Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки

Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки Економічна реформа в Україні пов’язана насамперед зі зміною механізму управління в державному секторі економіки та форм вла­сності на основі приватизації державного майна. Формується нова структура багатоукладної економіки. Оскільки за цих умов господа­рювання зростають витрати на забезпечення безпечності бізнесу, зростає потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів від різноманітних ризиків. Важливою стає проб­лема мінімізації підприємницького ризику.

Як відомо, переважну частину національного багатства країни становить майно підприємств різних форм власності. Нерідко на діяльність підприємств впливають непередбачені обставини. А такі явища, як стихійні лиха, пожежі й крадіжки, негативно впливають на відтворювальний процес, оскільки матеріальні но­сії основних і оборотних засобів істотно пошкоджуються. Щоб забезпечити відшкодування збитків, потрібні грошові резерви. Своїх коштів вистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великих збитків, то для їх відшкодування прак­тично жодне підприємство не має коштів. Постає потреба у стра­хуванні. Світовий досвід довів, що найекономнішою формою страхового захисту є страхування майна.

Страхування майна промислових підприємств від вогню є традиційним і найпоширенішим видом страхування. Сутність страхування від вогню — відшкодування збитку від раптових і непередбачених випадків пожежі або вибуху, а також деяких ін­ших випадкових і непередбачених подій (ризиків), додаткових щодо ризиків пожежі та вибуху, що призвели до спалаху застра­хованого майна (страхування «від вогню та інших випадків»). Під поняттям «пожежа» слід розуміти неконтрольоване горіння, яке спричинило матеріальний збиток. Страхові компанії відшкодовують також збитки, які виникли внаслідок безпосередньої дії вогню (пожежі), а також дії побічних явищ (тиск повітря або га­зу, тепло, дим).

Для того щоб підприємство змогло захистити себе від фінан­сових збитків у разі настання непередбачених обставин, уклада­ються договори добровільного страхування майна державних, кооперативних, громадських, акціонерних, орендних, приватних та інших форм власності підприємств і організацій незалежно від видів діяльності.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств (уро­жаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин) має певні особливості. Державні підприємства, а також акціонерні товариства й кор­порації, що виникли на їх основі, можуть укладати різного виду договори страхування.

За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству:

* будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі суд­на, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

За додатковими договорами може бути застраховане:

* майно, одержане підприємством згідно з договором майно­вого найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або при­йняте від інших підприємств та населення для переробки, ремон­ту, перевезення, зберігання, на комісію тощо.

* майно на час проведення експериментальних або дослідни­цьких робіт, експонування на виставках.

Підприємство має право страхувати будь-яку частину свого майна за повною вартістю (вибіркове страхування).

Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам та організаціям.

Не приймаються на умовах добровільного страхування:

а) гроші готівкою;

б) акції, облігації та інші цінні папери ;

в) рукописи, креслення й інші документи, бухгалтерські та ді­лові книги;

г) дорогоцінні метали;

д) технічні носії інформації, комп’ютерних та аналогічних си­стем (магнітні плівки, касети, магнітні диски і т. ін.);

е) майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

Не можуть бути застрахованими також будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи розташовані в зоні, якій за­грожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища.

У разі страхування майна на час проведення експерименталь­них чи дослідницьких робіт або експонування на виставці воно вважається застрахованим із часу, коли його взято з постійного місця перебування (організація, музей, виставка), для того щоб упакувати й далі транспортувати до місця випробування або екс­понування. Стан застрахованої цього майна триває і в період його тимчасового складування, випробування, експонування та зворотного транспортування доти, доки це майно не буде встано­влене на постійне місце перебування в пункті, зазначеному в до­говорі.

Страхові випадки. У разі страхування майна підприємств ви­різняють два типи договорів:

а) страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

б) комплексне або розширене страхування «від вогню та ін­ших випадків», яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, дода­тково такі страхові події: землетрусзсувобвалбуряураганповіньград, зливаосідання ґрунтузатопленняштормцунамітуманпошкодження майна водою з водопровідних, каналізацій­них, опалювальних системкрадіжки зі зломом (пограбування).

