Економічний аналіз

смотреть на реферати схожі на «Економічний аналіз «.

Економічний аналіз.

Варіант № 7.

1. Аналіз використання плану виробництва, показники обсягу виробництва, їхнього взаємозв'язок. Привести приклади аналізу.

Планування — процес наукового передбачення ходу розвитку й шляхів здійснення виробництва, це свідомо підтримувана збалансованість й пропорційність виробництва. Планування — найважливіша функція управління. Планування націлене не так на зниження витрат виробництва, але й, головним чином, на створення різноманітного асортименту продукції, що враховує різні потреби покупців.

Сутність планування полягає в обгрунтованому визначенні на встановлений період основних напрямків й пропорцій розвитку виробництва, із урахуванням матеріальних джерел його забезпечення й попиту ринку. Планування — процес прийняття й практичного здійснення управлінських рішень, воно та спрямовано на подолання не детермінованого характеру економічного розвитку. Планувати можливо тих процеси, котрими людина й сус-пільство мають змогу управляти.

Прогноз — наукова різноманітна гіпотеза, обгрунтоване припущення про характер протікання економічних процесів у майбутньому й майбутній стан економічної системи. Прогноз охоплює усі явища й процеси, котрі слабко управляються й некеровані, які не піддаються плануванню (демографія, погодні умови, запаси корисних копалин тощо). Прогнозування — формування можливих передумов прийняття рішень. Прогноз — передплановий документ, що фіксує ймовірний ступінь досягнення поставленої мети в залежності від масштабу й способу майбутніх дій. Прогнози, складені в декількох варіантах дозволяють при розробці планів вибрати оптимальний варіант економічного розвитку. План й прогноз — це стадії розробки господарських планів, що взаємно доповнюють один одного.

Ринковий погляд на планування формується на основі наступних принципів:

1. Демократизація планування — означає, що планово-управлінські рішення повинні формуватися знизу на підприємстві, не так на директивній, але в індикативній основі.

2. Первинність форм власності - означає, що право планування про «єктів власності належить, насамперед, власнику, котрий так саме вправі делегувати цю функцію іншим органам, що планують від його імені.

3. Науковість планів — означає використання при розробці планів про «єктивних економічних законів й системи прогресивних науковообгрунтованих норм й нормативів, досягнень науки й техніки й передового досвіду.

4. Соціальна спрямованість планів.

5. Єдність й органічний зв «язок перспективного, середньотермінового, поточного і оперативного планування.

6. Комплексність планів — означає, охоплення плануванням всіх боків діяльності підприємства й взаємозв «язок планів діяльності всіх цехів підприємства.

7. Оптимальність планів — із декількох варіантів плану вибирається оптимальний, на основі максимуму прибутку й мінімуму витрат.

Система планів підприємства:

Стратегічне планування (10−15 років). Мета — комплексне наукове обгрунтування проблем, із котрими може зіштовхнутися фірма в майбутньому періоді й на цій основі розробити показники розвитку підприємства на плановий період. На основі взаємозв «язку перспектив й цілей розробляється стратегія підприємства.

Довгострокове планування (10−15 років). Засновано на методі екстраполяції - використання динаміки показників минулого періоду й на основі постановки оптимістичних цілей (підвищення показників на майбутній період). Складова частина стратегічного плану. Довгострокові плани націлені на вирішення самостійних проблем стратегії фірми.

Середньострокове планування (5 років). Передбачає розробку заходів, спрямованих на досягнення цілей, що намічені довгостроковими програмами. Формулюються основні заподіяння на 5-річний період. Містить кількісні показники.

Поточне (бюджетне) планування (1 рік із розбивкою по кварталами). Має детальний характер й розробляється по функціональних підрозділах у вигляді кошторисів. Сукупність кошторисів цехів відображається у вигляді єдиного річного бюджету чи фінансового плану підприємства. Основа бюджету — прогноз продажів й розрахунок витрат виробництва.

Оперативне планування (термін: зміну, доба, декада, місяць). Детальні плани для вирішення конкретних питань діяльності підприємства. Мають вузьку спрямованість, високу деталізацію.

У оперативному плануванні виробництва в залежності від розроблювальних показників застосовуються такі основні методи, як про «ємний, календарний, а також їхні різновиду: про «ємно-календарний й про «ємно-динамічний. Одні із них дозволяють планувати діяльність підприємства в цілому, інші - діяльність структурних підрозділів підприємства. Нижче хочу привести їхню коротку характеристику.

