Анализ собівартості промислової продукції і на резерви її снижения

смотреть на реферати схожі на «Аналіз собівартості промислової продукції і на резерви її зниження «План ЗАПРОВАДЖЕННЯ —————————————————————————————————- ————;

1. Поняття, сутність, значення і завдання аналізу собівартості продукції —————————————————————————- ———— 2. Аналіз собівартості промислової продукції та її структура —————————————————————————————— ——————-;

1. Аналіз по первинним економічним елементам ——————————;

2. Аналіз витрат за карбованець товарної продукції —————————————-;

3. Аналіз собівартості за статтями калькуляції ———————————-;

4. Аналіз прямих матеріальних витрат ——————————————————;

3. Резерви зниження собівартості продукції ———————————————;

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

————————————————————————————————- ——— Список використаної литературы[pic] ——————————————————— ———-;

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу рівні окремих підприємств та його внутрішніх структурних підрозділів, так щоб ці ланки (за будь-якої формі власності) становлять основу ринкової экономики.

Дослідження економічних процесів починається з окремого господарського факту, явища, ситуації, що у сукупності і представляють господарський процес, виражає сутність господарської діяльність у тому чи іншому ланці керованої підсистеми і керуючій системи. Під предметом економічного аналізу розуміються господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій, соціально-економічна ефективність яких і кінцеві результати своєї діяльності, складаються під впливом об'єктивних і піддається, отримують відбиток системою економічної інформації. Характерними рисами методу економічного аналізу є: використання системи показників, всебічно характеризуючих господарську діяльність, вивчення причин зміни цих показників, виявлення і вимір взаємозв'язку з-поміж них в цілях підвищення соціально-економічної эффективности.

У цьому курсової роботі розглядаються різні види собівартості продукції, функції, структурі, проведено аналіз собівартості промислової продукції з первинним економічним елементам, за статтями калькуляції, аналіз витрат за карбованець товарної продукції і на розповідають про шляхах і резервах зниження собівартості промислової продукции.

1.Понятие, сутність, значення і завдання аналізу собівартості продукции.

У процесі господарську діяльність підприємство здійснює певні витрати (матеріальні, трудові, фінансові). Недоліки підприємства складаються із усієї суми витрат виробництва продукції та її реалізацію. Ці витрати, виражені в грошової форми, називаються собівартістю і входять у вартість продукта.

Отже, собівартість є частиною ціни товару, причому вона свідчить про велику частина вартості продукції і на залежить через зміну умов виробництва та реалізації продукції. Собівартість входить у особливо значимих показників ефективності господарську діяльність. Вона є витрати підприємства виробництво та звернення, служить основою порівняння витрат і доходів, тобто самоокупності. Не відома собівартість те, як можна визначити прибуток? Або для формування відпускну ціну чи можна уникнути собівартості? Собівартість показує, у що обходиться підприємству що виходить їм продукція, скільки заробити з продажу продукції або яку «накрутку» зробити понад собівартості, тобто є основою ціноутворення. Якщо вартість реалізованої продукції більше собівартості, то має місце розширене виробництво. Якщо у процесі реалізації продукція менше собівартості, то ми не забезпечується навіть просте відтворення. Без перебільшення цей показник найбільш чуйно реагує на ситуацію, що складається на підприємствах, у виробництві окремих видів виробів й у цілих отраслях.

У фундаменті економічної літературі часто зустрічається визначення, яке досить короткий і ясно висловлює поняття собівартості: Собівартість — це виражені в вартісної формі поточні витрати підприємства на виробництво і продукції (робіт, услуг).

Собівартість окреслюється непідвладна інфляції вартісна оцінка які у процесі виробництва (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, палива, матеріалів, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, і навіть інших витрат за її виробництво і реализацию.

При плануванні, обліку і калькулюванні собівартості продукції підприємство проти неї підсумовувати в собівартість ще й інші вироблені їм витрати та обов’язкові платежі, безпосередньо які пов’язані з виробництвом і які реалізацією продукції. Цю витрату законодавство дозволяє вносити у собівартість, і який надалі є складовою формованої ціни товару, тобто. буде компенсовано підприємству споживачем його продукции.

У економічному ракурсі собівартість продукції представляє як вартісне вираз будь-яких витрат їхньому виробництво і, іменовані затратами.

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функций:

. Облік контроль всіх витрат за випуск і продукции,.

. База на формування оптової ціни на всі продукцію підприємства міста і визначення прибутків і рентабельности,.

. Економічне обгрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення чинного предприятия,.

. Визначення оптимального розміру предприятия,.

. Економічне обгрунтування і прийняття будь-яких управлінських рішень та др.

Собівартість продукції не лише найважливішої економічної категорією, а й якісним показником, оскільки він характеризує рівень використання всіх ресурсів (перемінного й постійного капіталу), що у розпорядженні підприємства. У собівартість входять витрати, связанные:

V безпосередньо з виробництвом (сировину, матеріали, придбані вироби і напівфабрикати, паливо, енергія і т.д.),.

V з обслуговуванням виробничого процесу його управлением,.

V з праці і відрахуваннями до пайового фонду соціального захисту, і навіть платежі по майновому страхованию,.

V до витрат на: ремонт основних виробничих фондов,.

V з амортизаційними відрахуваннями на повне восстановление.

(реновацію) основних фондов,.

V з витратами у продукции.

