Функционирование капіталу і форми прибыли

ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ КАПІТАЛУ І ФОРМИ ПРИБЫЛИ.

1.Издержки пр-ва і прибыли.

Пр-во постає як процес созд. опред продуктів, але це також і продуктивною споживанням рабоч. сили та коштів пр-ва (живої і минулого праці). Уся сукупність витрат ФОРМИ живий. і минулого праці в пр-во тієї чи іншої товару утворює дійств. чи громадські витрати його пр-ва, це відбувається так: З + U + m =W. Недоліки пр-ва для підприємства отлич. від общ. витрат за величиною їх вартості на величину прибавоч. вартості m, адже підприємстві: З + U = W. Недоліки пр-ва підприємства є форму руху авансированного капіталу (тут можна нічого не витрачається). Уся новостворена вартість (U + m) створюється на стадії пр-ва живим працею найманих працівників, тут m постає як породження змінного капіталу. Але з урахуванням сфери звернення до процесі обороту капіталу його структура модифікується (З + U) — осн. капітал + оборотний, він постає як сов-сть осн. і обіг. капіталу. І на цій основі одночасно модифікується і додаткова вартість, тут виступає не тільки як породження змінного, а авансированного капіталу та приймає форму прибутку. Прибуток — модифікована форма додаткової вартості, коли він постає як породження всього авансированного капіталу. Прибуток, як перетворена форма додаткової вартості відрізняється від нього насамперед із тим, що це реалізована додаткова вартість грошової форми. Прибуток виникає з виручки від вироблену продукцію вже немає із нею безпосередній зв’язок. Під впливом попиту й пропозиції та інших. чинників величина прибутку може і збігатися з величиною додаткової стоимости.

2. Маса і норма прибыли.

Как і додаткова вартість прибуток має кількісне і дуже якісне зміни. Її кількісне вимір має безліч й прибутку — це велика величина у певних грошових одиницях. Маса прибутку може збігатися з масою додаткової вартості: 1. форму прибутку може приймати частина вартості робочої сили в 2. часть додаткової вартості при прискореної амортизації може прийняти форму амортизаційного фонду 3. існує межстрановая міграція прибутку, пов’язані з міжнародної торгівлею. Маса прибутку прямо пропорційно залежить від величини авансированного капіталу. Якісним виміром прибутку є відсоткове співвідношення додаткової вартості до всього авансированному капіталу: p= m/ (C+U)*100%. Кількісно норма прибутку менша за норматив додаткової вартості m'= m/ U*100%. На динаміку прибутків і її норми впливають зміни: 1. нормі додаткової вартості прямо пропорційна прибуток. 2. зворотно пропорційна органическому будовою капіталу 3. прямо пропорційна швидкості обороту капитала.

3. Освіта середньої норми прибыли.

Каждое підприємство, фірма зацікавлені у максимальному отримання прибутку. Тому між підприємствами виникає два виду конкуренції: внутреотрослевая і межотрослевая. Внутреотрослевая зумовлює концентрацію пр-ва більш великих підприємствах, дрібні пр-ия розоряються чи підвищують науково-технічний рівень пр-ва, приблизно вирівнюючи органічне будова капіталу (C:U) і норми прибутку вирівнюються всередині галузі. Але внутреотрослевая конкуренція не призводить до вирівнюванню органічного будівлі капіталу і норми капіталу, де технічна озброєність праці висока, будова органічного капіталу значно вища, ніж у легкої і харчової пр-ти. У отрослях з великим будовою капіталу складається нижча форма прибутків і навпаки. І на цій основі виникає межотрослевая, яка проявляється у межотрослевом переливанні капіталу з галузей з вищим органічним будовою капіталу галузі з нижчим. Через війну співвідношення попиту й пропозиції над ринком змінюється, ціни на отрослях з великим органічним будовою капіталу відхиляються вгору від вартості, в отрослях з низьким ціни відхиляються вниз вартості, внаслідок прибуток вирівнюється. У ринковій підприємницької економіці діє закон середньої норми прибутку, його суть — на рівновеликі капітали, незалежно від своїх органічного будівлі та галузі їх функціонування припадає рівна прибуток за її середньої норме.

4. Вартість, ціна пр-ва. Ринкова цена.