Майно береться під страховий захист також від ризиків, що виникають під час ведення експериментальних та дослідницьких робіт.

Будівлі, споруди та інше майно вважається застрахованим і на той випадок, коли у зв’язку з пожежею або раптовою загрозою сти­хійного лиха їх необхідно розібрати або перенести на нове місце.

Страхова оцінка. Для того щоб відшкодування збитків, за­вданих основним та оборотним фондам, було повним, необхідно правильно їх оцінити.

Для оцінювання основних фондів застосовується їх повна ба­лансова вартість за вирахуванням величини зносу.

Товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так і придбані підприємством оцінюються в розмірі фактичної собі­вартості або в цінах, що діяли на день укладання договору з ви­рахуванням зносу.

Об'єкти у стадії незавершеного будівництва — у розмірі мате­ріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку.

Продукція у процесі виробництва або обробки — вартості ви­трачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці.

Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат — на вартість, визначену за пред’явленими страхувальником документами або згідно з експертною оцінкою.

Договір страхування всього майна може бути укладеним на таких засадах:

• на балансову вартість;

• на договірну вартість;

• на певну частку (відсоток) вартості.

Якщо майно взяте на страхування на певну частку (відсоток), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частку.

Договір страхування майна, одержаного підприємством за до­говором майнового найму або прийнятого ним від інших органі­зацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комі­сію, зберігання тощо, укладається на повну вартість цього майна на підставі даних бухгалтерського обліку підприємств, яким на­лежить це майно (з вирахуванням зносу).

За договором страхування майна підприємства мають право об­рати обсяг власної участі у відшкодуванні витрат (франшизу). Су­ма платежів відповідно зменшується на розмір установленої дого­вором франшизи.

Страхова сума. Страхування не може бути джерелом збага­чення страхувальника. Тому основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку. За кожним застрахованим об'єктом страхова сума має відповідати його дійсній вартості.

Якщо вона менша, страхувальник має право на відшкодування тільки тієї частини збитку, яка відноситься до загальної суми збитку так, як страхова сума до страхової вартості. У цьому разі йдеться про так зване «недострахування». Страхувальник спла­чуватиме меншу за розміром страхову премію.

Щоб уникнути негативних наслідків такого стану страху­вальника, необхідно у разі підвищення цін на майно або зміни його вартості своєчасно приводити у відповідність страхову суму.

Існують різні методи, які виключають небезпеку «недостраху­вання»:

• страхування на випадок збільшення вартості майна;

• підсумкове страхування;

• баланс сум;

• страхування за середнім залишком;

• застереження про приведення сум у відповідність.

Страхова сума у зв’язку зі зміною вартості майна в період чинності договору може бути збільшена за письмовою заявою страхувальника. Страхові платежі перераховуються за строк, що лишився до закінчення дії договоруза кожний місяць додатково нараховується 1/12 річного страхового внеску.

Порядок укладання і припинення дії договору страхування.

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника. Страхувальник подає окремо заяву про доброві­льне страхування майна, що належить підприємству, і заяву про добровільне страхування майна згідно з договором майнового найму. Якщо договір страхування укладається щодо частини майна (вибіркове страхування), то до заяви додається опис відпо­відного майна.

Заява — це найпоширеніша форма отримання страховиком інформації про ризики, які необхідно застрахувати. У заяві стра­хувальник має дати вірогідний опис майна, охарактеризувати йо­го, зазначити місцезнаходження і призначення, вказати на збит­ки, які сталися раніше, та їх причини. Такі відомості необхідні для правильного визначення ступеня ризику, розміру страхової премії, урегулювання спірних питань щодо розміру відшкоду­вання збитку.

У разі навмисного спотворення відомостей страхувальником страхова компанія може визнати договір недійсним або (якщо це передбачено правилами страхування) зменшити розмір відшко­дування збитку і навіть відмовитись від його виплати.

