язував це з конкуренцією ринку праці, яка змушує робочих працювати за найнижчу зарплату, яка дорівнює мінімуму коштів существования.

Теория «утримання», «очікування», «ризику» й трудовому доходу як теоретичні концепції прибыли.

Теория похідного капитала (по Сію). Відповідно до неї прибуток є наслідком капіталу, як чинника виробництва. Так Шумпетер пов’язує отримання прибутку з технічними нововведеннями, які капіталіст. Прибуток — це винагороду за підприємницьку деятельность.

Теория утримання. Суть: прибуток -винагороду капіталіста за відстрочку особистого споживання, за ризик чекаючи ефекту від вкладених у виробництво коштів. У сучасному оболонці, що у відповідність до «психологічними» теоріями трактує походження прибутку, як наслідок дії психологічних чинників. Найт — вважає прибуток винагородою за невизначений характер майбутніх подій: «весь прибуток пов’язані з невизначеністю». Т. е. прибуток тимчасовий доходом.

Теория ризику. Інші економісти, такі як Самуэльсон визначають джерело прибутку ризиком, плату вміле предвиденье та інші, суто психологічні издержки.

Теория очікування. Бем-Баверк вважає, що виникнення прибутку походить від капіталу в процентах.

Прибыль — як трудовий дохід капіталістів за підприємницьку діяльність, т. е. прибуток — різновид зарплати (Сайке, Харрод). Чемберлин. Прибуток — це дохід який породжена існуванням монополий.

Предпринимательский прибуток і процент.

Маркс вважав, що прибуток дорівнює підприємницький дохід + процент.

На ряду із торговим капіталом від промислового капіталу відокремлюється і позичковий капітал. У розвинутої економіки практично завжди існує ситуація, коли самі капіталісти потребують додаткових коштах, інші ними мають Вивільнені певний час кошти капіталістів та інших заможних верств українського суспільства акумулюються в американські банки і видаються в позичку промисловим капіталістам за плату як відсотка. Позичковий капітал — це обособившаяся частина промислового капіталу, рухом якою управляє особлива група капиталистов-банкиров.

Пользуясь запозиченим капіталом, підприємець не може повністю привласнити весь прибуток, бо значну частину її повинен віддати у вигляді позичкового відсотка. Через війну прибуток розподіляється на частини: підприємницький прибуток і відсоток. Внаслідок цього один підприємець отримує відсоток як функціонер і віддає його власнику капіталу, а той у своє чергу отримує відсоток як власник. Відсотком виступає частка прибутку, яку функціонер капіталіст виплачує власнику позичкового капіталу за право тимчасового користування його грошовими средствами.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.