Причому не слід відзначити, що це компоненти враховуються по фактичним затратам, незалежно від цього, зроблено вони у межах встановлених чинним законодателъством норм чи перевищують їх. Тобто всі ці компоненти є витратами минулого праці вже досконалого. Ця обставина особливо важливо задля обгрунтованого оподаткування прибыли.

У виконанні вітчизняної теорії та практиці залежно від об'єкта, для якого визначаються витрати, розрізняють такі види себестоимости:

Собівартість всієї продукції, під якої розуміється загальна сума витрат за його виробництво і. У цьому розрізняють повну виробничу собівартість і повну (комерційну) собівартість продукции.

Повна виробнича собівартість — це «спільна сума прямих і непрямих витрат за виробництво товарів чи послуг. Повна (комерційна) собівартість включає у собі повну виробничу собівартість, і навіть суму внепроизводственных (комерційних) расходов.

Індивідуальна собівартість, тобто. собівартість конкретної одиниці виробленої продукції. Визначається виключно у разі одиничного виробництва, наприклад для будівництва судна або за виготовленні унікального оборудования.

Середня собівартість — цей показник то, можливо розрахований для окремих підприємств й у галузей окреслюється середньозважена величина і характеризує середні видатки одиницю продукции.

При аналізі фактичної собівартості своєї продукції, виявленні резервів та скорочення економічної ефекту від неї зниження використовується розрахунок по економічних чинників. Економічні чинники найповніше охоплюють все елементи процесу виробництва — кошти, предмети праці та саму працю. Вони відбивають основних напрямів роботи колективів підприємств із зниження собівартості: підвищення продуктивність праці, впровадження передовий техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі та краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських та інших накладних витрат, скорочення шлюби й ліквідація непродуктивних витрат і потерь.

Собівартість продукції перебуває у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона свідчить про велику частина вартості продукції і через зміну умов виробництва та реалізації продукції. Істотно впливає до рівня витрат надають техніко-економічні чинники виробництва. Це вплив проявляється у залежність від змін — у техніці, технології, організації виробництва, у структурі та якість продукції і на від величини витрат за його виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року у цілях виявлення внутрішньовиробничих резервів їх снижения.

Для аналізу рівня життя та динаміки зміни вартості продукції використовується ряд показників. До них належать: кошторис витрат за виробництво, собівартість товарної і реалізованої продукції, зниження собівартості яку можна товарної продукції і на видатки один карбованець товарної (реалізованої) продукции.

Кошторис витрат за виробництво — найбільш загальний показник, який відбиває всю суму підприємства з його виробничої діяльність у розрізі економічних елементів. У ньому відбиті, по-перше, всі витрати основного і допоміжного виробництва, пов’язані з випуском товарної і валової продукції, по-друге, видатки роботи й послуги непромислового характеру (будівельно-монтажні, транспортні, науководослідницькі та проектні та інших.), по-третє, видатки освоєння виробництва нових виробів незалежно джерела їх відшкодування. Ці витрати обчислюють, зазвичай, не враховуючи внутризаводского оборота.

У собівартість товарної продукції включають усе витрати підприємства на виробництво і збут товарної продукції розрізі калькуляционных статей витрат. Собівартість реалізованої продукції дорівнює собівартості товарної з відрахуванням підвищених витрат першого року виробництва нових виробів, возмещаемых з допомогою фонду освоєння нової техніки, плюс виробнича собівартість продукції, реалізованої із залишків минулого року її. Витрати, возмещаемые з допомогою фонду освоєння нової техніки, входять у собівартість товарної, але з входить у собівартість реалізованої продукції. Вони визначаються як відмінність між планової собівартістю першого року виробництва виробів і собівартістю, прийнятої під час затвердження цен:

СВ = СП — ДТ + (СП2 — СП1), де Порівн — собівартість реалізованої продукции.

У розділі ст — собівартість товарної продукции.

Дт — підвищені витрати першого року виробництва нових виробів, возмещаемые з допомогою фонду освоєння нової техники.

Сп1, Сп2 — виробнича собівартість залишків нереалізованої (на яких складах і відвантаженої) продукції відповідно початку і поклала край года.

Для аналізу рівня собівартості в різних підприємствах чи його динаміки за різні періоди часу видатки виробництво повинні наводитися одного обсягу. Собівартість одиниці виробленої продукції (калькуляція) показує витрати підприємства виробництво та реалізацію конкретного виду продукції розрахунку одну натуральну одиницю. Калькуляція собівартості широко використовують у ціноутворенні і порівняльному анализе.

Витрати однією карбованець товарної (реалізованої) продукції - найбільш відомий практично узагальнюючий показник, який відбиває собівартість одиниці виробленої продукції в вартісному вираженні обезличенно, без розмежування її у конкретних видам. Він широко використовується під час аналізу зниження собівартості і дозволяє, зокрема, характеризувати рівень добробуту й динаміку витрат за виробництво продукції цілому в промышленности.

Інші які практично показники собівартості можна підрозділити за такими ознаками: V за складом врахованих витрат — цехова, виробнича, повна собівартість, V за тривалістю розрахункового періоду — місячна, квартальна, річна, за кілька років, V характером даних, що відбивають розрахунковий період фактична (звітна), планова, нормативна, проектна (кошторисна), прогнозована, V в масштабах охоплюваного об'єкта — цех, підприємство, група підприємств, галузь, промисловість і т.п.

2. Аналіз собівартості промислової продукции.