Якщо після укладання договору страхування зі застрахованим майном відбулися зміни, про них необхідно повідомити страхову компанію (наприклад, перепрофілювання виробництва, реконст­рукція, заміна обладнання і т. ін.).

Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховане в інших страхових компаніях, він має повідомити нову страхову компанію про чинні договори та зазначити страхову суму, оскільки страхова сума не повинна перевищувати страхової вар­тості.

Договір страхування оформляється видачею страхувальникові страхового полісу і починає діяти наступного дня після сплати нарахованих платежів (усієї суми або визначеної договором пер­шої її частини).

Договори страхування майна можуть укладатися на 1 рік або на невизначений термін зі щорічним перерахунком вартості май­на і суми річних платежів.

За договором, укладеним на 1 рік і більше, страхові премії можуть бути сплачені одноразово в розмірі річної суми або у два строки. За першим платіж має становити не менш ніж 50% річ­ної суми. Платежі в повному обсязі або за першим строком спла­ти мають бути сплачені у встановлений договором термін, за другим — не пізніше, як за три місяці після нього.

У випадках, коли відповідальність за договорами не передає­ться на перестрахування, страхові премії можуть бути сплачені у чотири строки. При цьому кожний платіж має становити не менше як 25% їх річної суми. Платіж за першим строком сплачуєть­ся у встановлений договором термін, а наступні - не пізніше відповідно трьох, шести, дев’яти місяців від дня сплати першого.

Договір набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок компанії не менш як 50% річної суми платежів за умови їх сплати у два строки чи 25% при сплаті пла­тежів у чотири строки.

За договором, укладеним на термін понад 1 рік, не пізніше як за місяць до кінця року, за який повністю було сплачено страхові платежі, згідно з представленою довідкою із зазначенням уточ­неної вартості майна і страхової суми, на наступний рік повинні надійти перераховані платежі в обсязі річної суми або не менше 50% вартості річної суми. Якщо за договором страхування до встановленого першого строку сплати платежі не надійдуть або надійдуть не повністю, то цей договір вважається не дійсним, а страхувальникові повертаються 90% платежів. Майно, яке на­дійшло в період чинності договору страхування, вважається заст­рахованим у межах страхової суми без додаткової сплати страхо­вих платежів. За майно, яке вибуло в період чинності договору, страхові платежі не повертаються.

У разі укладання договору страхування терміном до дев’яти місяців платежі обчислюються за кожний місяць у розмірі 10 від­сотків річної ставки, а на 10 чи 11 місяців — у розмірі річної ставки з одноразовою їх сплатою.

У зв’язку із зміною вартості майна або додаткових матеріаль­них і трудових затрат по відновленню робіт на об'єктах незавер­шеного будівництва, страхова сума може бути збільшена. Стра­хові платежі перераховуються за термін, що залишився до закінчення дії договору, а саме за кожний місяць додатково нара­ховується 1/12 річного страхового платежу.

Якщо припиняється діяльність підприємства через його лікві­дацію, договір втрачає силу з моменту виключення його із дер­жавного реєстру, а в разі реорганізації (об'єднання, поділ, відді­лення) — з моменту державної реєстрації новоствореного об'єд­нання.

У разі дострокового припинення дії договору за вимогою страху­вальника страхова компанія повертає страхові платежі повністю за період, що залишився до закінчення дії договору з відкиданням ви­трат на ведення справи, якщо вимога страхувальника зумовлена по­рушенням компанією умов договору страхування, то остання повер­тає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Протягом цього терміну майно новоствореної організації вважа­ється застрахованим:

• у разі злиття підприємств — на таку частку вартості майна новоствореного підприємства, яку становить страхова сума за чинними договорами страхування майна цих підприємств в усій вартості майна новоствореного підприємства;

• у разі поділу підприємств — на таку частку (відсоток) вар­тості майна, яку вартість застрахованого майна за чинним дого­вором становила в загальній вартості майна розділеного підпри­ємства.

Платежі, що залишилися після припинення дії договору до кін­цевих строків страхування, повертаються (лише за повні місяці).

