Об'єднана система ППО СНД

Глава 1. СТВОРЕННЯ ОБ'ЄДНАНОЇ СИСТЕМИ ППО СНГ…3.

1.1. Витоки і передумови интеграции…3.

1.2. Народження і становлення об'єднаної системи ППО СНГ…5.

Глава 2. ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОС ППО СНГ.12.

2.1. Практичні кроки интеграции…12.

2.2. Перспективи вдосконалення ОС ППО СНГ…20.

2.3. Невирішені проблеми интеграции…22.

Глава 1. СТВОРЕННЯ ОБ'ЄДНАНОЇ СИСТЕМИ ППО СНГ.

1.1. Витоки і передумови интеграции.

Розпад Радянського Союзу, і наступну його парад суверенітетів привели як до розриву десятиліттями що складалися соціально-політичних, економічних пріоритетів і міждержавних культурних зв’язків між молодими державами — колишніми союзними республіками. У межах пострадянського геостратегічного простору було порушена колись єдина система оборони від зовнішню агресію. На місці й з уламків «незламною і легендарної «стали створюватися півтора десятка самостійних, несхожих друг на друга военно-государственных структур.

У умовах за цілою низкою причин у світі виник дисбаланс сил.

З одним стороны:

саморозпуск Варшавського Договору, роздрібнення Червоної Армії силою-силенною національних армій, обвальне скорочення їх бойового і чисельного складу;

відмова Росії у міжнародній політиці від «образу ворога », оборонна спрямованість засад російської військової доктрини, ухвалення низки цивілізованих правових актів у галузі оборони та військового строительства;

узятий курс — на небачену в масштабах конверсію військово-промислового комплексу плюс втрата економічних зв’язку з сусідамивиробниками різних вузлів однієї й тієї ж озброєння та військовою техники;

комплекс послідовно прийнятих рішень і поспішно реалізованих рішень щодо односторонньому скорочення зусиль і засобів у різні сфери збройної борьбы.

Усе це й багато іншого, помножена на пацифістські емоції у суспільстві, призвело до безумовному і багаторазовому ослаблення військового потенціалу сходу (Російської Федерації і більш, орієнтованих інтеграцію з ней).

З іншого стороны:

збереження Північно-Атлантичного Альянсу та неприхований курс — на поступове включення до нього нових членів;

демонстрація деякими країнами своєї ролі світових суддів у вигляді силового втручання у внутрішні справи інших держав та ліквідації їх суперечок з допомогою зброї без санкцій ООН;

захоплення провідними країнами ринку над озброєннями й поступове витіснення потім із нього России;

невизначений або хитливий зовнішньополітичний курс колишніх російських союзників, що часом переходить в «братання «з НАТО.

Усе це й багато іншого, разом із стійким фінансуванням ВР і розвитком ВПК західних держав дозволяє укласти, що військовий потенціал наших колишніх противників ні не залишиться скорочено адекватно нових умов. З урахуванням же перспективи поповнення НАТО новими членами можна казати про тенденції подальшого стійкого прогресування дисбалансу наснаги в реалізації мире.

Так, на зміну ейфорії повного відчуження початок приходити прозріння й розуміння те, що жоден з держав новоствореного СНД неспроможна самотужки повною мірою забезпечити свою безпеку. Більшістю країн був обраний курс — на зближення у сфері оборони. Але діяти слід було обережно, не ущемляючи чиїхось прав, не розділяючись на «старших «і «молодших братів » .

Першим спільним актом, котрий поклав початок якісно нового етапу у розвитку військового співробітництва у Співдружності, став Договір колективної безпеки все, підписаний 15 травня 1992 року. На той час вже було освічений Рада міністрів оборони державучасників Співдружності, що був вищим колегіальним органом Ради президентів з питань оборонної політики й військової будівництва країн СНД. Роботу Ради забезпечував Секретаріат Ради міністрів оборони та Штаб по координації військового співробітництва (ШК ВС).

Правові засади утворення колективної безпеки й військово-політичного співробітництва країн Співдружності було закладено в Статуті СНД, прийнятому 22 січня 1993 року у м. Мінську. У ній відзначається, що державиучасниці проводять узгоджену політику галузі міжнародного безпеки, роззброєння і контролю за озброєнням, і навіть підтримують безпеку Співдружності. Відповідно до статтею 13 Статуту СНД кожне государство-член приймає належних заходів щодо забезпечення стабільного становища на зовнішніх межах держав Співдружності. За підсумками взаємного згоди вони координують діяльність прикордонних військ та інших компетентних служб, які проводять контроль і відповідають за дотримання встановленого порядку перетину зовнішніх кордонів государств-членов.