Собівартість продукції - одне з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, вырыжающий в грошової формі всі затрати підприємства, пов’язані з виробництвом і які реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству що виходить їм продукція. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулого праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів) та витрати на оплату праці співробітників (заробітна плата).

Розрізняють чотири виду собівартості промислової продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху виробництва продукції. Общезаводская (общефабричная) собівартість показує всі витрати на підприємства виробництва продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства як виробництва, а й у реалізацію продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, і від організації провадження у галузі целом.

Систематичне зниження продукції дає державі додаткові кошти на як її подальшого розвитку громадського виробництва, так підвищення матеріального добробуту трудящих. Зниження собівартості продукції - найважливіший джерело зростання прибутку предприятий.

2.1. Аналіз собівартості по первинним економічним элементам Группировка по первинним економічним елементам дозволяє розробити кошторис витрат за виробництво, у якій визначаються загальна потреба підприємства у матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, видатки оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Ця угруповання застосовується також за погодженням плану з собівартості з іншими розділами бізнес-плану, для планування обігових коштів та контролю їх використання. У промисловості прийнята наступна угруповання витрат з їх економічним елементам: 1) матеріальні витрати — найчастіше для зручності використання поділяються на:

— сировину й основні материалы,.

— допоміжні материалы,.

— паливо (зі стороны),.

— енергію (із боку). 2) амортизація основних фондів, 3) вести, 4) відрахування на соціальне страхування, 5) інші витрати, не розподілені по элементам.

Приблизна структура витрат за виробництво промислової продукції показано таблиці 1. Оскільки промислового виробництва, як правило, материалоемкое, витрати сировини й основних матеріалів займають найбільша питома вага у сумі витрат. І хоча у сучасних умовах розвитку промислового сектора, як у промислового виробництва все більше проникає автоматизація технологічних процесів і росте питомий вагу амортизації високотехнологічного устаткування й зарплати висококваліфікованих кадрів, матеріальні витрати не здають своїх позицій, як і займаючи найбільшу частку у структурі затрат.

Таблиця 1.

Орієнтовна структура витрат за виробництво промислової продукции.

|№ Эл.|Экономические елементи витрат |% у сумі | | | |витрат | |А |1 |2 | |1.1 |Сировина й основні матеріали |85,5 | |1.2 |Допоміжні матеріали |2,6 | |1.3 |Паливо |0,3 | |1.4 |Енергія |0,6 | |А |1 |2 | |2 |Амортизація |1,6 | |3, 4 |Заробітну плату і відрахування на соціальне |8,6 | | |страхування | | |5 |Інші витрати, не розподілені за основними елементами |0,8 | |УСЬОГО: |100 |.

Витрати виробництва промислової продукції плануються і враховуються по первинним економічним елементам і статтям расходов.

Розглянемо методику аналізу загального обсягу витрат з даним за 2001−2002 рр. з прикладу промислового підприємства РУП «Беллегпром».

З в табл. 2 даних видно, що фактичні витрати 2003;го — 68,2 р. більше витрат з елементам минулого року на 85 640 тис. крб. чи 11,45%. Таке підвищення витрат може бути викликано різними причинами, серед яких: V підвищення собівартості, V збільшенням обсягу виробництва, V зміна асортименту випущеної продукции.

Таблиця 2.

Аналіз витрат з економічним элементам.

|№|Элементы витрат |2002 р. |2003 р. |Відхилення | |п| | | | | |/| | | | | |п| | | | | | |Витрати на оплату праці |35 845 |4,78|37 886 |4,55|2041 |-0,23| | |Відрахування на соц. |13 263 |1,77|14 018 |1,68|755 |-0,09| | |заходи | | | | | | | | |Амортизація |53 420 |7,12|50 303 |6,03|-3117 |-1,09| | |Інші виробничі |1420 |0,19|2250 |0,27|830 |0,08 | | |витрати | | | | | | |.

Дані свідчать, що у звітному року, як і в минулому, найбільша питома вага займають матеріальні витрати (87,47%), що свідчить про материалоемком характері виробництва. Отже, надзвичайно важливим напрямом зниження витрат за виробництво буде пошук резервів скорочення цих витрат. Як відомо, головним джерелом економії матеріалів був частиною їхнього раціональне использование.

За аналізований період питому вагу зарплати виробничих робочих знизився на 0,23%, й відрахування — на 0,09%. Це скорочення пов’язане зі зниженням трудомісткості з урахуванням впровадження нової техніки, удосконаленням технології, ні з заміною деталей та вузлів власного виробництва купованими виробами і полуфабрикатами.

Зростання інших витрат викликаний зміною їх структури: збільшенням частки відсотків за кредити банку, орендної плати, податків, які включаємо в себестоимость.

Таким чином, підвищення загального обсягу витрат було викликане підвищенням в абсолютному вираженні майже кожного елемента витрат. [pic]Рисунок 1. Структура витрат за виробництво продукції 2003 году.

Структуру витрат наочно ілюструє малюнок 1. за даними таблиці 2. Як кажуть, питома вага витрат упредметненого праці (матеріали, амортизація, і? від інших витрат) у звітній періоді збільшилися по порівнянню з попереднім роком за незначного зниження витрат живого праці. Таке зміна характеризує підвищення матеріальних витрат за виробництво і зниження витрат насамперед оплату праці. Отже, аналіз даних показує, що у даному підприємстві сталося поліпшення структури витрат за виробництво, що викликано зниженням частки витрат живого праці та збільшення матеріальних витрат. Які ж вплинуло на зміну структури витрат за зміна загального обсягу витрат? Це можна з даних, поданих у таблиці 3.