У разі загибелі або пошкодження застрахованого майна в пе­ріод роботи комісії з реорганізації діяльності або ліквідації під­приємств страхове відшкодування виплачується підприємству чи організації-правонаступниці.

Пільги. Для постійних страхувальників, які безперервно стра­хували майно на повну вартість і протягом одного, двох, трьох, чотирьох і більше років не одержували страхового відшкодуван­ня, річна сума страхових платежів зменшується відповідно на 15, 20, 25 і 30 відсотків.

Страхувальникам, котрі страхували майно не менше як 2 роки підряд, надається місячний пільговий строк для укладання нового договору. Він набуває чинності від дня закінчення строку дії по­переднього договору. З цього дня обчислюються страхові плате­жі за новим договором.

Якщо протягом пільгового строку станеться страховий випа­док, а новий договір на цей час не буде укладено, то відшкоду­вання виплачується за умовами, установленими останнім догово­ром страхування.

Зобов’язання сторін. Страхувальник зобов’язаний :

* надати страховикові достовірну інформацію про майно, яке підлягає страхуванню, його вартість, порядок використання і зберігання, інформацію про обставини, що мають значення для оцінювання страхового ризику, інформувати про зміни, що впли­вають на ступінь ризику;

* письмово повідомити страхову компанію про реорганізацію чи ліквідацію якнайшвидше, але не пізніш як за 3 добипро зни­щення майна — протягом однієї доби від дня страхової події. Якщо закінчення строку подання заяви про загибель (пошко­дження) майна припадає на вихідний день, то днем закінчення строку вважається перший робочий день;

* утримувати майно у суворій відповідності до протипожеж­них та інших правил, забезпечувати виконання вимог органів на­гляду, додержувати правил зберігання й експлуатації;

* у разі загибелі (пошкодження) майна внаслідок неправомір­них дій третіх осіб, а також якщо трапилася крадіжка зі зломом (пограбування) або викрадення засобів транспорту — негайно за­явити органам міліції. Страхувальник не має права розпочинати огляд об'єкта без представника страхової установи та правоохо­ронних органів;

* у разі загибелі, зруйнування, втрати або пошкодження заст­рахованого майна подати страховій компанії копії протоколу, ак­та, а також відповідні документи компетентних органів, необхід­ні для встановлення причин загибелі або пошкодження майна і визначення обсягу втрат;

* зберігати до прибуття представника страхової компанії по­шкоджене і вціліле майно в тому вигляді, який воно мало після страхового випадку.

Якщо страхувальник не виконає зазначених обов’язків, стра­хова компанія має право відмовитись від сплати страхового від­шкодування.

Страхові компанії зобов’язані:

* не пізніш як за 2 доби після одержання письмової заяви страхувальника про загибель чи пошкодження вжити заходів що­до оформлення необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування і протягом 7 днів визначити розмір збитку та виплатити страхове відшкодування (за умови, що стра­хувальником подані всі необхідні документи);

* керуватися документами слідчих органів, судів, висновками органів пожежної охорони, гідрометеорологічної служби та ін­шою інформацією відомств і установ про причини й розмір заги­белі та пошкодження майна;

* страхова компанія має право перевіряти стан застрахованого майна, а також відповідність повідомлень страхувальника про умови страхування тим обставинам, які є насправді, давати пись­мові рекомендації для запобігання збиткам і зменшення їх розміру.

Страхова премія. Основні фактори, що визначають розмір ставки премії, таківірогідність страхового випадкувірогідний розмір збитку. Задавши значення цих двох величин, дістанемо ін­тегральний показник, який покладено в основу ставки премії.

Розраховуючи тарифну ставку, страхова компанія виходить із умов, що зібраних коштів зі страхувальників має бути достатньо для страхових виплат усім застрахованим особам.

Розраховуючи ставки страхових платежів, які залежать від конкретних об'єктів та умов страхування, застосовуються різні знижки-надбавки та пільги. При страхуванні майна державних підприємств і організацій ставки диференційовані залежно від галузі, якій належить страхувальник. Якщо підприємство бажає застрахувати все своє майно, застосовуються знижені ставки. У разі вибіркового страхування, коли укладається договір страху­вання частини майна, ставки страхових платежів значно вищі.