Подальше поглиблення роботи з формуванню системи колективної безпеки все держав Співдружності у сфері дозволило 27 березня 1996 року виходити рівень Рішення з приводу створення Комітету начальників штабів Збройних Сил країн СНД й утвердити відповідне Становище, що регламентує його функції.

1.2. Народження і становлення об'єднаної системи ППО СНГ.

Одне з найважливіших і першочергових напрямів співробітництва держав-учасників СНД на військовій справі із часу створення Співдружності і по нашого часу є співробітництво у сфері протиповітряної обороны.

І це небеспричинно.

Будучи сферою наукоємних і високоточних технологій, система протиповітряної (а тим пачеповітряно-космічної) оборони виявилася непідйомною для країн, вирішили її організувати самотужки. І з держав Співдружності було може створити, утримувати його і удосконалювати системи озброєння, щоб забезпечити зенітне ракетне і винищувальне авіаційне прикриття держкордонів в повітряним простором, ефективну систему радіолокаційної розвідки необхідної глибини і информативности.

Тим паче, з урахуванням вихідне стан і вихідний потенціал ППО, яким мали окремі держави після здобуття. Національна «приватизація «протиповітряної оборони неодмінно призводила до її значному ослаблення, а подекуди й до ліквідації. Таки сталося: контроль використання повітряного простору частку території Союзу виявився втрачено. Більшість коштів озброєння, які у національні ЗС, незабаром виявилися разукомплектованными і з своєї небоеготовности, невдовзі виведені з експлуатації. Вже на початку 1993 року, виявився обнуленным потенціал протиповітряної оборони на межі середньоазіатського регіону (Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан), значно ослаблений на Закавказзі (Грузія, Вірменія). А вихід країн Балтії межі правовим полем СНД змусив перебудовувати колись потужну систему протиповітряної оборони у цьому направлении.

Найбільш дієздатними елементами майбутньої об'єднаної системи виявилися сили і засоби ППО Російської Федерації, України, Республіки Білорусь у і президента Республіки Казахстан. Наприклад, у вищій було збережено зенітні ракетні комплекси С-75, С-200, С-300, які щільно прикривали весь південний схід країни. Літаковий парк Казахстану було представлено винищувачами типів: МіГ-21, МіГ-23, МіГ-25, МіГ-29, Су-27. З ППО (згодомВПС) країни, завдяки грамотно проведеної військово-політичним керівництвом роботі, як припинився відтік фахівців, але, навпаки, до Казахстану задля її подальшого проходження служби стали прибувати льотчики інших країн СНГ.

На Азербайджану, Латвії, України залишилися найважливіші елементи системи ракетно-космічної оборони СРСР, куди покладалася функція попередження ракетний напад воздушно-космических коштів противника. Визначенням статусу цих радіолокаційних станцій також слід було займатися на міждержавному уровне.

На території Республіки Казахстан перебував найбільший державний полігон ППОСары-Шаган.

Висококласні обладнані аеродроми винищувальну авіацію, найпідготовленіші позиції і позиційні райони частин ЗРВ, РТВ, інші об'єкти військової інфраструктури був у свого часу створені у основному прикордонних районах СРСР. З 1991 року ці фірми стали приналежністю незалежних держав. Неможливість взаємного використання тих елементів військової інфраструктури негативно позначалася на бойових можливостях військ (сил) ППО кожної із багатьох країн СНГ.

Глави держав, розуміючи необхідність військової захисту здобутою незалежності, зокрема силами і коштами ППО, поділяли думка військових, проте зайняті рішенням політичні й економічні проблем, який завжди приділяли цьому належну увагу. Та коли постав питання про створення об'єднаної системи протиповітряної оборони (ОС ППО СНД), вони підтримали пропозиції міністрів оборони держав-учасників СНГ.

Ідея створення об'єднаної системи протиповітряної оборони Співдружності Незалежних Держав базувалася фактом наявності аналогічної системи не більше Северо-Американского континенту (система НОРАД) і об'єднаної системи ППО НАТО в Европе.

