Масштабы й географічна структура світової экономики
За протягом майже п’яти повоєнних десятиріч масштаби й географічна структура світової економіки істотно змінилися. У цілому нині світової ВВП за 46 років зріс майже 5,9 разу. У цьому економічний потенціал найрозвиненіших регіонів середини 20 століття — Північної Америки, Європи, Австралії та Океанії — збільшувався повільніше, ніж світової економіки середньому. У результаті їхніх частка у ВВП… Читати ще >
Масштабы й географічна структура світової экономики (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Масштабы й географічна структура світової экономики.
За протягом майже п’яти повоєнних десятиріч масштаби й географічна структура світової економіки істотно змінилися. У цілому нині світової ВВП за 46 років зріс майже 5,9 разу. У цьому економічний потенціал найрозвиненіших регіонів середини 20 століття — Північної Америки, Європи, Австралії та Океанії - збільшувався повільніше, ніж світової економіки середньому. У результаті їхніх частка у ВВП світу помітно знизилася. Скорочення частки Північної Америки у світовій економіці повністю сталося зарахунок зниження у ній частки США, тоді як частка інших північноамериканських країн возросла.
С з іншого боку, трохи швидше світового потенціалу до середньому росли економічні потенціали Південної Америки і Африки, отже питому вагу таких регіонів у світовій економіці трохи підвищився. Проте справжньої «рекордсменкою» другої половини 20 століття стало Азія. Її ВВП зріс настільки, що їхня частка в світовому ВВП зросла вдвічі, що дозволило їй стати найбільшим економічним регіоном світу кінця 20 початку 21 століття. Якщо 1950 р. сукупні розміри економік азіатських країн більш як удвічі поступалися аналогічним показниками та Європи, та Північної Америк, то сьогодні Азія за величиною ВВП майже 1,5 разу перевершує кожен із регионов.
Структура світової економіки з погляду переважання різних типів соціально-економічних систем здавалося б мало змінилася. Понад те, можна скласти враження, ніби колишні соціалістичні країни домоглися хоч і незначного, проте переваги над країнами з ринковою економікою. Сукупний ВВП першої групи країн зріс у 6, 1 разу, а другий — в 5,8, у результаті питому вагу колишніх соцкраїн у світовій ВВП зросла з 15,3 до 15,9%, а із ринковою економікою знизився з 84,7 до 84,1%.
Однако, це враження оманливе. Фактично, єдиним чинником щодо кращих показників першої групи країн з’явився феноменальний зростання економіки Китаю, частка ВВП що його світовій економіці становить 10,2%.
Самым повільним економічного зростання був у СРСР (2,2 разу), який призвів до скорочення його у світовому ВВП з 7,3% до 2,7%.
В групі із ринковою економікою темпи зростання ВВП країнах майже вдвічі більше перевершили відповідний показник розвинутих країн, внаслідок чого частка їх у світовій економіці скоротилася з 63,0 до 52,7%, а частка країн зросла майже 1,5 разу — з 21,7 до 31,4%. З огляду на підвищення частки світовій економіці всіх країн і такі їх груп, як Латинської Америки і страны-энгергоэкспортеры, найбільш важка ситуація склалася у африканських країнах, які розташовані південніше Сахари (СЮС). Вони темпи зростання ВВП були серед країн з ринковою економікою, а їх питома вага у світовій економіці знизився з 2,3 до 1,8%.
На динаміку абсолютних розмірів ВВП істотно впливає динаміка чисельності населення. При зростанні світового населення цілому у 2,3 разу населення Північної Америки, Європи, колишніх соціалістичних і розвинутих країн зростало повільніше середньосвітових показників. За інших групах країн населення зростало швидше, причому найшвидше в странах-энергоэкспортерах і африканських странах.
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.