Адам Сміт

Свого вищого розвитку класична буржуазна політична економія досягла в працях британських учених А. Сміта і Д. Рікардо, коли Великобританія була найпередовіша стосовно економіки країною. Британія мала щодо високорозвиненим сільське господарство, швидкому зростанні промисловістю, вела активну зовнішню торгівлю. Капіталістичні відносини отримали ній велике розвиток. Тут виділилися основні класи буржуазного суспільства: буржуазія, робочі, землевладельцы.

Проте розширення капіталістичних відносин сковывалось феодальними порядками. Буржуазія бачила головного ворога в дворянстві і було зацікавлена науковий аналіз капіталістичного способу виробництва, щоб виявити перспективи громадського развития.

Отже, у Великій Британії у другій половині ХVIII століття склалися сприятливі умови для злету економічної думки, яким було творчість А. Сміта.

«Ні на чому не красень? окрім у книжках»? — так якось висловився себе ж Адам Сміт? І це дійсно? красенем він був. До того у Сміта була змішана що зашпортується хода? він був надзвичайно неуважний і якось впав у яму? де дубились кожи?

За винятком цього випадку? особливих пригод у досить замкнутої життя вченого було небагато? Головне? мабуть? сталося? коли і було чотири роки та її вкрали цигани? що протікали Керколди? його рідній хутір в Шотландії? біля Единбурга? Втім, викрадачі протримали його лише кілька годин?

ж Адам Сміт (1723 — 1790) був єдиним дитиною в небагатій селянській родині митного чиновника? що помер кілька місяців до народження? Вихований матір'ю? яка присвятила їй усе своє життя? Адам в 14 років вступив до університету Глазго? почавши свій шлях до розуміння світу?

Він досить рано почав подавати великі і надії в 16 років одержав стипендію до вступу в Оксфорд? Але Оксфорд на той час ні центром навчання? як з’являється нині? Систематичного викладання там майже було? студентам давали можливість самонавчання? аби ті не читали небезпечних книжок? Сміта якось майже виключили через те? що він було твір Девіда Юма «Трактат про людської природі»? яке нині вважається однією з шедеврів 18-столетия?

Затято набираючи знання і набутий долаючи вічно що його недугу? цей юнак поступово став однією з образованнейших людей свого часу? Визнанням цього є призначення його професором філософії етики Університету в Глазго? по тому? як і повернувся з Оксфорда в рідну Шотландію? Залишилися записи його лекцій? у яких свідчить про юриспруденції? військової організації? оподаткуванні прибутку та «поліції» — останнім словом означає управління справами? яку ми б назвали «економічної політикою»? Вважається також? що став саме підготовка лекцій для студентів цього університету та став поштовхом до формулюванні Адамом Смітом його поглядів на проблемах економіки? Попрацювавши керівником спеціалісти кафедри моральної філософії? Сміт заслужено обіймає посаду ректора Університету Глазго?

У 1759 року ж Адам Сміт опублікував «Теорію моральних почуттів»? дуже цікавий дослідження області основі моралі й психології? Книжка привернула до себе увага фахівців і принесла Сміту ознайомлення з лордом Таунсендом? відповідальних знаменитий «чайний податок»? що викликав американську революцію? Таунсенд запросив Сміта в вихователі до свого пасинку? і Сміт? відмовившись від професорського місця? поїхав до подорож зі своїми вихованцем? У Франції він не зустрічався з Вольтером? Руссо і з Франсуа Кенэ? блискучим лікарем? якому належить ідея фізіократії - перша спроба пояснення того? як працює економічна система?

У 1766 року Сміт повернувся у Шотландію? де прожив рештки свого життя? Ось і була поволі? написана його книжка «Багатство народів»? Сміт послав примірник Юму? який почав її близьким іншому? Юм відповідав: «Чудово! Краса! Дорогий містер Сміт? Ваша твір доставило мені велике ж задоволення»? Юм зрозумів? як й інші? прочитали книжку? що Сміт створив твір? яке назавжди змінить уявлення з самому себе?

«Багатство народів» пояснював? як саме суспільство має працювати? І що ця книга принесла Сміту славу «батька економічної науки»?

Розглянемо спершу засадничі поняття. Чи є терміни «виробництво» і «економіка» синонімами? На життєвому, повсякденному рівні прийнято вважати, що виробнича діяльність людини — і є економіка, економічне життя людей. І як логічний висновок — економічна теорія вивчає виробничу, господарську діяльність людей різних історичних условиях.