Професіонали від ППО, важко переживаючи катастрофа колись унікального противовоздушного щита, тим щонайменше вірив у переважання розуму над політичних амбіцій. Ідею створення об'єднаної системи ППО держав Співдружності схвалив Президент Російської Федерації і доручив реалізувати її міністерствам оборони та закордонних справ.

Почалася замість конкретної роботи.

Проблеми формування ОС ППО СНД обговорювалися 30 листопада 1994 року в науково-практичній конференції з участю міністрів оборони держав Співдружності. Вони підтримали ініціативу військового відомства Росії і близько вже у грудні узялися до підготовки відповідних документов.

Оцінюючи тоді ситуацію з позиції сьогодні, можна сказати: ухвали держави Співдружності на початку 1990;х років законодавчу базу про колективної безпеки все, погодь свої дії у разі виникнення загрози, потрібно було значно менше зусиль і коштів на збереження єдиного оборонного простору. Це допомогло б розв’язати і чимало закутків, як політичного, і військово-технічного характеру. Приміром, ще час, коли існували Об'єднані Збройні сили СНД, пропонувалося створити Південну і Середньоазіатську зони протиповітряної оборони з урахуванням 19-й і 12-й окремих армій ППО (міста Тбілісі, Ташкент). Вигода сумнівів не викликала, але держави Співдружності відмовилися від власної воєнної безпеки з урахуванням Об'єднаних Збройних сил, а стратегічним інтересам Співдружності був нанесений певний ущерб.

І все-таки інтеграційні процеси у сфері хоч і повільно, але набирали обороты.

ДержавиУчасниці Співдружності, керуючись принципами безпеки Співдружності Незалежних Держав, виходячи з Рішенні про Меморандумі Ради президентів Співдружності і Перспективному плані інтеграційного розвитку СНД від 21 жовтня 1994 року, виходячи з необхідності об'єднання з протиповітряної обороні держав-учасників СНД і охорони їх меж, посеред повітряним простором, погодилися створити об'єднану систему протиповітряної оборони держав-учасників СНГ.

Саме Угоду з приводу створення об'єднаної системи протиповітряної оборони 10 лютого 1995 року підписали глави держави: Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану й Україна. Відтоді Угоду діє закону, причому термін дії не ограничен.

Як показав час, рішення глав 10 держав Співдружності у лютому 1995 року було своєчасним і продуманим. Це дозволило б нам вже з закінченні трьох років можливість перейти до рішенню наступних найскладніших задач:

забезпечення охорони кордонів держав-учасників Співдружності в повітряному пространстве;

спільний контроль порядку використання повітряного пространства;

оповіщення одне одного про повітряно-космічної обстановці, попередження про ракетному і повітряному нападении;

ведення співдії військ ППО з відбивання воздушно-космического нападения.

Рада міністрів оборони держав-учасників СНД, керуючись Угоди про створенні об'єднаної системи протиповітряної оборони держав-учасників СНД, 19 квітня 1995 року затвердила Положення про Координаційній Комітеті з питань протиповітряної оборони при Раді міністрів оборони. Положенням було визначено функції, склад, організація роботи і обов’язки посадових осіб Комитета.

Координаційний Комітет призначений за погодженням зусиль зі створення й удосконаленню об'єднаної системи ППО держав-учасників СНД, координації дій військ та сил, виділених у складі ОС ППО, і навіть до розгляду пропозицій з будівництва та вдосконаленню протиповітряної оборони государств.

Задля більшої діяльності Координаційного Комітету утворені робочі органи: Напрям ППО і ВПС в Штабі по координації військового співробітництва держав-учасників СНД і Управління з питань об'єднаної системи ППО держав-учасників СНД при Управлінні Головнокомандуючого ВВС.

З того часу свої головні зусилля у діяльності Координаційного комітету з питань ППО при Раді міністрів оборони СНД скеровується саме на реалізацію Угоди про створення ОС ППО і Концепції охорони повітряного простору держав-учасників СНД. Основними формами проведених заходів є спільні (коаліційні) вчення, і командно-штабні тренування з польотами реальної авіації з виконанням повного комплексу завдань, завдань, які черговими силами.

Безпосереднє управління військами і силами ППО кожної держави-учасника здійснюють командувачі військами ППО (ППО і ВПС) цих країн з урахуванням Плану взаємодії зусиль і коштів об'єднаної системи ПВО.