В умовах простого товарного пр-ва і ранніх стадіях капіталізму: 1. Товарне пр-во був всеосяжної формою хоз-ва. 2. Немає межотрослевой конкуренції, її було впроваджено стадії зародження. 3. Товари кожної особливої потребительной ст-ти продавалися б у основному для основі ОНРВ. У разі розвитку ринкового підприємницького господарства і межотрослевой конкуренції вся товарна маса відповідно до законом вартості продають за її вартості, отже сума цін всіх товарів дорівнює сумі їх вартості. Але з іншому складаються ціни на всі окремі види товарів, вони складаються вже в основі витрат підприємства C+U і середній прибутку p'. p= C+U+p'. Сума витрат пр-ия і порівн. прибуток утворює ціну пр-ва. Ринкова ціна умовах розвитку ринкового господарства складається не з урахуванням додаткової вартості, але в основі ціни пр-ва, що дає перетворену форму стоимости.

5.Генезис і природа торгового капитала.

На ранніх щаблях товарно ринкового господарства пром. пр-ия були щодо невеликими. Їх пр-во орієнтувалося у місцеві локальні ринки і реалізація товарів споживачам здійснювалася самими пром. пр-ми. Конкуренція з розвитком товарного пр-ва обумовила концентрацію пр-ва попри всі більших і вузькоспеціалізованих пр-ях. Через війну ринок збуту товарів кожному за пр-ия просторово видаляється до масштабів країн і до виходу право їх межі. При такі обставини між підприємствами об'єктивно з’являються і заглиблюються поділ ф-ий по пр-ву й кінцевої реалізації товарів. Одні пр-ия виробляють товари та реалізують їх оптом при деякою знижці цінується, ін. специализуются на кінцевої реалізації товарів вироблених на багатьох ін. підприємствах безпосередньо покупцям роздріб, цю групу пр-ий образут торгові пр-ия, їх капітали утворюють торговий капітал суспільства. Торговий капітал у менш розвиненій тов. -рыноч. ек. є обособившуюся частина пром. капіталу, функционир. у сфері обігу євро і підтримувати. конкретну реалізацію товарів. Торг. капітал — це агент пром. капіталу, він опосередковує 3 стадію в кругообіг пром. капіталу. Відокремлення і функціонування торг. капіталу, як особливе разд. праці суспільстві, скорочує час звернення, ускор. оборот, підвищує ефективність функціонування всього общ. капитала.

6. Структура торгового капіталу. Недоліки звернення. Торговельна прибуток і механізм її образования.

Торговый капітал у його функціонування підрозділяється на 2 частини: 1. капітал звернення 2. витрати звернення. Переважна маса торгового капіталу виступає у вигляді капіталу звернення, його використовують придбання товарів, придбання обладнання, будинків. Недоліки звернення — це частина торгового капіталу, пов’язаний. з реализ. і осущ. торг. процесів. основні напрями використання: 1. наймання торг. робітників і службовців 2. експлуатація торгово-складских приміщень, устаткування 3. транспорт, зберігання, реклама товару 4. здійснення актів купівлі-продажу. У зв’язку з двоїстої природою товару витрати звернення поділяються на додаткові і чисті. Додаткові витрати пов’язані з потреб. вартістю товару, а чисті - зі вартісної формою товару. Доповнить. витрати немає з їхньої ек. природі від витрат пр-ва, вони пов’язані з додатковим процесом пр-ва у спілкуванні. У сфері поліпшення. ступінь готовності до споживання потреб. вартостей, створених у пр-ве. Транспортування, зберігання, фасування — усе це підвищення ступеня готовності. Але тут у відмінність від пр-ва не створюються додаткові потребительные вартості, а тут підвищується ступінь готовності до споживання споживе. вартостей. Праця торгових працівників, здійснюють ці процеси, також явл. необхідним і прибавочным, він поруч із необхідної створює додаткову вартість. Чисті витрати звернення пов’язані з вартісної формою товарної маси, пов’язані з безпосередньою купівлею-продажем, це робота чистих торгових працівників. У цьому створюється видимість мов у процесі купівлі-продажу здійснюється лише еквівалентна зміна товарної і Радою грошової форм вартості, без створення нової потребительной вартості та освоєння нової вартості. Нова вартість створюється разом з потребительной вартістю. У економічному вченні Маркса з цих уявлень роблять висновок, ніби працю у здійсненні купівлі-продажу товарів непродуктивна. Проте непродуктивного праці немає, працю торгових працівників продуктивний, він також нову потребительную вартість будівництва і нову вартість. Працею суто торгових працівників явл. не що нагромаджуватимуться послуги, а споживані у процесі їх створення. У цьому працю суто торгових працівників перетворює общ. потреб. вартість товару в індивід., перетворює товарний продукт в конкретний предмет споживання конкретної споживача. Як і будь-який ін. працю, працю суто торгових працівників підрозділяється на необхідний і прибавочний, створює нову вартість т.ч. і додаткову і оплачується споживачами торгових послуг, бере участь у створенні валового внутрішнього продукту. Знову створена торг. працівниками вартість немає окремо, вона збільшує вартість відповідних товарів, а за її реалізації постає як відмінність між купованими і продажними цінами. Прибавоч. вартість, створювана торг. працівниками, а й безпосередньо набуває форми прибутку, вона у зв’язки України із междуотрасл. конкуренцією і міграцією капіталів вступає у міжгалузеве перерозподіл відповідно до законом середньої норми прибутку. Засн. елементами механізму освіти торг. прибутку явл.: 1. производ.-доработочная і торгово-посередницька діяльність із надання торгових послуг. 2. система покупних і продажних цін. 3. міжгалузева конкуренция.