Про «ємний метод призначений для розподілу річних про «ємів виробництва й продаж продукції підприємства по окремих підрозділах й более коротким тимчасовим інтервалам — квартал, місяць, декада, тиждень, день, година. Цей метод передбачає не лише розподіл робіт, але й і оптимізацію використання виробничих фондів й, в першу чергу, технологічного устаткування й складальних площ за планований інтервал години. З його допомогою формуються місячні виробничі програми основних цехів й плануються терміни випуску продукції чи виконання замовлення в всіх випускаючих підрозділах підприємства.

Календарний метод застосовується для планування конкретних тимчасових термінів запуску й випуску продукції, нормативів тривалості виробничого циклу й випереджень виробництва окремих робіт щодо випуску головних виробів, призначених для реалізації на відповідному ринку продукції. Даний метод грунтується на використанні прогресивних норм години для розрахунку виробничих циклів виготовлення окремих деталей, планованих комплектів продукції й виконання складальних процесів. У свою чергу, виробничий цикл основного виробу служити нормативною базою для формування проектів місячних виробничих програм іншим випускаючим цехах й ділянкам підприємства.

Про «ємно-календарний метод дозволяє планувати одночасно терміни і про «єми виконуваних на підприємстві робіт у цілому на передбачений період години — рік, квартал, місяць й т.д. З його допомогою розраховується тривалість виробничого циклу випуску й постачання продукції на ринок, а також показники завантаження технологічного устаткування й складальних стендів у кожному підрозділі підприємства. Цей метод можна використовувати для розробки місячних виробничих програм як випускаючих, то й цехів ділянок, що не випускають.

Про «ємно-динамічний метод передбачає тісну взаємодію таких плановорозрахункових показників, як терміни, про «єми й динаміка виробництва продукції, товарів, послуг. У умовах ринку цей метод дозволяє найбільш повно враховувати про «єми попиту й виробничі можливості підприємства й створює планово-організаційні основи оптимального використання наявних ресурсів на кожному підприємстві. Він припускає побудову планів-графіків виконання замовлень споживачів й завантаження виробничих ділянок й випускаючих цехів.

Планування виробничої потужності підприємства (ПВП).

У основу розрахунку виробничої програми підприємства закладається середньорічна виробнича потужність (П) головного виробничого устаткування. ПВП — максимально можливий річний про «єм випуску продукції в асортименті й номенклатурі встановленими планом при найбільш повному використанні виробничого обладнання й площ в умовах раціональної техніки, технології і організації виробництва.

При плануванні ПВП розраховують вхідну, вихідну й середньорічну ВП (виробничу потужність).

Вхідна потужність (Пв) — визначається на початку планового періоду на основі даних по наявному головному виробничому обладнанню.

Вихідна потужність (Мви) — визначається на кінець планового періоду із урахуванням намічених планом введення додаткового обладнання, модернізації, реконструкції діючого устаткування й вибуття устаткування в зв «язку зі списанням.

Мви = Мв + Мд + Мм — Мл, де: Мд — приріст ВП у зв «язку із капітальним будівництвом й введенням додаткового устаткування,.

Мм — приріст ВП у результаті модернізації й реконструкції діючого устаткування і удосконалювання технології виробництва,.

Мл — зменшення ВП у результаті ліквідації про «єктів й списання обладнання.

Середньорічна ВП розраховується із урахуванням введення й вибуття виробничого устаткування протягом року:

Мср. м. = Мв + (Мді*Тді) / 12 + (Ммj*Тдj) / 12 — (Млі*Тлі) / 12, де: Мді, Ммj, Млі - приріст ВП у результаті введення додаткового устаткування, модернізації діючого устаткування й зменшення ВП у результаті списання устаткування,.

Тді, Тдj, Тлі - число повних місяців роботи додаткового й модернізованого устаткування із моменту введення в і-тому й j-тому місяцях до кінця року й ліквідованого устаткування із початку року до моменту його списання в і-тому місяці, n, m — кількість місяців введення додаткового й модернізованого устаткування, до — кількість місяців вибуття устаткування впродовж року.

Середньорічна ПВП чи обладнання:

Мср. м.= Nci*Пі*Ткді*Кеі, де: Пі - добова продуктивність одиниці устаткування і-го виду,.

Nci — середньорічна кількість одиниць обладнання і-го виду,.