До конкретних заходів, здійснених за час, слід отнести:

відновлення системи радіолокаційного обміну інформацією між про повітряної обстановці між органами управління государств;

створення спільного бойового чергування низки держав-учасників Угоди про створення ОС ПВО;

налагодження системи спільної оперативної та бойової підготовки військ (зусиль і коштів) ППО государств-участников.

Глава 2. ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОС ППО СНД.

2.1. Практичні кроки интеграции.

З моменту створення об'єднаної системи ППО почалася робота з оцінки стану зусиль і коштів ППО у державах СНД. Висновки виявилися невтішними: на відновлення національних систем ППО були потрібні чималі кошти. Тому перші нормативно-правові документи у рамках ОС ППО, підготовлені Координаційним Комітетом, були спрямовані для подання допомоги тим, хто її найбільш нуждался.

Одночасно почалася розробка планів проведення спільних оперативних навчань (тренувань), підготовка органів управління і войск.

Починаючи з 1995 року, у кожному періоді навчання проводяться багатосторонні командно-штабні тренування з органами бойового управління й силами об'єднаної системи ППО країн СНД, у яких беруть участь оперативні групи командувачів військами ППО країн-учасниць СНД.

На тренуваннях почали відпрацьовуватися питання зусиль і коштів ОС ППО і під час завдань бойового чергування по протиповітряної обороні. Проведені тренування показали, що правоохоронні органи управління і американські війська об'єднаної системи ППО загалом готові до виконання загальних завдань.

Результати кропіткої оперативну діяльність дозволили синтезувати три важливих практичних вывода:

по-перше, вирішувати спільні бойові завдання можна успішно з командних пунктів ППО держав-учасників (більшість із цих КП іще за єдиних Збройних силах виконували аналогічні функції);

по-друге, координація дій всіх зусиль і коштів ППО об'єднаної системи найдоцільніший з ЦКП ВПС РФ (за тими самими причинам);

по-третє, стан озброєння військової техніки, зв’язку, рівень автоматизації пунктів управління частин ППО Республіки Білорусь у, Казахстану, Узбекистану й Україна вже нині дозволяє організувати спільне бойове чергування з охорони повітряних рубежів Содружества.

Отже, цілком логічно, що черговим кроком інтеграції у межах об'єднаної системи ППО виходячи з двосторонніх домовленостей між Міністерствами оборони Росії, Білорусі, й Казахстану стала організація спільного бойового чергування по протиповітряної оборони з метою охорони зовнішніх кордонів держав-учасників СНД.

З квітня 1996 року в спільне бойове чергування по протиповітряної оборони з Росією заступили війська ППО Республіки Беларусь.

З травня 1996 року спільне бойове чергування по протиповітряної обороні зовнішніх СНД організовано з Республікою Казахстан.

До спільному бойового чергування по ППО щодоби залучаються: командні пункти, зенітні ракетні і радіотехнічні підрозділи, екіпажі винищувачів і бойових вертолетов.

У чиїх інтересах об'єднаної системи ППО цими силами і коштами вирішуються такі задачи:

передача радіолокаційної інформації про повітряної обстановці над територіями Білорусі, й Казахстану на ЦКП ВПС Росії і близько КП взаємодіючих об'єднань ППО (ВПС і ПВО);

контролю над дотриманням порядку використання повітряного простору іноземними повітряними суднами і фіксація фактів перетину ними зовнішніх кордонів СНГ;

виявлення і класифікація невпізнаних повітряних цілей, припинення дій суден-порушників правил використання повітряного простору підйомом перехоплення чергових истребителей;

спільні дії з запобіганню викрадення літаків з аеродромів країн СНГ.

При несінні спільного бойового чергування управління черговими силами і коштами здійснюється з командних пунктів ППО держав-учасників, а координація дій зусиль і коштів ОС ППО здійснюється з Центрального командного пункту (ЦКП) ВПС РФ.

Нині на ЦКП ВПС Російської Федерації видається інформація оповіщення про повітряної обстановці, одночасно здійснюється автоматизований збір даних про повітряних об'єктах, бойової готовності, бойових можливостях, стані людини і результатах бойових дій в Військ ППО Білорусі, України, Казахстану і Узбекистану. З ЦКП ВПС РФ на КП ППО (ВПС і Військ ППО) даних держав видається інформація оповіщення про повітряної обстановке.

Автоматизований обміну інформацією забезпечується наявністю на КП ППО Білорусі, України та Узбекистану комплексів коштів автоматизації (КСА), але в КП ППО Казахстанукомплексу коштів відображення інформації (КСОИ) і КСА. Між цими пунктами управління (крім КП ППО Казахстану) є можливість організувати автоматизований обмін оперативної інформацією як тексту чи таблиц.