Для обчислення впливу чинників необхідно визначити індекс випуску продукції так: Для обчислення впливу чинників необхідно визначити індекс випуску продукції так: [pic].

Цей індекс свідчить про збільшення випуску продукції вартісному вираженні. У нашій конкретного випадку вважатимемо, що ціни на всі продукцію у 2003 залишилися лише на рівні 2002 року, т. е. де вони вплинули до зростання загальної вартості випуску продукции.

Таблиця 3. Розрахунок впливу зміни структури витрат за зміна загального обсягу затрат.

|Показатели |2002 г.|2003 г.|2002 р., |Вплив на загальні | | | | |пересчитанный |витрати | | | | |на IВП | | |Заробітну плату с|49 108 |51 904 |53 565,16 |4457,16 |-1661,16 | |нарахуваннями | | | | | | |Амортизація |53 420 |50 303 |58 268,53 |4848,53 |-7965,53 | |Інші витрати |1420 |2250 |1548,88 |128,88 |701,12 |.

Вплив чинників першого рівня зміну витрат за карбованець товарної продукції розраховується способом цепних підстановок. | | |Зміна витрат за карбованець | | | | | |товарної продукції | | | | | | | | | | | | | | | | |Зміна | | | | | | | | |якості | | | | | | | | |продукції | | | | | | | | | | | |Зміна рівня | |Зміна | |Зміна | | |ресурсоємності | |вартості | |ринків збуту | | |продукції | |спожитих | | | | | | |ресурсів | | |.

Малюнок 2. Взаємозв'язок чинників, визначальних рівень витрат за рубль.

товарної продукции.

Сума постійних і змінних витрат залежить від рівня ресурсоємності та вартості матеріальних ресурсів у зв’язки й з инфляцией.

Щоб виявити, як чинники вплинули зміну суми прибутку, необхідно абсолютні прирости витрат за карбованець товарної продукції з допомогою кожного чинника помножити на фактичний реалізацію продукції, виражений в планових ценах.

При дослідженні цього показника застосовується факторний аналіз, вивчав впливом геть нього різних чинників (об'єктивних і субъективных).

Аналіз витрат за 1 карбованець проходить за таку схему: 1) фактичні витрати сопоставляются з засадничими, 2) визначається вплив чинників зміну цього показника, 3) виявляються причини відхилення. Для аналізу необхідні такі дані: Таблиця 4.

Вихідні дані для аналізу витрат за 1 карбованець товарної продукции.

|Вид |2002 р. |2003 р. | |продукції | | | |Верстат |740 |340,3 |326,7 |972 |358,6 |306,1 | |фрезерному | | | | | | | |Верстат |980 |480,6 |320,5 |890 |476,8 |342,6 | |деревообраб| | | | | | | |ат-й | | | | | | | |Верстат |210 600 |201 816 |273 355,2|242 728 |215 865 |206 861 | |свердлильний| | | | | | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |Верстат |251 882 |241 758 |348 559,2|297 529 |330 772 |317 552 | |фрезерному | | | | | | | |Верстат |470 988 |314 133 |424 352 |304 957 |427 734 |285 245 | |деревообраб| | | | | | | |ат-й | | | | | | | | | |За цінами і с/с 2002 р.| |А |1 |2 | |Повна собівартість, тис. |757 707 |845 214 | |крб. | | | |Вартість продукції, тис. |933 470 |1 046 266 | |крб. | | | |Витрати на 1 крб. |0,8117 |0,8078 |.

Аналізуючи цю таблицю треба сказати, бо загальне зміна витрат за 1 крб. товарної продукції становило: [pic].

Розглянемо методику аналізу впливу цих факторів зміну витрат за 1 крб. продукции.

Зниження собівартості окремих виробів є інтенсивним чинником зниження рівня витрат за 1 крб. товарної продукції. Розмір впливу цієї чинника визначається шляхом зіставлення фактичні витрати на 1 крб. продукції цінах минулого року з витратами 1 крб. фактично випущеної продукції виходячи з її фактичного випуску і собівартості минулого року її. Тобто: [pic].

Отже, рівень витрат за одиницю продукції збільшився на 0,364 рубля рахунок збільшення собівартості. На весь фактичний випуск по всім затратам перевитрата становив: [pic].

Вплив чинника зміни ціни на всі готової продукції визначається шляхом зіставлення витрат за 1 крб. фактично випущеної продукції діючих цінах до витрат на 1 крб. тієї ж продукції цінах минулого року. Тобто, цьому підприємстві з допомогою чинника ціни продукцію рівень витрат за 1 крб. товарної продукції знизився на 0,0596 рублів (0,8078 — 0,8674).

Чинник зміни структури та асортименту продукції надає різноманітний вплив на собівартість продукції, викликає як зниження і підвищення рівня витрат за 1 карбованець. На уже згадуваному підприємстві внаслідок зміни структури випуску продукції витрати на карбованець збільшилися на 0,0192 рубля (0,831 — 0,8118). Отже, отриманого результату дозволяє судити про збільшення загалом випуску частки виробів, якими підприємство отримує щодо меншу економію. Інакше висловлюючись, за цими виробам видатки одиницю продукції при фактичної структурі вище витрат на 1 крб., аніж за планової структурі. Загальна сума збільшення витрат по на цій причині становила: [pic].