Такі міркування недостатньо коректні. Наприклад, господарську діяльність панувала і в первісному, й у рабовласницькому суспільстві. Проте економіки звичному значенні слова тоді був. Виробництво матеріальних благ в громадських системах побудоване на насильство, примус, за тими методах, які заведено називати позаекономічними. Економіка ж з’являється і тоді, коли виробництво матеріальних благ «управляється» механізмами, що базуються на цінових сигнали, тобто. коливаннях ринкових цінової динаміки прибутків і збитків тощо. Усе це — атрибути ринкового господарства. Отже, економіка — це синонім не слова «производство», а синонім категорії «ринкове хозяйство». Часто які висловлювання «економіка первісного ладу», «феодальна економіка», «економіка військового комунізму» засновані на ототожненні понять «виробництво» (господарське життя) і «экономика». Эти словосполучення став звичним і викликають у тому теоретичної правомірності. Проте вкотре підкреслимо: може бути економіки, заснованої на позаекономічних стимулах.

Виробництво матеріальних благ — основа життя людини і суспільства. Але якщо цього можлива саме життя людини, то ми не чи варто віддати вивчення цього питання біологічної науці? Але виробництво — не біологічний процес, відображає взаємодія чоловіки й природи й взаємодія людей між собою у процесі їхньої господарської діяльності. Отже, що уявляє собою виробництво узагальненому вигляді, незалежно від тій чи іншій господарської системи (внеэкономической чи заснованої на економічних стимулах)?

Виробництвоце доцільна діяльність людей, спрямовану задоволення їх потреб. У процесі взаємодіють основні чинники виробництва: працю, капітал, земля, предпринимательство.

Результатом виробництва є створення потребує матеріальних та нематеріальних благ, які відповідають людські потреби. Отже, розуміння закономірностей процесу виробництва потрібно понад докладно охарактеризувати категорії потреб, блага і внутрішніх чинників производства.

Потреби людини, можна з’ясувати, як стан незадоволеності, чи потреби, що він прагне подолати. Саме ця стан незадоволеності змушує людини робити певні зусилля (здійснювати виробничу деятельность).

Потреби людини не залишаються незмінними, вони розгортаються за мері еволюції людської цивілізації і це теж стосується передусім вищих потреб (потреби у освіті, мистецтві, розвазі і т.д.).

Благо — цей засіб задоволення потреб. А. Маршалл визначає благо як «бажану річ, що б людську потреба». Ж.-Б. Сей визначає блага «як засобу, які маємо задоволення наших потреб». Властивість якогось елемента, що дозволяє задовольняти певну потребу людини, ще робить її благом. Так, корінь женьшеню здатний підняти життєвий тонус людини. Але спочатку люди й не виявили це властивість, рослина не мало характеру блага. Інакше кажучи, здатність предмета задовольняти якусь потреба має бути усвідомленою человеком.

До цього часу йшлося і про матеріальних благах. Але процес виробництва включає у себе та надання матеріальних послуг. Наприклад, транспортування готової речі від виробника до споживача. У разі виробництво передбачає не створення речі, що можна помацати, а переміщення їх у пространстве.

Усе, про що ми говоримо, називається «громадське виробництво». Чому знадобився цей термін? Хіба поняття виробництва як недостатньо у тому, щоб зрозуміти необхідність взаємодії основних факторів виробництва? Річ у тім, що виробництва здійснюється не ізольованими суб'єктами господарства, а суспільстві, у системі громадського поділу праці. Навіть окремий ремісник чи фермер, вважаючи, що він діє цілком незалежно, насправді пов’язаний тисячами господарських ниток коїться з іншими людьми.

Громадське багатство постає як результат процесу виробництва. Традиційне розуміння громадського багатства, висхідний до основоположникам класичної школи, характеризує його як втілена у матеріальних благах накопичений минулий працю попередніх і справжнього поколений.

А у тому, щоб встановити фактори, що б ефективність виробництва та заснування громадського багатства, ми бачимо звернімося роботі А. Смита «Дослідження про природу і причини багатства народов».

Ще набагато раніше написання книжки свого життя Сміт це й чітко сформулював її головну ідею: «А? аби держава із дуже низькою щаблі варварства до вищого щабля добробуту? потрібен лише світ? легкі податків і толерантність під управлінням, решта зробить природний плин вещей».

Сміт розпочинає своє розповідь в «Багатстві народів» з разючого питання? Всі учасники ринку? як знаємо? подгоняемы прагненням «зробити гроші» собі - «поліпшити своє становище»? як виражається Сміт? Постає запитання: як ринкове суспільство не розв’язує руки зацікавленим лише у собі? жадібним лише до наживи людям грабувати своїх громадян? На такий небезпечної антисоціальної основі? як прагнення поліпшити лише власне становище? може виробитися нормальне соціальне устройство?

Відповідь вводить нашій самий центральний механізм ринкової системи — в механізм конкуренції? Кожному? помышляющему лише про поліпшення свого становища? а не про людей? протистоїть над ринком натовп людей той самий мотивацією? Через війну кожне дійову особу на сцені ринку вимушено прийняти ціни? запропоновані конкурентами?