Ткді - календарний фонд години одиниці устаткування і-го виду,.

Кеі - коефіцієнт екстенсивного використання устаткування і-го виду.

ВП розраховується по всій продукції підприємства. При плануванні ВП велике значення має аналіз й встановлення оптимальних показників екстенсивного і інтенсивного використання головного виробничого устаткування.

Показники використання ВП:

1) Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Ке) характеризує використання устаткування в часі і визначається відношенням ефективного фонду робочого години устаткування (Тр) до календарного фонду години (Ткд):

Ке = Тр / Ткд.

2) Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування характеризує використання устаткування по потужності, визначається як ставлення фактичної продуктивності обладнання (Пф) у визначені одиниці години до проектної чи максимально можливої продуктивності в цю ж одиницю години (Пmax, Ппр):

Кі = Пф / Ппр, Пmax.

3) Коефіцієнт інтегрального використання устаткування характеризує використання устаткування в часі й по потужності:

До= Ке *Кі.

Приклад. Планування обсягу виробництва.

У підприємства є ретроспективні дані про про «єми виробництва за 1990- 2000 рокта. Потрібно визначити очікуваний обсяг виробництва в січні 2005 році.

Таблиця.

Вихідні дані |Рік |Обсяг виробництва, тис. |Абсолютна зміну обсягів | | |грн. |виробництва, тис. грн. | |1990 |240 |- | |1991 |250 |250−240=10 | |1992 |320 |320−250=70 | |1993 |350 |350−320=30 | |1994 |390 |390−350=40 | |1995 |410 |410−390=20 | |1996 |430 |430−410=20 | |1997 |470 |470−430=40 | |1998 |480 |480−470=10 | |1999 |500 |500−480=20 | |2000 |550 |550−500=50 |.

За минулі періоди намітилася тенденція зростання обсягів виробництва, означати у 2005 році варто очікувати збільшення обсягів виробництва від досягнутого значення.

Визначимо абсолютне відхилення обсягів виробництва, використовуючи ланцюговий метод.

Визначимо сумарну зміну обсягів виробництва за весь період:

?Q? = 10+70+30+40+20+20+40+10+20+50=310 тис. грн.

Визначимо середньорічний приріст обсягів виробництва — 310/11 = 28,2 тис. грн.

Це значення показує, що обсяг виробництва в кожному році збільшувався в середньому на 28,2 тис. гривень на рік.

Обсяг виробництва 2005 року складе:

__.

Q2005=Q2000+n «· ?Q.

Q2005=550+5· 28,2=691 тис. грн.

Отримане значення не зручно використовувати, бо воно та не враховує можливий розкид показників. Бажано знаті граничний діапазон коливань обсягів виробництва.

Відповідно до розрахунків середній обсяг виробництва в січні 2005 році якщо коливатися від 649,2 тис. гривень до 732,8 тис. гривень.

Визначимо графічно можливу тенденцію розвитку виробництва (побудуємо графік).

Відповідно до побудованого графіка обсяг виробництва фірми складі близько 691 тис. гривень.

Діапазон коливань обсягу виробництва складі від 663 тис. карбованців до 719 тис. карбованців.

2. Аналіз рівня використання матеріальних ресурсів у виробництві.

Недоліки в постачанні, зменшенні про «ємів матеріалів у поточних запасах можуть у визначеній мірі компенсуватися їхньою економією в процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів й їхнє використання не було за прямим призначенням сприяють невиконанню плану виробництва продукції при загальному задовільному матеріальному постачанні.

Аналіз використання норм й витрат матеріалів й інших ресурсів є одним із основних питань аналізу виробництва. Вивчаючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, варто враховувати що головні заподій, котрі обумовлюють поступове їхнє зниження наступні:

— конструктивні поліпшення виробів, у тому числі спрощення,.

— вдосконалення технологій виробництва,.

— повторне використання відходів виробництва,.

— коректування рецептур,.

— зменшення частини кінцевого шлюбу продукції,.

— зміну якості матеріалів (сировини), що використовуються в процесі виготовлення продукції,.

— інші.