Ураховуються також технічний стан підприємства, а саме: якщо він гірший за середній, засоби технічної безпеки застарілі або їх мало, персонал мало кваліфікований, тарифна ставка може бути підвищена.

Певні знижки суми нарахованих платежів надаються тим під­приємствам, застраховані об'єкти яких відповідають вимогам пожежної безпеки.

Якщо підприємство не нове, ураховується досвід його страху­вання: якщо страхових випадків було небагато — премія встано­влюється невисока, а якщо їх було відносно багато — премія буде вищою за середню.

Найвищі ставки застосовуються зі страхування машин, облад­нання та іншого майна, яке використовується для виконання екс­периментальних і дослідних робіт.

Для страхування майна недержавних підприємств і організа­цій використовуються ставки, диференційовані за формами гос­подарювання та видами майна.

Зі страхування майна релігійних організацій, музеїв тощо за­стосовуються різні ставки залежно від рівня протипожежної за­безпеченості будівель.

При укладанні договору страхування ціна послуги може бути подана в твердій сумі або у вигляді частки (відсотка) від якоїсь величини, яка може бути взята за базу визначення ціни.

У разі страхування майна від вогню, стихійного лиха та кра­діжки страхову премію визначають у вигляді відсотка від бази премії. Базою премії завжди є страхова сума і тарифна ставка.

Страхова премія за договором страхування, укладеним на один рік або на невизначений термін, може бути внесена однора­зово (у розмірі річної суми платежів) або за два рази: кожний внесок має становити не менш як 50% річної суми платежів. Перший платіж має бути внесений у встановлений договором термін, другий — не пізніше як через 4 місяці після нього. Якщо платежі вносяться одноразово, страхувальникові надається зниж­ка з нарахованих платежів.

При поновленні договору страхування перша частина платежу має бути внесена раніше, ніж втратить чинність попередній дого­вір, а наступна — не пізніш як за чотири місяці від дня втрати чинності.

Перерахунок платежів за договорами, укладеними на невизна­чений період, здійснюється на основі заявленої страхової суми. Термін подання — не пізніш як за 2 місяці до закінчення року, за який повністю внесені страхові платежі.

Якщо до встановленого першого строку платежі внесені не пов­ністю, то ці договори вважаються такими, що не відбулися. У цьому випадку 90% сум, що надійшли як платежі, повертаються на раху­нок підприємства. Протягом одного місяця він може бути поновле­ний, якщо страхувальник погасить заборгованість за платежами.

Визначення збитку і страхового відшкодування. Визначення розміру збитку і виплати страхового відшкодування — одна з найскладніших і найвідповідальніших операцій страхових ком­паній. Від умілого, чіткого та якісного регулювання збитків, які виникли у страхувальника, залежить імідж страхової компанії.

Методика визначення збитку та страхового відшкодування залежить від об'єкта страхування (будівлі, засоби виробницт­ва, товари і т. ін.), суб'єкта страхування (державне підприємс­тво, колгосп і т. ін.), стихійного лиха (пожежа, землетрус, по­вінь тощо).

Розмір збитку і сплати страхового відшкодування визначають у такій послідовності: 1) установлюють факт страхового випадку- 2) визначають розмір збитку і страхового відшкодування, скла­дають страховий акт про страховий випадок- 3) здійснюють страхову виплату.

При пошкодженні, загибелі або крадіжці майна страхувальник має протягом одного — трьох днів подати заяву про страховий випадок, зазначивши в ній, коли, де, за яких обставин і яке майно загинуло або було пошкоджене чи викрадене. Страхова компанія перевіряє відповідність наведених фактів та умов договору стра­хування.

Так вирішується питання про наявність страхового чи нестрахового випадку.