Під час такої конкуренції? каже Сміт? виробник? який намагатиметься запросити більше? ніж інші аналогічні виробники? зможе знайти покупця? Не зуміє знайти роботу той? хто затребувана більше від встановленої ринку праці плати? А господар? який хотів би заплатити менше? ніж його конкуренти? зможе знайти працівників? Отже? ринковий механізм дисциплінує учасників: покупці самі набавляют ціну? конкуруючи коїться з іншими покупцями? і тому можуть об'єднатися проти продавців? Продавці повинні змагатися з іншими продавцями і тому можуть нав’язати покупцям свою волю?

У ринку є ще одне важливе функція? Ринок видає товари? які хоче суспільство? у тому кількості? яку треба суспільству? без будь-яких наказів? Припустимо? споживач хоче більше горщиків і від сковорідок? що було запропоновано? Публіка раскупит горщики? і цього ціна підніметься? Навпаки? сковородный бізнес виглядатиме сумно: оскільки сковородники постараються позбутися своєї продукції? ціни на всі сковорідки упадут?

Далі наберуть чинності відновлені сили? Піднімаються ціни на всі горщики — встають і прибутку горшечного бізнесу, падають цінується сковорідки? падають і чистого прибутку? І знову починає працювати прагнення «поліпшенню»? Підприємець в успішному горшечном бізнесі почне розширювати виробництво? найме більше робочих? більше приміщень? більше капітального устаткування? словом — почне набувати чинники виробництва? А власники злощасного сковородного бізнесу скорочувати чинники виробництва: звільняти робочих? віддавати земельні ділянки? скорочувати капиталовложения?

Отже? виробництво горщиків збільшиться? а сковорідок скоротиться? чого став і хотіла публіка? Тиск ринку ніби Невидимої Рукою (користуючись чудовим вираженням Сміта) спрямовує егоїстичні дії людей на суспільно корисну стежку? Так система конкуренції переводить егоїстичне поведінка до суспільно корисної результату? Невидима Рука — це слово характеризують весь процес — утримує суспільство на правильному шляху? забезпечуючи його виробництвом потрібних суспільству товарів хороших і услуг?

Ця ілюстрація Сміта цікава й сьогодні? Чимало економістів зайняті ретельним вивченням того? як працює Невидима Рука? Інакше? щоб він працювала завжди: є у області? де Невидима Рука зовсім не від використовує свого впливу? У кожній ринкової системи? наприклад? продовжує грати своєї ролі традиція? яка використовує і неринкові способи винагороди — наприклад? чайові? І на бізнесі продовжує існувати командна система? та й державна влада себе виявляє? — наприклад, у оподаткуванні? З іншого боку? ринкова система має не може надати суспільству того? і що може бути закуплено приватно — національну оборону, закон, лад і т. п? Сміт це знав і підтвердив? що це послуги повинні видаватись державою? З іншого боку? ринок який завжди відповідає етичним і навіть естетичним критеріям суспільства? може поставляти товари? вигідні для? але шкідливі для споживання?

З іншого боку, ринок саморегулируется, вона сама собі сторож? Якщо чиї-небудь ціни? заробітну плату чи прибутку за встановлені всім межі? сила конкуренції їх відтіснить?

Існує потішний парадокс? Ринок? найвищу точку економічної свободи? є і найсуворішим економічним доглядачем? До королю можна звертатися зі апеляцією — до ринків ж апелювати невозможно?

Оскільки ринок саморегулируется? Сміт був проти державного втручання у справи конкуренції, та прибутковості? Тому «лессэ фер» стало фундаментом його філософії? яким було і сьогодні є в консервативних економістів? Проте відданість Невидимої руці зробила Сміта стандартним консерватором? Він обережний? не готовий лягти кістками? аби запобігти державного втручання? Понад те? в «Багатстві народів» є чимало ядучих зауважень щодо «низьких і хижацьких методів»? якими користується клас підприємців? і полягає щире співчуття до долі робочого людини — дуже популярна позиція у той епоху! Консерватором Сміта робить — й у він збігаються з сучасними мислителями — переконання? що систему «природною свободи»? джерело якої в свободі економічної? зрештою користь всьому обществу?

Крім послідовної ринкової системи? Сміт зумів по-новому побачити і те? що систему «національної свободи» — ринкова система? надана сама собі? — зростатиме й що багатство нації? що має цю систему? буде постійно увеличиваться?

Що породило цього зростання? Як і раніше? мотивація залишалася звичайній: поліпшення свого становища? жага прибутку? бажання «зробити гроші»? Це означало? кожен підприємець постійно намагався збільшити свій капітал? збільшити багатство підприємства, своєю чергою? це призводило тому? кожен підприємець прагнув збільшити продаж? щоб отримати більше прибыли?

Але як було зазначено збільшити продаж до епоху? коли реклами? як її зараз уявляємо? ще було? Сміт відповідав: поліпшити продуктивність?