Під годину аналізу слід оцінити обгрунтованість самих норм, своєчасність їхнього перегляду. Сучасне нормативне господарство це важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому аналіз якості норм й способів їхнього формування допомагає уникнути витрат ресурсів й, тім самим, підвищує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють із метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їхнього зовнішнього вигляду і ін. Алі в більшості випадків мають місце так звані вимушені заміни, що не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Ці заміни чи обумовлені відсутністю деяких матеріалів, взагалі, чи у визначений період, чи викликані здешевленням виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпульсивний характер й недостатньо обгрунтовані, внаслідок чого, смердоті погіршують якість виробленої продукції, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів, слід в цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів й організацію управління на підприємстві.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих й окремих показників.

До узагальнюючих показників відносяться прибуток гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання про «єму виробництва й матеріальних витрат, питома ваги матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто стільки вироблено продукції із кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії й т.д.).

Матеріалоємність продукції - ставлення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, якої кількість матеріальних витрат необхідно здійснити чи Яка кількість витрат фактично доводитися на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання про «єму виробництва й матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової чи товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.

Питома ваги матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цого показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою ставлення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об'єм випущеної продукції. Він показує наскільки ошадливо використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їхньої перевитрати в порівнянні із встановленими нормами. Якщо коефіцієнт понад 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, й навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися более ошадливо.

Окремі показники матеріалоємності застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиноємність, металоємність, паливоємність, енергоємність й ін.), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні (ставлення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), то й в натуральному чи умовно-натуральному вираженні (ставлення кількості чи маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво одного виду продукції до кількості випущеної продукції цого виду).

Основна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції й пошуку резервів її скорочення. Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки й технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання й виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрати, відходів й втрат й т.д. Ці заподій встановлюються по актах про впровадження заходів, повідомлень про зміну нормативів витрат від упровадження заходів й ін.

Вартість сировини й матеріалів залежить також від їхньої якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін ними у зв «язку із інфляцією, транспортно-заготівельних витрат й ін.

Вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на об'єм виробництва продукції можна визначити із різним ступенем деталізації. Чинниками Першого рівня є зміну суми використаних матеріальних ресурсів й ефективності їхнього використання:

ВП = МВ (МВІ, ВП = МВ / МЕ, де МВ — витрати матеріальних ресурсів на виробництва продукції,.

МВІ - матеріаловіддача.

Для розрахунку впливу чинників на об'єм випуску продукції за першою моделлю можна застосовувати методи ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць, індексні і інтегральний методи, а й за другою моделлю — лише прийом ланцюгової підстановки чи інтегральний метод.

Якщо відомо через що змінилася матеріаловіддача (матеріалоємність), неважко підрахувати, як змінився випуск продукції. Для цого необхідно збільшення матеріаловіддачі за рахунок і-го чинника помножити на фактичну суму матеріальних витрат. Зміна про «єму виробництва продукції за рахунок чинників, що визначають матеріалоємність, встановлюється за допомогою прийому ланцюгової підстановки.

Одним із показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника, виконання плану за його рівнем, провести міжгосподарські порівняння і установити чинники зміни його величини. Для цого можна використовувати наступну факторну модель:

П/МВ = (П/В)х (В/ТП)х (ТП/МВ), або.

П/МВ = (П/В)х ((В/ТП) ((МВ/ТП)), або.

П/(ДВхМВ) = (П/В) (((МВхДВ)/В), де П/МВ — прибуток гривню матеріальних витрат,.

ТП/МВ — матеріаловіддача,.

МВ/ТП — матеріалоємність,.

МВ (ДВ — матеріальні витрати у вартості реалізованої продукції.

Завдання 1.

Таблиця 1.

|Показники |План |Звіт |Виконання |Відсоток | |Запуск готової продукції в |32 300 |32 500 |200 |0,62% | |т.ч. по асортименту: | | | | | |Виріб, А |10 140 |9890 |- 250 |- 2,46% | |Виріб Б |6650 |6780 |130 |1,95% | |Виріб У |11 200 |11 000 |-200 |- 1,79% | |Виріб Р |4310 |4830 |520 |12,06% | |Реалізація готової |33 100 |32 800 |-300 |- 0,91% | |продукції | | | | |.

1. Виконання плану із випуску продукції: перевиконано на 200 (0,62%), Виконання плану із обсягу реалізації продукції: не виконано на 300 (0,91%).

Таким чином, план із випуску продукції перевиконано на 0,62%, але й не вся продукція був реалізована — не реалізовано 0,91% від плану.