На КП ППО (ВПС і Військ ППО) інших держав-учасників СНД відсутні кошти автоматизації. Видача інформації для цієї КП можлива по телеграфними каналами з наступним нанесенням інформації на планшети повітряної обстановки.

Подальше вдосконалення автоматизованої системи управління об'єднаної системи ППО країн СНД за доцільне з урахуванням використання коштів АСУ національних військ ППО з збільшенням можливостей шляхом упровадження перспективних коштів автоматизації, створюваних державами-учасниками СНД, за дотримання єдиною технічною політики.

Наступним практичним кроком у становленні й удосконаленні об'єднаної системи ППО стало проведення тактичних навчань з бойової стрельбой.

У чиїх інтересах цього кроку 27 березня 1996 року підписано Угоду між Міністерством оборони Російської Федерації і Міністерство оборони Республіки Білорусь у «Про порядок надання Російською Федерацією Республіці Білорусь військових полігонів щодо стрільб військовими частинами військ ППО Республіки Білорусь у ». Це й дозволило 6 вересня 1996 року й 14−21 серпня 1997 року частинам Військ ППО Республіки Білорусь у виконати бойові стрільби на полігоні Ашулук (Російська Федерация).

У період із 5 по 12 вересня 1996 року в полігоні Сары-Шаган (Республіка Казахстан) зенітними ракетними дивизионами С-300 і С-75 зі складу однієї зенітної ракетної бригади і самого зенітного ракетного полку Військ ППО Республіки Казахстан також проведено бойові стрельбы.

Результати навчань обнадіяли: майстерність союзників зростає, а окремі недоліки колективними зусиллями можна ліквідувати до найближчого время.

Відповідно до Планом проведення спільних заходів об'єднаної системи ППО держав-учасників СНД на 1998 рік у період із 31 серпня до 4 вересня 1998 року в полігоні Ашулук вперше проведено спільні тактичні навчання за бойовими стрільбами частин 17-ї та підрозділів Військ ППО Республіки Білорусь у, Сил Повітряної оборони Республіки Казахстан, Військ ППО Кыргызской Республіки і ВПС Російської Федерации.

Безсумнівно, одне із найбільш складних та хворобливих питань у створенні ОС ППО СНДфінансування цієї роботи. Саме тому на засіданнях Ради глав урядів було визначено основні засади фінансування, прийнято документи, які регламентують порядок надання допомоги у відновленні й удосконаленні національних систем ПВО.

Подальшої інтеграції держав Співдружності послужило освіту першою у СНД Міждержавної фінансово-промислової групи з урахуванням російського концерну «Граніт «з кооперацією 28 державних підприємств із близького зарубіжжя. Це дозволить вісти понад узгоджену діяльність держав Співдружності щодо фінансування видатків в розвитку ОС ППО СНД, знизити видатки науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, розробці, серійне виробництво і ремонт озброєння військової техніки, підтримку їх у в постійній бойовій готовності, і навіть підготовка військових специалистов.

19 січня 1996 року) Радою президентів Співдружності було прийнято Концепція охорони повітряного простору держав-учасників СНД, що передбачає поетапну реалізацію задумів її подальшого розвитку ОС ППО СНГ.

З питань вдосконалення ОС ППО СНД було зроблено 3 доручення Президента РФ. Дані питання неодноразово виносилися до обговорення Ради держав, Ради глав урядів, Ради міністрів обороны.

Результатом цієї копіткої роботи стало твердження Основних напрямів вдосконалення охорони повітряного простору. До таких основним напрямам отнесены:

створення систем протиповітряної оборони Грузії, Кыргызской Республіки, Республіки Таджикистан, вдосконалення систем протиповітряної оборони Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан;

вдосконалення системи бойового управління силами і коштами ППО держав-учасників Угоди у взаємодії з органами Єдиної системи управління повітряним рухом (ЄС УВС) і його національними органами у сфері недоторканності повітряного простору й зовнішніх кордонів Содружества;

створення об'єднаної системи бойового чергування з охорони повітряних кордонів СНГ;

розробка й затвердження трирічної Програми створення (вдосконалення) ЄС УВС держав СНД у інтересах координації дій зі узгодженню порядку використання повітряного простору й його контроля;

вдосконалення системи контролю над повітряним рухом на балтійському, чорноморському, каспійському і південному напрямах.