7. Генезис, Природа і джерело позичкового капитала.

В процесі обороту пром., торгового капіталу за разл. причин в підприємств відбувається тимчасове, часткове звільнення капіталу. З виручки від реалізації товарів регулярно утворюються і напопляются фонд зарплати, амартиз. фонд та Фонд накопичення, що використовуються періодично: фонд зарплати — 2 р. на місяць, два ін. після накопичення рупных коштів. Накапливающиеся у тих фондах ден. кошти до їх використання явл. тимчасово вільними. У сезонних галузях звільняються в грошової форми значні суми авансированного капіталу зв’язки України із припиненням пр-ва. Тимчасово своб. ден. капітал може образ. й у випадках, коли реалізація товарів осущ. частіше, ніж виробляється закупівля сировини. Тимчасово вільний ден. капітал у свого прибуткового застосування, існує пропозицію капіталу мобільного ден. формі. Поруч із тимчасовим высвобожд. капіталу в підприємств є і тимчасова потреба у додатковому капіталі. У відомий проміжок часу сущ. попит із капіталу, він сущ. в основних випадках: 1. Необхідність сезонних закупівель сировини й розширення пр-ва. 2. Необхідність термінового відновлення частини основний капітал у деяких галузях у зв’язку з високим моральним зносом. 3. Необхідність термінового розширення пр-ва тих чи інших товарів у зв’язки України із сприятливою кон’юнктурою над ринком товарів. 4. Необхідність підтримки пр-ва на нормальному рівні у зв’язки й з тимчасовими перервами в збуті товарів. Виникає в такий спосіб ринок грошових капіталів, цьому ринку тимчасово вільний ден. капітал трансформується на позичковий чи позиковий капітал. Ринок капіталів чи ден. ринок організаційно представлений банками, фондовими біржами та інших. такими закладами. Позичковий капітал — це обособившаяся в грошової форми частина пром., торгового капіталу, яка надається в борг визначений термін, за певну платню, виступала у вигляді позичкового процента.

8.Особенности позичкового капіталу. Позичковий відсоток і підприємницький доход.

Ссудный капітал застосовується у торгівлі, пр-ве на її власниками, а предпринимателем-заемщиком, саме завдає прибуток. У зв’язку з цим відбувається відокремлення двох якостей капіталу (він — власність, він — функція), тобто. капитал-ф-ия відчужується від капитала-собственности та здійснює самостійне спрямування руках підприємця — позичальника. Позичковий капітал постає як товар. Капитал-ф-ия у його потенційної формі постає як товар. Потребительной вартістю цього специфічного товару є здатність позичкового капіталу давати прибуток. Ціною тимчасового користування позичковим капіталом явл. позичковий відсоток. Джерелом позичкового відсотка, сплачуваного підприємцемфункціонером власнику позичкового капіталу, явл. частка прибутку підприємця від функціонування цього капіталу його руках. Тому позичковий відсоток, як і весь прибуток, є перетворену форму додаткової вартості. Заемщик-предприниматель ділиться своєї прибутком, із власником позичкового капіталу. За аналогією з безліччю і нормою прибутку різниться маса кафе і норма позичкового відсотка. Маса судного відсотка є сумою річного прибутку власника позичкового капіталу. Норма позичкового відсотка предст. собою відсоткове співвідношення річний суми доходу позикодавця від суми його позичкового капіталу. З виникненням позичкового капіталу в всіх підприємців з’явилася можливість розширити своєї діяльності, звужувати чи взагалі припиняти її шляхом часткової повного перетворення свого капіталу позичковий капітал. У зв’язку з цим все підприємці, оцінюючи якість й одержують результати своєї діяльності, розчленовують свій прибуток на відсоток і підприємницький дохід. Річний підприємницький дохід крім із прибутку позичкового відсотка явл. важливим оцінним показником якості предприимчивости.