2.3. Аналіз собівартості за статтями калькуляции.

Угруповання витрат з численних статтях видатків дає можливість побачити витрати з їх місцеві та призначення, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування обліку собівартості по численних статтях видатків необхідні здобуття права визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, у яких напрямах потрібно обстоювати її снижение.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляционных статей: 1) сировину, 2) матеріали, 3) куплені напівфабрикати і комплектуючі вироби, 4) паливо і енергія на технологічні мети, 5) основна вести виробничих робочих, 6) додаткова вести виробничих робочих, 7) Витрати утримання і експлуатацію устаткування, 8) загальновиробничі (общецеховые) витрати, 9) загальногосподарські (общезаводские, общефабричные) витрати, 10) інші витрати, 11) Витрати збут (коммерческие).

Перші десять статей витрат утворюють фабрично-заводскую собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і внепроизводственных (переважно, збутових) расходов.

Витрати підприємств, включаемые в собівартість продукції, діляться на:

V прямые,.

V косвенные.

До прямим видатках ставляться витрати, безпосередньо пов’язані виготовлення продукції і на учитываемые прямим шляхом з її окремих видів: вартість основних матеріалів, палива й енергії на технологічні потреби, вести основних виробничих робітників і др.

До непрямим видатках ставляться витрати, які неможливо чи недоцільно прямо вносити у собівартість конкретних видів продукції: цехові, общезаводские (общефабричные) витрати, утримання і експлуатації оборудования.

Узагальнена схема витрат за виробництво показано на рис. 3.

[pic].

Малюнок 3. Загальна схема класифікації витрат за производство.

Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, у яких показується величина витрат за виробництво і одиниці виробленої продукції. Калькуляції складаються по численних статтях видатків, що у цієї галузі промисловості. Розрізняють три виду калькуляцій: 1) планову, 2) нормативну, 3) отчетную.

У планової калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат з окремих статей, а нормативної — за діючими цьому підприємстві нормам, і тому вона, на відміну планової калькуляції переглядається, зазвичай, щомісяця, у зв’язку з зміною нормативов.

Звітна калькуляція складається з урахуванням даних бухгалтерського обліку, і показує фактичну собівартість вироби, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану з собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремі ділянки производства.

Нормативний метод обліку, і калькулирования є найбільш прогресивним, оскільки це дозволяє здійснювати повсякденний контроль над ходом виробничого процесу, над втіленням завдань зі зниження собівартості продукції. І тут видатки виробництво поділяються на частини: витрати не більше і відхилення від норм витрати. Усі витрати не більше норм враховуються без угруповання, по окремим замовлень. Відхилення від встановлених доз враховуються з їхньої причин і винуватцям, що дозволяє оперативно аналізувати причини відхилень, попереджати в процесі роботи. У цьому фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат з нормам і витрат у результаті відхилень і змін поточних нормативов.

Більше стала вельми поширеною як показник отримала собівартість продукції з калькуляционным статтям. Облік по калькуляционным статтям дозволяє визначити цільове напрям витрат і обчислити собівартість окремих видів тварин і одиниці виробленої продукції. У цьому визначаються такі показники як заводська і повна себестоимость.

Калькуляція собівартості кожному підприємстві має особливості і складається відповідно до специфікою виробництва. Для аналізу з кожної статті калькуляції визначається абсолютне відхилення. Потім визначають вплив обсягу й структури виробництва зміну повної собівартості і виявляють економію чи перевитрата з кожної статье.

На уже згадуваному підприємстві РУП «Беллегпром» собівартість представлена такими калькуляційними статтями (див. таблицю 7.).

Перші три статті становлять матеріальні витрати. Як видно, за цими трьом статтям спостерігається перевитрата, це яскраво ілюструє стаття «Куплені напівфабрикати і комплектуючі вироби». Нею перевитрата становив 63 360 тис. крб., що викликало приріст частки цієї статті на 0,67%, а частка сировини й матеріалів знизилася на 0,07%. Саме це статті і стаття «Паливо і енергія на технологічні мети» займають найбільша питома вагу у структурі повної себестоимости.

Таблиця 7.

Аналіз собівартості за статтями калькуляции.

|№ |Статті витрат |2002 р. |2003 р. |Відхилення | |п/| | | | | |п | | | | | | |Куплені напівфабрикати і |499 840 |65,9|563 200 |66,6|63 360 |0,67| | |комплектуючі вироби | |7 | |3 | | | | |Паливо і енергія на |31 361 |4,14|40 738 |4,82|9377 |0,68| | |технологічні мети | | | | | | | | |Основна вести |29 100 |3,84|30 630 |3,62|1530 |-0,2| | | | | | | | |2 | | |Додаткова зарплата |6745 |0,89|7256 |0,86|511 |-0,0| | | | | | | | |3 | | |відрахування на соц. |13 263 |1,75|14 018 |1,66|755 |-0,0| | |заходи | | | | | |9 | | |Витрати утримання і |9600 |1,27|9629 |1,14|29 |-0,1| | |експлуатацію устаткування | | | | | |3 | | |Загальновиробничі витрати |21 500 |2,84|20 400 |2,41|-1100 |-0,4| | | | | | | | |2 | | |Загальногосподарські витрати |32 000 |4,22|31 800 |3,76|-200 |-0,4| | | | | | | | |6 | | |Інші витрати |1420 |0,19|2250 |0,27|830 |0,08| | |Витрати на експлуатацію устаткування |2190 |2140 |-50 |-2,28| | |Витрати на ремонт устаткування й |1800 |1740 |-60 |-3,33| | |транспортних засобів | | | | | | |Витрати на внутрішньозаводське переміщення |780 |879 |99 |12,69| | |вантажів | | | | | | |Знос МБП |930 |1120 |190 |20,43| |Разом |9600 |9629 |29 |0,30 |.