До основним напрямам військово-технічного співробітництва ставляться:

розробка й затвердження трирічної Програми оснащення озброєнням та військовою технікою військ та сил ППО держав-учасників СНД на 1998;2000 годы;

розробка й затвердження (той самий термін) Програми модернізації й ремонту існуючого озброєння та військовою техники;

розробка й затвердження Програми кооперації держав у розробці й виробництві перспективних зразків озброєння військової техніки для оснащення військ та сил ППО на період до 2005 года.

У межах її подальшого розвитку ОС ППО СНД сплановано основні заходи щодо підготовки офіцерів для військ протиповітряної оборони. Однією з основних напрямів взаємодії цій галузі стало навчання командних і інженерних кадрів для військ ППО країн СНД в військово-навчальних закладах Російської федерации.

Триває здійснення державами-учасниками Угоди підготовки органів управління і військ у вирішенні бойових завдань під час спільних оперативних навчань (тренувань) ОС ППО СНД і навчально-методичних зборів, проведених що-річно з участю зацікавлених сторін перебуває.

Так 1998 року у спільних командно-штабних навчаннях сполук ППО Російської Федерації, які за плану генерального штабу ЗС РФ і головнокомандувача Військами ППО (ВПС) взяли участь сили і засоби Військ ППО Республіки Білорусь у і Турецької Республіки Казахстан.

На договірній основі відповідно до міжурядовими угодами тривало використання полігонів і аеродромів державами-учасниками СНД.

2.2. Перспективи вдосконалення ОС ППО СНГ.

Що Складається обстановка окремими регіонах СНД, необхідність подальшого зміцнення основ системи колективної безпеки все, ставлять актуальним питання переходу не від системи координації застосування зусиль і коштів ППО держав Співдружності до системи управління цими силами.

Можливість такого переходу такими обстоятельствами:

організацією спільного бойового чергування по протиповітряної обороні низки держав Співдружності (Росії, Білорусі, й Казахстана);

створенням міждержавної системи фінансування діяльності ОС ППО СНГ;

освітою Міждержавної фінансово-промислової групи «Граніт «у сфері розвитку об'єднаної системи ППО СНГ;

розгортанням діяльності з відновлення та вдосконаленню систем ППО держав Співдружності з єдиного замыслу;

прийняттям державами-учасниками Договору колективної безпеки все Концепції охорони повітряного простору й Положення з її реализации;

розгорнутої і реалізованої Тверському ПУ ППО системою єдиної й комплексної підготовки управлінських кадрів для оперативного і оперативно-тактичного ланки військ (сил) ППО СНГ.

У цьому узгоджене вирішення завдань управління ОС ППО СНД передбачається здійснити наступних принципах колективної безопасности:

централізованого управління (єдиного керівництва) в об'єднану систему ППО СНД на порядку, установлюваному главами держав-учасників Договору колективної безпеки все у стратегічному ланці разом із збереженням національного керівництва у оперативно-тактическом звене;

колективності оборони, створюваної на регіональної основе;

оснащеності органів управління коштами автоматизованого управління військами, зв’язку, розвідування й радіоелектронної борьбы;

необхідність забезпечення твердого і безперервного керівництва об'єднаної системи ППО СНД, які у умовах динамічної й складної обстановки.

Програму подальшого вдосконалення системи управління ОС ППО СНД пропонується реалізувати поетапно, послідовним рішенням низки практичних задач:

1. Створенням регіональних КП ОС ППО СНД на Республіці Білорусь, на Закавказзі і регіоні Середню Азію, з максимальним використанням інфраструктури що залишилася системи управления.

2. Удосконаленням структури робочих органів Координаційного комітету з питань ППО при Раді міністрів оборони держав-учасників СНГ.

У зв’язку з твердженням загальних програм зі створення й вдосконаленню об'єднаної системи ППО СНД назріла потреба створення групи експертів, які б до самого найближчим часом розробити завдання на програми, скоординувати зусилля науково-дослідних установ, підприємств, відомств з їхньої разработке.

З іншого боку, дана група зможе сформувати пакет нормативно-правових документів, визначити структуру і функції Міждержавного науково-технічного центру (МНТЦ) для реалізації накопиченого інтеграційного потенціалу.

2.3. Невирішені проблеми интеграции.

Попри певні зрушення у роботі з створенню противовоздушного щита Співдружності і досягнуті результати, невирішені проблеми теж є. Ось лише деякі з них.

Економічний потенціал Республіки Вірменія, Грузії, Республіки Таджикистан Демшевського не дозволяє в найближчій перспективі провести з відновлення національних систем ППО без допомоги з поза, а через брак реального фінансування (передбаченого бюджетом Російської Федерації) заходів щодо створення та розвитку систем ППО держав-учасників Угоди План виділення асигнувань створення і моральне вдосконалення об'єднаної системи ППО держав СНД у 1996, 1997, 1998 роках не выполнялся.

Вимагає поліпшенні контроль над використанням воздушно-космического простору на напрямку. У цьому встановленню тісніших зв’язків і скоординованих дій між військовими відомствами країн СНД утрудняє неприєднання до Угоди з приводу створення ОС ППО Азербайджану, і навіть що намітився відхід на позиції двосторонніх контактів з Росією Туркменістану, Узбекистану і Украины.

Через цілого ряду проблем митного, податкового і фінансового характеру що немає тісній кооперації розробки, виробництві й поставках військову техніку. До того ж також тому відсутності Концепції військово-технічного співробітництва держав-учасників СНД, довгострокової Програми такої співпраці. До нашого часу ці проблеми не знайшли необхідного прикладного характеру. Не ратифіковані нормативні документи з створенню й вдосконаленню об'єднаної системи ППО держав-учасників СНД, усталені Раді глав урядів 12 квітня 1996 года:

1. Положення про щорічному фінансовому плануванні, фінансуванні створення, поновлення і вдосконалення об'єднаної системи ППО держав СНГ;

2. Положення про порядок розміщення й використання замовлень озброєння, військової техніки інших коштів до створення і удосконалення ОС ППО СНГ;

3. Положення про наданні митних та інших пільг та визволенні від нетарифних обмежень озброєння, військової техніки інших коштів під час створення й удосконаленні ОС ППО СНГ.

Так, затримка з ратифікацією останнього Положення вже сприяла зриву поставок озброєння та українських комплектуючих вузлів в Киргизстан, хоч як сприяє нашої інтеграції. Причому, декларація про митні пільги знаходить підтримку й у Державній думі, й у Уряді Російської Федерації. Але питання остаточному ухваленні рішення наштовхується якісь незрозумілі перешкоди для адміністрації президента РФ.

Не додало авторитету нам (російській стороні) і що відбулася у 1998 року зміну офіційного статусу основного военно-учебного закладу з підготовки фахівців військ ППО. Навіть просте перейменування Тверській військової академії ППО їм. Г. К. Жукова у воєнний університет ППО не викликало схвалення у офіцерів країн СНД, котрі так само воліють мати з випуску диплом академії. А подальша тенденція роздрібнення даного военно-учебного закладу та передачі низки спеціальностей і спеціалізацій до інших ВВУЗы не сприяє становленню й сприйняттю майбутньої ОС ППО СНД як створення єдиного цілого організму, побудованого і керованого загальних засадах і однаково які розуміють організацію ППО офицерами-управленцами.

Як за можливу поки що лише бажаної перспективи можна було бачити перетворення військового університету у військову академію повітряно-космічної оборони СНД. Такий надвидовой і надведомственный статус военно-учебного закладу міг би сприяти його огородження від частих і не продуманих кроків, які у області реформи військового образования.

Попри непросто складаються відносини між державами СНД, ми оптимістично дивимося у майбутнє, сподіваємося, всі ці труднощі - тимчасові. Здолати їхній можна сообща.

Пріоритетними напрямами подальшого співробітництва на 1999;2000 роки є збереження і змістом необхідної інфраструктури вирішення завдань об'єднаної системи ППО, допомогу Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизії, Таджикистану й Узбекистану у будівництві національних систем ППО, організація спільного бойового чергування з іншими державами-учасниками Угоди по ОС ППО СНД, проведення багатосторонніх командно-штабних тренувань із реальним позначенням повітряної обстановки. Проводиться підготовка до чергових бойовим стрельбам частинами Військ ППО держав-учасників СНД на полігонах России.

Отже, об'єднана система протиповітряної оборони нашого Співдружності, хоч і ніяк не, міцніє. Понад те, щодо справи, ОС ППО СНДце ще єдиною складовою Договору колективної безпеки все, знайшла своє практичне воплощение.