У смитовской концепції зростаючого багатства народів розподіл праці грає центральну роль? як з незабутнього описи шпилькової фабрики:

«Одна особа висмикує дріт? інший її випростує? третій ріже? четвертий загострює? п’ятий размалывает верхівку? щоб було надіти її у голівку, приготування голівки вимагає двох чи трьох різних операцій, окремо — надягання, окремо — побілка, і навіть завернути їх у папір — теж особлива специальность???

Я бачив маленьку фабрику подібного типу? де працювало лише 10 осіб, окремі виробляли по дві-три різні операції? Але хоч вони були бідними і тому дуже добре забезпечені потрібними машинами? їм було запропоновано? при намаганні? друкувати близько 12 фунтів шпильок щодня? Фунт — це чотири тисячі середнього розміру шпильок? Отже? 10 осіб не могли зробити до 48 тисяч шпильок щодня??? Якби все так вони працювали окремо і, незалежно друг від друга??? вони не зробили і двадцяти? а хтось сам не зміг і одной"?

Як зробити? щоб розподіл праці набув значного поширення? Сміт вважає цю найбільш важливим метод? описаний їм у розповіді про фабриці шпильок? Ключ до всього — машини? Поділ праці - і? отже? його продуктивність — збільшується? як у роботі бере участь машина? Отже? кожна дедалі ширша фірма? природно? повинна вводити дедалі більше машин? щоб поліпшити продуктивність своїх працівників? Тим самим було ринкова система стає величезну силу для нагромадження капіталу? переважно у вигляді машинного парку й оборудования?

Поділ праці займає ключове місце у економічної системі А. Сміта. Основоположне значення цієї елемента А. Сміт мотивував тим, що розмежування праці причина, стимулюючої продуктивність. Він вважає, що розмежування праці підвищує продуктивність трьома способами:

збільшенням спритності кожного окремого рабочего,.

заощадженням часу під час переходу від однієї виду до другому,.

стимулюванням винаходу і виробництва машин, які полегшують і які знижують людський труд.

А розвиток виробництва визначає все добробут страны.

По-друге, вона бачила загальну сукупність індивідів, егоїстичних зі своєї сутності, і єдиним ланкою, яке з'єднує в систему, вважав розподіл праці, що виник через природної схильності людини до обміну.

Теоретично поділу праці А. Сміт відобразив тенденцію до розвитку машинного виробництва. Він стверджував, що міра виробництва та споживання продуктів визначається двома головними чинниками: часткою населення, зайнятого продуктивною працею, і їх рівнем продуктивність праці.

Будучи об'єктивним спостерігачем, він відобразив процес перетворення робочого в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його. Щоб перервати таку тенденцію, що загрожує виродженням великої кількості населення, А. Сміт погоджувався навіть вдатися по допомогу держави, хоча у принципі був проти його у экономику.

Проте А. Сміт не помічав принципової відмінності між поділом праці всередині мануфактури і поділом праці суспільстві, між підприємствами і галузями. Усі суспільство уявлялося йому гігантської мануфактурою, а розподіл праці - загальної формою співробітництва индивидов.

Тема грошей органічно пов’язані з темою поділу праці, т.к. у А. Сміта гроші виступали як засіб обміну («великого колеса звернення »).

А. Сміт підкреслював стихійне виникнення як специфічного товару. Він виводив гроші й кредит з потреб виробництва та звернення, бачив їхні підпорядковану роль. Але А. Сміт недооцінював зворотне вплив грошово-кредитних чинників виробництва. Слабкою місцем концепції грошей і заниження інших своїх функцій. Кредит ж А. Сміт розглядав лише як активізації капитала.

Підсумовуючи, можна сказати, що багато що в А. Сміта, як і теорії поділу праці, і у теорії грошей, правильно, і зараз. Проте головним помилкою А. Сміта стало припущення, що розмежування праці виникло через обміну, а чи не навпаки. Концепція ж немає грошей, його трактування їх виникненню у дії стихійних сил обміну, розуміння як товару є серйозне досягнення економічної науки аналізованого периода.

У основу свого дослідження А. Сміт поклав трудову теорію вартості, вважаючи закономірним визначення вартості витраченим і обмін товарів, відповідно, — укладеної них кількістю праці. Їм була спроба аналізу реальної системи товарно-грошового обміну і ціноутворення у умовах капіталізму вільної конкуренции.

А. Сміт визначив і розмежував споживчу і мінову вартість товару. «Слово „вартість “ , — писав Пауль, — має дві різних значення: іноді воно означає корисність якогось предмета, інколи ж можливість придбання інших предметів, яку дає володіння даним предметом. Першу може бути споживчої вартістю, другу — мінової вартістю » .

У цьому для А. Сміта характерно визначення вартості лише кількістю праці, але у аналізі ціни товару він коливається між різними визначеннями мінової стоимости:

Вартістю товару є витрачений у виробництві труд.

Вартістю є працю, який то, можливо куплений товар.