Отже, дані свідчать, що у 2003 р. РСЭО перевищили цей показник 2002 р. на 29 тис. крб. По статтям 4 і п’яти спостерігається перевитрата средств.

Загалом вигляді РСЭО можна підрозділити на условно-постоянные і умовноперемінні. Дане розподіл залежить від своїх реакцію зміна обсягу виробництва. Для визначення впливу зміни обсягу виробництва на планову величину РСЭО, необхідно зробити корректировочные розрахунки. Підприємство, виходячи з вивчених даних за кілька років, визначає коефіцієнт залежності окремих статей, що використовують для перерахунку. Результат перерахунку зведений в таблицю 9.

Таблиця 9.

Анализ.

РСЭО.

| | | |экономия|перерасх| | | | | |од | |А |1 |2 |3 |4 | |Цехові витрати (ОПР) всього, тис. крб. |21 500 |20 400 |1420 |320 | |зокрема: | | | | | |зміст апарату управління цеху |7800 |7350 |450 | | |зміст іншого цехового персоналу |4300 |4280 |20 | | |амортизація будинку, споруди, инвентаря|4000 |3660 |340 | | |поточні будівлі, споруд цеху |2200 |2080 |120 | | |охорона праці |2790 |2300 |490 | | |інші ОПР |410 |730 | |320 | |Загальногосподарські витрати всього, тис. |32 000 |31 800 |580 |380 | |крб. | | | | | |зокрема: | | | | | |Витрати зміст апарату управления|17 300 |17 150 |150 | | |інші загальногосподарські витрати |9420 |9600 | |180 | |загальногосподарські непродуктивні |600 |800 | |200 | |витрати | | | | | |податки, збори й інші зобов’язання |4680 |4250 |430 | |.

У таблиці 10 наведено результат постатейного аналізу загальновиробничих і загальногосподарських витрат. По общепроизводственным видатках підприємство у цілому одержало економію у вигляді 1100 тис. крб. (Э=1420−320). Лише з статті «Інші витрати» допущений перевитрата у сумі 320 тис. крб., який викликаний збільшенням витрат утримання апарату управління, зміст службових автомобілів, канцтоварів тощо. буд., що неприпустимо явищем і може бути резервом зниження собівартості продукції. По общехозяйственным видатках досягнуто економія у вигляді 200 тис. руб.

У статті «Інші загальногосподарські витрати» спостерігається перевитрата у сумі 180 тис. крб., що результатом неэкономного ведення робіт і є невиправданим. До того ж у складі загальнозаводських витрат спеціально виділено непродуктивні витрати, викликані безгосподарністю, вадами у створенні виробництва та обліку ТМЦ. Тому і ліквідацію належать до резервах зниження собівартості. Загальна сума перевитрати таких витрат становила 200 тис. руб.

Загальновиробничі і загальногосподарські витрати також поділяються на постійні й перемінні, на їхньої величини впливає зміна виробництва. Проаналізуємо дане зміна наступних даних. З таблиці 9 видно, що становитиме приблизно? всіх витрат становлять перемінні витрати, розмір яких збільшилася на 250 тис. крб. у зв’язку з перевиконанням плану з випуску продукції. Тому необхідно суму условно-переменных витрат скоригувати на відсоток виконання плану з виробництву продукції (109,08%) і отриманого результату порівняти з фактичної сумою витрати. У результаті визначимо зміна суми накладних витрат з допомогою економії (перевитрати) по смете.

Таблиця 11.

Аналіз постійних і змінних загальновиробничих (общецеховых) и.

загальногосподарських (загальнозаводських) расходов.

|Расходы |2002 р. |2003 р. |Відхилення | | | | |тис. крб. |% | |Загальновиробничі расходы|21 500 |20 400 |-1100 |-5,12 | |Загальногосподарські витрати |32 000 |31 800 |-200 |-0,62 | |Разом |53 500 |52 200 |-1300 |-2,43 | |До того ж: | | | | | |постійні |32 250 |30 700 |-1550 |-4,81 | |перемінні |21 250 |21 500 |250 |1,18 |.

Для визначення зміни накладних витрат використовуємо таку формулу:

|[pic] | | |где:|?Рнакл. — зміна накладних витрат з допомогою економії за кошторисом,| | |Р2003 — загальна сума накладних витрат за 2003 рік, | | |ОПР2002, ОХР2002 — відповідно, суми загальновиробничих | | |(условно-переменных) і загальногосподарських (условно-постоянных) | | |витрат | | |IВП — відсоток виконання плану з випуску продукції | | |IВП = 1,0908 |.

[pic].

Визначимо, як змінилися накладні витрати рахунок збільшення обсягу виробництва. Имеем:

[pic].

Отже, условно-переменные витрати збільшилися на 1929 тис. крб. рахунок збільшення випуску продукції. Крім цього, зміну цехових і загальнозаводських витрат також впливає ряд інших чинників, вплив яких можна розрахувати методом абсолютних разниц.

Отже, визначивши і исчислив всі калькуляції можна зробити такі висновки виходячи з таблиці 10.