Потрібно встановити також, чи було застраховане майно на момент настання страхової події, оскільки договір страхування міг ще не набути чинності, або бути вже припиненим. Далі необ­хідно перевірити, чи входять до обсягу відповідальності страхові випадки та інші ризики, від яких здійснено страхування. Відпові­дні органи мають надати страхувальникові такі документи:

* на випадок пожежі - довідку (акт) органу пожежного на­гляду;

* у разі стихійного лиха — довідку органів гідрометеороло­гічної служби;

* на випадок крадіжки майна або його знищення, пов’язаного з крадіжкою, — відповідну постанову слідчих органів з обов’яз­ковим списком майна, яке було вкрадене або знищене.

Коли подія, яка настала, не була передбачена договором, вона не є страховим випадком і страховик звільняється від відшкоду­вання завданого збитку.

Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до заги­белі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п’яти — десяти днів з моменту отримання заяви від страхуваль­ника повинна скласти страховий акт, відбивши в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також визначивши роз­міри збитку та страхового відшкодування.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та Іншого майна, яке належить до основних засобів, визначається виходячи із залишкової вартості, оцінної вартості і виключенням вартості залишків, а в разі пошкодження згаданих будівель, спо­руд тощо — на основі вартості відновлення (ремонту) і в межах страхової суми. До суми збитку входять також втрати від пошко­дження майна внаслідок заходів, що вживалися для його ряту­вання, усі необхідні і доцільні витрати на рятування, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхово­го випадку, витрати на складання кошторисів на відновлення пошкоджених об'єктів, проведення експертиз, необхідних для встановлення обсягу втрат, і т. ін.

Кількість і вартість майна, наявного на момент страхового ви­падку, визначається за даними бухгалтерського обліку і звітності та на підставі первинних документів про надходження і видатки інвентаризаційних залишків невикористаних матеріалів.

Після розрахунків розміру збитку визначають розмір страхо­вого відшкодування.

Більшість компаній страхове відшкодування виплачують про­тягом 15 днів від дня складання акта про загибель (пошкоджен­ня) застрахованого майна й одержання всіх необхідних докумен­тів від компетентних органів.

У разі загибелі (пошкодження) майна страхове відшкодування визначається таким відсотком від суми збитку, в якому майно бу­ло застраховане, але розмір відшкодування не повинен перевищу­вати розміру страхової суми. Якщо перевіркою буде встановлено, що під час укладання договору вартість майна була зазначена ни­жчою за фактичну, то відсоток, на який було застраховане майно, відповідно зменшується.

Якщо внаслідок страхового випадку знищено велику кількість майна і протягом встановленого строку неможливо зробити но­вий розрахунок розміру збитку, то на підставі письмової заяви страхувальника страхова компанія може виплатити йому аванс у розмірі 50%.

Із суми страхового відшкодування вираховуються:

* франшиза (безумовна);

* виплачений страхувальникові аванс;

* чергові платежі (в разі несплати), за погодженням зі страху­вальником, якщо виплата здійснюється до настання строку їх сплати.

Втрати внаслідок пошкодження або знищення майна, отрима­ного підприємством або організацією за договором майнового найму або прийнятого для переробки, ремонту, перевезення, збе­рігання тощо, відшкодовуються у повному обсязі в межах стра­хової суми, установленої на кожний конкретний об'єкт.

Страхове відшкодування за збитки, завдані внаслідок вико­нання експериментальних або дослідних робіт, а також під час експонування майна на виставках, виплачується лише у випад­ках, коли майно було застраховане за окремим договором.

Страхова установа, яка виплатила страхове відшкодування за пошкоджене або загибле майно, набуває права висунути (у межах суми, виплаченої страхувальникові) вимоги, які підприємство має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкоду­вання, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, то чин­ність договору припиняється.

Не підлягають відшкодуванню збитки:

* завдані внаслідок перебігу процесів, яких не можна уникну­ти в роботі або таких, що природно випливають з них (корозія, природне спрацювання та інші природні властивості окремих пред­метів);

* завдані через те, що страхувальник не вжив належних захо­дів для рятування майна, забезпечення його зберігання і запобі­гання подальшому пошкодженню чи знищенню;

* завдані внаслідок викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами.