До питання нормативно-правового регулювання митних режимів переробки

До питання нормативно-правового регулювання митних режимів переробки

Розвиток законодавства, що регламентує митні режими переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, цілком може слугувати індикатором глобальних перетворень у сфері митного регулювання, пов’язаних із розробкою і прийняттям Митного кодексу України від 13 березня 2012 року. Бо єдиним поняттям у цьому законі, що сформульовано через винятково юридизоване словосполучення «комплекс взаємопов'язаних правових норм» та яке насамперед обумовлює власне митну процедуру, є поняття «митний режим» [1, 191]. зовнішньоекономічний митний кордон законодавство За умов украй складної соціально-економічної ситуації, що склалася зараз у державі, дуже важливо через механізми функціонування саме так званих економічних режимів створити сприятливі умови для ведення зовнішньоекономічної діяльності, утворення нових робочих місць. До таких економічних режимів належить і митний режим переробки товарів на митній території України, з’ясування шляхів та проблем удосконалення і практики застосування якого, — поважне завдання для правового дослідження. І тут традиційним є питання синхронності новелізації митного законодавства і практики його застосування [1, 191].

Нормативно-правове регулювання митних режимів переробки тією чи іншою мірою досліджували Прокопенко В. В., Гребельник О. П., Єдинак Т.С., Осадча Н. В., Осницька Н. А., Холявка А. Я. Разом із тим, історикоправовий екскурс у законодавство, організаційно-економічні та управлінські аспекти даних режимів, — це лише окремі фрагменти цілісної їхньої картини.

Актуальним є «детальне дослідження режимів переробки, складання алгоритмів операцій, у яких послідовно проводиться аналіз окремих елементів та їх удосконалення» [2, 77]. Особливо, як зауважила Осадча Н., із розширенням можливостей, що їх надають митні режими переробки, зросла актуальність дослідження таких режимів, оскільки ускладнився механізм їх дії, до того ж вони стали активніше застосовуватися суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

З іншого боку, не можна ствердно відповісти на питання щодо системності законодавчих перетворень у зв’язку із розробкою, прийняттям і набранням чинності нової редакції Митного кодексу України. Так само підлягає ревізії й стан наукового дослідження митних режимів переробки як економічних режимів, що посідають важливе місце в наборі інструментів регулювання сфери зовнішньоекономічної діяльності. Без цього неможливою є побудова методологічного підґрунтя подальшого критичного вивчення митних режимів переробки, формулювання пропозицій і рекомендацій щодо поліпшення стану їх правового забезпечення [3, 176].

Метою статті є аналіз нормативно-правового підґрунтя митних режимів переробки й пропонування авторських пропозицій щодо удосконалення його окремих положень. Зокрема, через узгодження податкового й митного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про митну справу в Україні», Україна як держава при здійсненні митної справи брала на себе зобов’язання дотримуватися «визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших загальноприйнятих міжнародною практикою норм та стандартів» [4].

Одним із таких усталених стандартів на момент початку 90-х років минулого століття було й лишається тепер — правило інформування митної установи про мету транскордонного переміщення товарів через подання письмового документу (декларації) із вказівкою відповідного митного режиму.

Втім, не могла не датися взнаки практика митного регулювання в період до 1991 р., коли в жодному з митних кодексів радянської держави не було поняття митного режиму й митного режиму переробки зокрема.

Переробні операції щодо увезеної з-за кордону або вивезеної з митної території сировини свого часу дістали назву операцій з давальницькою сировиною (у практиці західних держав «внутрішній толінг», «зовнішній толінг», від англ. «tolling», що дослівно означає «оплату за послугу з перероблення давальницької сировини готовою продукцією» [5, 349]).

Аналіз словникової літератури дає підстави стверджувати, що історія правового забезпечення так званої «митної переробки» — це перебіг нормативної регламентації операцій із давальницькою сировиною, якщо одна із сторін зовнішньоекономічного договору є нерезидентом. Поширення таких операцій на міжнародному ринку пояснюється пошуком нових дієвих форм для виживання вітчизняних підприємств [5, 349], їх використання є виправданим заходом забезпечення можливості функціонування підприємств та окремих галузей виробництва й переробки.

Щоправда, статистичні дані за 2014 рік свідчать про певні негативні тенденції, а саме переробна галузь зазнає втрат, натомість збільшуються обсяги імпорту продуктів переробки [6, 50].

Гребельник О. П. давальницькі операції розглядає як операції у рамках промислового співробітництва, яке включає співробітництво на комерційній основі, виробничу кооперацію та операції з давальницькою сировиною [7, 210−218]. «Переробка промислова» — процес виробництва товарів із давальницької сировини, уважають автори вітчизняної Економічної енциклопедії [8, 715]. «Логістизація митної переробки вантажів» — термін, яким послуговуються представники економічної науки [9, 4].

Окремі з них розуміють під логістичною організацією митної переробки вантажів «логістизацію (логістичний підхід) митних режимів, пов’язаних з переміщенням товарів через митний кордон» [10]. Із наведеного стає зрозумілим, що під терміном «митна переробка» представники науки економіки розуміють не митний режим переробки, а елемент логістичної системи [11], у якій митниця є «…лише однією з ланок логістичного ланцюга», що хоча й має визначальне значення, втім розглядається у комплексі з іншими компонентами такої системи: сукупністю митних посередників, економічним, політичним, соціальним і навіть географічним середовищем зовнішньоекономічної діяльності [12].

У підпункті 14.1.134 пункту 14.1 ст. 134 ПК операцію з давальницькою сировиною із метою оподаткування визначено як операцію з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною цим Законом віднесено операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Як бачимо, термін «операція з переробки» радикально у ПК відрізняється від зафіксованого у ч. 2 ст. 150 МК, яким до таких операцій віднесено (1) власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки; (2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.

На відміну від цього, в ПК до числа операцій з постачання послуг з рухомим майном, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, належать роботи (чомусь не «операції», що було би логічно — прим. 0.4.) з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів — монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізація та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта (підпункт 195.1.3 пункту 195.1 ст. 195 ПК).

Ідеться про послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом. Тобто, якщо послуговуватися митно-правовою термінологією, — про дії в рамках митного режиму переробки на митній території України. А тому пропонуємо уніфікувати ч. 2 ст. 150 МК і підпункт 195.1.3 пункту 195.1 ст. 195 ПК, й узяти за основу норму митного закону, тобто після слів «До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати…» вказати «операції з переробки, передбачені ч. 2 ст. 150 МК».

Загалом, беручи до уваги, що митна переробка й операції з давальницькою сировиною є фактично термінами-синонімами, у хронологічному порядку нормативно-правові акти можна вибудувати таким чином, що у нього ввійдуть і закони України, і акти КМУ, і накази центральних органів виконавчої влади. Проте, сам по собі перелік нормативно-правових актів є неповним, лише дає уявлення про те, яким чином розвивалося законодавство про режими переробки, й не дозволяє встановити, які ж ключові акти законодавства змінювали тенденції такого розвитку.

Дослідження хронології нормативно-правової регламентації митних режимів переробки новітнього періоду незалежності Української держави Прокопенка В. В. призвело до висновку про доцільність виокремлення трьох етапів [13, 346].

Навіть поверхневий аналіз запропонованої періодизації засвідчує, принаймні, дві її риси:

• (а) визначальними у ній є лише законодавчі акти, проте чомусь автор оминає увагою ДКМУ № 52−931 993 р. — спеціальний акт, що мав статус закону,
• (б) кожний з трьох етапів характеризується винятково кількістю режимів переробки, передбачених у цих законодавчих актах.

Думається, що історію нормативно-правового забезпечення митних режимів переробки варто деталізувати й уточнити з метою формування більш адекватного уявлення про розвиток митних правовідносин, що виникали з приводу заявлення товару в митні режими переробки, вчинення відповідних митних формальностей.

Представники економічної науки так само робили спроби провести аналіз законодавчого регулювання здійснення операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах, що дало підстави стверджувати про посилення державного регулювання, яке знайшло своє відображення в нормах законодавчих актів. У підсумку Єдинак Т. визначила вже не три, а чотири основні етапи державного регулювання давальницьких операцій [14, 12]. Цю періодизацію було здійснено 2007 року, тому в ній не взято до уваги ПК 2011 р., МК 2012 р.

Незрозумілим є інше: коли в 2011 році в одній з науковий статей поза увагою лишився ПК України, до того ж не наведено жодного вартого уваги нормативно-правового акту, покликаного регулювати давальницькі операції: «Необхідно додати, що з 2007 р. по 2012 р. суттєвих змін у сфері нормативного регулювання операцій з давальницькою сировиною не відбулося» [15].

Неоднозначне враження справляють і окремі дослідження, виконувані в рамках науки державного управління. Так, в публікації «Організаційно — правові аспекти операцій з давальницькою сировиною» [16] на основі «…детального аналізу нормативних документів, що регулюють операції з давальницькою сировиною в Україні» автор зробив висновок, що «.зміни, які були внесені в зв’язку з прийняттям нового Митного кодексу не відображають весь спектр питань щодо регулювання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, але дані операції регулюються ще рядом законодавчих постанов та положень, що в цілому забезпечують цілісну систему нормативного регулювання досліджуваних операцій в Україні».

Навіть якщо залишити поза увагою окремі словосполучення («нормативних документів, що регулюють», «законодавчих постанов»), викликають подив окремі пропозиції, а саме «.Удосконалити понятійний апарат, що дає визначення таким поняттям, як давальницька сировина, операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, товар та готова продукція». Але ж запитувані терміни або унормовані в ПК України, МК України, або в них містяться відповідники, наприклад «готова продукція» замінено на більш точне, інформативне поняття «продукт переробки».

Слід визнати, що представники юридичної науки пропонують ширший методологічний інструментарій для дослідження і нормативно-правової основи й поняття митних режимів загалом та окремих з них зокрема.

Наприклад, вельми цікавим видається термін «нормативно-правовий смисл митних режимів», який Додін Є.В. сформулював з позиції «конструювання» взаємних прав і обов’язків учасників митних правовідносин: митні режими «.продовжують (за винятком режиму спеціальної митної зони, передбаченого МК України 2002 року — прим. О.Ч.) регламентувати особливий порядок взаємовідносин суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з митними органами, що повною мірою відповідає вимогам міжнародних митних правил» [17, 108].

Інтерес представляє не лише бачення митного режиму як такого, що наперед визначає обсяг взаємних прав і обов’язків суб'єктів ЗЕД (між іншим, варто зауважити, що не тільки вони потрапляють у сферу дії митно-режимних правил).

Відповідність міжнародним митним правилам і національного митного законодавства загалом, і окремих його інститутів, — критерій, за яким, на наш погляд, оцінювали й будуть оцінювати прогресивність державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Передусім, слід відповісти на питання: чи існують міжнародні митні правила унормування митних режимів? Варто не забувати, звісно, того факту, що ч. 2 ст. 7 МК містить відкритий перелік прийнятих у міжнародній практиці таких правил. Це, зокрема, приписи щодо форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Уся присвячена митному режиму переробки за межами митної території глава кодифікованого акту, на думку розробників нової версії МК, були спрямовані на впровадження у національне митне законодавство приписів Правила 3 Розділу 2 «Переробка поза митною територією» Спеціального додатку F Кіотської конвенції щодо спрощення та гармонізації митних процедур. У ній аналізований режим означено як такий, відповідно до якого «товари, які мають статус товарів у вільному обігу на митній території, можуть тимчасово вивозитися для виробництва, переробки або ремонту за кордоном для наступного зворотного ввозу, з повним або частковим звільненням від ввізних мита та податків».

Аналіз нормативних приписів кодифікованих актів з питань митної справи 2002 р. й нині чинного 2012 р., а також відповідних законопроектів 2008 р. й 2011 р. дають нам підстави на прикладі одного з митних режимів говорити про поступовий прогрес, а саме набуття Митним кодексом України рис нормативно-правового акту, у якому дійсно сконцентровано норми прямої дії, що дозволяє більш-менш раціонально розподілити «тягар» правотворчості між законодавчим органом та органами виконавчої влади [18, 63].

В умовах дії МК 2012 р. основним актом із дерегуляції зовнішньоекономічних відносин, об'єктом яких є переробка, у тому числі давальницької сировини, стала Постанова КМУ від 27.03.2013 № 295 «Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» [19]. Перелік останніх налічує 80 актів, серед яких 21 постанова КМУ, 56 розпоряджень КМУ.

Висновок

Таким чином, характеризуючи нормативно-правову основу митних режимів переробки, слід зазначити: (а) невід'ємною частиною цього масиву нормативно-правових актів становлять ті, що регламентують операції з давальницькою сировиною, якщо один з учасників відповідного контракту є нерезидент, (б) прийняття Податкового та Митного кодексів дозволили відмовитися від спеціального комплексного закону й систематизувати законодавство про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, суттєво зменшити питому частку в ньому підзаконних актів і водночас більш раціонально розподілити повноваження між органами виконавчої влади; разом із тим, вказані нормативні акти потребують взаємоузгодження норм, що регламентують вказані операції, які становлять економічний зміст митних режимів переробки.

Література

• 1. Чуприна О. В. Переробка товарів на митній території України: динаміка законодавчих змін // Вісник АМСУ. — 2014. — № 1. — С.190−195.
• 2. Осадча Н. В. Митний режим переробки, його алгоритм та шляхи вдосконалення // Економічний вісник Донбасу. — 2011. — № 1 (23). — С. 77−87.
• 3. Чуприна О. В. Теоретичний рівень наукового дослідження митних режимів переробки // Вісник АМСУ. Серія: «Право». — 2013. — № 2. — С.175−179.
• 4. Про митну справу в Україні: Закон УРСР від 25.06.1991 № 1262-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 44. — Ст.575.
• 5. Мельник О. Г., Дутко З. М. Особливості здійснення толінгових операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності // Вісник НУ «Львівська політехніка». — 2013. — № 778. — С.348−358.
• 6. Про соціально-економічне становище України за січень 2015 року: доповідь Держслужби статистики України. — К., 2015. — 88 с.
• 7. Г ребельник О. П. Основи зовнішньоекономічної діяльності / Г ребельник О. П. — К.: Центр навч. літ., 2004. — 384 с.
• 8. Економічна енциклопедія: у 3-х т. — Т.2 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Вид. центр «Академія», 2001. — 848 с.
• 9. Смирнова Е. А. Логистика таможенного посредничества в условиях глобализации: автореф. дис. канд. эконом. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управл.народ. хозяйством (Логистика)» / Е. А. Смирнова. — Спб., 2006. — 17 с.
• 10. Липатова Н. Г. Логистизация процесса таможенной переработки грузов / Н. Г. Липатова // Вестник транспорта. — 2004. — № 9. — С. 35−37.
• 11. Стаханов Д. В. Логистизация процесса таможенной переработки грузов: автореферат дис. канд. эконом. наук: 08.00.06 «Логистика» / Д. В. Стаханов. — СПб., 1998. — 17 с.
• 12. Федоренко Р. В. Организация эффективной работы участников внешнеэкономической деятельности в рамках таможенно-логистической системы / Р. В. Федоренко // Концепт (науч.-метод. электрон. журнал). — 2013. — № 1. — [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http: //www.e-koncept.ru / article/828/2013_aprel_art53455.html?download
• 13. Прокопенко В. В. Митні режими переробки товарів в українському законодавстві: історія та сучасність / Правове життя сучасної України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (16−17 травня 2014 року м. Одеса) у 2-х т. — Т.2. — Одеса: Юрид. літ., 2014. — С. 344−346.
• 14. Єдинак Т. С. Державне регулювання та контроль операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності: автореф. дис. канд. наук з держ. управ.: спец. 25.00.02 — механізми державного управління / Т.С. Єдинак. — Запоріжжя, 2007. — 22 с.
• 15. Осницька Н. А. Нормативне регулювання операцій з давальницькою сировиною: порівняльний аспект // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. — 2011. — № 2. — С. 242−251.
• 16. Холявка ЯА Організаційно — правові аспекти операцій з давальницькою сировиною /Материалы конференции «Научная мысль информационного века», 2013. — Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com /8_NMIV_2013/Econom ics/2_131 488.doc.htm
• 17. Додин Е. В. Либерализованный режим таможенного контроля и оформления / в кн. Сб. науч. трудов. — Т.3. — Львов: Сполом, 2009. — 380 с.
• 18. Чуприна О. В. Митний режим переробки за межами митної території України: норми кодифікованого акту в розвитку / Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі (економіко-управлінські, правові, інформаційно-технічні, гуманітарні аспекти): Матер. VI Міжнар.наук.-практ.конф. молодих учених (м. Дніпропетровськ, 29 березня 2013 р.). — Т.2. — Дніпропетровськ: АМСУ, 2013. — С. 63−64.
• 19. Про деякі питання перебування товарів у митному режимі переробки на митній території України, обмеження і заборони щодо поміщення окремих товарів у зазначений митний режим та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України: Постанова КМУ від 27.03.2013 № 295 // Офіційний вісник України. — 2013. — № 32. — Ст. 1131.