Випуск продукції натуральному вираженні за 2002 рік становить 2440 прим., а й за 2003 рік — 2600 шт.

Собівартість одиниці вироби з кожній статті витрат (графи 1, 2) виходить шляхом розподілу відповідної статті (див. табл. 7) на обсяг випуску натуральному вираженні за потрібний год.

Сума витрат за виробництво продукції 2003 року за собівартості 2002 року (графа 4) розраховується шляхом множення собівартості продукції 2002 року в фактичний обсяги виробництва в натуральному вираженні за 2003 год.

Таблиця 12.

Розрахунок впливу зміни різних чинників зміну повної себестоимости.

|Статьи витрат |С/с |Сума витрат, тис. |Відхилення від 2002 | | |одиниці |крб. |року | | |продукції | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Обсяг | |Структура | |Витрати на| |виробництва | |товарної | |одиницю продукції| |товарної | |продукції | | | |продукції | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Витрата сировини й | | | |Середня вартість| | |матеріалів на | | | |одиниці сировини й | | |одиницю продукції| | | |матеріалів |.

Малюнок 4. Блок-схема факторной системи прямих матеріальних затрат.

Витрата на одиницю продукції залежить від: — якості сировини й матеріалів, — заміни жодного виду матеріалів іншим, — зміни рецептури сировини, — техніки, технологій і організації виробництва, — кваліфікації працівників, — відходів сырья.

Зробимо розрахунок чинників першого порядку на прямих матеріальних витрат з даним підприємства «Белллегпром».

Чинники першого порядку — зміна обсягу, структури та рівня матеріальних витрат за окремі изделия.

Планова величина прямих матеріальних витрат Mo відбивається у планових розрахунках собівартості продукции.

Використовуючи калькуляції окремих виробів, шляхом прямого перерахунку можна визначити величину прямих матеріальних витрат з плановим нормам на фактичний випускати продукцію при фактичної її структурі [pic][pic].

[pic], где.

[pic] - планова норма витрати матеріальних ресурсів виробництва одиниці i-го изделия,.

[pic] - фактичний випуск i-го изделия.

R — кількість изделий.

Фактична величина прямих матеріальних витрат [pic] відбивається у зведених розрахунках собівартості товарного випуску, який складають виходячи з журналу-ордера № 10.

До того ж для аналітичних розрахунків залучається умовна величина [pic] - прямі матеріальні витрати з плановим нормам на фактично випущену продукцію за планової її структурі, що визначається шляхом коригування планових витрат за індекс виконання плану з обсягу випущеної продукции:

[pic], где.

[pic], [pic] - обсяги випущеної продукції з плану й у фактично порівняних ценах.

У прикладі план за виробництвом продукції виконано на 109,08%, отже, величина прямих матеріальних витрат з плановим нормам на фактично випущену продукцію за дотримання її структури 2002 року становитиме 779 922 тис. крб. ((71 5000X109,08)/100).

Для розрахунку відхилень складається таблиця розрахунку впливу чинників зміну прямих матеріальних затрат.

Таблиця 13.

|Показатель |По |По 2002|По |Фактиче|Отклонение від 2002 р | | |плану |року на|2002г. |ски | | | |[pic] |фактич.|на |за | | | | |выпущ. |фактич.|2003г. | | | | |продукц|выпущ. |[pic] | | | | |ію при |продукц| | | | | |планово|ию при | | | | | |і її |факт-ой| | | | | |структ-|ее | | | | | |ре |структ-| | | | | |[pic] |ре | | | | | | |[pic] | | | | | | | | |Всего|В тому числі з допомогою | | | | | | |[pic]|изменений |.

Резерв зниження матеріальних витрат (Р (МЗ) виробництва запланованого випуску продукції з допомогою упровадження нових технологій і інших оргтехмероприятий можна визначити так: |[pic] | | |де: |УР0, УР1 — витрата матеріалів на одиницю продукції | | |відповідно доі після запровадження | | |організаційно-технічних заходів, | | |Ц0 — планові ціни на всі матеріали. |.

Резерв скорочення витрат утримання основних засобів з допомогою реалізації, передачі у довгострокову оренду й списання непотрібних, зайвих, невикористовуваних будинків, машин, устаткування (Р (ОПФ) визначається множенням початкової їх вартості на норму амортизації (NА): |[pic] | |.

Резерви економії накладних витрат виявляються з урахуванням їх факторного аналізу з кожної статті витрат з допомогою розумного скорочення апарату управління, економного використання коштів у відрядження, почтово-телеграфные і канцелярські витрати, скорочення збитків псування матеріалів та готовою продукції, оплати простоїв і др.

Додаткові видатки освоєння резервів збільшення виробництва продукції підраховуються окремо в кожному його виду. Це переважно зарплата за додатковий випускати продукцію, витрата сировини, матеріалів, енергії та інші змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу виробництва продукции.

На РУП «Беллегпром» планується запровадження комп’ютерна лінія для автоматичної складання основних вузлів верстатів. Нині трудомісткість цієї операції становить 3,8 людино-години на виріб. Після вдосконалення технології складання трудомісткість одне виріб повинна скласти 1,96 человеко — годину. Це спричинить різке до їх зниження собівартості вироби з статті зарплата.

Через війну цього заходи очікуваний економічний ефект составит:

[pic]= (3,8−1,96)*1008*3000 = 5 564 160 руб.

где:

1008 — планована годинна тарифна ставка,.