2. Виконання завдань по асортименту відображено в таблиці. Виріб А: не виконано на 250 (2,46%), Виріб Б: перевиконано на 130 (1,95%), Виріб У: не виконано на 200 (1,79%), Виріб Р: перевиконано на 520 (12,06%).

3. План із випуску продукції перевиконано на 0,62%, але й не вся продукція був реалізована — не реалізовано 0,91% від плану. Різниця у відсотках пояснюється: по-перше, наявністю готової продукції на складі (тобто, реалізується не лише продукція, вироблена в плановому періоді), по-друге, не вся вироблена в плановому періоді продукція реалізується в цьому ж періоді.

4. Вплив факторів: Основні фактори, що впливають на обсяг реалізації продукції - це обсяг виробництва, швидкість реалізації, ціна реалізації. Чим понад обсяг виробництва, швидкість реалізації та ціна реалізації тім понад обсяг реалізації готової продукції.

5. Основний висновок: збалансування обсягу виробництва за усім асортиментом. Пропозиції: 1) забезпечити виконання плану по всьому асортименту продукції, що випускається, 2) оптимізувати роботу складу та торгових агентів, 3) визначити та використовувати оптимальну ціну реалізації продукції (у співвідношенні до кількості продажів).

Завдання 2.

Таблиця 2.

|Показники |План |Звіт |Виконання |Відсоток | |1. Товарна продукція в |16 610 |16 850 |240 |1,44% | |оптових цінах підприємства | | | | | |(тис. грн.) | | | | | |2. Середня кількість ПВП |1400 |1365 |- 35 |- 2,5% | |3. У тому числі робітників |1190 |1182 |- 8 |- 0,67% | |4. Загальна кількість |362 |351 |- 11 |- 3,03% | |відроблених робітниками | | | | | |людино-днів (тис.) | | | | | |5. Загальна кількість |2720 |2680 |- 40 |- 1,47% | |відроблених робітниками | | | | | |людино-годин (тис.) | | | | |.

1. За товарною продукцією: перевиконано на 240 тис. грн. (1,44%), За середньою кількістю ПВП: не виконано на 35 чол. (2,5%), За кількістю робітників: не виконано на 8 чол. (0,67%), За загальною кількістю відроблених робітниками людино-днів: не виконано на 11 тис. людино-днів (3,03%), За загальною кількістю відроблених робітниками людино-годин: не виконано на 40 тис. людино-годин (1,47%).

2. Продуктивність роботи одного працюючого за рік: за планом: Пп. рік = 16 610/1190 = 13,96 тис. грн. фактично: Пф. Рік = 16 850/1182 = 14,26 тис. грн. Відсоток виконання плану: 102,14%.

Продуктивність роботи одного працюючого протягом дня: за планом: Пп. день = 16 610/362000 = 0,0459 тис. грн. = 45,9 грн. фактично: Пф. день = 16 850/351000 = 0,0480 тис. грн. = 48,0 грн. Відсоток виконання плану: 104,58%.

Продуктивність роботи одного працюючого за годину: за планом: Пп. рік. = 16 610/2720 = 6,11 грн. фактично: Пф. рік. = 16 850/2680 = 6,29 грн. Відсоток виконання плану: 102,94%.

Різниці у відсотках пояснюються різним виконанням плану по обсягу товарної продукції, загальній кількості відпрацьованих людино-днів та по загальній кількості відпрацьованих людино-годин.

3. а) Чим понад чисельність робітників, тім понад випускається товарної продукції, б) Чим понад кількість днів, відроблених одним робітником, тім понад випускається товарної продукції, в) Чим понад тривалість робочої зміни, тім понад випускається товарної продукції, р) Чим понад годинна виробітка робітника, тім понад випускається товарної продукції.

4. При збільшенні чисельності робітників на 1 обсяг виробництва може збільшитись на 14,26 тис. грн. на рік. При збільшенні кількості днів відроблених одним робітником на 1 обсяг виробництва може збільшитись на 48 грн. При збільшенні тривалості зміни на 1 годину обсяг виробництва може збільшитись на 6,29 грн. за зміну. При збільшенні годинної виробітки робітника на 1 грн. обсяг виробництва може збільшитись на 2680*7,29 = 19 537,2 тис. грн. за рік. ———————————;

Стратегічний план.

Цільові програми по окремих підрозділах.

Бізнес плани окремих проектів.

Довгостроковий план.

Середньострокові плани.

Поточні плани.

Оперативні плани.