Такий стан вірно лише за умов простого товарного виробництва. При капіталізмі має місце протилежне явище: кількість праці, овеществленное товару, внаслідок операції купівліпродажу одержує у своє розпорядження більше праці. А. Сміт виявляє, що у обміні при капіталістичних формах господарства загальний закон еквівалентності товарів втрачає чинність. Він дійшов висновку, що за умови капіталізму робочий час перестає бути постійної мірою, регулюючої вартість товару. Тож умов капіталізму йому довелося сконструювати іншу теорію, за якою вартість товару утворюється шляхом складання зарплати, прибутків і ренти, що припадають на одиницю товару. Але це теорія не враховувала постійний капитал.

Раціональним зерном в концепції вартості А. Сміта стало розуміння те, що величина вартості визначається не фактичними витратами праці окремого товаровиробника, а тими витратами, які у середньому необхідні даного стану виробництва. Він зазначав також, що кваліфікований і складна праця створює в одиницю часу більше вартості, ніж некваліфікований та простий, і то, можливо зведений до останнього у вигляді коэффициентов.

Про подальший розвиток А. Смітом теорії вартості свідчило розмежування природною та ринкової цін товару, причому перша розумілася спочатку як грошовий вираз вартості. А. Сміт писав, що природна ціна товару «хіба що є центральну ціну, до котрої я постійно тяжіють ціни всіх товарів ». Тим самим він поклав початок дослідженню конкретних чинників, викликають відхилення цін від стоимости.

Теоретично зарплати А. Сміт правильно вказував, що з створеного і обумовленою кількістю цієї роботи вартості товару робочому у вигляді плати за зусилля дістається лише певна частина. Решта доданої працею вартості є прибуток підприємця. Деяку суму з цього прибутку він повинен на деяких випадках віддати у ролі земельної ренти чи створеного відсотка, якщо використали позиковий капітал.

А. Сміт називав прибутком всю відмінність між доданої працею вартістю і оподаткуванням заробітної платою й у варіанті розумів додаткову вартість. А в інший трактуванні розумів під прибутком залишок після сплати ренти, і навіть відсотка, і тоді прибутком називав, по суті, підприємницький доход.

Розміри прибутку, на думку А. Сміта, визначалися розмірами ужитого до справи капіталу, а чи не вагою і складністю праці за нагляду й управління, як визначали прибуток його попередники. Але відразу він говорив, що прибуток — це особливий елемент підтримки виробництва, закономірний результат продуктивності капіталу й винагорода капіталістів право їх діяльність, працю й ризик. І тут подвійна трактування викликала явне протиріччя. Теоретично й інші недоладності: якщо прибуток породжується неоплаченим працею, вона мусить бути пропорційний кількості застосовуваного праці, а чи не употребленному капиталу.

А. Сміт прагнув з’ясувати, які види праці сприяють збільшенню багатства нації. Проблема зберігає свою значення донині. Для її вирішення він розділив працю на продуктивна і непроизводительный.

Продуктивною А. Сміт вважав працю, створює додаткову вартість, що пояснював з прикладу робочого мануфактури, працю якого збільшує вартість матеріалів, з яких він працює, на вартість утримання робочого і вільного прибутку власника виробництва. Праця ж, який оплачується від доходу, А. Сміт називав непродуктивною. Відомий його приклад із слугою, якого містять з доходів господаря будинку і праця якого створює стоимости.

Проте А. Сміт паралельно висуває іще одна принцип поділу продуктивного і непродуктивного праці. Де перший втілюється в продукті, що має будь-якої тривалість життя чи служби, а другий ніде не закріплюється. Насправді ця умова перестав бути обов’язковим: досить взяти види праці, які представляють продовження сфери виробництва, у сфері (транспорт), і запровадження втрачає смысл.

Але таке трактування праці дозволяє А. Сміту зробити сміливі зауваження, що праця государя, чиновників, юристів, армії й т.п. непродуктивна. Подальша логіка веде до того що, що із зменшенням частки непродуктивних працівників у суспільстві швидше зростає його добробут. Така думка вкотре підтверджує, що А. Сміт схилявся прогресивної буржуазії ХVIII століття.

Економічна система А. Сміта базувалася на погляді, що капітал є запаси, призначені задля її подальшого производства.

У межах своїх поглядах на основний рахунок і оборотний капітал А. Сміт сприйняв спадщина фізіократів, але подолав обмеження їх розуміння продуктивного капіталу (що дає приріст вартості) щойно капіталу, зайнятого сільському господарстві. Категорії А. Сміта застосовні немає одному капіталу фермера, а й до кожної іншій формі продуктивного капитала.

Під оборотним капіталом А. Сміт розумів капітал, який вживається отримання прибутку, яка постійно йде від власника лише у форми і повертається у його інший. Оборотний капітал по А. Сміту складалася з чотирьох частин:

грошей, з яких відбувається звернення інших його частей,.

запасів продовольства, крім що у розпорядженні самих споживачів,.

сирих матеріалів чи напівфабрикатів, що у процесі незавершеного производства,.

готових але ще реалізованих товаров.

Основним А. Сміт називав капітал, що приносить прибуток «без переходу від однієї власника до іншого й без подальшого звернення ». До нього він относил:

машини та гармати труда,.

будинку, призначені для торгово-промислових целей,.

поліпшення земли,.

корисні здібності членів общества.

А. Сміт виключно велике значення надає нагромадженню капіталу. Він розповідає, що, зберігаючи значну частину доходів населення і розширюючи виробництво, власник підприємства дає роботу додатковому кількості робітників і сприяє зростанню багатства всього общества.

У цілому нині теорія основного і обігового капіталу є досить цікавою, хоча у з нею й допущений ряд помилок. Так, не можна сказати, що капітал, вкладений в машини чи будинку, не звертається. Навпаки, його частинами переноситься конкретним працею на вироблений товар (як амортизаційних відрахувань), тому пов’язування капіталу з обмеженими фізичними властивостями товарів неправильно. Тут А. Сміт змішує різницю між основним і оборотним капіталом з різницею між товарним і грошовим капиталом.

Погляд А. Сміта на нагромадження капіталу був навіяний поглядами фізіократів. У його уяві нагромадження капіталу відбувається після перетворення додаткової вартістю перемінний капітал, споживаний робітниками. А громадський капітал повністю складається з змінного, тобто. до рук робочих є заробленої платою. Тут А. Сміт не так ототожнює величину виробничого капіталу з величиною його частину, що йде утримання продуктивного труда.

Теорія ж відтворення громадського капіталу в Сміта виходить з теорії від вартості. Вартість у А. Сміта розпадається втричі частини: зарплатню, прибуток, із капіталу і ренту за землеволодіння, тобто. складається з доходів. Отже, постійний капітал там був відсутній. І його ігнорування заплющувало А. Сміту можливість аналізу процесу відтворення, т.к. те, що вироблялося протягом року, щороку й споживалося. Проте А. Сміт виходить із глухого кута, розрізняючи валовий і чистий прибуток. Якщо під першим вона розуміє весь річний продукт, вироблений населенням цієї країни, то під чистим — ті частини, яку жителі можуть зарахувати до своєму споживчому запасу. У результаті Сміта виходить, що у ціну товару входить як дохід, а й авансований капитал.

Отже, помилка А. Сміта у цьому, що він ототожнює вартість всього річного провадження з новоствореної протягом року вартістю. Якщо воно являє собою лише продукт закінчення року, то перша укладає у собі вартість коштів виробництва, зроблені раніше. А. Сміт допустив й інших прорахунків, що випливають із його розуміння вартості. Наприклад, по А. Сміту, у галузі, виробляючої предмети споживання, у дохід входить як ціна, і продукт. Або трактування особистого доходу як фонду особистого споживання без згадування про його частину, що йде розширення производства.

Попри перелічені недоліки, для свого часу ця теорія мала дуже прогресивне значення. Випадання ж постійного капіталу під час аналізу відтворення згодом назвуть «догмою Сміта » .

Визначаючи зарплатню, А. Сміт розглядав два стану суспільства: при простому і капіталістичному товарному виробництві. У разі першого він вважав зарплатню що дорівнює вартості виробленого товару. При другому способі виробництва він зазначає, що робочий не отримує вартість всього продукту своєї праці, тому А. Сміт і розрізняє різні суми зарплати. Нижчу кордон зарплати А. Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, подальше зниження вартості робочої сили в призведе до вимиранню «раси цих робочих ». Але він вважав, що стихійний ринковий механізм утримує природну (середню, нормальну) зарплату, що коштує кілька вище фізичного мінімуму. Значне ж підвищення цієї зарплати зумовлює зростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників і знову призведе до їх зниження зарплати. У противному ж разі за зменшенні заробітної плати, отже, народжуваності виникне конкуренція серед підприємців, що відновить середню зарплатню. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А. Сміта про роль вільного ринку на встановленні певного економічного рівноваги.

А. Сміт підкреслює значної ролі, яку він грає зарплата у держави, поділяючи країни втричі групи:

прогресуюче стан суспільства, коли зарплата росте, і становище робочих улучшается,.

регрессирующее, коли зарплата падає, і становище робочих ставати плачевным,.

стаціонарне, коли вести залишається нерухомій, а матеріальне становище робочих є важким, але постоянным.

А. Сміт надавав велике значення високої заробітної плати (особливо «подетальной »), кажучи, що вона стимулює робочих до більш продуктивної праці. І категорично протестував з Мальтусом, який вважав злидні робочих неминучою. Отже, основною чеснотою теорії А. Сміта було те, що вона сприяла рухатися шляху добробуту суспільства на целом.

А. Сміт виділяв ренту як винятковий дохід землевласника, піддаючи сумніву, що рента — це лише відсоток із капіталу, витрачений землевласником на поліпшення землі, т.к. землевласник отримує ренту і поза землі, не котрі піддавалися поліпшенню. Так А. Сміт відокремив ренту від орендної плати, довівши, що прибуток із капіталу є лише надбавкою до першої ренті. Отже, лише земельна рента у А. Сміта є відрахування з продукту, який був затрачено на обробку землі. Але через дуалізму своєї методології А. Сміт бачить у ренті також винагороду землевласника за право користуватися землею. У поглядах А. Сміта трапляються й дещо елементи физиократической теорії: рента є «твір природи, який залишається з відрахуванням і відшкодуванням усе те, що можна вважати твором людини » .

З сказаного видно, що А. Сміт назву ренті точного визначення, хоча у його теорії було багато правильних ідей думок. Наприклад, він зазначав, що розбіжності у ролі ділянок землі може бути причиною освіти диференціальної ренты.

Коли А. Сміт писав свою знамениту твір «Дослідження про природу і причини багатства народів», які панують у економічної теорії та повсякденному свідомості був спектакль про матеріальних благах і послугах як втіленні багатства. Хоча в XVIIIпочатку ХІХ ст. Висловлювалися припущення інші форми благнематеріальних. Так, Ж.-Б.Сэй зараховував до благ і адвокатські контори, і коло покупців купця, і слава військового виробника. Особливу увагу нематеріальною благ приділяв і А.Маршалл. Справді, потреби людей не обмежуються лише використанням у своїх інтересах матеріальних благ. І послуга адвоката, і лекція в університеті, і циркове уявлення відповідають певним людські потреби, і тому ми можемо казати про виробництві нематеріальних благ і рівнем послуг. Отже, сучасне розуміння процесу виробництва включає у собі створення як матеріальних і нематеріальних благ і постачальники послуг. Відповідно розрізняють матеріальне виробництво (промисловість, сільському господарстві, транспорт тощо.) і нематеріальне (освіту, охорону здоров’я й т.п.).

Важливо підкреслити, сучасна західна економічна думку дедалі частіше критикує теза матеріальне змісті багатства. Так, американський економіст П. Хейне свідчить, що слово «матеріальний» насправді втрачає сенс разом із такими словами, как багатство або добробуту. Економічне зростання, на думку Хейне, не у збільшенні виробництва речей, а збільшенні багатства. А богатство-это усе, що люди цінують. Таке визначення багатства дозволяє включити до цього поняття та професійні знання, і природні ресурси, і природні здібності людини, так і вільний час. З теоретичної погляду таке розуміння багатства дозволяє висвітлити багато межі цієї міжнародної економічної категорії. Проте, коли йдеться про статистичних розрахунках та Міжнародних порівняннях національного (громадського) багатства, це широке визначення утруднює конкретні цифрові підрахунки. Не можна забувати у тому, що суспільна багатство можна видати за у натуральній, і у грошової форми, отже, зміна вартості самих грошей може спричинити і до різним оцінкам однієї й тієї ж кількості матеріальних благ. Зміна оцінок людей можуть призвести зміну реальних розмірів багатства тій чи іншій країни. Так було в колишньому у Радянському Союзі вироблялося стільки взуття, яке перевищувало анологичный показник Англії, Німеччині й ФРН разом узятих. Абсолютні розміри виробництва цементу, металорізальних верстатів та інших. також перевершували показники розвинених промислових країн. Та чи було справді створення всіх таких речей багатством, якщо, наприклад, вітчизняну взуття споживачі купували буде лише тоді, коли знаходили імпортної?

Багата чи бідна Росія? Можна почути протилежні відповіді це запитання. Так, ми бідні, тому що в нас потребу не вистачає продовольства, одягу, жител по доступними цінами частині населення. Так, ми багаті, оскільки володіємо величезними запасами природних ресурсів, кваліфікованими кадрами, пріоритетом у багатьох наукові дослідження. Іноді питання й дуже: коли ми такі заможні, чому б такі бідні? Чи стали ми багатшими, якщо наприклад, збільшили виробництво бавовни ціною засолення і ерозії почвы?

Вочевидь, що сучасний розуміння категорії багатства нерозривно пов’язане з поняттям ефективності, а ефективність також залежить від оцінок людей. Можна надати таку характеристику поняття багатства: усе це, що розширює вибір людини (альтернативні возможности).С цієї думки і речі, і гроші, і, і природні ресурси, так і вільний час розширюють наш вибір, і можуть розцінюватися як богатство.

Багатство завжди необхідно розглядати у тих задоволення потреб людини. Тож якщо матеріальні і нематеріальні блага і житлово-комунальні послуги є у кількості, здатний задовольнити наші потреби до їх насичення й інші блага нам доступні, можна говорити, що ми богаты.

У ХVIII — ХIХ ст. політична економія розвивалася, як наука про багатство, тому видається цілком природно, що на посаді вихідного пункту свого вчення А. Сміт вибрав розподіл праці. Разом із тим він не розрізняв товарну і натуральну вартість, вважав працю із єдиним джерелом споживчої вартості, бачив у людині природну схильність до обміну і др.

Попри ці недоліки, А. Сміт сягнув у своєму аналізі закономірностей капіталізму дуже істотні результатів: йому вдалося знайти загальний принцип економічної системи капіталізму — вартість будівництва і дати їй свою знамениту визначення як «дійсного мірила «мінової вартості всіх товарів. Він вніс свій внесок й у розвиток методології: а також аналіз і індукцією широко використовував синтез і дедукцію, тобто. йшов основі раніше сформульованих положень від простого до складного і далі до целому.

Проте А. Сміт не завершує розвитку класичної школи. Він став зі своїми головним твором безпосередньо напередодні промислового перевороту. Об'єктом дослідження А. Сміта був капіталізм, ще який одержав своєї адекватної виробничо-технічної бази на вигляді машинної індустрії. Ця обставина певною мірою і це зумовило деяку обмеженість економічної системи А. Сміта. Але теорія послужила вихідним пунктом на подальше розвитку на працях Д. Рікардо, та був та інших великих экономистов.

Звісно? світ? про яку писав Сміт? віддавна зник? — світ? де у розрахунок приймалася фабрика з десятьма робітниками, де залишки купецьких і навіть феодальних обмежень визначали? скільки подмастерий можна найняти — й дуже відбувалося в багатьох областях виробництва, доки робітники не союзи здебільшого існували нелегально, коли був соціального законодавства, а головне — коли переважна більшості населення жило у стані глибокої бедности?

Та все ж Сміт розгледів два головних атрибута ще повністю що з’явилася світ економічної системи? По-перше? суспільство конкуруючих? які прибутки людей може забезпечити матеріальне постачання механізмом саморегулюючого ринку? і? по-друге? таке суспільство? прагнучи нарощуванню капіталу? збільшує свою продуктивність і богатство?

Основою наукової теорії Сміта було прагнення вчених подивитись людини із трьох точок зору: з позицій моралі? з позицій громадянських і державних підприємств і з позицій экономических?

Він спробував пояснити економічних відносин людей саме з урахуванням особливостей їх натури? вважаючи? що людина — істота? егоїстичне від природи? та його мети цілком може суперечити інтересам оточуючих? Та все-таки примудряються співпрацювати друг з одним задля загального добра й особистої вигоди кожного? Отже? існують якісь механізми? що забезпечують таку співпрацю? І їх виявити? можна зрозуміти? як влаштувати економічних відносин ще більше рационально?

ж Адам Сміт не ідеалізував людини? бачачи усі його вади суспільства і слабкості? та заодно він писав: «Однакове в усіх людей? сталий розвиток і не зникаюче прагнення поліпшити своє становище — це початок? звідки випливає як громадська та національне? і приватне богатство»?

На відміну від своїх попередників він зумів зрозуміти й довести? що багатство нації створюється у сільське господарство чи торгівлі? але з усіма видами виробництв? що у экономике?

Саме тому Сміт дуже багато писав про розмежування праці? оскільки вбачав у ньому джерело зростаючого достатку кожного народу мира?

Перешкоджати зростанню багатства країни? вважав Сміт? може лише нерозсудливість її правителів? оскільки: «Великі нації будь-коли бідніють через марнотратності і неблагоразумия приватних осіб? але де вони нерідко бідніють внаслідок марнотратності і неблагоразумия державної власти»?

Зрозуміло? концепція Сміта стала за останнє слово науки економіки, як вже відомо? ринковий механізм який завжди працює успішно? й ті два економіста? які поділяють із Адамом Смітом звання найбільших економічних мислителів? Карла Маркса і Джон Мейнард Кейнс? показують? що зростання має серйозні недоліки? Але прозріння залишається прозрінням? Тепер? через років? дивує чи? як помилявся Сміт? бо? як глибоко й ясно вона бачила?

Свої останні 12 років життя ж Адам Сміт провів у Единбурзі? займаючи дуже дохідну посаду митного комісара Шотландії? Але й ставши людиною забезпеченим? не зрадив своєму звичному? скромному способу життя «справжнього вченого»? Він придбав репутацію людини дивакуватої? частенько разговаривавшего із собою? забувши про оточуючих? ще юнацькі роки? Попри світову популярність? Сміт не вмів сяяти у і так і не навчився пристойно говорити французькою? Та й хіба в всім у цьому річ?

Список використовуваної литературы.

1. Роберт Хайлбронер? Лестер Тароу «Економіка всім»?

2. Твер: Видавництво «Прізвище»? 1994 р?

3. Анікін А.В. «ж Адам Сміт». М. 1968 г.

4. Самуэльсон П. «Економіка». М. 1992 г.

5. Сміт А. «Дослідження про природу і причини багатства народів.» М. 1962 г.

6. Хейне П. «Економічний образ мышления». М. 1991 г.

7. 8. Чепурин М. Н. «Курс економічної теорії». Кіров. 1995 г.