3000 — плановий обсяг виробництва станков.

Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, які включаємо в собівартість продукції (відрахування на фонд соціального захисту населення, надзвичайний податок, і др.).

5 564 160*35% = 1 947 456 руб.

5 564 160*5% = 278 208 руб.

Резерв зниження матеріальних витрат за виробництво запланованого випуску продукції з допомогою упровадження нових технологій та інших оргтехмероприятий можна визначити наступним образом:

за рахунок цього ж заходи (комп'ютерна лінія для автоматичної складання основних вузлів верстатів) знизиться витрата матеріалу на на 3,5%.

[pic]= (15,301−14,77)*3000*29 850 = 47 551 050 руб.

15,301- витрата матеріалу на одиницю продукции.

29 850 — планова ціна на материалы.

Резерв скорочення витрат утримання основних засобів з допомогою реалізації, консервації, передачі у довгострокову оренду й списання непотрібних, зайвих, невикористовуваних будинків, машин і устаткування визначається множенням початкової їх вартості на норму амортизации:

Плановане вдосконалення технології складання призведе до підвищення витрат утримання основних засобів як амортизаційних відрахувань на знову придбану комп’ютерну установку:

8 430 000*9,5% = 800 850 руб.

где:

8 430 000 — балансову вартість комп’ютерної установки,.

9,5% - річна норма амортизаційних отчислений.

Потім визначається загальний резерв зниження собівартості продукции:

РС = Св — Сф где,.

РС — резерв зниження собівартості продукции,.

Св, Сф — відповідно можливий і фактичний рівень собівартості изделия.

За даними аналізованого підприємства резерв зниження витрат за виробництво виглядає наступним образом:

Фактична собівартість продукції - 845 214 тис. руб.

Планована себестоимость:

845 214 — 5564 -1948 — 278+ 801 — 47 551= 790 674 тис. руб.

РС = 845 214−790 674 = 54 540 тис. руб.

Отже, якщо буде виконано програму із закупівлі комп’ютерної установки, то підприємство РУП «Беллегпром» матиме можливість знизити собівартість своєї продукції на 54 540 тис. крб., що досить значимим резервом зниження собівартості продукции.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Ця курсова робота показує важливість та необхідність застосування аналізу собівартості у діяльності підприємства. Сучасне стан аналізу можна охарактеризувати, як досить грунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик використовують у управлінні виробництвом різними уровнях.

Найважливішим показником, що характеризує роботу промислового підприємства, є собівартість продукції. Від його рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансове становище господарюючих субъектов.

Аналіз собівартості продукції, робіт, послуг має виключно важливе значення. Він дає змогу з’ясувати тенденції зміни цього показника, виконання плану з його рівню, визначити вплив чинників з його приріст і основі оцінку роботи підприємства з використанню можливостей та встановити резервы снижения собівартості продукции.

З теоретичних і практичних розробок, вместивших у собі великий праця науковців, які розробляли цієї проблеми, і викладені у даної курсової роботі, можна зробити деякі выводы.

V Собівартість продукції — одна з основних показників, що характеризує рівень організаційно-технічного розвитку підприємств, якість, результати діяльності, темпи розширеного відтворення, фінансове становище господарюючих субъектов.

V Перспективи розвитку аналізу, у теоретичному і практичному напрямі тісно пов’язані з недостатнім розвитком суміжних наук, насамперед математики, статистики, бухгалтерського обліку, і др.

V Аналіз собівартості за статтями витрат дає можливість встановити динаміку окремих статей і її вплив на собівартість продукции.

Результат аналізу дозволяє бачити, під впливом яких статей витрат сформувався той чи інший рівень собівартості, у яких напрямах необхідно обстоювати зниження себестоимости.

V Найбільш старанно має аналізувати непродуктивні витрати і. Тільки повсякденний контроль таких витрат й гіркоти втрат, оперативний аналіз чинників, їх що зумовили, допоможуть виключити нераціональні витрати живої і упредметненого труда.

V Дотримання режиму економії підвищує економічну ефективність виробництва, збільшує прибуток і розширює можливості матеріального стимулирования.

Список використаної литературы.

1. Савицкая Г. В. «Аналіз господарську діяльність підприємства» 5-те вид., — Мінськ: ТОВ «Нове знання», 2001.

2. Ковальов В. В. Волкова О.Н. «Аналіз господарську діяльність" — Москва: ПБОЮЛ, 2000.

3. Савицкая Г. В. Аналіз господарську діяльність промислового підприємства.— Мінськ: «Экоперспектива», 1998.

4. Самборський В.І., Грищенко Н. А. «Аналіз господарської діяльності бюджетних і наукових установ»: Підручник.— Москва: «Фінанси і статистика», 1999.

5. Баканов І. Т., Шеремет А. Д. «Теорія аналізу господарської діяльності», підручник, 4-те видання.— Москва: «Фінанси і статистика», 1997.

———————————;

Витрати на производство.

По економічному змісту (по элементам).

За місцем виникнення й спрямуванню (статтям калькуляции).

За характером зв’язки й з обсягом производства.

По способу зарахування в собівартість продукции.

По періодичності возникновения.

Витрати упредметненого труда Затраты живого труда.

Загальновиробничі расходы.

Загальногосподарські расходы.

Основные.

(переменные).

Накладные.

(условно-постоянные) Прямы затраты.

Непрямі затраты.

Текущие.

расходы.

Одноразові расходы.

Комерційні расходы.