9.Кредит, його суть і формы.

Формой руху позичкового капіталу явл. кредит. Кредит — це позичка в грошової формі за умов терміновості і повернення і платежности. Сущ. банківський, міжнародний, держ., комерційний, підприємницький кредит. Основними, фундаментальними формами кредиту є комерційний, і банківський кредит. Коммерч. кредит сущ. в непосредств. стосунках між підприємцями у зв’язку з відстрочкою платежу при реалізації товарів. Він надається на нетривалий термін в один товарної формі в обмежених розмірах. Документальним оформленням комерційного кредиту є вексель. Банківський кредит надається банками в грошової форми, банки надають короткострокові і довгострокові кредити. Банки — посередники торгувати грошовим капіталом. У формі вкладів й у ін. формах вони концентрують у собі тимчасово вільний грошовий капітал та перетворюють їх у позичковий. Також банки значну частину грошового доходу і заощаджень населення перетворюють на капітал. З допомогою банків здійснюється перерозподіл капіталу між галузями н/х і вирівнювання норми прибутку. У цілому нині кредит сприяє розвитку підприємництва і економічному росту.

10.Банки, їх ф-ии і прибыль.

Банки — це підприємницькі пр-ия, виконують торгово-посередницькі ф-ии при кредитних операціях. Вони явл. також розрахунковими центрами, вони веде ліку промыш., торгових підприємців, здійснюють безготівкові розрахунки з-поміж них у вигляді соответст. записів з їхньої рахунки. У сфері посреднич. торгівлі позичковим капіталом различ. пасивні й активні операції банків. Пасивні пов’язані з допомогою на додаток до власному капіталу банкіра тимчасово вільних капіталів підприємців через ведення їх поточних рахунків, і навіть грошових доходів населення і заощаджень населення в вклади через випуск акцій, облігацій, відкриття ощадних рахунків. Активні операції пов’язані розміщенням залученого позичкового капіталу формі видачі різних короткострокових і частка довгострокових позичок, обліку векселів. Відсотки, отримані банком по активних операціях трохи вища відсотків, сплачуваних банком по пасивним операціям. Різниця відсотків забезпечує покриття витрат банку і прибуток банку. Банкіри які з промышлен., торгів. підприємцями беруть участь у міжгалузевий конкуренції, тому прибуток банкіра, як відсоткове співвідношення його річного прибутку для її ж власному ê,à,ï,è,ò,à,ë,ó, житлом становить середньої норми прибутку. Розрізняють емісійні і комерційних банків. Емісійні банки — це, зазвичай, держ. банки, які мають монопольне право на випуску грошей до звернення, вони регулюють грошове звернення, кредитують все ін. банки. Комерційні банки промышл., торгових підприємців, осущ. випуск власних акцій, облигаций.

11.Акционерное суспільству й так акціонерний капитал..

Акционерный капітал — це форма руху комерційного кредиту, це колективна форма приватної підприємницької власності. Він утворюється шляхом поєднання кількох індивідуальних капіталів через продаж акцій, облігацій. Акція — цінний папір, свідоцтво про внесенні изв. суми в капітал колектив. власності. Акціонер явл. совладателем акціонерного товариства, вона дає права одержати певного доходу (дивідендів) з допомогою прибутку акціонерного товариства. Облігація — цінний папір, дає декларація про отримання фіксованого доходу на формі відсотка. Вони даються визначений термін, після чого викуповуються. Утримувач облігації - не співвласник акцион. суспільства, а кредитор. Капітал, приваблюваний з акцій — власний, за облігаціями — заемный.

Список литературы.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайтів: internet і internet.